Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/1711/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/1711/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2020

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського міста Києва

від 11.11.2019 (повний текст рішення складено 16.01.2020)

у справі №910/1711/18 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

в особі Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства

до Миколаївської обласної ради;

Товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним на майбутнє договору та повернення мисливських угідь,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства

Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства до Миколаївської обласної ради (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг" (відповідача-2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 (далі - рішення № 15);

- визнання недійсним на майбутнє договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 14.07.2017 Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з товариством з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг";

- зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг" повернути мисливські угіддя.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення № 15 обґрунтовані порушенням вимог ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про природно-заповідний фонд". Вимоги про визнання недійсним договору та про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг" повернути мисливські угіддя є похідними від вимог про недійсність рішення № 15, оскільки оспорюваний договір і передача мисливських угідь відбулись на виконання цього рішення.

Обґрунтовуючи невідповідність рішення № 15 ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" позовні вимоги прокурор посилався на те, що внаслідок прийняття рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 надано у користування ТОВ "СМГ" Буг" мисливські угіддя загальною площею 8084,38 га, що розташовані у Новоодеському районі Миколаївської області на території Михайлівської, Новопетрівської, Новосафонівської, Підлесненської, Себинської, Троїцької сільських та Новоодеської міської ради строком на 20 років. Прокурор вважає, що оскільки до складу мисливських угідь ввійшли землі запасу державного значення, не надані у користування, надання їх у користування могло мати місце за наявності подання відповідного центрального органу, погодженого у встановленому порядку власником земель. Такою особою, на думку прокурора, є Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, яке не надавало погодження.

Порушення вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд", відповідно до позову, полягає у відсутності заборон або обмежень щодо полювання та використання територій мисливських угідь, до складу яких ввійшли 5 об`єктів природно-заповідного фонду, а саме:

- ландшафтні заказники місцевого значення "Новопетрівські плавні" площею 200 га, "Вовча балка" площею 250 га, ботанічна пам`ятка природи місцевого значення "Себінський" площею 11 га, що створені рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 12.03.1993 № 11;

- ландшафтний заказник місцевого значення "Михайлівський" площею 87,2 га, ботанічний заказник місцевого значення "Богодарівка" площею 50 га, що створені рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 02.02.1995 № 24.

Прокурор вказував, що ці об`єкти природно-заповідного фонду України загальною площею 598 га фактично розташовані в межах території мисливських угідь, наданих у користування ТОВ "СМГ "Буг", підтвердженням чого є інформація Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (лист від 13.11.2017).

Короткий зміст заперечень на позов Миколаївської обласної ради

Миколаївська обласна рада в обгрунтування заперечень на позов посилалась на те, що:

- ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не може реалізувати повноваження власника або користувача земельними ділянками в розумінні цивільного законодавства (погодити/не погодити їх використання для полювання або інших цілей), а лише зобов`язано виконувати функції органу державної влади по відношенню до земель запасу, і лише у порядку, встановленому законом; при наданні мисливських угідь земельні відносини не виникають;

- до повноважень Новоодеської райдержадміністрації належить погодження в установленому порядку питань, що стосуються надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів;

- Закон України "Про мисливське господарство та полювання" не встановлює вимоги до рішень обласних рад про надання мисливських угідь у користування щодо відображення об`єктів природно-заповідного фонду та/або заборон щодо полювання на територіях цих угідь;

- оспорюваний договір укладено за формою, затвердженою наказом Мінлісгоспу від 12.12.1996 № 153 "Про затвердження Типового договору про умови ведення мисливського господарства", яка (форма) не містить посилань на відомості про об`єкти природно-заповідного фонду та їх охорону. Крім того, договір не є господарським договором в розумінні Господарського кодексу України, сторони не можуть визначити його зміст та порядок укладання, а права та обов`язки сторін договору випливають із адміністративно-управлінських повноважень обласного управління лісового та мисливського господарства і передбачених законодавством обов`язків суб`єкта господарювання щодо ведення мисливського господарства (ст. 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").

Короткий зміст заперечень на позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг"

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг" в обґрунтування заперечень посилалось на те, що:

- відносини у цій справі регулюються Законом України "Про мисливське господарство та полювання" і не потребують застосування норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування";

- твердження прокурора про порушення природоохоронного законодавства, оскільки відсутні дані про обмеження чи заборону полювання в заказниках;

- чинне законодавство не містить приписів про заборону передачі об`єктів природно-заповідного фонду у складі мисливських угідь, а вище перелічені об`єкти природно-заповідного фонду стосуються охорони виключно рослинної флори, не стосуються охорони мисливських тварин;

- відсутність в оспорюваному договорі обмежень не є підставою для визнання договору недійсним.

- відповідач-2 належним чином виконує зобов`язання за договором, тому відсутні підстави для його припинення.

Також відповідач-2 посилався і на те, що прокурор невірно визначив особу, в інтересах якої подано позов.

Рух справи № 910/1711/18

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 910/1711/18 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 №15 про надання у користування мисливських угідь ТОВ "СМГ "Буг" на території Новоодеського району Миколаївської області. Визнано недійсним на майбутнє договір про умови ведення мисливського господарства, що укладений 14.07.2017 Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і ТОВ "СМГ "Буг". Зобов`язано ТОВ "СМГ "Буг" повернути Миколаївському обласному управлінню лісового та мисливського господарства мисливські угіддя, які надані у користування на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 №15, загальною площею 8084,38 га, що розташовані у Новоодеському районі Миколаївської області на території Михайлівської, Новопетрівської, Новосафонівської, Підлесненської, Себинської, Троїцької сільських та Новоодеської міської ради.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 910/1711/18 рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 910/1711/18 - скасовано, а справу № 910/1711/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції містить наступні тези:

- помилковими є доводи скаржника про наявність у Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області повноважень щодо погодження надання у користування ТОВ "СМГ" Буг" мисливських угідь на території земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

- без чіткого встановлення власників та користувачів земельних ділянок на яких розташовані мисливські угіддя, неможливо визначити чи поширюються спеціальні обмеження на ці ділянки;

- встановлюючи обставини щодо належності/неналежності земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, судами попередніх інстанцій жодним чином не досліджено фактичні межі об`єктів природно-заповідного фонду та межі територій, переданих для ведення мисливського господарства ТОВ "СМГ "Буг", внаслідок чого неможливо встановити їх власників і користувачів, а також чи поширюються на ці ділянки спеціальні обмеження щодо мисливства;

- судами фактично не досліджено доказів щодо меж земельних ділянок на яких рішенням Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 надано у користування мисливські угіддя ТОВ "СМГ "Буг" на території Новоодеського району Миколаївської області, внаслідок чого судами здійснено розгляд справи № 910/1711/18 без належного встановлення усіх власників і користувачів земельних ділянок у розумінні статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", їх правового статусу у спірних правовідносинах та чи надавалась ними згода на передачу мисливських угідь;

- підлягає встановленню у чому саме полягає шкода державі, завдана спірним рішенням та укладеним договором; чи надані угіддя відповідно до закону не можуть використовуватися з метою, наведеною в рішенні та договорі, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельних ділянок, на яких знаходяться спірні угіддя, в разі задоволення позовних вимог.

Отже, постанова суду касаційної інстанції містить вказівки, які в силу ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 відмовлено повністю у задоволенні позову першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства до Миколаївської обласної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг".

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що:

- Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не може реалізувати повноваження власника або користувача земель в розумінні статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (погодити/не погодити їх використання для полювання або інших цілей), а тому відсутність його погодження не свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам ст. 22 Закону;

- входження до наданих у користування ТОВ "СМГ "Буг" мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду - є недоведеним прокурором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

У апеляційній скарзі в обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції скаржник посилається, зокрема, на неправильне застосування норм матеріального права (ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , ст. 122 Земельного кодексу України, Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Постановою КМУ від 08.10.14р. №521, Положення про Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Держагентства лісових ресурсів України від 21.11.16р. №411), а також порушення норм процесуального права (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Прокуратури Миколаївської області надійшли додаткові пояснення, в яких наголошувалось на тому, що:

- у позові прокурор посилався на вимоги ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання та зазначав, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області як орган, уповноважений від імені Українського народу розпоряджатися земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення , не погоджував надання спірних мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування відповідача-2, і як наслідок, оскаржуване рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір про умови ведення мисливського господарства від 14.07.2017 - визнанню недійсним;

- згідно з положеннями ст.ст. 15-1, 122 Земельного кодексу України, саме Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до закону уповноважено здійснювати функції власника земель державної форми власності сільськогосподарського призначення від імені Українського народу, та є єдиним органом, наділеним компетенцією щодо реалізації права власності Українського народу на землі вказаної категорії, в тому числі і шляхом надання погодження щодо надання мисливських угідь в межах території яких є відповідні землі;

- з наявної у матеріалах справи інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.12.2017 вбачається, що в межах, наданих відповідачу-2 мисливських угідь є землі державної власності сільськогосподарського призначення; станом на 01.01.2016 відповідно до форми 6-зем рахується 2 924,34 га земель запасу не наданих у власність чи користування, з яких 1 020,73 га - пасовища (землі сільськогосподарського призначення). А отже, права власника від імені Українського народу здійснює саме Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

- в силу приписів ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання вбачається, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди усіх ез виключення землевласників або землекористувачів, отриманої у встановленому законом порядку, а відсутність такого погодження є порушенням законодавчо встановленого порядку надання цих угідь у користування; при цьому, зазначена норма не містить обмежень в частині погодження власниками земельних ділянок виключно приватної форми власності, відповідно, власники ат користувачі земель державної та комунальної власності також наділені повноваженнями з погодження надання у користування мисливських угідь;

- листами Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.12.2016 та від 24.10.2017 - відповідне погодження не надавалося;

- при наявності у Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в силу закону, усіх правомочностей власника земель державної власності сільськогосподарського призначення, відсутність погодження зазначеним органом надання мисливських угідь відповідачу-2 є порушенням вимог ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , а за відсутності погоджень всіх землевласників і землекористувачів Миколаївська обласна рада не мала законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 10.11.2016 № 15;

- при вирішенні спору підлягає врахуванню належний доказ, а саме: карта-схема, долучена до позову прокурором, в яку неправомірно було внесено зміни без внесення змін до опису меж угідь вже під час розгляду справи судом;

- Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації на запит прокуратури області від 02.09.2019 № 05/2-822вих-19 надано копії картографічних матеріалів, узгоджених відділом земельних ресурсів Новодеського району (ландшафтні заказники місцевого значення Михайлівський , Новопетрівські плавні , ботанічна пам`ятка природи місцевого значення Себінський ), а також проектів землеустрою з організації та встановлення меж об`єктів природно - заповідного фонду (ботанічний заказник місцевого значення Богодарівка , ландшафтний заказник місцевого значення Вовча балка ), у зв`язку з чим, факт знаходження 5 зазначених об`єктів природно - заповідного фонду в межах мисливських угідь, наданих відповідачу-2 за оспорюваним рішенням та договором, підтверджено уповноваженим органом, що свідчить і про спеціальний режим їх використання, проте, у оспорюваному рішенні наявність зазначених об`єктів природно - заповідного фонду не відображена у оспорюваному рішенні, та, як наслідок, у договорі про умови ведення мисливського господарства від 14.07.2017.

- оспорюваним рішенням та договором не встановлено обмежень щодо діяльності відповідача-2 на території об`єктів природно - заповідного фонду в межах мисливських угідь, і такі відомості не враховані при укладенні оспорюваного договору, а при виданні відповідачем-1 оскаржуваного рішення фактично передано в користування відповідні об`єкти без передбаченого законодавством порядку.

Короткий зміст заперечень Миколаївської обласної ради проти доводів апеляційної скарги

04.05.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач-1 посилався на те, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-1 посилався на те, що:

- судом першої інстанції правомірно зазначено про неналежного позивача у справі з урахуванням визначених прокурором підстав позову, які полягають у відсутності погодження із власником землі в особі відповідного органу Держгеокадастру, а також порушенням стосовно організації, охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду;

- суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність земельних відносин в розглянутій справі, оскільки за відповідним рішенням облради відбувається надання в користування мисливських угідь а не земельної ділянки виходячи з системного аналізу приписів ст. 78, 79 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 36 Закону України "Про тваринний світ", статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання";

- судом першої інстанції було досліджено належне виконання вимог ст. 22 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання" в частині отримання погодження всіх власників та користувачів землі;

- суд першої інстанції надавав правової оцінки суперечливої інформації у листах Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 13.11.2017 та від 10.09.2019 та зробив обґрунтовані висновки щодо вказаних обставин.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ "Буг" проти доводів апеляційної скарги

28.04.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ТОВ СМГ БУГ надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач-2 посилався на те, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-2 посилався на те, що:

- судом першої інстанції правомірно зазначено про неналежного позивача у справі з урахуванням визначених прокурором підстав позову, які полягають у відсутності погодження із власником землі в особі відповідного органу Держгеокадастру, а також порушенням стосовно організації, охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду;

- суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність земельних відносин в розглянутій справі, оскільки за відповідним рішенням облради відбувається надання в користування мисливських угідь а не земельної ділянки виходячи з системного аналізу приписів ст. 78, 79 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 36 Закону України "Про тваринний світ", статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання";

- судом першої інстанції було досліджено належне виконання вимог ст. 22 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання" в частині отримання погодження всіх власників та користувачів землі;

- суд першої інстанції надавав правової оцінки суперечливої інформації у листах Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 13.11.2017р. та від 10.09.19 та зробив обґрунтовані висновки щодо вказаних обставин.

Також, 01.06.2020 та 05.06.2020 від відповідача через канцелярію Північного апеляційного господарського суду засобами електронного та поштового зв`язку надійшли додаткові пояснення по суті поданої апеляційної скарги та постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Враховуючи перебування головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р. на лікарняному з 17.02.2020 по 27.02.2020 включно здійснити вирішення питання у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки, щодо апеляційної скарги першого заступника прокурора міста Києва - не було можливим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 апеляційну скаргу скаргу першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору в сумі 729,00 грн.

11.03.2010 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника у встановлений судом строк надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено оригінал платіжного доручення №268 від 04.03.2020 про сплату судового збору в сумі 729,00 грн.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 28.03.2020, здійснити призначення справи здійснюється після виходу головуючого судді з лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1711/18 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18, розгляд справи призначено на 21.05.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання заяв/клопотань/пояснень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 розгляд справи №910/1711/18 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 вирішено здійснити 21.05.2020 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 розгляд справи №910/1711/18 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 відкладено на 04.06.2020, а також запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення по суті спору з врахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 30.07.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 оголошено перерву до 11.06.2020.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки процесуальний строк розгляду справи законодавчо продовжено на час дії карантину, а тому розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 11.06.2020 з`явились прокурор та представник відповідача-2.

Відповідач-1 та третя особа в судове засідання 11.06.2020 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Прокурор в судовому засіданні 11.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 11.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 та третя особа відзиви на апеляційну скаргу у встановленому порядку та визначені процесуальні строки - не подавали, просте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 року № 15 було надано у користування Товариству з обмеженою відповідальністю " СМГ " Буг " мисливські угіддя загальною площею 8084,38 га, що розташовані у Новоодеському районі Миколаївської області на території Михайлівської, Новопетрівської, Новосафонівської, Підлесненської, Себинської, Троїцької сільських та Новоодеської міської ради строком на 20 років.

Згідно додатку до зазначеного рішення, загальна площа мисливських угідь, які надаються у користування Товариству з обмеженою відповідальністю " СМГ " Буг " становить 8084,38 га, з яких 2924,1 га - землі запасу та 5160,28 га - землі, що перебувають у постійному та тимчасовому користуванні.

Пунктом 2 цього рішення передбачено необхідність укласти Миколаївському обласному управлінню лісового та мисливського господарства в установленому порядку договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю " СМГ " Буг "

На підставі зазначеного рішення обласної ради, згідно ст. 21 Закону України " Про мисливське господарство та полювання " Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 14.07.2017 укладено договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю " СМГ " Буг ".

Додатками до вказаного договору є карта-схема угідь і опис меж.

Згідно із зазначеним описом визначено наступні межі мисливських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю " СМГ " Буг " на території Новоодеського району: з південного заходу господарство межує з угіддями Товариства з обмеженою відповідальністю " Мисливців та рибалок Білоусівки " Вознесенського району та по річці Південний Буг з Веселинівським районом та Миколаївським районом, з заходу межує з угіддями Новоодеського " ГМР ", з півночі з Сланецьким районом, зі сходу з угіддями Новоодеського " ГМР".

Також, згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.12.2017, відповідно до карти-схеми угідь, що є додатком до договору про умови ведення мисливського господарства ТОВ " СМГ " Буг " від 14.07.2017, на території зазначених мисливських угідь, згідно форми 6-зем станом на 01.01.2016 рахується 2924,34 га земель запасу не наданих у власність чи користування.

З вказаної кількості 1020,73 га - пасовища (землі сільськогосподарського призначення), 1269,85 га - відкриті заболочені землі та 633,76 га - відкриті землі без рослинного покриву.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою звернення до господарського суду є захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Також закон передбачає право (можливість) звернення до суду осіб, яким надано таке право, в інтересах інших осіб, тобто, за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів таких інших осіб.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, як особа, яка наділена правом звертатись до суду в інтересах держави, в позовній заяві зобов`язаний обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Така особа, в чиїх інтересах прокурором подано позов, набуває статус позивача.

Оцінюючи дії прокурора щодо визначення Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства як органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та, відповідно, як позивача у справі, суд апеляційної інстанції наголошує на наступному.

Миколаївське обласне управління лісового господарства здійснює свою діяльність на підставі Положення, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України 21.11.2016 № 411.

Миколаївське обласне управління лісового господарства реалізує повноваження Держлісагентства на території Миколаївської області у сфері лісового і мисливського господарства. Миколаївське обласне управління лісового господарства не наділено (п. 4 Положення) повноваженнями здійснення від імені держави повноважень власника або користувача земельними ділянками, а також здійснення державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини свідчать про те, що Миколаївське обласне управління лісового господарства не уповноважено державою здійснювати функції власника землі від імені держави та здійснювати державне управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду. Отже, оскільки підстави позову стосуються порушення інтересів держави як власника земельної ділянки та порушення природоохоронного законодавства, і Миколаївське обласне управління лісового господарства - не є особою, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором невірно визначено позивача у цій справі, що є підставою для відмови у позові.

Стосовно доводів прокурора, які покладені ним в обґрунтування підстав позову, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначає Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000 № 1478-III (далі - Закон), який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Мисливськими угіддя, у розумінні Закону (ст. 1), є ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливське господарство як галузь - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Отже, метою використання мисливських угідь є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Визначення мисливських угідь як певної ділянки суші та водного простору (а не земельної ділянки) має на меті виключно чітке окреслення меж, кордонів певної території, на якій перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Приписи ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання визначають порядок надання мисливських угідь у користування, що передбачає наявність згоди власників або користувачів земельних ділянок, на яких ведеться мисливське господарство. Зокрема, за змістом цієї статті мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Водночас, у розумінні земельного законодавства (стаття 79 Земельного кодексу України) земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

На відміну від визначеного Законом порядку ведення мисливського господарства (тільки за згодою власників або користувачів земельних ділянок будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок), власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України) мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Аналогічними правами наділені землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України).

Отже, суттю землекористування є використання землевласником або землекористувачем певних властивостей саме земельної ділянки.

Вищенаведені приписи законодавства (ст.ст. 79, 90, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання") свідчать про те, що земельні ділянки та мисливські угіддя - є різними об`єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування, а тому спірне рішення не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав саме на земельні ділянки, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність земельних відносин в контексті спірних правовідносин учасників спору, оскільки за відповідним рішенням облради відбувається надання в користування мисливських угідь, а не земельної ділянки.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Будь-якими іншими повноваженнями в частині розпорядження земельними ділянками органи з питань земельних ресурсів не наділено.

Такі органи не мають права погоджувати надання у користування мисливських угідь, на це мають право лише фізичні чи юридичні особи, які отримали земельні ділянки у власність або користування та здійснюють правомочності щодо володіння, розпорядження та користування ними, як об`єктами цивільних прав, на власний розсуд у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Крім того, суд апеляційної ісанції враховує, що в матеріалах справи наявні листи ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 27.10.2016, 19.12.2016 та 24.10.17, в яких зазначалось про те, що ТОВ СМГ Буг зверталось за погодженням, але відсутність земельних відносин виключає такі повноваження Держгеокадастру. Аналогічна позиція ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області була висловлена в письмових поясненнях від 23.11.2018.

Отже, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не наділено повноваженнями щодо реалізації повноважень власника або користувача земель в розумінні статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (погодити/не погодити їх використання для полювання або інших цілей), а тому відсутність його погодження не свідчить про невідповідність оспорюваного рішення вимогам ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає проте, що Верховним Судом в постанові від 30.07.2019 у даній справі під час з`ясування питань, щодо кола повноважень ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області вказано наступне:

- суттю мисливського господарства, мисливства та полювання є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, здійснення добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь, що не є використанням саме властивостей землі;

- земельні ділянки та мисливській угіддя є різними об`єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування, а тому, спірне рішення не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав саме на земельні ділянки (п. 40);

- відповідно до змісту статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Будь якими іншими повноваженнями в частині розпорядження земельними ділянками органи з питань земельних ресурсів не наділено (п. 41);

- такі органи не мають права погоджувати надання у користування мисливських угідь, на це мають право лише фізичні чи юридичні особи, які отримали земельні ділянки у власність або користування та здійснюють правомочності щодо володіння, розпорядження та користування ними, як об`єктами цивільних прав на власний розсуд у порядку, встановленому ЦК України та ЗК України (п. 42);

- ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не може реалізувати повноваження власника або користувача земель в розумінні статті 22 "Про мисливське господарство та полювання" (погодити/не погодити їх використання для полювання або інших цілей), а лише зобов`язано виконувати функції органу державної влади по відношенню до земель запасу, і лише у порядку встановленому законом (п. 43).

Крім того, посилання прокурора на п.п. 40 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України від 29.09.2016р. №333 - суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони спростовані відповідачем-2 посиланням на те, що по-перше цей нормативний акт містить приписи стосовно повноважень Головного управління саме на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення. По друге, вищевказане Положення не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до п. 3 Наказу від 29.09.16р. №333 він набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Офіційне опублікування зазначеного наказу відбулось 15.11.2016. Таким чином, на момент ухвалення відповідачем-1 оспорюваного рішення №15 від 10.11.2016, Наказ №333 від 29.09.2016 був ще не чинним, а відтак не може бути застосований до спірних правовідносин.

Також, прокурором в апеляційній скарзі зазначалось про те, що без чіткого встановлення власників та користувачів земельних ділянок, на яких розташовані мисливські угіддя, неможливо визначити чи поширюються спеціальні обмеження на ці ділянки, проте, доводи прокурора в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи, як і судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, було досліджено належне виконання вимог ст. 22 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання" в частині отримання погодження всіх власників та користувачів землі.

Зокрема, в матеріалах справи наявні подання Державного агентства лісових ресурсів України від 01 жовтня 2014 року до Миколаївської обласної ради про надання у користування мисливських угідь на території Новоодеського району Миколаївської області Товариству з обмеженою відповідальністю СМГ Буг на строк не менш як на 15 років, загальною площею 8084,38 га. Серед інших документів, доданих до цього подання, було погодження Миколаївської обласної державної адміністрації від 30.09.2014 № 1641/0/05-12/12-14 та відповідне погодження Новоодеської райдержадміністрації від 15.07.2014 вих. №1299/18-38/02.

Також, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові наголосив зокрема на необхідності встановлення всіх власників та землекористувачів в межах наданих у користування мисливських угідь, і на виконання даної вказівки судом першої інстанції були досліджені реєстри землевласників (землекористувачів) складені відповідними сільськими радами, в межах яких надавались в користування мисливські угіддя ТОВ СМГ Буг , а також укладення з усіма землевласниками (землекористувачами) відповідних договорів щодо згоди останніх на таке використання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховує, що питання отримання погоджень від інших землевласників/землекористувачів прокурором - не оспорювалось і не входило до підстав заявленого позову, оскільки прокурором оспорюється лише відсутність погодження стосовно земель запасу з боку органів Держкомзему у Миколаївській області.

Щодо доводів прокурора про наявність в межах мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду України, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ключовим для можливості передання мисливських угідь для ведення мисливського господарства є погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства.

У цьому випадку, першочерговим є визначення меж мисливських угідь задля встановлення власників та користувачів земельних ділянок на яких розміщено такі мисливські угіддя. Саме за відсутності чіткого встановлення таких меж, неможливо визначити чи було отримано всі погодження власників і користувачів земельних ділянок.

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Власником земельної ділянки є юридична особа, громадянин, які володіють сукупністю трьох правомочностей на власність: володіння, користування, розпорядження.

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної, комунальної чи приватної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій", суб`єктами землеустрою є землевласники та землекористувачі. Землеустрій полягає у сукупності соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні:

- чинним законодавством не передбачено при наданні мисливських угідь у користування розроблення технічної документації та здійснення землевпорядкування території. Користувач мисливських угідь не є землекористувачем, у зв`язку з чим при наданні таких мисливських угідь у користування не розробляються текстові і графічні матеріали;

- користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування (ст. 28 Закону), яким встановлюються межі вищевказаних угідь, посилаючись на картографічні матеріали, виділяються відтворювальні ділянки та розподіляються місця єгерських обходів;

- згідно з інформацією Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації до мисливських угідь (лист від 10.09.2019 № 01-02/381-06), наданих ТОВ "СМГ "Буг", не входять території та об`єкти природо-заповідного фонду;

- ця інформація фактично спростовує попередньо надані цим же Управлінням дані (лист від 13.11.2017 № 01-03/57-03) про те, що в межах території мисливських угідь, наданих у користування ТОВ "СМГ "Буг", фактично розташовані об`єкти природно-заповідного фонду України загальною площею 598 га, ландшафтні заказники місцевого значення "Михайлівський", "Новопетрівські плавні" та "Вовча балка", ботанічні пам`ятки природи місцевого значення "Себінський" та "Богодарівка".

Оцінивши доводи прокурора про те, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги лист Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 13.11.2017 про наявність в межах наданих ТОВ СМГ Буг мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду, а застосував інформацію яка міститься у листі цього ж органу від 10.09.2019 вих. №01-02/381-06 про відсутність в межах мисливських угідь наданих у користування ТОВ СМГ Буг рішенням №15 від 10.11.2016 об`єктів природно-заповідного фонду - суд апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи як підставу скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, суд першої інстанції надав правову оцінку суперечливої інформації у листах Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 13.11.2017 та від 10.09.2019 та встановив, що надаючи відповідь на запит прокурора в 2017 році Управління вказало про наявність в межах мисливських угідь об`єктів виходячи з наданої прокурором карто-схеми меж мисливських угідь. При цьому вказана карто-схема є описом меж та не містила чітко окреслених меж наданих угідь.

При цьому, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст. 2, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено при наданні мисливських угідь у користування розроблення технічної документації та здійснення землевпорядкування території. Користувач мисливських угідь не є землекористувачем, у зв`язку з чим при наданні таких мисливських угідь у користування не розробляються текстові і графічні матеріали.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з наданою судом першої інстанції оцінки, з урахуванням приписів ст. 28 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання", діям відповідача-2 щодо забезпечення упорядкування мисливських угідь протягом двох років з дня надання таких угідь у користування, яким встановлюються межі вищевказаних угідь, посилаючись на картографічні матеріали, і саме в рамках упорядкування, мисливських угідь у встановлений строк була розроблена уточнена карта мисливських угідь, що жодним чином не спростовує правомірність як набуття відповідачем згідно оспорюваного рішення у користування мисливських угідь, які і не спростовує правомірність укладення відповідного договору.

Крім цього, з урахуванням вказівок, які надані Верховним Судом в постанові від 30.07.2019 щодо необхідності визначення чітких меж мисливських угідь, відповідач2 вже під час нового розгляду справи замовив виготовлення додаткових картографічних матеріалів із збільшеним масштабом, виготовлення яких було здійснено спільно ПП Аероінформ (як розробника проекту мисливського впорядкування на мисливські угіддя за оспорюваним рішенням) та інженером-землевпорядником Василюк К.В. (кваліфікаційний сертифікат №003378 виданий 17.04.2013 Держагенством земресурсів України (складання документації із землеустрою, топографо-геодезічних і картографічних робіт, геоботанічні та інші обстеження земель)).

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції:

- в матеріалах справи наявне звернення ТОВ СМГ Буг від 02.09.2019 до Миколаївської обласної ради з проханням встановлення на картографічних матеріалах об`єктів природно-заповідного фонду в межах мисливських угідь;

- Миколаївська обласна рада доручила встановлення цього питання Миколаївському обласному управлінню лісового та мисливського господарства та Управлінню екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації;

- на підставі висновків Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 06.09.2019 вих. №532, а також Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 10.09.2019 вих. №01-02/381-06 встановлено, що в межах мисливських угідь наданих у користування ТОВ СМГ Буг рішенням №15 від 10.11.2016 відсутні об`єкти природно-заповідного фонду.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги лист Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації від 10.09.2019 вих. №01-02/381-06 про відсутність в межах мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому, обов`язок доказування входження до наданих у користування ТОВ "СМГ "Буг" мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду, виходячи з приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено на прокурора, як особу,яка заявила певний позов до відповідачів та обгрунтовує незаконність прийнятого розпорядчого акту та недійсність укладеного на його підставі договору.

Таким чином, доводи прокурора в апеляційній скарзі, щодо порушень природоохоронного законодавства під час надання відповідачу-2 в користування мисливських угідь, спростовуються наявними матеріалами справи та не були доведені останнім належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в розумінні вимог ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим доводи скаржника щодо входження до наданих у користування ТОВ "СМГ "Буг" мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду, і відповідно, наявність спеціальних обмежень щодо мисливства - також відхиляються судом апеляційної інстанції, як недоведені прокурором ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження в розумінні вимог процесуального закону.

Стосовно вказівок Верховного Суду у пункті 51 постанови від 30.07.2019, суд апеляційної інстанції встановив, що у вказаному пункті судом касаційної інстанції висловлено вказівку щодо визначення, які саме угіддя на підставі якого саме розпорядчого акту Миколаївської обласної ради отримані ТОВ"СМГ "Буг", і на виконання якої суд апеляційної інстанції встановив, що у позові прокурором оскаржується законність рішення Миколаївської облради від 10.11.2016 №15 через наявність в межах наданих ТОВ СМГ Буг мисливських угідь декілька об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі заказника Новопетрівські плавні .

В свою чергу, ландшафтний заказник місцевого значення Новопетрівські плавні увійшов до складу наданих у користування ТОВ СМГ Буг мисливських угідь на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 №22, що учасникамис пору не заперечувалось.

За таких обставин, за наявності належних доказів відсутності будь яких об`єктів природно-заповідного фонду в межах мисливських угідь наданих у користування ТОВ СМГ Буг за рішенням №15 від 10.11.2016, суд першої інстанції обгрунтовано не досліджував питання щодо фактичних меж, та підстав включення до мисливських угідь території заказника Новопетрівські плавні , які були надані рішенням Миколаївської обласної ради від 07.09.2012р. №22, яке не оскаржується прокурором, не входить до предмету позову та до предмету дослідження в межах даного спору.

В свою чергу, відповідач-2 у письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, вказував про те, що враховуючи вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання пояснень з цього приводу, відповідач-2 - ТОВ СМГ Буг , звернувся з листом до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.05.2020 вих. №5 з проханням вказати межі територій заказника Новопетрівські плавні ., на який Управлінням було надано відповідь від 28.05.2020 №01-04/3065-06, і які відповідач-2 надав разом з відзивом на апеляційну скаргу до матеріалів справи та просив суд апеляційної інстанції врахувати вказані документи під час вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховуючи, що відповідне звернення відповідача-2 до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, як і відповідь останнього листом від 28.05.2020 №01-04/3065-06, були отримані відповідачем-2 саме з метою встановлення усіх дійсних обставин справи, з урахуванням висловлених вказівок суду касаційної інстанції щодо встановлення дійсних обставин справи, враховуючи принципи господарського судочинства, закріплені у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи ст. ст. 124, 129 Конституції України, керуючись ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність прийняття наданих відповідачем-2 доказів до матеріалів справи.

Так, згідно відповіді Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.05.2020 №01-04/3065-06, а також внаслідок співставлення картографічних матеріалів меж мисливських угідь наданих у користування ТОВ СМГ Буг на підставі рішення №15 від 10.11.2016 з картографічними матеріалами меж мисливських угідь в Новоодеському районі Миколаївської області наданих на підставі рішення Миколаївської облради від 07.09.2012 №22 та окресленими межами території заказника Новопетрівські плавні , до мисливських угідь наданих у користування ТОВ СМГ Буг на підставі рішення №15 від 10.11.2016 не входить територія ландшафтного заказника місцевого значення Новопетрівські плавні . Вищевказаний заказник входить до складу мисливських угідь наданих у користування ТОВ СМГ Буг на підставі рішення Миколаївської облради від 07.09.2012 №22.

Стосовно вказівок Верховного Суду у пункті 61 постанови від 30.07.2019, суд апеляційної інстанції встановив, що у вказаному пункті судом касаційної інстанції висловлено вказівку щодо встановлення у чому саме полягає шкода державі, завдана спірним рішенням та укладеним договором; чи надані угіддя відповідно до закону не можуть використовуватися з метою, наведеною в рішенні та договорі, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельних ділянок, на яких знаходяться спірні угіддя, в разі задоволення позовних вимог.

На виконання вищенаведених вказівок Верховного Суду. суд апеляційної інстанції встановив наступне.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, як особа, яка наділена правом звертатись до суду в інтересах держави, в позовній заяві зобов`язаний обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор у позові вказує, що подання позовної заяви в інтересах держави в особі Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства пов`язане з суспільним та публічним інтересом.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Вважаю, що позовна заява безпідставно та всупереч вимог діючого законодавства обґрунтована порушенням інтересів Держави в особі Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства. Змістовне обґрунтуванням правової позиції щодо неналежного позивача у справі викладено Відповідачем -2 у відзиві на апеляційну скаргу.

Ані у позовній заяві, ані в процесі розгляду справи прокурором не наведено аргументів та доводів, яким саме чином позбавлення відповідача-2 права користування спірними мисливськими угіддями сприятиме задоволенню суспільного інтересу. Проте суд не має права замість сторони у справі наводити такі доводи чи аргументи або збирати відповідні докази.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15 зауважується, зокрема, що у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.021986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якої передбачається досягнути, та засобами, що використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що звертаючись із відповідним позовом, прокурор не навів підстав у чому саме полягає шкода державі, як не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що надані угіддя не можуть використовуватись з метою наведеною у рішенні та договорі, як не обґрунтував яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельних ділянок в разі задоволення позову, та не врахував, що визнанням незаконним і скасування рішення №15 та визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, прокурор покладає на ТОВ СМГ Буг тягар відповідальності за дії органу державної влади, що не можна вважати "пропорційним втручанням" у призмі статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї.

Крім того, доводи прокурора про те, що оспорюваним рішенням та договором не встановлено обмежень щодо діяльності відповідача-2 на території об`єктів природно - заповідного фонду в межах мисливських угідь, і такі відомості не враховані при укладенні оспорюваного договору, а при виданні відповідачем-1 оскаржуваного рішення фактично передано в користування відповідні об`єкти без передбаченого законодавством порядку - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Доводи прокурора про те, що дії відповідача-2 щодо порушення рослинного покриву, негативного впливу на фауну, тощо, не є підставами для визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15, які не є підставами для визнання недійсним і укладеного договору і витребування мисливських угідь з користування відповідача-2, оскільки, по-перше, зазначені твердження є припущеннями, а по-друге, прокурор, як і відповідний орган, не позбавлені можливості в установленому порядку ініціювати внесення змін у відповідний договір щодо встановлення додаткових вимог стосовно обмежень діяльності відповідача-2 в межах угідь, зокрема і щодо встановлення обмежень та контролю відповідними службами охорони наявної флори і фауни, з запобіганням негативного впливу на них, а також вимагати у встановленому законом порядку та згідно обумовлених законом підстав дотримання відповідачем-2 відповідних обмежень.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 за наведених у позові підстав.

Також, прокурором у позові було заявлено вимоги про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 14.07.2017 Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з ТОВ "СМГ "Буг", та про зобов`язання ТОВ "СМГ "Буг" повернути мисливські угіддя, отримані у користування на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 та оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного,суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки обумовлені законом підстави для визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 - відсутні і не були доведені прокурором належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в розумінні вимог ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому, обумовлені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 14.07.2017 Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з ТОВ "СМГ "Буг", та про зобов`язання ТОВ "СМГ "Буг" повернути мисливські угіддя, отримані у користування на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 10.11.2016 № 15 та оспорюваного договору - також відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18 за наведених доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Першим заступником прокурора міста Києва.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1711/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Першим заступником прокурора міста Києва.

4. Матеріали справи №910/1711/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 09.07.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала