Постанова

від 08.07.2020 по справі 913/426/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа №913/426/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Забашта О.О., заступник генерального директора з юридичних питань протоколи загальних зборів Учасників ТОВ Науково-виробниче підприємство Пірена №10 від 24.10.2018 року, №12 від 07.11.2018 року, №2 від 25.02.2020 року, наказ №28-к від 26.10.2018 року, положення про юридичний відділ від 25.02.2020 року;

відповідача - Волошин А.В., посвідчення №2122 від 12.07.2017 року, ордер серія АХ№1012402 від 09.04.2020 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій , м.Сєвєродонецьк, Луганська область, (вх.№1200Л/1-40) на рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 року по справі №913/426/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Пірена , с.Якушинці, Вінницька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій , м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

про стягнення 334113,61 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Пірена звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій , в якій просило суд стягнути 334113,61 грн. боргу, який утворився при розрахунках за договором оренди №09/11-12 від 01.11.2012 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 року у справі №913/426/18 (повний текст складено 26.12.2018 року, суддя Зюбанова Н.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Пірена 322274,37 грн. заборгованості та 4834,11 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 року в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рахунки на оплату відповідачем орендних та компенсаційних платежів з лютого 2018 року не надавалися, а строк виконання зобов`язання з оплати не настав в силу приписів п. 4.3 договору.

Скаржник наполягає на тому, що має місце прострочення орендодавця, яке полягає у не вчиненні дій по прийняттю орендованого майна. Так, 19.04.2018 року в орендованому приміщенні було відключене енергопостачання, яке здійснювало ТОВ ЛЕО , у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості користуватися орендованим майном через обставини, які не залежать від нього. Отже, відповідач був змушений достроково припинити договір оренди з позивачем, про що направив ТОВ НВП Пірена лист від 20.04.2018 року, в якому повідомив, що вважає договір припиненим з 20.04.2018 року та запропонував направити остаточні розрахунки по оплаті та повідомити про дату передачі орендованого приміщення власнику. Проте, такий лист позивач проігнорував.

Крім того апелянт вказує, що позивачем не надано акту приймання-передачі орендованого майна (як це передбачено умовами п. 3.1 договору), оскільки такий акт сторонами не підписувався, а майно у користування відповідачу на виконання спірного договору оренди не передавалось.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

13.05.2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4514), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує, що доводи апелянта є надуманими та містять протиріччя. Так, факт надання майна у користування підтверджується окрім актів приймання-передачі майна, підписаними сторонами актами надання послуг оренди та додаткових експлуатаційних витрат за період з листопада 2012 року по лютий 2018 року, здійсненими оплатами (проведеними орендними платежами), а також підписаним актом звіряння взаємних розрахунків. Крім того, апелянт самостійно вказує, що в орендованому приміщенні відключено енергопостачання і це можливо встановити тільки за умови користування таким приміщенням.

Позивач зазначає, що лист про розірвання договору оренди він не отримував. При цьому, умовами договору оренди визначено порядок його розірвання, однак відповідачем не доведено, не обґрунтовано і не надано належних доказів у підтвердження того, що ним вчинено дії направленні на розірвання договору у відповідному порядку.

Стосовно відключення від енергопостачання, то дійсно умовами договору передбачено, що витрати енергопостачання включаються до складу компенсаційних оплат. Однак, враховуючи, що з лютого 2018 року відповідач не провадив відповідні оплати то це зумовило відключення енергопостачання через облік заборгованості. Отже, у випадку погашення заборгованості, енергопостачання буде відновлено і це залежить в першу чергу від дій відповідача.

15.06.2020 року відповідач надав через канцелярію суду заяву (вх.№5748), в якій просив суд долучити до матеріалів справи документи, а саме копію договору купівлі-продажу від 04.10.2017 року та копію довідки формування ООС в Луганській області №2/268 від 09.06.2020 року в підтвердження обставин неможливості використання орендованого майна.

22.06.2020 року відповідач надав через канцелярію суду додаткові пояснення (вх.№6014), в яких вказує, що за змістом ст. 762 Цивільного кодексу України, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов`язані як з діяльністю наймодавця так і з певними об`єктивними обставинами (обставинами непереборної сили, випадку, тощо). Так, неможливість використання орендованого приміщення позивачем підтверджується довідками компетентних органів, виданою Формування ООС в Луганській області, ТОВ Таун Сервіс , яке постачало воду на підприємство ТОВ НВП Пірена .

Також апелянт звертає увагу суду на невідповідність тверджень позивача щодо листа про розірвання договору оренди, оскільки в матеріалах справи наявна копія такого листа з позначкою ТОВ НВП Пірена про його отримання.

У судовому засіданні 24.06.2020 року оголошено протокольну перерву до 08.07.2020 року.

У судовому засіданні 08.07.2020 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 01.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством Пірена (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди №09/11-12, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування нерухоме майно - будівлю адміністративного корпусу площею 752 м 2 за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, квартал МЖК Мрія , б. 5а, разом з обладнанням, меблями та іншим майном.

Строк дії договору передбачено умовами п. 12.1 до 01.10.2015 року та згідно умов п. 12.2 він є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором, якщо за два тижні до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати його.

Крім цього, сторони передбачили, що платежі згідно цього договору складаються з орендної плати та платежів в рахунок погашення витрат (компенсаційні оплати) орендодавця (п. 4.1 договору).

Орендна плата в місяць складає: 13250 грн., ПДВ - 2650 грн., всього 15900,00 грн. з ПДВ (п. 4.2 договору).

В орендну плату не включаються та сплачуються орендарем в якості компенсаційних оплат наступні витрати орендодавця: газопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, обслуговування газового котла (опалення), орендна плата за землю та охорона приміщення. Рахунок на компенсацію витрат орендодавця надається орендарю окремо. Компенсаційні витрати розраховуються та пред`являються до оплати виходячи з договорів орендодавця з комунальними підприємствами, водо-, електро- та енергопостачальниками, обслуговуючими організаціями, охоронними підприємствами на підставі фактично спожитої кількості та отриманих орендарем послуг, показниками лічильників та іншим чином. Компенсація витрат щодо орендної плати за землю здійснюється на підставі договору оренди землі та змін до нього (п. 4.7 договору);

Компенсаційні платежі орендаря орендодавцю не є фактом постачання електричної енергії, газу, води та інше і компенсуються орендарем орендодавцю у співвідношенні один до одного (п. 4.8 договору).

Так, у матеріалах справи наявні акти надання послуг оренди за період з 2017 по лютий 2018 року, які підписані орендарем та орендодавцем. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі акти свідчать про одержання відповідачем в оренду будівлі адміністративного корпусу, яка є предметом за укладеним договором №09/11-12 від 01.11.2012.

Розділом 5 договору оренди сторони передбачили наступні умови перегляду розміру орендної плати, які мають суттєве значення для вирішення спору:

- 5.1.1 - орендодавець письмово повідомляє орендаря про збільшення розміру орендної плати не пізніше, як за десять календарних днів до моменту запровадження нової ціни;

- 5.1.2 - орендар, отримавши повідомлення по п. 5.1.1. договору, зобов`язаний на протязі п`яти робочих днів повідомити орендодавця про своє рішення відносно згоди або незгоди із - збільшенням розміру орендної плати. Відсутність письмового повідомлення від орендаря про прийняте ним рішення на протязі вищевказаного строку розглядається сторонами як обопільне погодження сторонами збільшення розміру орендної плати на умовах, визначених в письмовому повідомленні орендодавця орендарю (п. 5.1.1. договору);

- 5.1.3 - якщо орендар на протязі терміну, визначеному в п. 5.1.2. договору, повідомляє орендодавця про свою незгоду із збільшенням розміру орендної плати, сторони проводять переговори і розглядають можливість прийняття взаємовигідного рішення відносно розміру збільшення орендної плати;

- 5.1.4 - якщо сторони після проведення переговорів дійдуть згоди збільшити розмір орендної плати, то таке рішення у даному випадку повинно бути оформлене шляхом підписання додаткової угоди до даного договору;

- 5.1.5 - у випадку, якщо сторони на протязі п`ятнадцяти календарних днів з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця (п. 5.1.1 договору) не домовляться про збільшення розміру орендної плати, питання передається на розгляд до господарського суду.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції витребував від ТОВ НВП Пірена додаткові угоди до договору оренди №09/11-12 від 01.11.2012 року, втім, позивач зазначив, що вони складались, але втрачені.

Суд першої інстанції зазначив і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками, що на підставі умов розділу 5 договору, зокрема п. 5.1.2, згода орендаря на підвищення орендної плати не потребує обов`язкового укладання додаткової угоди, а підписані ТОВ Світ інноваційних технологій численні акти надання послуг, в яких орендна плата збільшена, підтверджують її погодження відповідачем.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 4.3 договору, відповідно до умов якого орендні платежі та компенсаційні платежі сплачуються орендарем на підставі рахунків орендодавця в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, а починаючи з лютого 2018 року відповідач відповідні оплати не провадив у звязку з чим утворилась заборгованість на стягненні якої наполягає.

Позивач надав докладний розрахунок утворення боргу за відповідачем за період з січня 2017 року по серпень 2018 року.

Наявні у справі численні платіжні доручення про сплату вартості оренди на загальну суму 766480 грн. 28 коп. свідчать про сплату коштів орендарем без зазначення періоду такої сплати, тому суд погоджується з позивачем про можливість зарахування оплати у рахунок боргу, який утворився раніше місяця сплати, в якому відбувалось перерахування коштів.

Суд першої інстанції вказав, що періодом утворення боргу, який є предметом спору, становить з лютого 2018 року по серпень 2018 року, при цьому залишок боргу за оренду приміщення у лютому 2018 року складає 40250,03 грн. з урахуванням часткової оплати попереднього періоду.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення ст. 759 Цивільного кодексу України, які кореспондують із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачають, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до наданих Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Пірена письмових доказів, акти надання послуг оренди з березня 2018 року відповідачем не підписані, так само, як і акт повернення орендованого нежитлового приміщення. Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідачем позов не оспорений, доказів повернення позивачу орендованого приміщення не надано, тобто має місце доведення з боку позивача факту прострочення відповідача щодо належного виконання зобов`язання.

Проте, апелянт наполягає на тому, що має місце прострочення орендодавця, яке полягає у не вчиненні дій по прийняттю орендованого майна. Вказує, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном через обставини, які не залежать від нього . Отже, відповідач був змушений достроково припинити договір оренди з позивачем, про що направив ТОВ НВП Пірена лист від 20.04.2018 року, в якому повідомив, що вважає договір припиненим з 20.04.2018 року та запропонував направити остаточні розрахунки по оплаті та повідомити про дату передачі орендованого приміщення власнику. Проте, такий лист позивач проігнорував.

Дослідивши вказані обставини, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ СІТ вих.№20/4 від 20.04.2018 року, в якому повідомило ТОВ НВП Пірена , що він не маючи можливості користуватися орендованим майном, припиняє орендні правовідносини з 20.04.2018 року. З вказаної дати ТОВ СІТ вважає чинність договору оренди №09/11-12 від 01.11.2012 року закінченим. При цьому, у вказаному листі відповідач просив орендодавця направити йому рахунки для остаточного розрахунку по орендній платі та компенсаційним платежам станом на 20.04.2018 року. Орендоване майно готове к поверненню в належному стані і просив сповістити про дату організації передачі його з оренди.

Як зазначає відповідач вказаний лист отримано позивачем нарочно 04.05.2018 року, що підтверджується позначкою і підписом представника Забашта О.О. на ньому.

Підставами, що слугували для розірвання договору є те, що орендоване майно неможливо використовувати в господарський діяльності через відключення його від енергопостачання з 18.04.2018 року, що підтверджується листом ТОВ ЛЕО №441 від 08.04.2020 року; відключення від водопостачання з 11.05.2018 року, що підтверджується листом №533 від 02.06.2020 року. Також відповідач посилається на довідку Міністерства оборони України Формування ООС в Луганській області №2/268 від 09.06.2020 року, в якій зазначено, що у зв`язку з відсутністю умов праці за адресою м.Сєвєродонецьк, квартал МЖК Мрія , б.5 (орендоване майно), ніякої діяльності не могло бути, оскільки під час потужних обстрілів, уламки зброї руйнували огорожі, будівлі, лінії електропередач.

У свою чергу, представник позивача Забашта О.О. проти отримання листа заперечує та вказує, що лише з жовтня 2018 року став належним представником юридичної особи - ТОВ НВП Пірена .

Колегія суддів відзначає, що з жовтня 2018 року було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що Забашта О.О. є підписантом, однак це не є підставою вважати, що він не працював на підприємстві станом на 04.05.2018 року. При цьому, колегія суддів враховує, що у судовому засіданні Забашта О.О. не заперечував того, що підпис на листі саме його.

У розділі 13 договору оренди №09/11-12 від 01.11.2012 року Дострокове припинення договору сторони передбачили, що орендар має право розірвати даний договір, попередивши про це орендодавця в письмовій формі не менш, як за тридцять календарних днів. При цьому договір оренди може бути розірваний тільки після повного і належного виконання орендарем своїх зобов`язань перед орендодавцем, згідно даного договору (пункт 13.2. договору).

Колегія суддів враховує, що направляючи листа вих.№20/4 від 20.04.2018 року, відповідач не дотримався погодженого сторонами порядку розірвання договору. Разом з тим, такий лист було направлено і також ініційовано вирішення питання щодо визначення обсягу заборгованості, яку необхідно погасити та порядок передання майна. Зазначено про неможливість використання орендованого майна через обставини за які він не відповідає. У розрізі вказаного листа та поставленого питання, факт належного виконання орендарем умов договору оренди залежав від дій позивача.

Натомість, саме позивач не вчинив жодних дій направлених на отримання майна з оренди і не надав відомостей щодо обрахунку коштів, які підлягають сплаті. Колегія суддів відхиляє посилання позивача, що неможливість використання майна залежала безпосередньо від відповідача, оскільки відповідач є безпосереднім споживачем відповідних послуг, а обов`язок по організації наявності таких послуг лежить на орендодавцеві. При цьому, у правовідносинах щодо забезпечення надання таких послуг саме позивач виступає повноважною стороною як власник майна і сторона відповідних договорів, відповідач тільки проводить компенсаційні платежі.

У своїй сукупності, надані відповідачем докази підтверджують належним чином факт неможливості використання орендованого майна, як через обставини за які він не відповідає - про такий факт ним було повідомлено позивача і ініційовано процедуру розірвання договору, як і через відсутність доцільності оренди майна. При цьому, представник відповідача зазначив, що станом на момент розгляду справи в суді він орендоване приміщення не займає.

Згідно ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, однак вважає помилковим висновок щодо стягнення всієї заявленої у позові суми, адже починаючи з травня місяця орендоване приміщення відповідачем не використовувалося і не займалося, а відповідач з моменту отримання 04.05.2020 року листа позивачем чекав повідомлення та активних дій від позивача направлених на повернення майна з оренди.

У матеріалах справи наявні акти надання послуг, а саме:

- акт надання послуг №38 від 28.02.2018 року, згідно якого орендна плата 30000,00 грн., та експлуатаційні витрати - 15506,51 грн. (всього 54607,81 грн.), з якого беззаперечно підлягає виключенню пеня за воду 4,25 грн. та 1372,50 грн. послуг з обслуговування лічильників, відшкодування якої не передбачено договором. Належна сума складає 53230,25 грн., а з урахуванням часткової оплати до стягнення підлягає 40250,03 грн.

- акт наданих послуг №90 за березень 2018 року - 68703,10 грн.: виключено 1372,50 грн. послуг з обслуговування лічильника, 59,50 грн. пені, 3500,56 грн. податку на нерухоме майно - відшкодування яких не передбачено договором. Належна сума до стягнення складає 62784,02 грн.

- з загальної суми за актом надання послуг №114 за квітень 2018 року - 69742,76 грн. виключено 1372,50 грн. послуг з обслуговування лічильника, 641,89 грн. пені, 1350,75 грн. санкцій ТОВ ЛЕО , 1166,85 грн. податку на нерухоме майно - відшкодування яких не передбачено договором. Належна сума до стягнення складає 64304,38 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує, що орендні правовідносини між сторонами тривали довгий час, починаючи з листопада 2012 року і як вказував позивач будь-яких зауважень та прострочень з боку відповідача не було, а неналежне виконання умов договору - прострочення оплат та не підписання актів почалося з лютого 2018 року.

Так, у розділі 13 договору оренди №09/11-12 передбачено, що орендодавець також має право достроково розірвати договір без будь-яких відшкодувань орендарю, повідомивши письмово про це орендаря, у випадку, якщо орендар відмовиться від даного договору без письмового попередження орендодавця за тридцять календарних днів до цього, про що свідчитиме відсутність орендаря в орендованому приміщенні протягом чотирьох робочих днів з моменту виявлення орендодавцем факту залишення орендарем орендованого нерухомого майна.

Акти наданих послуг починаючи з лютого 2018 року повертались на адресу орендодавця (позивача у справі) без підпису орендаря та у зв`язку із закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні (тобто у зв`язку з відсутністю орендаря у приміщенні).

Колегія суддів вважає, що позивач обравши фактично опосередковано пасивну поведінку - не вчинення будь-яких дій, право на які передбачено розділу 13 договору, призвів до накопичення боргового зобов`язання у відповідача.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. У той час, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що зумовило невірне визначення розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і часткового задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції у відповідній частині, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 року по справі №913/426/18 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 року по справі №913/426/18 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій (м.Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24, офіс 5, ідент. код 38141490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Пірена (с.Якушинці Вінницького району Вінницької області, Комплекс будівель та споруд АРЗ, ідент. код 37747885) 167338,43 грн. заборгованості та 2509,86 грн. судового збору .

В решті рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 року по справі №913/426/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Пірена (с.Якушинці Вінницького району Вінницької області, Комплекс будівель та споруд АРЗ, ідент. код 37747885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інноваційних технологій (м.Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24, офіс 5, ідент. код 38141490) 3613,69 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 липня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.В. Россолов