Рішення

від 10.07.2020 по справі 580/1347/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року справа № 580/1347/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у зв`язку не врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" код ЄДРПОУ 14309572, та травень - липень 2019 року у дочірньому підприємстві "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" код ЄДРПОУ 41428365;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" код ЄДРПОУ 14309572, та травень - липень 2019 року у дочірньому підприємстві "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" код ЄДРПОУ 41428365.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що усі місяці роботи, за які підприємство - страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з нього, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи - працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство - страхувальник ці страхові внески чи ні. Відтак, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, а наявність заборгованості цих підприємств по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи, підтверджених трудовою книжкою та іншими документами.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області, АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" станом на 01.12.2019 мають заборгованість з єдиного соціального внеску. Наявність такої заборгованості призводить до того, що періоди, за які не сплачено єдиний соціальний внесок, не включаються в страховий стаж для обчислення соціальних виплат та пенсії. Питання стосовно розрахунків по єдиному соціальному внеску АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" належить до повноважень Головного управління ДПС в області.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Позивач у період з 06.05.2008 по 27.04.2018 перебувала у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством Черкаський приладобудівний завод (з 26.04.2011 приватним акціонерним товариством Черкаський приладобудівний завод ); та у період з 05.05.2018 і нині з дочірнім підприємством "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", що підтверджується записами в трудовій книжці серія НОМЕР_4.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 26.06.2020 проведено нарахування страхових внесків за період з червня 2012 року по квітень 2018 року, травень - липень 2019 року.

23.12.2019 представник позивача (за ордером адвокат Пропадущий А.В.) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із вимогою про зарахування до стажу позивача періодів роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод", та з травня по липень 2019 року у дочірньому підприємстві "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.12.2019 №111087/03 повідомлено представника позивача, що за інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області, АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" станом на 01.12.2019 мають заборгованість з єдиного соціального внеску, зокрема і за запитувані позивачем періоди. Наявність такої заборгованості призводить до того, що періоди, за які не сплачено єдиний соціальний внесок, не включаються в страховий стаж для обчислення соціальних виплат та пенсії. Також у листі вказано, що питання стосовно розрахунків по єдиному соціальному внеску АТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" належить до повноважень Головного управління ДПС в області.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не врахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. (ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058-ІV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об`єкту для їх нарахування.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями ст. 106 Закону №1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у період з червня 2012 року по квітень 2018 року дійсно перебував у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством "Черкаський приладобудівний завод", з 05.05.2018 і дотепер працює у дочірньому підприємстві "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", що підтверджується записами у трудовій книжці позивача БТ- ІІ №5489123.

За відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), дата формування виписки 10.07.2018 за період з червня 2012 року по квітень 2018 року страхувальниками (роботодавцями) не сплачено за позивача страхові внески до Пенсійного фонду України; у період травень - липень 2019 року нараховано страхові внески.

При вирішенні даної справи, суд зазначає, що внаслідок невиконання ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" та ДП "Зета" ПАТ "Черкаський приладобудівний завод" обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України у вказані періоди, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), постанові від 24.05.2018 у справі №12392/16-а та постанові від 04.09.2018 у справі №482/434/17.

Відтак, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод", та період роботи з травня по липень 2019 року у дочірньому підприємстві "Зета" ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод", до страхового стажу за порушення, вчинене вказаними страхувальниками (роботодавцями), оскільки згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що дії відповідача щодо не врахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи є протиправними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином на підставі викладеного вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн 80 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн 00 коп., суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн 00 коп. позивачем до позову надано копії договору про надання правової допомоги № 027 від 12.09.2019; додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги № 027 від 12.09.2019; квитанції №0.0.1526605729.1 від 18.11.2019 та №0.0.1476667351.1 від 25.09.2019 на загальну суму 1000 грн 00 коп., з призначенням платежу - оплата правової допомоги згідно додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги № 027 від 12.09.2019.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн 00 коп., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що розмір документально підтверджених витрат на правову допомогу складає 1000 грн 00 коп., суд висновує про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн 00 коп., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" (код ЄДРПОУ 14309572), та травень - липень 2019 року у дочірньому підприємстві "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" (код ЄДРПОУ 41428365).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в акціонерному товаристві "Черкаський приладобудівний завод" (код ЄДРПОУ 14309572), та травень - липень 2019 року у дочірньому підприємстві "Зета" приватного акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" (код ЄДРПОУ 41428365).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 21366538).

Суддя О.А. Рідзель