Ухвала

від 19.02.2020 по справі 757/3553/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3553/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін:

представника власника майна адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Міліренс» на бездіяльність уповноважених осіб у кримінальному провадженні №420191000000000687, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 03.12.2019,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2020 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Міліренс» на бездіяльність уповноважених осіб у кримінальному провадженні №420191000000000687, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 27.11.2019.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 03.12.2019, було проведено обшук за місцем реєстрації ТОВ «НАНО ПРО» ТОВ «АУТСОРСИНГ РОСТ ГГРУП», ТОВ «ВЕСТ РОСТ» та фактичного місцезнаходження підприємств бізнес-групи «РОСТ ГРУП», за адресою: м. Київ, вул. Жилянського, 29, корп. 9, літера А, під час якого було вилучено речі та документи, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого надано не було та в подальшому арешт, на які накладено, теж не було.

З огляду на викладене, на думку адвоката вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді, та немає відношення до кримінального провадження, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю, а саме: ноутбуки та планшети.,

В судовому засіданні адвокат просив задовольнити скаргу з викладених в ній підстав.

Слідчий, у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань до суду не подано.

За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.

Заслухавши пояснення заявника, вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Відділом організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ прокуратури міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019100000000687 від 29.10.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368-4 КК України.

Так, з матеріалів скарги вбачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.11.2019, було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях за місцем реєстрації ТОВ «НАНО ПРО» (код 35910422), ТОВ «АУТСОРСИНГ РОСТ ГРУП» (код 33790743), ТОВ «ВЕСТ РОСТ» (код 41167697) та фактичного місцезнаходження підприємств бізнес-групи «РОСТ ГРУП» за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 29, Корпус № 9 - Адміністративний (ЛІТЕРА А), 3 поверх, які на праві власності належить ПрАТ «МАРС» (код 14309379), ТОВ «ФІРМА «ІНОР» (код 01287185), з метою відшукання та вилучення: оригіналів первинних бухгалтерських документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «АЛАКОРДФАРМА» (код 40853733), ТОВ «МІЛІРЕНС» (код 41563511), ТОВ «ДОМІФАРМ» (код 41497067), ТОВ «НАНО ПРО» (код 35910422), ТОВ «РОСТ АУТСОРСИНГ» (код 34663022), ТОВ «АУТСОРСИНГ РОСТ ГРУП» (код 33790743), ТОВ «РД ЛОГІСТИК» (код 39345166), ТОВ «ВЕСТ РОСТ» (код 41167697) та інших компаній бізнес-групи «РОСТ ГРУП» з питань постачання лікарських засобів та іншої продукції медичного призначення, послуг; надання неправомірної вигоди за період з 01.01.2018 по 27.11.2019, у тому числі оригіналів договорів (угод, контрактів) та додатків до них, додаткових угод та додатків до них; накладних, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних; реєстрів, виданих та отриманих податкових накладних; специфікацій; рахунків та рахунків-фактур; актів, у тому числі приймання-передачі (з додатками до них); заяв; документів бухгалтерського обліку, журналів ордерів, відомостей по рахункам та головних книг; документів, що підтверджують оплату, векселів, додатків, а також банківських документів, виписок по рахункам в установах банків, реєстрів бухгалтерського обліку, карток складського обліку, журналів складського обліку; документів щодо зважування вантажів, вагових журналів; журналів обліку в`їзду/виїзду автотранспорту; банківських та пластикових карток для обслуговування карткових, депозитних та кредитних рахунків; чорнових записів, блокнотів, листування, інформації, що зберігається в електронному вигляді на комп`ютерній техніці, ноутбуках, планшетах, накопичувачах флеш-пам`яті, жорстких дисках, переносних носіях інформації, телефонах; наказів про призначення на посади, посадових інструкцій співробітників.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене майно, яке просить повернути володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.11.2019.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ТОВ «Міліренс» обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «Міліренс» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Разом з цим, при написані повного тексту ухвали, слідчим суддею було встановлено, що у вступній та резолютивній частині ухвали помилково зазначено коли саме проведений обшук, а саме: помилково зазначено «27.11.2019» замість вірного «03.12.2019».

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя вбачає необхідність виправлення описки у вступній та резолютивній частинах ухвали, а саме: вважати вірною дату обшуку «03.12.2019».

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Міліренс» на бездіяльність уповноважених осіб у кримінальному провадженні №420191000000000687, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 03.12.2019 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1