Рішення

від 25.06.2020 по справі 640/18986/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/689

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/18986/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд Інжинірінг"

до Головного управління ДПС у місті Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжинірінг (надалі - позивач), адреса: 02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 26ж, офіс 6-10 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 липня 2019 року № 0599991206.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжиніринг залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру у розмірі 17 289,00 грн.

Згодом на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій зазначено, що, за твердженнями позивача, спори щодо оскарження податкових повідомлень-рішень повинні відноситись за своїм характером до немайнових, а тому позивачем вірно сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, оскільки дана позовна заява є немайнового характеру, проте, позивачем з метою усунення недоліків адміністративного позову було виконано вимоги вищевказаної ухвали Окружного адміністративного суду в повному обсязі.

Після чого, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжиніринг до Головного ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством з обмеженою відповідальністю "Міськбуд Інжинірінг" уточнюючим розрахунком було відновлено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 66 775 055,00 грн, а тому підстав для зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 59 943 804,00 грн немає.

Окрім того, відповідно до витягів щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування станом на дати подання товариством звітних декларацій за березень та квітень 2019 року та уточнюючого розрахунку до декларації за березень 2019 року такі суми, відповідно, складали: 66 715 322,91 грн, 60 061 361,16 грн, 59 943 805,10 грн.

Таким чином, на думку позивача, дії податкового органу щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року № 0599991206 свідчать про порушення ним вимог законодавства України, зокрема Податкового кодексу України.

Також позивач звертає увагу, що такі дії податкового органу можуть спричинити банкрутство позивача і як наслідок зупинки будівництва об`єктів житлового комплексу, де позивач діє як забудовник, в результаті чого невдоволені інвестори вимушені будуть звертатися до суду з вимогою повернення коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, і посилається на те, що оскільки під час проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, то винесене податкове повідомлення-рішення та застосування штрафних санкцій є правомірними.

За таких обставин, контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

06 грудня 2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджуючись з позицією викладеною у відзиві податкового органу та вважаючи її необґрунтованою підтримав власні аргументи викладені у позовній заяві, щодо протиправності дій податкового органу при винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, 09 грудня 2019 року позивачем до суду було подано клопотання про виклик та допит свідка, а саме бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд Інжинірінг" ОСОБА_1 , в обґрунтування якого позивач зазначив, що остання є тією особою, що саме подавала податкову декларацію, технічна помилку у якій стала підставою виникнення судового спору, у зв`язку з чим зазначена особа може підтвердити ті обставини, які мають значення для вирішення даної справи, а саме детально роз`яснити суду хронологію подій та пояснити в чому саме полягає технічна помилка.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року викликано в якості свідка ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, 22 грудня 2000 року) в судове засідання у справі № 640/18986/19, попереджено свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду та можливість застосування заходів процесуального примусу у вигляді приводу (до належно викликаного свідка, який без поважних причин не прибув у судове засідання або не повідомив причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення) та вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 25.06.2020 представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні підстави, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 25.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Згідно ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У червні 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві щодо товариства з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжинірінг проводилась камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2019 року, поданої до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

За результатами камеральної перевірки податковим органом було складено акт № 6305/26-15-12-06-16/39486576 від 19 червня 2019 року (надалі - акт перевірки), який отримано позивачем 24 червня 2019 року.

Відповідно до акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про наявність порушень ТОВ Міськбуд Інжинірінг , а саме: пункту 200.4 статті 200,200.4 статті 200 Податкового кодексу, розділу V та пункту 5 розділу VI Порядку.

В свою чергу, позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті перевірки, подало свої заперечення до контролюючого органу у встановлений законодавством термін.

За результатами розгляду заперечення, контролюючий орган надіслав на адресу позивача лист № 134798/10/26-15-12-06-14 від 17 липня 2019 року яким залишив чинним акт перевірки та виніс податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року № 0599991206, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59 943 804,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 18 липня 2019 року № 0599991206 подав скаргу вих. № 817 від 31 липня 2019 року якою оскаржило його до контролюючого органу вищого рівня, а саме до Державної фіскальної служби.

Відповідно до рішення від 23 вересня 2019 року № 2839/6/99-00-08-05-01 про результат розгляду скарги, контролюючий орган вищого рівня скаргу ТОВ Міськбуд Інжинірінг залишив без задоволення. Вищезазначене рішення було отримано ТОВ Міськбуд Інжинірінг 25 вересня 2019 року, що підтверджується роздруківкою із загальнодоступного онлайн-сервісу Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта Відстеження пересилань поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором № 0405343638884.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, товариство з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжиніринг не погоджуючись з податковим повідомленням-рішення від 18 липня 2019 року № 0599991206 винесеного податковим органом звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року № 0599991206 необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

17 квітня 2019 року товариством було подано звітну податкову декларацію на додану вартість за березень 2019 року з наявною технічною помилкою.

02 травня 2019 року позивачем самостійно було виявлено допущену технічну помилку у Додатку № 2 до декларації на додану вартість за березень 2019 року і подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2019 року.

Уточнюючим розрахунком в рядку 16.1. було відновлено значення рядка 21. попереднього звітного періоду 69 647 010,00 грн, а в рядку 18 знято позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (- 2 871 955,00 грн.) і відновлено в рядку 21 Д2 суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (69 647 010,00 грн -2 871 955,00 грн - 66 775 055,00 грн.)

Таким чином, на думку позивача, уточнюючий розрахунок був поданий до граничного терміну передбаченого податковим кодексом України, а саме до 20 травня 2019 року для подання декларації за останній податковий (звітній) період (квітень 2019 року).

В подальшому 20 травня 2019 року позивачем було подано звітну податкову декларацію на додану вартість за квітень 2019 року, в якій було включено до п. 16.2 узгоджену суму 66 775 055,00 грн, що збільшило залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків.

При цьому у відповідності до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28 січня 2016 року Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі - Порядок № 21) товариством заповнено таблиця Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку .

Таким чином, позивач повідомив податковий орган про включення суми 66 775 055,00 грн з уточнюючого розрахунку.

За наявності узгодженої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (66 775 055,00 грн.) подання декларації за квітень 2019 року, без заповненого рядка 16.2, було б завідомо помилковим.

Таким чином, на думку позивача, товариством правомірно включено до п. 16.2 декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року вищезазначену узгоджену суму 66 775 055,00 грн.

В подальшому в рядку 21 декларації за квітень 2019 року позивачем було задекларовано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 59 943 804,00 грн (7 251 208,00 грн - 419 957,00 грн. - 66 775 055,00 грн = - 59 943 804,00 грн.)

Виходячи з вищевикладеного позивач подаючи уточнюючий розрахунок відновило від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 66 775 055,00 грн, а тому, на думку позивача підстав для зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 59 943 804,00 грн. немає.

Окрім того, відповідно до витягів щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування станом на дати подання Товариством звітних декларацій за березень та квітень 2019 року та Уточнюючого розрахунку до декларації за березень 2019 року такі суми, відповідно, складали: 66 715 322,91 грн., 60 061 361,16 грн., 59 943 805,10 грн.

Також в обґрунтування позовної заяви, позивач наголошує на тому, що при складанні декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, будь якої шкоди (збитків) Державному бюджету України завдано не було.

Таким чином, з урахуванням всього вищезазначеного, на думку позивача дії податкового органу щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року № 0599991206 свідчать про порушення ним вимог законодавства України, зокрема Податкового кодексу України, що в свою чергу стало підставою звернення до суду.

Відповідач не погоджуючись та вважаючи необґрунтованими доводи позивача викладені в адміністративному позові, зазначає, що податковим органом була проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжинірінг за квітень 2019 року , якою встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 та розділу V Податкового Кодексу України та розділу V та пункту 5 розділу VI Порядку, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, значення рядка 21 попереднього звітного періоду (р. 16.1 декларації) відображено в податковій декларації з ПДВ за квітень 2019 року (реєстраційний № 9103831799 від 20 травня 2019 року) у розмірі 59 943 804,00 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в сумі 6 831 251,00 грн (акт перевірки від 19 червня 2019 року № 6305/26-15-12-06-16/39486576).

Перевіркою встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжинірінг було порушено пункт 200.4 статті 200 та розділ V Податкового Кодексу України та пункту 5 розділу VI Порядку, а саме задекларовано рядок 16.1 (від`ємне значення, що включаються до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року задекларована сума відємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі 0,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було застосовано штрафні санкції та винесено податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року № 0599991206 у розмірі 59 943 804,00 грн за податком на додану вартість.

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 50.1 статті Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктами 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

В той же час, згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року) при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом б пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжинірінг до податкового органу було подано звітну податкову декларацію на додану вартість за березень 2019 року з наявною технічною помилкою.

Як вже було зазначено вище, відповідно до абзацу 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Керуючись нормами вищевикладеної статті Податкового кодексу України, 02 травня 2019 року позивачем самостійно було виявлено допущену технічну помилку у Додатку № 2 до декларації на додану вартість за березень 2019 року і подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2019 року.

Уточнюючим розрахунком в рядку 16.1. було відновлено значення рядка 21. попереднього звітного періоду 69 647 010,00 грн, а в рядку 18 знято позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (- 2 871 955,00 грн) і відновлено в рядку 21 Д2 суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (69 647 010,00 грн -2 871 955,00 грн - 66 775 055,00 грн)

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд погоджується з доводами викладеним у позовній заяві, що уточнюючий розрахунок був поданий до граничного терміну передбаченого Податковим кодексом України (пп.49.18.1 п 49.18 ст. 49 ПК України4), а саме до 20 травня 2019 року для подання декларації за останній податковий (звітній) період (квітень 2019 року).

В подальшому 20 травня 2019 року позивачем було подано звітну податкову декларацію на додану вартість за квітень 2019 року, в якій було включено до пункту 16.2 узгоджену суму у розмірі 66 775 055,00 грн, що збільшило залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків.

Отже, проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази та аргументи, суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю Міськбуд Інжинірінг не мало на меті занизити суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2019 року на суму 59 943 804,00 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у тексті своєї постанови від 25 квітня 2019 року у справі № 826/19068/16 (адміністративне провадження № К/9901/32040/18) якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Згідно з приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 липня 2019 року №0599991206 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. З урахуванням того, що позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрату розмірі 19 210,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд Інжинірінг" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 липня 2019 року № 0599991206

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд Інжинірінг" (адреса: 02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, 26-Ж, офіс № 6-10, код ЄДРПОУ 39486576) судовий збір в розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувати Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст підписано 13.07.2020.