Постанова

від 10.07.2020 по справі 910/17419/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р. Справа№ 910/17419/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Корсака В.А.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020

у справі №910/17419/19 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багратіон-М"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 99 529,34 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Багратіон-М" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (далі - відповідач) про стягнення 99 529,34 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №М-020119 від 02.01.2019 в частині оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 95424,00 грн, пеню у розмірі 3136,85 грн, 3% річних у розмірі 300,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 667,96 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17419/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багратіон-М" основний борг у розмірі 95424 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 300 грн. 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 667 грн. 96 коп., пеню у розмірі 3136 грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17419/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язання за договором про надання охоронних послуг №М-020119 від 02.01.2019.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 21.05.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що позиція позивача підтверджена належними і допустимими доказами, а саме: підписаними та скріпленими печатками актами виконаних робіт (наданих послуг) за вересень, жовтень, 1-10 листопад 2019; погодженим з відповідачем повідомленням про розірвання договору з 11.11.2019; додатковою угодою №1 від 22.10.2019 про припинення чинності договору; актом від 11.11,2019 про повернення майна з під охорони.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 справу №910/17419/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Ткаченко О.Б., Гаврилюк О.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Корсак В.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 у справі №910/17419/19 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/17419/19 залишено без руху.

08.05.2020 представником Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал платіжного доручення № 9655975855 від 27.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 поновлено Приватній науково-виробничої компанії "Інтербізнес" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/17419/19, відкрито пеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Багратіон-М" (охоронне агентство) та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №М-020119 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно з актом прийняття об`єкту під охорону, а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Пунктом 5.9 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості охоронного агентства замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2019, загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 40992,00 грн.

Сторони у пунктів 7.5 договору передбачили, що охоронне агенство зобов`язане надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним (пункт 7.4 договору).

Дія договору може бути припинена достроково, сторона-ініціатор припинення договору інформує іншу сторону у письмовій формі не менш ніж за 20 днів (п. 8.3 договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2019 (пункт 10.1 договору).

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору №М-020119 від 02.01.2019 в частині оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 95424,00 грн, пеню у розмірі 3136,85 грн, 3% річних у розмірі 300,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 667,96 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Багратіон-М" та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес", за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №М-020119, 02.01.2019 замовник передав, а охоронне агенство прийняло під охорону приміщення: 1. будівля офіс; 2. блок санпропусника; 3. будівля яйцесклад; 4. дизбарєр №1 та №2; 5. корпус Ф; 6. електрична підстанція; 7. пташники №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13; 8. будівля автопарку; 9. будівля дизеля; 10. вагова; 11. центральний склад; 12. КПП №1, №2, що підтверджується актом приймання об`єкту під охорону від 02.01.2019.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 95424,00 грн., а саме: №ОУ-0000093 за вересень 2019 на суму 40992,00 грн.; №ОУ-0000100 за жовтень 2019 на суму 40992,00 грн.; №ОУ-0000101 за 1-10 листопада 2019 на суму 13440,00 грн.

18.10.2018 позивач надіслав відповідачу повідомлення № 65/1 про розірвання договору про надання охоронних послуг, в якому вказав, що договір буде припинено з 11.11.2019.

22.10.2019 сторони підписали додаткову угоду, якою достроково припинили дію основного договору з 11.11.2019 та визначили, що останній день надання послуг вважається 10.11.2019. На момент припинення чинності договору між сторонами має бути проведено остаточний розрахунок за надані послуги.

19.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Багратіон-М" звернулось до Приватної науково-виробничою компанії "Інтербізнес" з претензією, в який просило невідкладно перерахувати грошові кошти у розмірі 95 424 грн.

Проте, в порушення вимог договору та ст. 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання щодо оплати послуг з вересня по 10 листопада 2019 відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 95 424,00 грн. Доказів протилежного відповідач не надав.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 95 424,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 667,96 грн. - інфляційних втрат та 300,53 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі 300,53 грн. та індексу інфляції у розмірі 667,96 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3136,85 грн. пені.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.9 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості охоронного агентства замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 3136,85 грн. є арифметично правильною.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині оплати наданих послуг, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17419/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17419/19 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17419/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/17419/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватну науково-виробничу компанію "Інтербізнес".

4. Матеріали справи №910/17419/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.А. Корсак

Б.О. Ткаченко