Постанова

від 08.07.2020 по справі 910/21813/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа№ 910/21813/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2020

у справі №910/21813/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальна транспортна компанія ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лазер Плюс

про стягнення 7 284 188,30 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Камбіо (далі - ПАТ Банк Камбіо , позивач, стягувач), звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальна транспортна компанія (далі - ТОВ УТК , відповідач, боржник) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнова іпотека) від 31.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною та зареєстрованим в реєстрі за № 157, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Лазер Плюс за Кредитним договором №351/02-2008 від 31.07.2008 в загальній сумі 7 284 188,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/21813/15, позов задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнова порука) від 31.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною та зареєстрованим в реєстрі за № 157, укладеним між Банк Камбіо та ТОВ УТК , предметом якого є літак пасажирський ЯК-40, заводський номер 9610546, виготовлювач - Саратов САЗ, рік виготовлення -1976, реєстраційне посвідчення повітряного судна №РП 1986/4 від 06.11.2006, державний реєстраційний знак UR-CDW, бортовий радіотелефонний позивний URCDW, який належить ТОВ УТК на праві власності згідно з договором купівлі-продажу повітряного судна (літака) від 19.10.2006, укладеного між ТОВ УТК та ТОВ Вик Оил , в рахунок задоволення грошових вимог ПАТ Банк Камбіо за кредитним договором (відзивна кредитна лінія) № 351/02-2008 від 31.07.2008 з повернення кредиту в розмірі 5 850 000,00 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.01.2013 по 31.07.2015, у розмірі 1 434 188,30 грн; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 4 532 000,00 грн, визначеною на підставі звіту про незалежну оцінку вартості повітряного судна ТОВ Е.Р.С.Т.Е. від 29.12.2015; стягнуто з ТОВ УТК в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

25.03.2016, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016, яке набрало законної сили 25.03.2016, видано відповідні накази.

06.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (далі - ТОВ ФК Інвестохіллс Веста , заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, в якій просило замінити сторону (стягувача) у справі №910/21813/15 - ПАТ Банк Камбіо на правонаступника - ТОВ ФК Інвестохіллс Веста .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/21813/15 у задоволенні заяви ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження у справі №910/21813/15, суд виходив з того, що строк пред`явлення наказів Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/21813/15 до виконання закінчився 25.03.2017, тоді як заява про заміну сторони виконавчого провадження подана до суду 30.03.2020 (зареєстрована 06.04.2020), при цьому матеріали справи не містять доказів поновлення судом строку пред`явлення наказів до виконання; заявником не надано суду доказів, що виконавче провадження з примусового виконання вказаних наказів ще триває, а з інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження № 50984664 завершено; заміна учасника справи його правонаступником допускається лише на стадіях судового процесу, тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу; після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, заміна сторони виконавчого провадження може порушити принцип правової визначеності.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ УТК звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт вказував на неврахування судом першої інстанції того, що з 12.03.2020 в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу, у зв`язку чим представник заявника не зміг прибути у судове засідання та надати суду додаткові пояснення; в ухвалі від 09.04.2020 суд зазначив, що явка сторін є необов`язковою та додаткових доказів не витребовував; суд дійшов необґрунтованого висновку про закінчення строку на пред`явлення наказу у даній справі до виконання, з огляду на те, що в силу імперативних норм Закону України Про виконавче провадження , строк на пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання переривається на період відкриття виконавчого провадження та поновлюється по факту винесення державним або приватним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 апеляційну скаргу у справі №910/21813/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 апеляційну скаргу ТОВ ФК Інвестохіллс Веста на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/21813/15 прийнято до провадження, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

У судове засідання позивач, відповідач та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін та третьої особи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені ч. 2 ст. 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності зазначених осіб.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

08.07.2020 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Заміна сторони виконавчого провадження у господарському процесі передбачена статтею 334 ГПК України, частинами 1-2 якої встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі у відповідності до ч. 2 ст. 334 ГПК України.

В обґрунтування заяви ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони виконавчого провадження заявник посилався на укладений між ним та позивачем (стягувачем) у даній справі договір про відступлення прав вимоги від 30.01.2020 № 23, за яким, зокрема, відступлено право вимоги за кредитним договором (відзивна кредитна лінія) № 351/02-2008 від 31.07.2008 та договором іпотеки (майнова іпотека) від 31.07.2008, укладеними між ПАТ Банк Камбіо та ТОВ УТК .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.01.2020 між ТОВ ФК Інвестохіллс Веста (у тексті договору - новий кредитор) та ПАТ Банк Камбіо (у тексті договору - банк) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 23, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває право вимоги банку до позичальників (суб`єктів господарювання), право вимоги та/або майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, до заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи право до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договором поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору, та іншими договорами, що були укладені в забезпечення виконання вказаних кредитних договорів (договорів про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - основні договори) надалі за текстом (права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстрований в реєстрі за №115.

З реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами вбачається, що до нового кредитора перейшли права вимоги за кредитним договором № 351/02-2008 від 31.07.2008 та права вимоги за договором іпотеки (майнова іпотека) від 31.07.2008, укладеними між ПАТ Банк Камбіо та ТОВ УТК .

Дослідивши умови вказаного договору відступлення, судом апеляційної інстанції встановлено, що його предметом є саме перехід прав у зобов`язанні, що підпадає під правове регулювання, зокрема, положень статей 512-516 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Крім того, згідно зі ст. 24 Закону України Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових права на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з наданого заявником витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №203560797, 10.03.2020 приватним нотаріусом Малим О.С. здійснено реєстрацію за ТОВ ФК Інвестохіллс Веста прав іпотеки на нерухоме майно, на яке має бути звернено стягнення за рішенням суду у даній справі.

Частиною 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником було додано до заяви про заміну сторони виконавчого провадження належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують заміну кредитора у зобов`язанні, а саме, ту обставину, що ТОВ ФК Інвестохіллс Веста набуло у власність право вимоги ПАТ Банк Камбіо за кредитним договором № 351/02-2008 від 31.07.2008 у загальній сумі станом на 30.01.2020 11 451 686,52 грн, що включає заборгованість по тілу кредиту в сумі 5 850 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 5 601 686,52 грн, а також набуло право вимоги за договором іпотеки (майнова іпотека) від 31.07.2008, укладеними між ПАТ Банк Камбіо та ТОВ УТК , за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/21813/15.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (аналогічні положення були закріплені у статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016, п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999).

З матеріалів справи, наявних на час розгляду заяви ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, зокрема, з наказів Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/21813/15 вбачається, що строк пред`явлення їх до виконання встановлено до 25.03.2017.

29.04.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 50984664 з примусового виконання наказу суду від 25.03.2016 у справі №910/21813/15.

Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, доказів того, що виконавче провадження з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/21813/15 ще триває, заявником не надано.

Крім того, перевіривши інформацію, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, місцевим господарським судом встановлено, що виконавче провадження № 50984664 завершено.

Згідно зі статтею 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 № 910/10031/13.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження ). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

За таких обставин, враховуючи, що строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/21813/15 до виконання закінчився 25.03.2017, тоді як заява про заміну сторони виконавчого провадження подана до суду 30.03.2020 (зареєстрована 06.04.2020), при цьому матеріали справи не містять доказів поновлення судом строку пред`явлення наказів до виконання, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони виконавчого провадження.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції є передчасним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на їх неповне з`ясування під час розгляду даної заяви.

Як стверджує апелянт та вбачається з наданих ним до апеляційної скарги документів, наказ Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/21813/15 перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергія Олексійовича, яким 27.01.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016.

03.02.2020 оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.01.2020 та оригінал наказу про примусове виконання рішення було отримано ПАТ Банк Камбіо , що підтверджується копіями супровідного листа до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (з відміткою банку про отримання), конверту зі штрих-кодом поштового відправлення та роздруківкою з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

При цьому, колегія суддів враховує, що за приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Підставами для задоволення клопотання про додаткове подання доказів на підставі вказаної норми можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

В обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги доказів, зокрема, копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.01.2020, апелянт посилався на те, що такі документи були передані ТОВ ФК Інвестохіллс Веста за наслідками укладення договору про відступлення прав вимоги № 23 від 30.01.2020, однак вже після звернення останнього із заявою до суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження.

При цьому, апелянт наголошував на тому, що оскаржувана ухвала від 16.04.2020 була постановлена судом у період дії на усій території України карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами, внесеними постановою КМУ №255 від 02.04.2020), що позбавило його можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання, який би міг надати додаткові пояснення щодо стану відповідного виконавчого провадження.

Враховуючи наведені апелянтом причини неможливості подання суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги документів, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та дійшла висновку про необхідність прийняти такі документи в якості додаткових доказів у справі на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.01.2020 у виконавчому провадженні №59416619, приватним виконавцем було повернуто наказ Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/21813/15 на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Частиною 5 статті 37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частинами четвертою і п`ятою зазначеної статті передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, при цьому у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

При цьому, колегія суддів враховує, що наказ Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/21813/15 було видано у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999, згідно з п.2 ч.1 ст.22 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 23 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/21813/15 до виконання ще не сплив та становить три роки з моменту повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто з 27.01.2020, а відтак, строк пред`явлення наказу до виконання закінчується 27.01.2023.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.05.2018 у справі № 910/7153/14.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із Сторін (HORNSBY v. GREECE, N 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Крім того, в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2018 у справі №2-682/11 стосовно того, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення (наказу) Господарського суду міста Києва у справі №910/21813/15 з ПАТ Банк Камбіо на ТОВ ФК Інвестохіллс Веста .

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу ТОВ ФК Інвестохіллс Веста суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/21813/15 - скасуванню з ухваленням судового рішення про задоволення заяви ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони виконавчого провадження.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 ГПК України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають покладенню на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 253-255, 264, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/21813/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/21813/15 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

4. Замінити сторону (стягувача) у справі №910/21813/15 з Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111; ідентифікаційний код 41264766).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальна транспортна компанія (03026, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 37; ідентифікаційний код 34180740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111; ідентифікаційний код 41264766) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/21813/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.07.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир