Постанова

від 08.07.2020 по справі 820/8724/15

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 р.Справа № 820/8724/15 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 12.05.20 року по справі № 820/8724/15

за позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби

до Харківської державної академії фізичної культури

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, 27.08.2015 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Харківської державної академії фізичної культури (код ЄДРПОУ 02928261) зайво використані кошти до державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21080500 «Інші надходження» , символ звітності 090, на рахунок №31114090700003 в УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, установа банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, в загальній сумі 35770,00 грн., допущене в результаті нарахування і виплати матеріальної допомоги 49-ти студентам Академії без наявності відповідних наказів по Харківській державній академії фізичної культури.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

12 травня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Північно-східного офісу Держаудитслужби до Харківської державної академії фізичної культури про стягнення коштів - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Посилаючись на викладені доводи стверджує, що Харківською державною академії фізичної культури протиправно використані кошти в загальній сумі 35770,00 грн. в результаті нарахування і виплати матеріальної допомоги 49-ти студентам Академії без наявності відповідних наказів по Харківській державній академії фізичної культури.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДФІ в Харківській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності в Харківській державній академії фізичної культури за період з 01.09.2015 по 31.01.215. Результати ревізії оформлені актом від 08.04.2015 №032-11/2.

Так, 08.04.2015 року складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності №032-11/2, в якому зазначено, що внаслідок порушень вимог п. 171 Інструкції бухгалтерського обліку в установах та організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету СРСР, затвердженою наказом Міністерства фінансів СРСР від 10.03.1987 №61 (яка, втратила чинність відповідно до наказу Міністерства фінансів України №664 від 23.07.2015) п. 1 ст. 9 Закону України 996-XIV академії завдано матеріальна шкода. 15.05.2015 року складено вимогу №032-25/3441.

На підставі зазначеного акту 15.05.2015 року позивачем винесено вимогу №032-25/3441, якою встановлено, що в порушеннях вимог п. 171 Інструкції бухгалтерського обліку в установах та організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету СРСР, затвердженою наказом Міністерства фінансів СРСР від 10.03.1987 №61 (яка втратила чинність відповідно до наказу Міністерства фінансів України №664 від 23.07.2015) Академією у лютому-жовтні без наявності відповідних наказів здійснено нарахування і виплата матеріальної допомоги 49-ти студентам, що призвело до необґрунтованого використання бюджетних коштів в загальній сумі 35770,00 гривень та до матеріальної шкоди Академії на зазначену суму.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при складанні вимоги владні приписи власного письмового рішення позивач виклав без урахування п. 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №550), а також з відсутності неправомірних дій з боку Харківської державної академії фізичної культури і як наслідок відсутності матеріальної шкоди, про яку зазначає позивач.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю України визначені приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» .

Відповідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

В силу положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірки певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявленню фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначені права органу державного фінансового контролю, згідно пункту 7 частини 1 якої, органам державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Статтею 10 Закону України № 2939-ХІІ визначені права органу державного фінансового контролю, серед яких зокрема пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункти 7, 10 цієї статті).

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами ( затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №550) якщо вжитими у період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходжень заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилаються об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотнього інформування.

Аналізуючи положення наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб`єкта владних повноважень, породжує для зобов`язуваної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчиненні певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст. 19 Конституції України має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунете органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владних приписів.

Проте, у своїй вимозі суб`єкт владних повноважень виклав владні приписи власного письмового рішення без урахування п. 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №550), згідно з вимогами якого, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об`єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об`єкта контролю та органом його управління щодо пред`явлення цивільних позовів до винних осіб.

Зазначене призводить до ймовірності неоднозначного та множинного тлумачення вимоги та спричиняє неможливість виконання.

З наявного в матеріалах справи акту ревізії вбачається, що порушення допущені з вини колишнього головного бухгалтера Харківської державної академії фізичної культури ОСОБА_1 , яка згідно посадової інструкції повинна здійснювати контроль за використання бюджетних коштів на виплату стипендії та якою були підписані відомості на виплату і допомоги студентам.

Таким чином, з огляду на приписи п. 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №550), ДФІ у Харківській області у своїй вимозі від 15.05.2015 №032-25/3441, повинно було поставити перед керівництвом Академії вимоги щодо пред`явлення цивільного позову до колишнього головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що у вимозі не наведено конкретного переліку осіб, винних у скоєнні зафіксованих в акті ревізії правопорушення, не зазначено в якому саме розмірі потрібно зробити відшкодування, хоча повинно бути встановлено правопорушників-посадових осіб та порушників - матеріально відповідальних осіб підконтрольної установи, а сама вимогу сформульована як забезпечення відшкодування зайво використаних коштів, в сумі 35770,00 грн. допущене в результаті нарахування і виплати матеріальної допомоги 49-ти студентам без наявності відповідних наказів по ХДАФК.

Крім зазначеного, відсутність неправомірних дій з боку Харківської державної академії фізичної культури підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Так, не погоджуючись із актом ревізії фінансово-господарської діяльності №032-11/2 від 08.04.2015 року та вимогою від 15.05.2015 року №032-25/3441, відповідачем було подано позовну заяву Харківської державної академії фізкультури до Державної фінансової інспекції у Харківській області про визнання протиправних дій та скасування вимоги від 15.05.2015 №032-25/3441 в тому числі в частині забезпечення відшкодування зайво використаних бюджетних коштів у розмірі 35770,00 грн. до державного бюджету, допущені в результаті нарахування та виплати матеріальної допомоги 49-ти студентам академії без наявності відповідних наказів Харківської державної академії фізичних культур.

01.02.2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/5344/15 позовні вимоги Харківської державної академії фізичної культури до Державної фінансової інспекції у Харківській області задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції у Харківській області від 15.05.2015 №032-25/3441. Як зазначено в постанові, попри порушення головним бухгалтером Харківської державної академії фізичної культури п. 171 Інструкції бухгалтерського обліку в установах та організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету СРСР, затвердженою наказом Міністерства фінансів СРСР від 10.03.1987 №61 (яка втратила чинність відповідно до наказу Міністерства фінансів України №664 від 23.07.2015), органами ДФІ не було чітко та зрозуміло сформовано вимогу, зі змісту якої не можливо встановити реальність виконання владного припису, враховуючи звільнення матеріально відповідальної особи.

Державною фіскальною інспекцією у Харківській області на дану постанову було подано апеляційну скаргу.

16.03.2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була залишена без руху.

11.04.2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга повернута заявникові.

На ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 позивачем було подано касаційну скаргу.

19.12.2019 року постановою Верховного суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду по справі №820/5344/15 касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу від 11.04.2016 Харківського апеляційного адміністративного залишено без змін.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 по справі №820/5344/15 набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції у Харківській області від 15.05.2015 №032- 25/3441, тому дані обставини, які були встановлені в даному рішенні по справі №820/2344/15 не підлягають встановленню під час розгляду даної справи.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність неправомірних дій з боку Харківської державної академії фізичної культури і як наслідок відсутність матеріальної шкоди, про яку зазначає позивач є встановленою судовим рішенням, що надрало законної сили.

Відповідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крфм того, колегія суддів зауважує, що позивач звертається до суду в інтересах держави про стягнення з відповідача коштів, проте не зазначає на підставі якої норми він звертається саме до адміністративного суду з вимогою стягнути з відповідача кошти.

Так, в позовній заяві позивач посилається на загальні норми, серед яких ч. 1 ст.10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , відповідно до якого органу державного контролю надається право, зокрема, у судовому порядку стягувати в дохід держави кошти, отримані підконтрольною установою та незаконними договорами без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Проте відносини за встановленим позивачем порушенням не мають договірних відносин.

Також, позивач не зазначив яким саме інтересам держави відповідач зашкодив та на підставі якої норми закону шкоду підлягає саме відшкодування з Харківської державної академії фізичної культури.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог про стягнення з Харківської державної академії фізичної культури до державного бюджету зайво використаних коштів в загальній сумі 35770,00 грн., допущене в результаті нарахування і виплати матеріальної допомоги 49-ти студентам Академії без наявності відповідних наказів по Харківській державній академії фізичної культури.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено вчинення належних правомірних дій при розгляді колективного звернення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної фінансової інспекції в Харківській області.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 820/8724/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 13.07.2020 року