Постанова

від 10.07.2020 по справі 911/1911/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р. Справа№ 911/1911/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 (повний текст складено та підписано 17.03.2020)

у справі № 911/1911/19 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Налвур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп"

про стягнення 67 860,25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Налвур" 67 860,25 грн. основного боргу, 1 921,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп" звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19, суддя Сокуренко Л.В., повний текст якого складено 17.03.2020 скасувати, ухвалити у справі № 911/1911/19 нове судове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Налвур" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп" про стягнення 67 860,25 грн. відмовити повністю, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, акт № 619 внаслідок істотних вад, допущених при його складенні, та внаслідок невідповідності його змісту вимогам закону є недопустимим, недостовірним і мало вірогідним в розумінні ст.ст. 77, 78, 79 ГПК України доказом, тому не може жодним вимог позивача стверджувати та має бути відхилений судом.

Скаржник вважає, що відсутність дати не може вважатись неістотним недоліком документу згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та, відповідно, тягне за собою невизнання відповідної господарської операції, тобто факту виконання і прийняття робіт.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 справу № 911/1911/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 № 199-В надано головуючому судді Гаврилюку О.М. частину щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів, з 10.04.2020 по 25.04.2020.

Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255, від 22.04.2020 №291), продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 11 травня 2020 року та запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України.

Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн (1 921,00 грн.*100).

Враховуючи те, що позовна заява у справі № 911/1911/19 подана до Господарського суду Київської області 29.07.2019 та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 67 860,25 грн., вказана справа, відповідно до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп" на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп" на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 послаблені карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" постановлено:

"Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2""."

Відповідно до ст.124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.ст. 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Так, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась. Крім того за змістом пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №м 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами, з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), а також міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19.

Рішення КМУ про продовження строку карантину до 31.07.2020, не передбачають обмеження гарантованої ст. 33 Конституції України свободи пересування.

Крім цього, колегія судді апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Також слід зазначити, що учасники судового процесу не позбавлені права надсилати заяви, клопотання, відзиви, заперечення, письмові пояснення за допомогою електронного листування із застосуванням електронно-цифрового підпису.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи заперечення (відповіді) на відзив на апеляційну скаргу, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 67 860,25 грн. та судових витрат.

14.11.2019 відповідачем у відзиві на позовну заяву, в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, заявив про застосування у даному спорі позовної давності.

03.01.2020 позивачем подано до Господарського суду Київської області заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача окрім первісно заявленої до стягнення основної суми боргу, ще 20 079,77 грн. інфляційних збитків та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, що складають 6 112,81 грн.

Також, 03.01.2020 позивачем, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 67 860,2 грн., інфляційні збитки, що складають 20 079,77 грн. та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, що складають 6 112,81 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв позивача про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 30.05.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 2, відповідно до якого відповідач, за договором замовник, доручив, а позивач, за договором підрядник, зобов`язався у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи (передбачені в додатку №1), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити роботи у строки та на умовах, визначених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.3 договору роботи виконуються за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25 В.

Згідно з п.п. 2.1, 4.1 договору до початку виконання робіт замовник сплачує підряднику авансовий платіж у розмірі 150 000,00 грн. Прийом-передача виконаних підрядником робіт оформлюється двостороннім актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується сторонами або уповноваженими особами сторін.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторонами визначено вартість одиниці виміру робіт з урахуванням вартості матеріалів і техніки підрядника. Вказаний додаток скріплений підписами та відбитками печаток сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт виконання позивачем своїх обов`язків за договором належним чином, підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016р. (форма № КБ-2В) на суму у розмірі 465 756,25 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), які підписані обома сторонами, підписи скріплені відбитками печаток. Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні у матеріалах справи.

Згідно із п.п. 2.4, 2.5 договору підряду № 2 розрахунки по даному договору здійснюються у формі безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт протягом семи робочих днів після їх підписання. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 4.5 договору підряду № 2 відповідач протягом 7 (семи) робочих днів від дня одержання акта здачі-приймання виконаних робіт, передбачених цим договором, підписує його і повертає позивачу, або надає мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків в письмовому вигляді, з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання. За наявності у роботах істотних відступів від умов цього договору або інших істотних недоліків, відповідач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків або доручити виправлення робіт іншій особі за рахунок позивача.

Згідно п. 4.6 договору, у випадку необґрунтованої відмови відповідача підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та ненадання пред`явлених претензій протягом 7 (семи) робочих днів такий акт вважається підписаним.

Відповідно до п. 4.8. договору підряду № 2 роботи по договору вважаються закінченими після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що у разі виникнення між відповідачем та позивачем спору з приводу недоліків виконаних робіт або їх причин на вимогу будь-кого залучаються незалежні експертні організації. Витрати на призначення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення. Якщо проведена експертиза підтвердить недоліки, сторона, яка оплачувала проведення експертизи, має право на відшкодування витрат на її проведення. А якщо експертизу призначено за погодженням сторін - обидві сторони оплачують порівну.

Відповідачем, в свою чергу, свої зобов`язання в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт виконав частково, сплативши лише 397 869,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку позивача (а.с. 18, 19, 23, 24) , внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 67 860,25 грн.

14.05.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу (претензію), відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Однак, відповіді на вимогу (претензію) позивача, як і доказів повної оплати за виконані позивачем роботи згідно із договором підряду № 2, відповідачем не надано.

Відсутні такі докази і у матеріалах справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67 860,25 грн., за виконані позивачем роботи згідно із договором підряду № 2 є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України унормовано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, враховуючи п. 2.4 договору підряду № 2, строки оплати вартості виконаних робіт, а також дату підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016р. - 31.07.2016, виконані роботи за актом мали бути оплачені відповідачем до 10.08.2016, тобто перебіг строку позовної давності, почався з 10.08.2016 і тривав до 11.08.2019.

Натомість як вбачається із вхідного штампу Господарського суду Київської області, позивачем подано до суду позовну заяву 29.07.2019, тобто в межах позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В якості доказів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав такі документи:

- договір-доручення про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2019, укладений між ТОВ "Налвур" та адвокатом Органюком Ю.Ю.;

- додаткова угода № 1 від 02.12.2019, відповідно до якої гонорар адвоката за надання правничої допомоги по господарській справі №911/1911/19 становить 20 000,00 грн.;

- рахунок № 02/12 від 02.12.2019 на суму 20 000,00 грн.;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 02.12.2019 на суму 20 000,00 грн.;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №02/12 від 18.12.2019 на суму 20 000,00 грн.;

- ордер на надання правової допомоги серії КВ № 441883 від 01.05.2019;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №005819.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як визначено в ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Правова позиція наведеного змісту міститься у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 р. у справі № 19/64/2012/5003, від 05 січня 2019 р. у справі № 906/194/18, від 19 лютого 2019 р. у справі № 917/1071/18.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому аналіз наведених норм статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтованість заяви позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу, проте, оцінивши витрати останнього з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши заперечення відповідача щодо розподілу судових витрат, викладених у відзиві на позов, які суд розцінює як клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. від попередньо заявленої суми у розмірі 20 000,00 грн.

Зазначена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із акту приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016 (форма № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016р. (форма КБ-3), наданих позивачем, вони містять дату підписання 31.07.2016, однак, на примірниках зазначених документів відповідача такий реквізит документу, як: "Дата", відсутній.

Відповідачем не спростовано факт виконання позивачем робіт згідно із договором підряду № 2, які підтверджуються актом приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016р. без жодних зауважень щодо обсягу, якості та вартості виконаних підрядних робіт, тому відсутність дати підписання на примірника відповідача, не звільняє останнього від обов`язку оплатити такі роботи у повному обсязі.

Тобто, твердження відповідача про невстановлення дати складення сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт спростовується оригіналом цього акту, наданого позивачем, який підписаний позивачем та відповідачем із зазначенням двох дат підписів.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити про те, що наявність у відповідача оригіналів актів приймання виконаних підрядних робіт підписаних сторонами без вказування дат підписів, свідчить про неналежне оформлення усіх примірників оригіналів актів, зокрема, невказування дат підписів, що не позбавляє юридичної сили інших примірників таких актів, належно оформлених.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/1911/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-інвест груп".

4. Справу № 911/1911/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко