Рішення

від 27.05.2020 по справі 757/40573/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40573/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/40573/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Розвиток ,

третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток , третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП МВС України Розвиток , третя особа: ДП МВС України Інформ-Ресурси , в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, яка станом на 18.10.2018 року складає 65 760,34 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 184 345, 20 грн.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він у період з 09.11.2016 року по 25.07.2017 року перебував у трудових відносинах з ДП МВС України Розвиток та був звільнений у зв`язку з переведенням до Київської філії ДП МВС України Інформ-Ресурси на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати становила 65 760,34 грн. У зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні позивач на підставі ст. 117 КЗпП України просив стягнути на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, що складає 184 345, 20 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме для надання квитанції про сплату судового збору на суму 1 843 грн. 45 коп. за вимогу майнового характеру, надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с. 14).

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 27.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче провадження на 22.11.2019 року (а.с. 23).

26.09.2019 року представником відповідача ДП МВС України Розвиток - Єфіменко О.А. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, оскільки позовна заява подана не в межах тримісячного строку. Крім того, після переведення з ДП МВС України Розвиток на Київську філію ДП МВС Інформ-Ресурси , а саме 23.10.2017 року між останнім та позивачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1023/1, відповідно до якого позивачу було надано 20 000 грн. поворотної фінансової допомоги та в подальшому ще 25 000 грн., що разом складає 45 000 грн. При цьому, вказана сума поворотної фінансової допомоги позивачем так і не повернута підприємству. Враховуючи тяжкий стан підприємства, яке знаходиться на стадії ліквідації та враховуючи прохання позивача підприємство використало всі можливі ресурси для надання допомоги колишньому працівнику та враховуючи, що позивач досі не повернув суму фінансової поворотної допомоги, підприємство не зверталось до нього з вимогою повернути, врахувавши це в суму не виплаченої суми при остаточному розрахунку. Також просив зупинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 , директора ДП МВС України Розвиток , за підозрою у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та оригінали бухгалтерської документації, в тому числі щодо призначення заробітної плати та здійснення розрахунків з працівниками підприємства знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12017110030003900 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.07.2017 року, що унеможливлює розгляд цивільної справи до розгляду вказаної кримінальної справи, виходячи з того, що повернути оригінали документів та підтвердити чи спростувати наявність заборгованості по невиплаченій заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1 відповідач не має можливості (а.с.29-33).

Ухвалою суду від 22.11.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с. 46).

Ухвалою суду від 22.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2020 року (а.с. 47).

У судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ДП МВС України Розвиток та третя особа ДП МВС України Інформ-Ресурси в судове засідання своїх представників не направили. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 09.11.2016 року прийнятий на посаду заступника директора ДП МВС України Розвиток та 25.07.2017 року звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням до Київської філії Інформ-Ресурси (а.с. 8). На день звільнення позивачу була нарахована, проте не виплачена заробітна плата, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до наказу МВС України від 07.06.2016 року № 472 припинено діяльність як юридичної особи державного підприємства МВС України Розвиток шляхом його приєднання до ДП МВС України Інформ-Ресурси та визнано останнє правонаступником усіх прав та обов`язків ДП МВС України Розвиток (а.с. 12).

Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до довідки відповідача ДП МВС України Розвиток від 18.10.2018 року станом на день звільнення у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по заробітній платі у розмірі 65 760,34 грн. (а.с. 13).

На даний час вказана заборгованість позивачам не погашена та вказана обставина відповідачем не спростована.

Тому, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 65 760,34 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., такий порядок застосовується, крім іншого, у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством (постанова судової плати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.03.2017 р. у справі № 6-2807цс16).

Середньоденна заробітна плата за попередні два місяці, що передували липню 2017 року, вираховується шляхом ділення сум нарахованої заробітної плати за травень 2017 року та червень 2017 року (14 227,20+ 14 976,00/ 2=14 601,60 грн.) на кількість робочих днів у цих двох місяцях (20 робочих днів у травні 2017 року + 20 робочих днів у червні 2017 року), та становить 365,04 грн. (14 601,60 грн. / 40 робочі дні).

Період з моменту звільнення позивача (27.07.2017 року) по день подання позову до суду становить 184 345 грн. 20 коп. (365 грн. 04 коп. х 505 робочих днів). Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 184 345 грн. 20 коп.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку, як безпідставні, з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 дійшла правового висновку, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у аспекті надання офіційного тлумачення положенням частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку із статтями 1, 12 Закону України Про оплату праці зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційним Судом України роз`яснено, що працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Аналіз наведених норм та рішення Конституційного Суду України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З огляду на зазначене, доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору є безпідставними, оскільки на час звернення позивача до суду розрахунок із ним не проведено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України Про судовий збір з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1 843 грн. 45 коп. та на користь держави судовий збір, який повинен був бути сплачений при поданні позову, за вимоги майнового характеру 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток , третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 65 760 грн. 34 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 184 345 грн. 20 коп.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток судовий збір на користь ОСОБА_1 судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1 843 грн. 45 коп. та на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру 768 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Розвиток : м. Київ, вул. Залізничне Шосе, 9, код ЄДРПОУ 33545152

Третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ-РЕСУРСИ : м. Київ, Проїзд Військовий, 8, код ЄДРПОУ 32248749.

Суддя О.В.Батрин