Рішення

від 07.07.2020 по справі 904/1385/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1385/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод високовольтного обладнання" (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13, ідентифікаційний код 38869037)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787)

про стягнення 306 600,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 7 411,66 грн. пені, 1 449,12 грн. інфляційних втрат, 1 832,24 грн. 3% річних

Представники:

Від позивача: Гончаренко П.П., довіреність, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод високовольтного обладнання" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від б/д про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 317 293,02 грн., з яких:

- 306 600,00 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 7 411,66 грн. пеня за період з 25.12.2019 по 05.03.2020;

- 1 449,12 грн. інфляційні втрати за період з грудня 2019 року по березень 2020 року;

- 1 832,24 грн. 3% річних за період з 01.01.2020 по 05.03.2020.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору у сумі 4 759,39 грн., а також очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. в зв`язку з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №803/13/250Е від 11.09.2019 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий за видатковою накладною №42 від 10.12.2019 на загальну суму 306 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод високовольтного обладнання" до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1385/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання на 09.04.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 09.04.2020 розгляд справи відкладено на 05.05.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 05.05.2020 розгляд справи відкладено на 21.05.2020 о 11:00 год.

У судовому засіданні 21.05.2020 розгляд справи відкладено до 16.06.2020 о 11:00 год.

У судовому засіданні 16.06.2020 розгляд справи відкладено до 07.07.2020 о 14:00 год.

До суду 18.06.2020 надійшов відзив в якому відповідач вказує, що сума основного боргу складає 306 600,00 грн. Також відповідач зазначає, що як вбачається з умов укладеного договору від 11.09.2020 №803/13/250Е сторони передбачили, що штрафні санкції стягуються у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України, проте, розмір пені за прострочку оплати сторонами не визначено. Відповідно, правові підстави для стягнення пені відсутні. Крім того, відповідач стверджує, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено не правильно, відповідно до контррозрахунку відповідача сума 3% річних за період з 25.12.2019 по 05.03.2020 становить 1 809,92 грн., сума інфляційних втрат за січень та лютий 2020 року становить - 308,44 грн.

Також відповідач звернувся до суду із клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, яке відбудеться 16.06.2020, оскільки представник Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" адвокат Гавелі Д.В. перебувати у судовому засіданні в іншій справі.

На електрону пошту суду 06.07.2020 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою виконання заходів щодо зниження небезпеки для представників сторін і населення країни в цілому, а також з метою забезпечення прав сторін на участь в судових засіданнях.

До суду 07.07.2020 надійшла відповідь позивача на відзив де вказує, що такий відзив відповідача, є спробою уникнути відповідальності з метою заплутати суд і не платити за наданий товар. Позивач просить суд надати належну оцінку наданому відповідачем відзиву і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задоволено на підставі наступного.

Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнає причини неявки у судове засідання представника позивача поважними.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод високовольтного обладнання" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець) 11.09.2019 укладено договір про закупівлю товару №803/13/250Е (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов`язується поставити Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання, код 3168 (роз`єднувач) за найменування, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1, становить 255 500,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 51 100,00 грн. Загальна сума становить 306 600,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно з розділом 4 договору товар, який поставляється відповідно до договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату товару по факту його поставки протягом 14-ти календарних днів.

Згідно з п. 5.1. договору поставка товару здійснюється протягом 90-та календарних днів після підписання договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, шахта Інгулецька, с. Неопалимівка Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27652) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (п.5.2 договору).

При поставці партії товару постачальник надає паспорт заводу виробника, з гарантійними документами, рахунок фактуру видаткову накладну, товарно-транспортні документи (п.5.3 договору).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п.5.4 договору).

Відповідно до п.11.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 10.12.2019 позивач поставив відповідачу товар - роз`єднувач РГДЗ 2-150 ІІІ/1000 УХЛ1 на загальну суму 306 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №42 від 10.12.2019 та довіреністю від 10.12.2019 № 10-0000442.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 306 600,00 грн.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати, відповідність за порушення умов договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості у сумі 306 600,00 грн. суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.4. договору сторони визначили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбачено ст. 231 Господарського кодексу України.

На підставі зазначеного пункту договору, позивач вимагає стягнення пені у сумі 7 411,66 грн. за період з 25.12.2019 по 05.03.2020.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір пені, застосуванню підлягають санкції, передбачені договором.

Як вище встановлено судом, в договорі сторони не встановили конкретний розмір пені. Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування її позивачем у розмірі облікової ставки Національного банку України є неправомірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Таким чином, інфляційні втрати нараховуються за січень та лютий 2020 року, показник індексу інфляції має від`ємне значення, тому позовні вимоги в частині стягнення 1 449,12 грн. інфляційних втрат судом не задовольняються.

Також здійснивши перевірку складеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що його проведено арифметично не правильно. Сума 3% річних за період з 25.12.2019 по 05.03.2020 становить 1 809,92 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 308 409,92 грн., з яких: 306 600 грн. - основна заборгованість, 1 809,92 грн. - 3% річних, в решті позову слід відмовити.

У складі судових витрат позивач у позовній заяві вказує, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 24.02.2020.

Оцінюючи зазначений доказ, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 126, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 247, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод високовольтного обладнання" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 306 600,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 7 411,66 грн. пені, 1 449,12 грн. інфляційних втрат, 1 832,24 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод високовольтного обладнання" (70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Першотравнева, буд. 13, ідентифікаційний код 38869037) 306 600,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 809,92 грн. 3% річних та 4 626,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 13.07.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв