Рішення

від 13.07.2020 по справі 640/5185/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/850

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/5185/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

приватного підприємства АГЕНТСТВО ЗОДІАК

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства АГЕНТСТВО ЗОДІАК (надалі - позивач), адреса: 03110, місто Київ, проспект Червонозоряний, будинок 39-А до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач, просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1132615572 від 25 листопада 2019 року, форма Р , за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 23 166,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1142615572 від 25 листопада 2019 року форма П , згідно з яким встановлено зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткуванням податком на прибуток у розмірі 150 000,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення управління Державної податкової служби у м. Києві № 1152615572 від 25 листопада 2019 року, форма В4 , за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 11 467,00 грн.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства АГЕНТСТВО ЗОДІАК до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом в акті перевірки було допущено значну кількість порушень норм чинного законодавства, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення винесені останнім є протиправними та підлягають скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням ДПС у місті Києві, відповідно до наказу № 1530 від 03 жовтня 2019 року, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП АГЕНТСТВО ЗОДІАК (код 34454133) з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні взаємовідносин з ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМПАНІ (код 40820300) за січень 2017 року показників податкової декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, з 11 жовтня 2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки було складено Акт № 29/26-15-05-07-02-10/34454133 від 22 жовтня 2019 року.

Перевіркою було встановлено порушення ПП АГЕНСТВО ЗОДІАК :

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 150 000,00 грн;

- пунктів 198.2, 198.3, 198,6 статті 198ю, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 533,00 грн, а саме: за січень 2017 року па суму 18 533,00 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 11 467,00 грн за січень 2017 року.

Також, з вищевказаного Акту перевірки ПП АГЕНТСТВО ЗОДІАК вбачається, що останнім з ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМПАНІ було укладеного договір про надання консультаційних послуг № 1601187-УП від 16 січня 2017 року на загальну суму 180 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 30 000,00 грн. Консультаційні послуги надавалися поетапно, в п`ять етапів.

На виконання вказаного Договору було оформлено Акт здачі-прийняття наданих послуг № 160117-ЦП від 31 березня 2017 року та податкові накладні № 15, 17 від 23 січня 2017 року.

Оплата за надані послуги проводилась в безготівковій формі, згідно платіжних доручень № 271, 282 від 23 січня 2017 року.

Також, з вказаного вище Акту перевірки вбачається, що згідно свідчень з протоколу допиту свідка від 29 листопада 2017 року засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ФОРМАКС - ГРАНД - КОМНАНІ (код 40820300) громадянки ОСОБА_1 , відібраних старшим слідчим СВ ФР ДНІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві, старшим лейтенантом податкової міліції Дук`яйцем О.Ю. (в рамках кримінального провадження № 32017100080000005 від 24 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209, частини 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України вбачається, що остання зареєструвала ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМНАНІ на своє ім`я за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності підприємства вона не має відношення, декларацій на прибуток, накладних з ПДВ, наказів на призначення, інших документів та податкову звітність не складала, не підписувала, не подавала та нікому цього не доручала. Бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення та податковий облік вона не вела та нікому цього не доручала, хто цим займається та займався та у кого на даний час знаходяться печатки підприємства їй не відомо, чим займається підприємство та де знаходиться їй не відомо, статутний фонд не складала та не формувала, жодних договорів, контрактів та інших первинних документів від імені ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМНАНІ як посадова особа не складала, ніяких товарно - матеріальних цінностей не придбавала та не реалізовувала та нікому не доручала. Дозвіл надано ОУ ГУ ДФС у місті Києві листом від 23 квітня 2018 року № 1631/8/26-57-23-14.

Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМПАНІ відкрито кримінальне провадження за № 32018100080000009 від 17 січня 2018 року, зареєстрованого за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 209, частинами 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, з Акту перевірки вбачається, що ПП АГЕНТСТВО ЗОДІАК до перевірки не було надано документів, що конкретизують вид, обсяг, період, складову вартості, інформацію щодо конкретних ресурсів для надання послуг, матеріальних та трудових, документи, які пов`язують послуги з фінансово - господарською діяльністю підприємства.

29 листопада 2019 року ПП АГЕНТСТВО ЗОДІАК було отримано податкові повідомлення - рішення та розрахунки штрафних (фінансових) санкцій:

- № 1132615572 від 25 листопада 2019 року, форма Р , за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму загальну суму 23 166,00 грн.;

- № 1142615572 від 25 листопада 2019 року, форма П , згідно з яким встановлено зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткуванням податком на прибуток у розмірі 150 000,00 грн;

- № 1152615572 від 25 листопада 2019 року, форма В4 , за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 11 467,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до ДПС України (скарга вх. № 15753/6 від 11 грудня 2019 року).

Рішенням ДПС України від 02 січня 2020 року № 68/6/99-00-08-05-02 було продовжено строк розгляду скарги до 08 лютого 2020 року (включно).

07 лютого 2020 року ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 4816/6/99-00-08-05-02-06, відповідно з яким скаргу ПП Агентство Зодіак залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 1132615572, № 1142615572, №1152615572 від 25 листопада 2019 року без змін.

ПП АГЕНТСВО ЗОДІАК не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю вищезазначених податкових повідомлень-рішень звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки Акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, є необґрунтованими та суперечать чинному податковому законодавству України.

Так, підставою для донарахування податку на прибуток та зменшення від`ємного значення податку на додану вартість стали висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМПАНІ за період січень 2017 року. Дані висновки спростовуються позивачем з огляду на наявність документального підтвердження взаємовідносин з контрагентами за договорами.

Крім того, позивач не погоджується з доводами контролюючого органу щодо визнання нереальності операцій.

Також, позивач зазначає, що досудове розслідування у рамках кримінального провадження № 3201710008000005 від 24 січня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 209, частини1, 2 статті 205 Кримінального Кодексу України та отримання свідчень відповідно до протоколу допиту свідка (директора/бухгалтера/засновника) ОСОБА_1 від 29 листопада 2017 року про непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМПАНІ , не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків від господарських вказаних підприємств.

Також, позивач звертає увагу, що посилаючись в Акті перевірки на показання директора щодо фіктивності контрагента, представник контролюючого органу повинні мати дозвіл на дану дію від слідчого або прокурора.

Між тим, позивач також звертає увагу, що податковим органом було складено запит на отримання інформації з порушенням вимог, встановлених нормативними актами, а тому платник податку повинен бути звільнений від обов`язку надавати відповідь на такий акт, та в свою чергу повинен бути звільнений від відповідальності.

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України; Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2016 року за № 137/28267, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54.); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту 201.1, 201.2, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Згідно з підпунктів 1, 2, 3 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2016 року за № 137/28267 (далі - порядок №1307 ) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг (товарів) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання послуг (товарів) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, акти, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу викладених в Акті перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно пунктів 5, 7 П(С)БО Доходи дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 9 П(С)БО 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (договори, податкові накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи , які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета , тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суду не вдалось встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, та спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Крім того, по всім вищевказаним господарським операціям позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети замовлення вказаних послуг, не підтверджено доказами рух коштів, що ці послуги були дійсно оплачені.

Фактично надано лише копії договорів на замовлення послуг, специфікацій, акти надання послуг, платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків, податкові накладні, які частково не відповідають вимогам щодо оформлення.

Таким чином, аналіз наведеного вище в сукупності, дає підстави суду прийти до висновку про те, що контрагентом позивача було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій на користь позивача і складено первинні бухгалтерські документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання послуг.

Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Сам факт наявності документів, складених з посиланням на надання послуг не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа №П/811/2247/14, від 04 квітня 2018 року справа №813/1687/17, від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18

Тобто, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані послуги надані.

При цьому, відповідач наполягав на нереальності вказаних господарських операцій, в т.ч. у зв`язку з наявністю матеріалів кримінальних проваджень .

Так, згідно свідчень з протоколу допиту свідка від 29 листопада 2017 року засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ФОРМАКС - ГРАНД - КОМНАНІ (код 40820300) громадянки ОСОБА_1 , відібраних старшим слідчим СВ ФР ДНІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві, старшим лейтенантом податкової міліції Дук`яйцем О.Ю. (в рамках кримінального провадження № 32017100080000005 від 24 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209, частини 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України вбачається, що остання зареєструвала ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМНАНІ на своє ім`я за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності підприємства вона не має відношення, декларацій на прибуток, накладних з ПДВ, наказів на призначення, інших документів та податкову звітність не складала, не підписувала, не подавала та нікому цього не доручала. Бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення та податковий облік вона не вела та нікому цього не доручала, хто цим займається та займався та у кого на даний час знаходяться печатки підприємства їй не відомо, чим займається підприємство та де знаходиться їй не відомо, статутний фонд не складала та не формувала, жодних договорів, контрактів та інших первинних документів від імені ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМНАНІ як посадова особа не складала, ніяких товарно - матеріальних цінностей не придбавала та не реалізовувала та нікому не доручала. Дозвіл надано ОУ ГУ ДФС у місті Києві листом від 23 квітня 2018 року № 1631/8/26-57-23-14.

Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ ФОРМАКС-ГРАНД-КОМПАНІ відкрито кримінальне провадження за № 32018100080000009 від 17 січня 2018 року, зареєстрованого за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 209, частинами 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, директори яких заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств - контрагентів позивача, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що такі документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Аргументи позивача, щодо порушення процедурних питань при оформленні Акту перевірки, не беруться судом до уваги, оскільки, формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення

Таким чином, стосовно даних спірних правовідносин позивачем не було доведено, а судом, в свою чергу не було встановлено саме тих процедурних порушень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які могли би вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства, тобто таких порушень, які по суті стали би підставою для визнання податкових повідомлень-рішень незаконними.

Міє тим, суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства та не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову приватного підприємства АГЕНТСТВО ЗОДІАК до Головного управління ДПС у місті Києві відмовити.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова