Постанова

від 08.07.2020 по справі 260/915/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/915/19 пров. № А/857/3978/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інновабуд на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №260/915/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інновабуд до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу ,-

суддя в 1-й інстанції - Калинич Я. М.,

час ухвалення рішення - 20.02.2020 року, 17:01 год.,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 28.02.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ Інновабуд звернулося в суд з позовом до відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції №13-Л від 11 березня 2019 року в частині анулювання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, виданої ТОВ Інновабуд .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що про факт проведення 07 березня 2019 року посадовими особами ДАБІ України перевірки та про її результати позивачу стало відомо лише 09 квітня 2019 року після отримання поштою акта №4.1-пл. від 07 березня 2019 року, який був складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками. Однак про проведення вказаної перевірки ТОВ Інновабуд повідомлено не було. Скерування відповідачем на поштову адресу ТОВ Інновабуд рекомендованого листа з повідомленням про проведення планової перевірки та повернення такого листа відповідачу у зв`язку з неврученням уповноваженій особі позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання не може вважатися належним повідомленням про проведення перевірки у розумінні ч.4 ст.5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Крім того, ч.4 ст.5 цього ж Закону надає право суб`єкту господарювання не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Таким чином, відповідач не вжив заходів для повідомлення ТОВ Інновабуд про проведення перевірки, зокрема, не скерував повідомлення на офіційну електронну поштову адресу позивача, яка була відома відповідачу, оскільки була зазначена у заяві на отримання ліцензії та містилася у відомостях про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. З огляду на вказане, у відповідача не було законних підстав для анулювання ліцензії ТОВ Інновабуд за наслідками перевірки, про яку позивач не був повідомлений у встановленому порядку, що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції №13-Л від 11 березня 2019 року в частині анулювання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, виданої ТОВ Інновабуд . Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ДАБІ України вжило усіх заходів щодо письмового повідомлення ТОВ Інновабуд про проведення перевірки та надання можливості уповноваженим особам позивача бути присутніми під час перевірки відповідно та у спосіб, передбачений законом. Крім того, ТОВ Інновабуд мало можливість самостійно отримати відправлене відповідачем повідомлення про проведення перевірки у відділенні Укрпошти, чого ним зроблено не було. З огляду на зазначене, вважає правомірним наказ ДАБІ України №13-Л від 11 березня 2019 року, винесений за результатами перевірки, в частині анулювання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, виданої ТОВ Інновабуд . Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2018 року ТОВ Інновабуд отримало Ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, реєстраційний запис: 2013047857 №8-Л.

Наказом ДАБІ України від 27 листопада 2018 року №1494 затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної архітектурно-будівельної інспекції України за діяльністю суб`єктів господарювання на 2019 рік.

Повідомлення про проведення перевірки від 20 лютого 2019 року за №1007-1.19/192 направлялося на адресу ТОВ Інновабуд (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Росвигівська, буд. 36Ж), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак поштове відправлення повернулося на адресу відповідача з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

04 березня 2019 року управлінням ДАБІ у Закарпатській області оформлено направлення про проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками ТОВ Інновабуд за №4.1-пл (а.с.105).

07 березня 2019 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області складено акт №1 про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Також 07 березня 2019 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області склало акт №4.1-пл, у якому зазначено, що ліцензіатом не забезпечено присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування в установленому законом порядку перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов; суб`єкт господарювання не допустив посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов та не надав документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникли під час перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов.

На підставі акта перевірки, відповідачем 11 березня 2019 року винесено наказ №13-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування , згідно з п.2 якого анульовано ліцензію видану ТОВ Інновабуд у зв`язку з виявленими порушеннями ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, на підставі відповідного акту перевірки.

Позивач, вважаючи наказ відповідача в частині анулювання ліцензії ТОВ Інновабуд протиправним, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи наказ №13-Л від 11 березня 2019 року в частині анулювання ліцензії ТОВ Інновабуд , діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки підставою для анулювання ліцензії є акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності(ліцензіата) від проведення органом ліцензування перевірки, про яку позивач був повідомлений у спосіб, передбачений Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядком проведення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування планових та позапланових перевірок додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №182.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

П.4 цього ж Положення передбачає, що Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності; ліцензійних умов на провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст.17 Закону України Про архітектурну діяльність господарська діяльність, пов`язана із створенням об`єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Відповідно до цієї ж статті, порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України, а органом ліцензування є орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з абз.5 ст.1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензіат - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності: здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року.

Ст.1 цього Закону встановлює, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.4 ст.5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, у тому числі, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (ст.10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Згідно зі ст.11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких суб`єкт господарювання має право не допускати контролюючий орган до проведення перевірок та передбачено такі способи повідомлення суб`єкта господарювання про проведення заходу контролю: рекомендованим листом; за допомогою електронного поштового зв`язку; шляхом вручення особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи. У разі неотримання суб`єктом господарювання такого повідомлення, останній має право не допускати посадових осіб для здійснення планового заходу, а належне виконання приписів цієї статті надає контролюючому органу право розпочати проведення планової перевірки.

Судом встановлено, що 20 лютого 2019 року управлінням ДАБІ у Закарпатській області направлено на поштову адресу позивача рекомендованим листом повідомлення про проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

Однак таке повідомлення не було вручене позивачу та повернулось на адресу відповідача 21 березня 2019 року з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що у відповідача станом на момент початку проведення перевірки 07 березня 2019 року були відсутні докази одержання позивачем письмового повідомлення про проведення перевірки у період з 04 березня 2019 року по 07 березня 2019 року.

Таким чином, відповідач не вжив усіх можливих заходів для повідомлення позивача про проведення перевірки, зокрема, не надіслав повідомлення на офіційну електронну адресу ТОВ Інновабуд , хоча така електронна адреса мала бути відома відповідачу, оскільки зазначалася позивачем у заяві на отримання ліцензії.

Крім того, повідомлення з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання повернулось відповідачу 21 березня 2019 року, у той час коли акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки складено 07 березня 2019 року, а оскаржуваний наказ Про результати розгляду питань щодо ліцензування винесено 11 березня 2019 року.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Отже, підставою для анулювання ліцензії, у тому числі, є акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, який складається у випадку не допуску уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Однак, на переконання колегії суддів відсутність уповноваженої особи ТОВ Інновабуд при проведенні перевірки у зв`язку з неотриманням повідомлення про проведення перевірки не може вважатися відмовою у її проведенні у розумінні положень п.8 ч.2 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

З витягу із оскаржуваного наказу №13-Л від 11 березня 2019 року вбачається, що підставою для його прийняття був саме акт про відмову позивача від проведення органом ліцензування перевірки від 07 березня 2019 року №1, зокрема, пунктом 2 якого вирішено анулювати ліцензію у зв`язку з виявленими порушеннями ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, на підставі відповідного акту перевірки, суб`єктам господарювання згідно з додатком 2 до цього наказу (а.с.120).

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки підставою для анулювання позивачу ліцензії є акт про відмову позивача від проведення органом ліцензування перевірки від 07 березня 2019 року №1, а матеріалами справи і відповідачем не підтверджено факту належного повідомлення позивача про проведення перевірки відповідно до вимог ч. 4 ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , тому недодержання позивачем приписів абз.4 ч. 1 ст. 11, абзацу 2 ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (недопущення посадових осіб відповідача до здійснення перевірки та ненадання документів до перевірки) не може бути підставою для анулювання ліцензії ТОВ Інновабуд згідно зі ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір .

Згідно з платіжним дорученням №145 від 25 червня 2019 року та платіжним дорученням №25 від 12 травня 2020 року позивачем сплачено 4802,50 грн судового збору (за подання позовної заяви - 1921 грн та за подання апеляційної скарги - 2881,50 грн).

Вказану суму судового збору, враховуючи положення ст.139 КАС України, належить стягнути з ДАБІ України за рахунок її бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору, на користь ТОВ Інновабуд .

Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інновабуд задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №260/915/19 скасувати та прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інновабуд задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції №13-Л від 11 березня 2019 року в частині анулювання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю Інновабуд .

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) за рахунок його бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Інновабуд (код ЄДРПОУ 40235645) суму сплаченого судового збору у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 13 липня 2020 року.