Постанова

від 09.07.2020 по справі 917/1637/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. Справа № 917/1637/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вх.№1441 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16, постановлену у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Пушко І.І.,

за заявою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), м. Полтава, про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 4653 від 27.04.2020),

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавської області, м. Полтава,

до Служби автомобільних доріг у Полтавській області, м. Полтава,

про стягнення 410500,67 грн

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16 задоволено заяву Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві від 21.04.2020 № 46166 (вх. №4653 від 27.04.2020). Замінено стягувача - Державну екологічну інспекцію в Полтавській області (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6; код ЄДРПОУ 38019348) у виконавчому провадженні №53997659 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 № 917/1637/16 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) (36039, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а, код ЄДРПОУ 25898491) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 38019348) 410500,67 грн збитків, завданих державі та перерахування їх на: р/р НОМЕР_1 Великокручанська с/р, УДСК у Пирятинському районі, код ЄДРПОУ 37958534, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, на Державну екологічну інспекцію Центрального округу (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6; код ЄДРПОУ 42149108).

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Служба автомобільних доріг у Полтавській області звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у задоволенні заяви від 21.04.2020 № 46166.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вх.№1441 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 09.07.2020.

01.07.2020 засобами поштового зв`язку до Східного апеляційного господарського суду від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6290), в якому заявник просить відхилити апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вх.№1441 П/2), а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16 - залишити без змін. Крім того, заявник просить розгляд справи провести без участі його представника. При цьому, у відзиві зазначено про те, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 09.07.2020 з розгляду апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вх.№1441 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Зокрема, про обізнаність сторін та інших учасників справи щодо відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначення справи до розгляду свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 50-53).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого статтею 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2016 року позивач - Державна екологічна інспекція у Полтавській області, звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 410500,67 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (т.1, а.с. 2-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства під час натурного обстеження земельної ділянки державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка належить відповідачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії-І-ПЛ №001880 на території Великокручанської сільської ради Пирятинського району встановлено вирубування дерев до ступеня припинення росту, без дозвільних документів. Даний факт зафіксований актами Державної екологічної інспекції у Полтавської області: обстеження (в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства) №52/01-01-14/01 від 03.06.2015 та перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів № 52/01-01-14 від 03.06.2015. Завдана внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України шкода в розмірі 410500,67 грн у добровільному порядку відповідачем не була сплачена, а тому позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про її відшкодування.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.12.2016 у справі №917/1637/16 (суддя Пушко І.І.) задоволено позов. Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області 410500,67 грн збитків, завданих державі, та перерахувати їх на: р/р НОМЕР_1 Великокручанська с/р, УДСК у Пирятинському районі, код ЄДРПОУ 37958534, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області. Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) на користь Державної екологічної інспекції в Полтавській області із зарахуванням на р/р 35214047080208, банк одержувача: Державна казначейська служба України: МФО 820172, призначення платежу: "Повернення судового збору на відновлення касових видатків КЕКВ 2800", 6157,51 грн витрат по сплаті судового збору (т.1, а.с. 102-108).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 залишено без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2016 у справі № 917/1637/16 (т.1, а.с. 163-172).

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2016 у справі № 917/1637/16 Господарським судом Полтавської області видано наказ від 13.03.2017 № 917/1637/16 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області 410500,67 грн збитків, завданих державі, та перерахування їх на: р/р НОМЕР_1 Великокручанська с/р, УДСК у Пирятинському районі, код ЄДРПОУ 37958534, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, який пред`явлено до виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (т.1, а.с. 177).

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 06.06.2017 відкрито виконавче провадження ВП №53997659 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 № 917/1637/16 (т.1, а.с. 207).

Згідно вказаної постанови боржником є Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) (код ЄДРПОУ 25898491), стягувачем є Державна екологічна інспекція у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38019348).

22 квітня 2020 року головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)звернувся до господарського суду із заявою від 21.04.2020№46166 про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) із Державної екологічної інспекції у Полтавській області на його правонаступника - Державну екологічну інспекцію Центрального округу (код ЄДРПОУ 42149108) (т.1, а.с. 203-205).

Вказана заява обґрунтована тим, що у Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться зведене виконавче провадження №44446004, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження №53997659 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 № 917/1637/16 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області збитків, завданих державі, у розмірі 410500,67 грн. В ході виконавчого провадження заборгованість за виконавчим документом стягнуто з боржника в примусовому порядку та 13.03.2020 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти, що в повній мірі задовольняють вимоги стягувача з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Водночас, під час вирішення питання щодо перерахування стягнутих з боржника коштів стягувачу державним виконавцем було встановлено, що згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 № 146 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області" ліквідовано Державну екологічну інспекцію у Полтавській області, а згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018№ 138 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу" Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме Державну екологічну інспекцію Центрального органу. Вищенаведені обставини, на думку заявника, свідчать про те, що Державна екологічна інспекція Центрального органу є правонаступником Державної екологічної інспекції у Полтавській області, а тому, керуючись статтею 15 Закону України Закону України "Про виконавче провадження", з метою фактичного виконання рішення суду державний виконавець звернувся із даною заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

14.05.2020 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві від 21.04.2020 № 46166 (вх. №4653 від 27.04.2020) про заміну сторони виконавчого провадження (т.2, а.с. 21-25).

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", посилаючись на те, що у спірних правовідносинах позивач виконував функції державного контролюючого органу, враховуючи наявність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення Державної екологічної інспекції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38019348), та наказ Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018№ 138 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу" про здійснення відповідних повноважень на території Черкаської та Полтавської областях Державною екологічною інспекцією Центрального округу, дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони (стягувача) виконавчого провадження № 53997659 з примусового виконання наказу від 13.03.2017 № 917/1637/16.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що матеріали справи не містять доказів настання правонаступництва Державної екологічної інспекції Центрального округу у майнових правовідносинах (зокрема, передавальні акти, в яких має бути зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються), у тому числі набуття прав стягувача - Державної екологічної інспекції у Полтавській області, а тому вважає, що відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено процесуальне правонаступництво, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

У даній справі, враховуючи вимоги викладені у заяві про заміну сторони виконавчого провадження, необхідним є надання юридичної оцінки питанню припинення відповідача та як наслідок встановлення наявності підстав для переходу прав та обов`язків стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 № 917/1637/16 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області збитків, завданих державі, у розмірі 410500,67 грн до Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Як вже було зазначено вище, доводи апелянта зводяться до того, що заявником не надано до матеріалів заяви будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують перехід прав та обов`язків від стягувача до Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням апелянта, колегії суддів враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За змістом частини 5 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У частині 2 статті 107 ЦК України унормовано, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 № 910/25312/14).

Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 ЦК України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно із частиною 8 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074 від 20.10.2011).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

Пунктом 13 Порядку № 1074 від 20.10.2011 передбачено, що акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 09.09.2019 у справі №916/376/15-г дійшов висновку, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Вказані висновки Верховного Суду викладені щодо правовідносин публічного правонаступництва в майнових приватних відносинах у зв`язку з припиненням юридичної особи в результаті реорганізації.

Тобто при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. Також, підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган (аналогічний висновок викладено Верховним Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2018 у справі №802/651/16-а).

Судова колегія враховує, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне правонаступництво - це унормована можливість заміни судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670.

Тому, у вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків.

Судова колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища":

- утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1;

- ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2;

- установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

У додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 серед міжрегіональних територіальних органів Держекоінспекції, що утворюються, вказана Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області), а в додатку 2 цієї ж постанови серед територіальних органів Держекоінспекції, що ліквідуються, зазначена Державна екологічна інспекція у Полтавській області.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 № 82 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

25.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис (№ 1 588 102 0000 017181) про проведення державної реєстрації юридичної особи - Державної екологічної інспекції Центрального району (код ЄДРПОУ 42149108). Відповідно до відомостей ЄДР дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу - постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018 № 138 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу" Державна екологічна інспекція України погодилася з пропозицією Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну екологічну інспекцію Центрального округу функцій і повноважень, які визначені наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 № 82 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу"; встановлено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме Державну екологічну інспекцію Центрального органу.

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 та пункту 7 Положення "Про державну екологічну інспекцію України", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктами 6-8 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу", в редакції наказу Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 № 82, передбачено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Враховуючи наведене, повноваження та функції Державної екологічної інспекції у Полтавській області щодо звернення до суду з позовом про стягнення на користь держави заподіяних їй порушенням природоохоронного законодавства збитків покладені на Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.12.2016 у даній справі, на виконання якого видано наказ від 13.03.2017 № 917/1367/16, з відповідача стягнуто грошові кошти за шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах позивач виконував функції державного контролюючого органу, а правовідносини, що склались між сторонами в частині стягнення збитків, заподіяних державі, не є приватними правовідносинами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Державної екологічної інспекції в Полтавській області (ідентифікаційний код юридичної особи 38019348) стан суб`єкта припинено, про що внесено відповідний запис 10.07.2019 № 15881110019010348 (т.1, а.с. 229-233).

Враховуючи, що повноваження та функції Державної екологічної інспекції у Полтавській області були покладені на Державну екологічну інспекцію Центрального округу, зважаючи на вибуття Державної екологічної інспекції у Полтавській області як суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а також на те, що єдиним органом, уповноваженим державою здійснювати контрольні функції у сфері природоохорони, є новоутворена Державна екологічна інспекція Центрального округу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 13.03.2017 № 917/1367/16, а саме стягувача - Державної екологічної інспекції у Полтавській області, на Державну екологічну інспекцію Центрального округу (36039, Полтавська область, місто Полтава, Київський район, вул. Коцюбинського, буд. 6; ЄДРПОУ 42149108).

Враховуючи викладене, безпідставними є доводи апелянта про те, що заміна стягувача здійснена місцевим господарським судом суперечить нормам як матеріального так і процесуального права.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час постановлення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вх.№1441 П/2) без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2020 у справі №917/1637/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.07.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель