Рішення

від 13.07.2020 по справі 440/2247/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2247/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Пирятинське АТП-15343" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

30.04.2020 Приватне акціонерне товариство "Пирятинське АТП-15343" (надалі - ПрАТ "Пирятинське АТП-15343", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ6200/163/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС від 19.03.2020 у розмірі 141690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки інспектора, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 28.01.2020 №ПЛ6200/163/АВ та на підставі якого винесена оскаржувана постанова від 19.03.2020 №ПЛ6200/163/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС про накладення на ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" штрафу у розмірі 141690,00 грн., не відповідають фактичним обставинам справи. По суті виявленого порушення зазначає, що позивач мав взаємовідносини з фізичними особами на підставі цивільно-правових договорів, за якими фізичні особи надавали послуги з ремонту електропроводки, електроприладів та електрообладнання рухомого складу, а також послуги з робіт по благоустрою території підприємства. На відміну від трудового договору, за яким після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється, дія вищезазначених договорів припинилась після прийняття виконаних робіт та оплати їх вартості, оскільки предметом даних договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес, що характерно для трудових правовідносин. Вказані фізичні особи ніколи не звертались до позивача про прийом на роботу. Вважає, що відповідач безпідставно трактував цивільні правовідносини між ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" та фізичними особами, як трудові. Звертає увагу, що позивач виконував вимоги податкового законодавства в частині нарахування та сплати за фізичних осіб обов`язкових платежів - податків, внесків та зборів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №61959524 відкритому на підставі постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ6200/163/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС від 19.03.2020 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/2247/20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

03.06.2020 відповідач надав відзив (а.с.137-143), в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що під час здійснення інспекційного відвідування представниками позивача надано цивільно-правові договори з трьома громадянами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), які надавали послуги протягом 2019 року. Умови укладених цивільно-правових договорів свідчать про наявність ознак характерних для трудових відносин (системність та періодичність виплати винагороди та системність виконання роботи). Наголошує, що умовами цивільно-правових договорів не визначений конкретний результат роботи і не визначений обсяг робіт. У зв`язку з чим, зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та накладено штраф у відповідності вимог абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.07.2020.

У судове засідання 02.07.2020 з`явився представник позивача. Надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини не явки не повідомив (а.с.209).

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, встановлених частиною другою статті 205 КАС України, судом не встановлено.

Згідно частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 03118179 (а.с.7-10).

10.01.2020 начальником Управління Держпраці у Полтавській області С.Щербаком, на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю", винесено наказ "Про проведення заходів державного контролю" №5П (а.с.145-146), пунктом 1.4 якого наказано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів О.Москаленко провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ПрАТ "Пирятинське АТП-15343". В якості підстави зазначено лист Гребінківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Полтавській області від 31.10.2019 №421/05.5.

На підставі вказаного наказу 10.01.2020 заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області видано головному державному інспектору Москаленко О.І. направлення №56 на проведення заходу державного контролю у ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" (а.с.144).

У період з 15.01.2020 по 28.01.2020 інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування ПрАТ "Пирятинське АТП-15343", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ПЛ6200/163/АВ (надалі - акт перевірки), у якому, окрім іншого, зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.147-156).

В акті перевірки зазначено, що "під час здійснення інспекційного відвідування 15.01.2020 року об 10-00 год. директором та головних бухгалтером ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" було надано цивільно-правові договори з трьома громадянами, які надавали послуги (виконували роботи) протягом 2019 року. Цивільно-правові договори, укладені з гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають ознаки трудових договорів. ".

Від підписання акту представник ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" відмовився, про що складено акт про відмову від підпису №620/163/АВ-ВП від 10.02.2020 (а.с.166).

19.03.2020 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області винесено постанову №ПЛ6200/163/АВ/П/1/ПТ/2ПТ/ТД-ФС, якою на ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" накладено штраф у розмірі 141690,00 грн., за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.201-203).

Позивач не погоджуючись з постановою Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ6200/163/АВ/П/1/ПТ/2ПТ/ТД-ФС від 19.03.2020 звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 1 Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом №1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Частиною першою статті 12 Конвенції Міжнародної організації №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі визначено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків /частина друга статті 12 Конвенції/.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець визначив, що порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), згідно із п. 2 якого заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Отже, приписами пп.6 пункту 5 Порядку №823 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з такої підстави, як, зокрема, за інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

З наказу відповідача від 10.01.2020 №5П "Про проведення заходів державного контролю" слідує, що підставою для його прийняття слугував лист Гребінківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Полтавській області від 31.10.2019 №421/05.5 (а.с.145-146).

З огляду на викладене, судом встановлено наявність правових підстав для проведення інспекційного відвідування.

Щодо суті виявленого порушення.

Викладена в акті інспекційного відвідування позиція щодо порушення позивачем вимог законодавства про працю обґрунтована тим, що за результатами аналізу укладених з фізичними особами цивільно-правових договорів відповідач дійшов висновку, що відносини протягом 2019 року за цивільно-правовими договорами укладеними ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 є трудовими, а сторони цивільно-правових договорів є роботодавцем та найманими працівниками.

Позивач не погоджується з такою позицією, та зазначає, що виконавці за цивільно-правовими договорами не входили до штату підприємства; не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку; жоден інструктаж з ними не проводився; облік їхнього робочого часу підприємством не здійснювався.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Статтею 57 КЗпП України передбачено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, підпорядковуючись при цьому правилам внутрішнього трудового розпорядку і графікам змінності. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 від 13.06.2019 у справі №815/954/18 від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Згідно з абз.2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Вирішуючи питання про правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та фізичними особами (Виконавець) укладено низку договорів:

- з гр. ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір від 01.01.2019, строк дії до 31.03.2019; цивільно-правовий договір від 01.04.2019, строк дії до 30.06.2019, цивільно-правовий договір №7 від 01.07.2019, строк дії до 26.09.2019; цивільно-правовий договір №12 від 10.10.2019, строк дії 24.12.2019 (а.с.20, 24, 28, 32);

- з гр. ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір від 01.01.2019, строк дії до 31.03.2019; цивільно-правовий договір від 01.04.2019, строк дії до 30.06.2019; цивільно-правовий договір №9 від 01.07.2019, строк дії до 20.09.2019; цивільно-правовий договір №10 від 02.10.2019, строк дії до 26.12.2019 (а.с.36, 40, 44, 48);

- з гр. ОСОБА_2 (цивільно-правовий договір від 01.01.2019, строк дії до 31.03.2019; цивільно-правовий договір від 01.04.2019, строк дії до 30.06.2019; цивільно-правовий договір №8 від 01.07.2019, строк дії 27.09.2019; цивільно-правовий договір №11 від 04.10.2019, строк дії до 28.12.2019 (а.с.64, 60, 56, 52).

Укладені договори є аналогічними за змістом, окрім предмету договору.

Так, предметом цивільно-правових договорів, укладених з гр. ОСОБА_3 є зобов`язання виконавця виконати ремонтні роботи електропроводки, електроприладів та електрообладнання рухомого складу.

Предметом цивільно-правових договорів, укладених з гр. ОСОБА_1 є зобов`язання виконавця виконання одноразових робіт по благоустрою підприємства.

Предметом цивільно-правових договорів, укладених з гр. ОСОБА_2 є зобов`язання виконавця виконання одноразових робіт по благоустрою території.

На виконання умов цивільно-правових договорів сторонами складені акти прийому-передачі виконаних робіт:

- по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_3 (а.с.21-23, 25-27, 29-31, 33-35);

- по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_1 (а.с.37-39, 41-43, 45-47, 49-51);

- по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_2 (а.с.53-55, 57-59, 61-63, 65-67).

Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є цивільно-правовим договором.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Згідно частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про виконання робіт.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Тобто сторони мають право укладати договори, в тому числі й не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів. Укладаючи цивільно-правовий договір, його сторони самостійно визначають його характер, узгоджують усі його істотні умови і скріплюють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.

Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору. Зазначене неодноразово підкреслювало Мінсоцполітики у листах від 16.05.2011 №151/06/186-11 і від 20.04.2012 №64/06/187-12.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Частинами 1 та 2 статті 213 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.

Судових рішень, згідно яких цивільно-правові договори між позивачем та трьома особами, що зазначені в акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові є неукладеними, розірваними, визнаними недійсними в матеріалах справи не міститься.

Крім того, позивачем надано до суду копії штатного розпису працівників ПрАТ "Пирятинське АТП-15343", що діяв протягом 2019 року, відповідно до якого вказані громадяни не були штатними працівниками позивача (а.с.74-81).

Також позивачем надано до суду докази сплати обов`язкових податків та платежів протягом 2019 року, передбачених законодавством, за цивільно-правовими договорами (а.с.11-14).

Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" та гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Таким чином, висновки Управління Держпраці у Полтавській області про порушення ПрАТ "Пирятинське АТП-15343" вимог частини третьої статті 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ6200/163/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС від 19.03.2020 є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ6200/163/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС від 19.03.2020 є протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 15.05.2020.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2755,95 грн.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2755,95 грн.

Крім того, прохальна частина позовної заяви містить клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем приєднано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги №25 від 15.04.2020 (а.с.100-101), додаток до договору про надання правничої допомоги №25 від 15.04.2020 (а.с.102), яким передбачено фіксований розмір гонорару в сумі 2000,00 грн, розрахунок витрат на правничу допомогу від 15.04.2020 (а.с.103), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.104), квитанція №15/04 від 15.04.2020 на суму 2000,00 грн (а.с.99).

Жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до матеріалів справи подано не було.

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, зважаючи на повне задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь позивача витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Пирятинське АТП-15343" (вул. Європейська, 152, Пирятин, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03118179) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ6200/163/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС від 19 березня 2020 року.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39777136) на користь Приватного акціонерного товариства "Пирятинське АТП-15343" (вул. Європейська, 152, Пирятин, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03118179) витрати зі сплати судового збору в сумі 2755,95 (дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень девяносто п`ять копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко