Постанова

від 07.07.2020 по справі 520/10391/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 р.Справа № 520/10391/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 13.02.20 року по справі № 520/10391/19

за позовом Приватного підприємства "Фасад-сервіс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фасад-сервіс" (далі за текстом також - позивач, ПП "Фасад-сервіс"), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000160511 від 18.09.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №520/10391/19 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000160511 від 18.09.2019 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 643 280 грн. 00 коп.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки - не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що господарські операції ПП Фасад-сервіс з ТОВ Сенсімар Буд не спричинили настання реальних правових наслідків за наявності ознак фіктивності такого контрагента в базах Архів електронної звітності , ІС Податковий блок та в узагальненій податковій інформації, складеній ГУ ДФС у Донецькій області від 28.03.2019 № 173/05-99-46-03/42150307 щодо ТОВ Сенсімар Буд . Зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що фактично ТОВ Сенсімар Буд здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання (продажу) на користь ПП Фасад-сервіс при використанні відповідних товарів не у господарській діяльності та при здійсненні поставки за невідомим напрямком і складено первинний документ - акт виконаних послуг всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки неможливо встановити ким виконувалися послуги з утеплення і декоративної обробки фасадів будинків у грудні 2018 року. Водночас, звертає увагу на неврахування судом першої інстанції порушень податкового законодавства постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) при дослідженні ланцюга постачання придбаних ТОВ Сенсімар Буд у ТОВ Ескейп Груп послуг, як підстави правомірності винесеного ПП Фасад-сервіс податкового повідомлення-рішення № 00000160511 від 18.09.2019. Уважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у порушення приписів п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).

У поданих додаткових поясненнях на обґрунтування неможливості виконання робіт силами працівників ТОВ Сенсімар Буд наводить розрахунок людино-годин, необхідних для виконання відповідних робіт та зазначає про відсутність документів, які б підтверджували транспортування до будівельних майданчиків будівельних матеріалів, які нібито були передані ПП Фасад-сервіс до ТОВ Сенсімар Буд для утеплення і декоративної обробки фасадів будинків. Посилається на правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13-а, від 14.01.2020 у справі № 814/2804/14.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України, а також правовими позиціями Верховного Суду, сформованими у постановах від 16.01.2018 провадження № К/9901/2558/18, від 24.01.2018 у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 у справі № 803/1198/16. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач як юридична особа зареєстрований Департаментом Харківської міської ради, податковий номер платника податків - 32438415, перебуває на обліку ГУ ДФС у харківській області, Центральне управління, Шевченківська ДПІ, відповідно до витягу з ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 114-118).

12.04.2019 відповідачем на адресу підприємства направлявся письмовий запит № 8809/10/20-40-14-11-16 з питання щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Сенсімар Буд" за грудень 2018 року, проте позивачем не надано витребуваних документів у повному обсязі.

Посадовими особами відповідача на підставі направлення № 7292 від 05.08.2019 Головного управління ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 02.08.2019 року № 5384 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Фасад-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ "Сенсімар Буд" за грудень 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за грудень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника.

На підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, п.п. 20.1.14 п. 20.1 статті 20, пунктів 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України та у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Фасад-сервіс" в ході її проведення вручено запит б/н від 05.08.2019.

На запит б/н від 05.08.2019 ПП "Фасад-сервіс" надано неповний пакет документів, в результаті чого посадовими особами контролюючого органу складено акт № 6028/20-40-14-11-10 від 09.08.2019.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Фасад-сервіс" ГУ ДФС України у Харківській області оформлено актом № 2829/20-40-14-11-1032438415 від 16.08.2019, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 1 314 624,00 грн, у тому числі за вересень 2018 року - в сумі 1 314 624,00 грн (т. 1 а.с. 56-79).

На підставі акта перевірки № 2829/20-40-14-11-1032438415 від 16.08.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000160511 від 18.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) у сумі 1 643 280,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість - 1 314 624,00 грн, за штрафними санкціями (штрафами) - 328 656,00 грн (т. 1 а.с. 12).

Не погодившись із винесеними контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції позивача з визначеним контрагентом мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №00000160511 від 18.09.2019 є протиправним; наявність ознак фіктивності ТОВ Сенсімар Буд в базах Архів податкової звітності , ІС Податковий блок , та у податковій інформації, складеній фахівцями ГУ ДФС у Донецькій області за №173/05-99-46-03/42150307 від 28.03.2019, не є належним доказом у розумінні процесуального Закону, а порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП Фасад-сервіс , як генпідрядником, та ТОВ "Сенсімар Буд", як субпідрядником, було укладено договір субпідряду № 73-2018 від 02.08.2018 (т. 1 а.с. 82-86).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідряду № 73-2018 від 02.08.2018 субпідрядник зобов`язався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Утеплення і декоративна обробка фасаду за адресою: м. Харків, вул. Драгоманова, 3а", відповідно до технічного завдання та умов цього договору, а генпідрядник зобов`язався надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти результат робіт та оплатити їх ціну на умовах, передбачених цим договором.

Також, між ПП Фасад-сервіс , як генпідрядником, та ТОВ "Сенсімар Буд", як субпідрядником було укладено договір субпідряду № 67-2018 від 03.08.2018 (т. 1 а.с. 219-223).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідряду № 67-2018 від 03.08.2018 субпідрядник зобов`язався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Утеплення і декоративна обробка фасаду за адресою: вул. Студентська, 21А в м. Харкові" відповідно до технічного завдання та умов цього договору, а генпідрядник зобов`язався надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти результат робіт та оплатити їх ціну.

Також, між ПП Фасад-сервіс , як генпідрядником, та ТОВ "Сенсімар Буд", як субпідрядником, було укладено договір субпідряду № 86-2018 від 02.08.2018 (т. 1 а.с. 20-24).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідряду № 86-2018 від 02.08.2018 субпідрядник зобов`язався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Утеплення і декоративна обробка фасаду за адресою: пр. Московський, 7а м. Харкові" відповідно до технічного завдання та умови цього договору, а генпідрядник зобов`язався надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти результат робіт та оплатити їх ціну.

Договори підписані та скріплені печатками підприємств, зі сторони ПП "Фасад-сервіс" - директором Ковтун Н. А. та зі сторони ТОВ "Сенсімар Буд" - директором Мельник О. О.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджувалось відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність, оскільки основним видом діяльності ПП "Фасад-сервіс" є діяльність у сфері будівництва та капітального ремонту будівель.

Виконання обов`язків, передбачених вказаними вище договорами підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 - на виконання умов договору № 67-2018 від 03.08.2018 року, № 1 - на виконання умов договору № 73-2018 від 02.08.2018, № 1, № 2 - на виконання умов договору № 86-2018 від 02.08.2018, що містяться в матеріалах справи.

Роботи, які виконувало ТОВ "Сенсімар Буд" прийняті позивачем в повному обсязі і частково оплачені згідно з умовами договору відступлення права вимоги (цесії) № 355/2018 від 28.12.2018, відповідно до якого цедент (ТОВ Сенсімар Буд ) передав цесіонарієві (ТОВ Авагадро ), а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентеві, та став кредитором боржника (ПП Фасад-сервіс ) за договором № 67-2018 від 03.08.2018 (т. 1 а.с. 18, 19).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунки, відомості ресурсів є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону № 996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сенсімар Буд , оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно ТОВ Сенсімар Буд , як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сенсімар Буд , як-то: відсутність підприємства за податковою адресою, реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, зазначених в базах Архів електронної звітності , ІС Податковий блок , та в узагальненій податковій інформації, складеній ГУ ДФС у Донецькій області від 28.03.2019 № 173/05-99-46-03/42150307 щодо ТОВ Сенсімар Буд , є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18 та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, сформованими у постановах від 16.01.2018 провадження № К/9901/2558/18 від 24.01.2018 у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 у справі № 803/1198/16, на які посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Доводи відповідача про порушення податкового законодавства постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) при дослідженні ланцюга постачання придбаних ТОВ Сенсімар Буд у ТОВ Ескейп Груп (код за ЄДРПОУ 42167373) послуг з номенклатурою Утеплення і декоративна обробка фасаду на підставі договору від 03.08.2018 № 67-2018, Утеплення і декоративна обробка фасаду на підставі договору від 02.08.2018 № 73-2018, Утеплення і декоративна обробка фасаду на підставі договору від 02.08.2018 № 86-2018, які було реалізовано на адресу ПП Фасад-сервіс колегія суддів відхиляє, оскільки позивач, як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Правовідносини ТОВ Сенсімар Буд з іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Зазначена позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 440/426/19.

За умови подання платником податку на додану вартість належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми податку на додану вартість податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем письмові докази, дійшов обґрунтованого висновку про їх достатність для підтвердження податкового кредиту, задекларованого за операціями з ТОВ Сенсімар Буд щодо виконання робіт.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановити ким виконувалися послуги з утеплення і декоративної обробки фасадів будинків у грудні 2018 року, оскільки утеплення і декоративна обробка фасадів будинків здійснювалася в грудні 2018 року за різними адресами, а саме вул. Студенська, 21А в м. Харкові, вул. Драгоманова, ЗА в м. Харкові, пр. Московський 7а в м. Харкові, а у ТОВ Сенсімар Буд відсутні трудові ресурси, які необхідні для здійснення даної операції з таким обсягом робіт, колегія суддів зазначає таке.

Як підставу для настання реальних наслідків господарських операцій податковий орган визначає невідповідність фактичної наявності трудових ресурсів (594 людино/годин) кількості, зазначеній в актах виконаних робіт (120 835,41 людино/годин).

Оскільки в основі цих розрахунків є виключно припущення перевіряючих та не наведено жодного документального підтвердження, у зв`язку з чим зазначене не є належним та допустимим доказом нереальності здійснення господарської операції, колегія суддів дійшла висновку про безпідставності такого доводу відповідача.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 825/378/16.

Окрім того, доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та технічних ресурсів для ведення господарської діяльності колегія суддів визнає недостатніми підставами для висновку про порушення Приватного підприємства "Фасад-Сервіс" податкового законодавства, з огляду на таке.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій.

Вказана позиція підтверджена правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.01.2020 по справі № 808/846/16.

Крім того, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (такий правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 по справі № 826/3729/15).

З огляду на викладене, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Щодо твердження відповідача про відсутність документів, які б підтверджували транспортування до будівельних майданчиків будівельних матеріалів, які нібито були передані ПП Фасад-сервіс до ТОВ Сенсімар Буд для утеплення і декоративної обробки фасадів будинків, то колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість, оскільки воно спростовується матеріалами справи.

Транспортування матеріалів на місця виконання робіт відбувалось силами Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Фасад-сервіс відповідно до умов п. 4.1 договорів з позивачем (т. 1 а.с. 172-247), що також відображено в Актах форми КБ2в розділі XI в графі виключається вартість матеріалів, що постачає замовник.

Так само в Актах форми КБ2в між позивачем та ТОВ Сенсімар Буд вартість будівельних матеріалів відшкодована шляхом зменшення суми вартості робіт на суму вартості будівельних матеріалів (наприклад, т. 1 а.с. 241-245).

Водночас те, що технічна описка в актах приймання виконаних будівельних робіт щодо того, що сторони договору зазначені некоректно - «замовник» та «генпідрядник» замість «генпідрядник» та «субпідрядник» відповідно, не робить незрозумілим зміст зазначених документів, і не ставить під сумнів підтвердження виконання відповідних договорів сторонами.

Колегія суддів зазначає що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Акта № 2829/20-40-14-11-1032438415 від 16.08.2019 про порушення позивачем норм податкового законодавства, та як наслідок про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 00000160511 від 18.09.2019.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 00000160511 від 18.09.2019 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13-а, від 14.01.2020 у справі № 814/2804/14, не може бути прийняте до уваги, оскільки ґрунтується на висновках Верхового Суду, зроблених не за тотожних обставин, що розглядаються у цій справі, оскільки у постанові від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13-а висновок суду касаційної інстанції сформувався за наявності вироку, яким посадових осіб контрагентів позивача визнали винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України; у постанові від 14.01.2020 у справі №814/2804/14 - за наявності неповного з`ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи та не дослідження комплексу доказів, необхідного для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання (вказаною постановою справа передана на новий розгляд до адміністративного суду першої інстанції, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 814/2804/14).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 520/10391/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 10.07.2020 року