Постанова від 13.07.2020 по справі 911/1593/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа№ 911/1593/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фельдер Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2019

у справі № 911/1593/19 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фельдер Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Спейс"

про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фельдер Україна" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Спейс" про захист ділової репутації та стягнення 100 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.05.2018 на офіційній сторінці відповідача у соціальній мережі Facebook розміщено публікацію відеоролику з використанням графічного зображення позначень товарів позивача та негативних коментарів про відповідне обладнання, який складає негативне враження про якість цього устаткування та, відповідно, шкодить діловій репутації ТОВ "Фельдер Україна". Вказаний відеозапис публікації є вбудованим гіперпосиланням на відповідний відеоролик на вебсайті YouTube.com.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2019 у справі № 911/1593/19 в позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд з огляду на недоведення позивачем належними засобами доказування обставин розміщення недостовірної інформації відповідачем, керуючись приписами ст. ст. 1, 5, 7 Закону України Про інформацію , ст. ст. 91, 277, 299 ЦК України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Фельдер Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2019 у справі № 911/1593/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та, зокрема, тих, що входять до юридичного складу правопорушення у даній категорії справ. Позивач вважає, що ним було надано достатні докази, на підставі яких може бути встановлено авторство відповідача спірного відеоматеріалу, а саме, скріншот з соціальної мережи в Facebook де міститься посилання на сайт відповідача; на вебсайті YouTube.com на каналі відповідача розміщені інші відео про діяльність ТОВ "Смарт Спейс", що мають посилання на вебсайт відповідача; офіційне листування з компанією YouTube про видалення відео та відповідь останньої про відмову в чиненні таких дій. Також позивач зазначає, що відповідач не заперечував проти належності йому вказаних сторінок на вебсайтах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Фельдер Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2019 на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

28.12.2019 від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач звертає увагу на те, що YouTube-канал та сторінка на Facebook, на яких було опубліковано спірне відео, містить посилання на вебсайт відповідача, а також містить графічне зображення торгової марки ТОВ "Смарт Спейс". Наведеним, на переконання позивача, підтверджується факт розміщення саме відповідачем недостовірної інформації. Також, позивач посилається на переписку сторін засобами електронного зв`язку, з якої вбачаються погрози директора відповідача щодо продовження чорного маркетингу компанії групи FELDER. Також до вказаних письмових пояснень було долучено відповідну переписку сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020, після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фельдер Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2019 у справі № 911/1593/19, запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

20.01.2020 на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому сторона повідомляє що до додаткових пояснень до апеляційної скарги було долучено копію нотаріально завіреної переписки між керівником ТОВ "Смарт Спейс" та керівництвом Фельдер Групп щодо спірного верстату. У зв`язку з цим, апелянт просить долучити до матеріалів справи нотаріально засвідчену копію даного перекладу.

Колегія суддів, розглянувши вищенаведений лист, який по суті є клопотанням про залучення нових доказів, не приймає до розгляду вищенаведені документи, оскільки позивачем жодними доводами та доказами не доведено неможливість їх подання місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції, а також ненаведено обґрунтувань обставин, що об`єктивно перешкоджали стороні подати ці докази суду. Тоді як, в силу приписів ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція приймає нові докази, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, лише у виключних (виняткових) випадках.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав у встановлений судом процесуальний строк письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до частини третьої цієї статті не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 розгляд справи призначено на 03.03.2020.

В судовому засіданні 03.03.2020 оголошено перерву до 31.03.2020, про що постановлено ухвалу суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначене на 31.03.2020 не відбудеться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 розгляд справи призначено на 28.04.2020.

В судовому засіданні 28.04.2020 оголошено перерву до 10.06.2020, про що постановлено ухвалу.

Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.06.2020, не відбулося.

Колегія суддів, що здійснювала розгляд даної справи, неодноразово змінювалась.

У зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів - у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 справу № 911/1593/19 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено її до розгляду на 13.07.2020.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2020 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 30793599, згідно якого відповідачем отримано кореспонденцію суду 24.06.2020.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, звертаючись з даним позовом вказував на те, що в квітні 2019 року йому стало відомо, що на офіційній сторінці ТОВ Смарт Спейс у соціальній мережі Facebook, доступній за гіперпосиланням http://www.facebook.com/smartspace.com.ua/ розміщено публікацію відеоролику під заголовком Не знала баба клопоту, купила ЧПУ . Публікація датована 09.05.2018. Відеозапис публікації є вбудованим гіперпосиланням на відповідний відеозапис на вебсайті YouTube.com, який доступний за гіперпосиланням http://www.youtube.com/watch?v=iOuWtGmUwlE, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено USB-флеш накопичувач з відеозаписом та скріншотами вебсторінки.

Відеозапис супроводжено коментарями Работа ЧПУ центра от компании Фельдер за 110 тыс. доларов та Не знала баба клопоту, купила ЧПУ .

Позивач вважає, що характер опублікованого запису, а також коментарі ТОВ Смарт Спейс у сукупністю із використанням графічного позначення товарів, які використовує позивач, складає явно негативне враження про якість обладнання, яке поставляє позивач. Зазначене відео шкодить діловій репутації ТОВ "Фельдер Україна", оскільки доступне у відкритому доступі для широкого кола глядачів, які є потенційними клієнтами.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей, а також стягнення моральної шкоди.

У відповідності до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 200 ЦК України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 4 статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

При цьому, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №911/3090/17).

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та/або власник вебсайта, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009).

Так, обґрунтовуючи підставу позовних вимог ТОВ "Фельдер Україна" до матеріалів справи було долучено роздруківку скріншоту вебсторінки у соціальній мережі Facebook користувача Smart Space - фабрика эксклюзивных интерьеров , яка містила гіперпосилання на спірний відеозапис на вебсайті YouTube.com (http://www.youtube.com/watch?v=iOuWtGmUwlE).

Апелянт стверджує, що оскільки вказана сторінка в соціальній мережі містить посилання на офіційний вебсайт відповідача та графічне зображення торгової марки останнього, то спірний відеоролик розміщений саме ТОВ Смарт Спейс .

Однак, вказані твердження суд апеляційної інстанції не може визнати переконливими, оскільки в соціальній мережі Facebook може зареєструватись будь-яка особа та під будь-яким іменем, а отже і створити та підтримувати вказану сторінку, у тому числі шляхом розміщення спірного відеоматеріалу.

При цьому позивачем, окрім скріншоту сторінки в соціальній мережі, не надано доказів, які б підтверджували, що вона створена та підтримується саме відповідачем або його довіреними особами. Тоді як, лише одна роздруківка скріншоту за відсутності інших допустимих доказів, на переконання колегії суддів, не може бути визнана належним або вірогідним доказом в розумінні ст. ст. 76, 79 ГПК України в підтвердження обставин належності відповідачу даної сторінки та, відповідно, розпорядження нею шляхом розміщення, зокрема, спірного відеоматеріалу за наявності заперечень останнього щодо належності йому цієї сторінки (а.с. 104 том І).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем також не було надано доказів щодо належності відповідачу вебсайту, який міститься на вищенаведеній сторінці в Facebook та є, як зазначає позивач, офіційним вебсайтом ТОВ Смарт Спейс . Клопотань про витребування від реєстратора відомостей про реєстратора доменного імені та даних про володільця облікового запису, що використовується для розміщення вебсайту, позивачем в суді не заявлялось.

Отже, позивачем належними засобами доказування не було доведено того, що обліковий запис у соціальній мережі, з якого поширено інформацію, належить саме відповідачу - ТОВ Смарт Спейс .

Також слід зазначити, що у відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Колегія суддів, оглянувши долучений до матеріалів справи USB-флеш накопичувач, встановила, що він не містить електронні копії документів (скріншоти сторінки в соціальній мережі Facebook, паперова копія якої долучена до позову), що засвідчуються електронним цифровим підписом згідно приписів Закону України "Про електронний цифровий підпис". На час розгляду справи в суді спірний відеоматеріал відсутній в мережі Інтернет за гіперпосиланням http://www.facebook.com/ smartspace.com.ua/.

Щодо гіперпосилання на канал YouTube.com суд зазначає, що він фактично є платформою, що використовується багатьма користувачами, які мають технічну можливість створювати власні канали відео - контенту. Належних доказів того, що відповідач, як власник вебсайту, створив та розмістив спірний відеоматеріал, - позивачем до матеріалів справи не надано, а у суду відсутня можливість самостійно встановити у зв`язку з відсутністю цього відео за гіперпосиланням http://www.youtube.com/watch?v=iOuWtGmUwlE на час перегляду справи в апеляційному порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на встановлення судом недоведеності позивачем, в порядку приписів ст. ст. 13, 74 ГПК України, факту поширення саме відповідачем недостовірної інформації, про спростування якої пред`явлено позов у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн, як вимоги похідного характеру, судом першої інстанції також правомірно було відмовлено.

Доводи апелянта про те, що Господарським судом Київської області не було встановлено обставин, які підлягають встановленню в рамках вирішення даного спору відхиляються судовою колегією, оскільки позивачем не доведено обставин пред`явлення даного позову до належного відповідача, тобто сторони яка здійснила розміщення спірного відеоматеріалу.

Твердження апелянта щодо відсутності заперечень відповідача про належність йому сторінки в соціальній мережі спростовуються матеріалами справи, а тому визнаються судом необґрунтованими.

Щодо посилань апелянта на те, що судом не було надано належної оцінки поданому ним копії електронного листа компанії YouTube (а.с. 83 том І) про відмову у видаленні спірного відеоматеріалу, судова колегія зазначає, що вказаний документ може лише засвідчувати можливе знаходження відеоматеріалу на каналі YouTube, однак не доводить факту його розміщення саме відповідачем.

Таким чином, аргументація апеляційної скарги про неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин, що мають значення для справи, не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2019 у справі № 911/1593/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фельдер Україна" у справі №911/1593/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2019 у справі №911/1593/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фельдер Україна".

4. Справу №911/1593/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.Ф. Калатай

Л.В. Кропивна