Рішення

від 01.07.2020 по справі 902/90/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р. Cправа №902/90/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Терміт", м.Львів

до фізичної особи - підприємця Кашуби Олександра Петровича, м.Вінниця

про стягнення 48700 грн здійсненої попередньої оплати згідно договору поставки

учасники процесу:

представники позивача: Кусь Ю.О., діє на підставі ордера від 20.03.2020, Камінський Т.В. - керівник.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 04.02.2020 надійшла позовна заява приватного підприємства "Терміт" про стягнення на його користь з фізичної особи - підприємця Кашуби Олександра Петровича грошової суми в розмірі 48700,00 грн, яка нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки визначеного у рахунку-фактурі №21/11/17 від 21.11.2017 товару.

Ухвалою суду від 24.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/90/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

15.04.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну підстави позову, в якій останній зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, а саме: не здійснив поставку товару, указаного в рахунку фактурі №21/11/2017 від 21.11.2017, у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем письмової вимоги. При цьому позивач вказує, що аналіз долучених до позовної заяви документів свідчить, що договір поставки укладено сторонами у спрощений спосіб.

Поряд з тим, позивач звертає увагу, що вказані вище обставини не були відображені у доводах позовної заяви. За таких обставин, на думку позивача, наявні підстави для зміни підстав позову шляхом подання письмової заяви.

28.05.2020 судом постановлено ухвалу про: прийняття вказаної заяви приватного підприємства "Терміт" від 14.04.2020 про зміну підстав позову до розгляду; закриття підготовче провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду по суті на 30.06.2020.

На визначену судом дату (30.06.2020) з`явилися представники позивача, тоді як відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При цьому суд враховує, що судова кореспонденція, яка була адресована останньому повернулася на адресу суду з відміткою служби поштового зв`язку: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтями 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 30.06.2020 у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Під час судового засідання, 30.06.2020, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення - 01.07.2020.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення, 01.07.2020, представники сторін не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між приватним підприємства "Терміт" (далі по тексту також - позивач) та фізичною особою - підприємцем Кашубою Олександром Петровичем (далі по тексту також - відповідач) була досягнута усна домовленість, за умовами якої відповідач зобов`язувався передати у власність позивача газовий пильник 1 шт., сушку барабанну 1 шт., сито 1 шт. на загальну суму 48700,00 грн.

На оплату вказаного товару відповідач виставив рахунок-фактуру №21/11/17 від 21.11.2017 на загальну суму 48700,00 грн.

В свою чергу, позивачем згідно платіжного доручення №16 від 22.11.2017 оплачено виставлений відповідачем рахунок на суму 48700,00 грн із зазначенням в графі призначення платежу: "оплата товару згідно рахунку №21/11/17 від 21.11.2017".

Поряд з тим, відповідач в порушення досягнутої домовленості, зобов`язання по поставці товару не виконав.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією про поставку товару протягом семиденного строку з моменту пред`явлення вимоги, однак така вимога у встановлений строк останнім не виконана.

З огляду на викладене, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути у 10-ти денний термін з моменту отримання цієї претензії раніше перераховані грошові кошти у розмірі 48700,00 грн. Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, зобов`язання з поставки товару не виконано, повернення грошових коштів на рахунок позивача не здійснено у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З викладеного слідує, що направлення рахунку - фактури №21/11/17 від 21.11.2017 зі сторони фізичної особи - підприємця Кашуби Олександра Петровича та його оплата приватним підприємством "Терміт", згідно платіжного доручення №16 від 22.11.2017 свідчать, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до норм ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем направлялися відповідачу вимоги поставити товар та повернути попередньо сплачені кошти у розмірі 48700,00 грн. в семиденний строк та відповідно десятиденний термін з моменту виставлення даних вимог. Однак, відповідач у визначений строк товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У даному випадку судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 14.12.2019 повернути грошові кошти за непоставлений товар в сумі 48700,00 грн. які перераховані ПП "Терміт".

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 48700,00 грн у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Кашуби Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "Терміт" (вул.Богдана Котика, 7, кв.22, м.Львів, 79014, код ЄДРПОУ 20841500) суму основного боргу в розмірі 48700,00 грн, відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( вул.Богдана Котика, 7, кв.22, м . Львів, 79014 );

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1