Рішення

від 10.07.2020 по справі 640/22843/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2020 року м. Київ №640/22843/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Харків Істейт до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Харків Істейт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0150050302 від 06 листопада 2019 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Істейт .

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що у відповідності з укладеним договором №14/11_17IХ від 14 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Харків Істейт та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Груп Інвестмент позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю Альфа Груп Інвестмент безповоротну фінансову допомогу в розмірі 460 000,00 грн., внаслідок чого відніс витрати у податковому періоді за 2017 рік на вказану суму. Відповідач за наслідками проведеної перевірки, згаданий договір прирівняв до договору дарування та вважав, що останній повинен бути засвідчений нотаріально. Оскільки, на думку відповідача, позивачем не виконані такі вимоги відповідач, на підставі цивільного законодавства, вважав договір нікчемним і, відповідно, протиправним віднесення суми у розмірі 460 000,00 грн. до витрат податкового періоду 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказував на правомірність своїх висновків та їх відповідність положенням чинного цивільного та податкового законодавства, а відтак і правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені доводи та заперечення сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Істейт , про що складено Акт від 11 жовтня 2019 року №27/1-26-15.05-03-02/40987895 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Харків істейт (код за ЄДРПОУ 40987895) .

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 82 800 грн.

Так, перевіркою встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Харків Істейт та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Груп Інвестмент укладено договір №14/11_17IХ від 14 листопада 2017 року про надання безповоротної фінансової допомоги, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю Харків Істейт надало Товариству з обмеженою відповідальністю Альфа Груп Інвестмент безповоротну фінансову допомогу у розмірі 460 000 грн.

В бухгалтерському обліку Товариством з обмеженою відповідальністю Харків Істейт відображено наступну кореспонденцію рахунків: дт. 949 кт. 311 на суму 460 000 грн.

Таким чином Товариством з обмеженою відповідальністю Харків Істейт віднесено до витрат у податковому обліку в 2017 році суму 460 000 грн.

Посилаючись на положення статей 6, 626, 627, 628, 717, 718, 719 Цивільного кодексу України, статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю податковий орган вважав укладену між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Груп Інвестмент угоду №14/11_17IХ від 14 листопада 2017 року - договором дарування і, відповідно до вимог частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України такий договір мав бути посвідчений нотаріально. Відтак, в силу норм частини першої статті 220 Цивільного кодексу України, такий договір є нікчемним. При цьому, відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Зважаючи на наведене контролюючий орган вважав, що позивачем завищено показники рядку 2180 Звіту про фінансові результати Інші операційні витрати та, у свою чергу, фінансовий результат до оподаткування у 2017 році на суму 460 000 грн.

На підставі Акту перевірки від 11 жовтня 2019 року №27/1-26-15.05-03-02/40987895 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві винесло стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Істейт податкове повідомлення-рішення №0150050302 від 06 листопада 2019 року на суму грошового зобов`язання у розмірі 82 800 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 700 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та застосованими санкціями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи дії та рішення відповідача по справі на їх відповідність вказаним нормам, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За змістом статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої та частини третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення статті 639 Цивільного кодексу України визначають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Харків Істейт та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Груп Інвестмент укладено договір №14/11_17IХ від 14 листопада 2017 року про надання безповоротної фінансової допомоги у письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Умовами вказаного договору сторонами не передбачалось посвідчення останнього у нотаріальному порядку.

Договір є виконаним, що підтверджується платіжним дорученням від 15 листопада 2017 року №159.

Суд погоджується з доводами позивача, що обов`язковість нотаріального посвідчення договору про надання безповоротної фінансової допомоги не встановлена жодним нормативним документом.

Суд також погоджується з міркуваннями позивача з приводу того, що чинне податкове законодавство не наділяє податковий орган повноваженнями встановлювати актами перевірки нечинність правочинів.

Як вірно зауважив позивач у своїй позовній заяві, посилаючись на практику Верховного Суду, що за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Учасниками справи не надано доказів втрати чинності, скасування, визнання недійсним укладеного між позивачем та його контрагентом договору №14/11_17IХ від 14 листопада 2017 року.

Знову ж таки, з огляду на правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 15 грудня 2015 року №21-4266а15, договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

У постанові від 19 квітня 2016 року №21-4985а15 Верховний Суд України вказав, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Виконання договору №14/11_17IХ від 14 листопада 2017 року спричинило зміни у майновому стані позивача, що власне і було відображено останнім у податковій звітності.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

В той час як дії відповідача не узгоджувались з наведеними вище вимогами статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Істейт задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0150050302 від 06 листопада 2019 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Істейт (04119, м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 8 код ЄДРПОУ 40987895) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко