Рішення

від 06.07.2020 по справі 910/1646/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020Справа № 910/1646/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нижньодністровська ГЕС" (м. Новодністровськ, Чернівецька область, 60236)

до Консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "УКРГІДРОЕНЕРГОБУД" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, оф. 14, м. Київ, 04112)

про стягнення 90 601,93 грн,

Представники сторін:

від позивача: Бойчук Н.М.,

від відповідача: Іскоростенський Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Нижньодністровська ГЕС" до Консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "УКРГІДРОЕНЕРГОБУД" про стягнення 90 601,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 117 про постачання електричної енергії від 01.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Нижньодністровська ГЕС" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі №910/1646/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.03.2020 суд вирішив справу №910/1646/20 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначити на 29.04.2020.

26.04.2020 загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.04.2020 загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 29.04.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 відкладено підготовче засідання на 01.06.2020.

30.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 01.06.2020 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.06.2020.

В судове засідання 24.06.2020 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив поновити позивачу пропущений строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи подані позивачем в засіданні докази.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти розгляд справи на 06.07.2020.

01.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 06.07.2020 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 між Приватним акціонерним товариством "Дністровська ГАЕС", яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Нижньодністровська ГЕС" (Постачальник) та Консорціумом "Науково-виробниче об`єднання "УКРГІДРОЕНЕРГОБУД" (Споживач) укладено договір № 117 про постачання електричної енергії (надалі також - договір), за умовами п. 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 117 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках визначені додатком №7 "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.1 договору сторони зобов`язані під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Обов`язком Споживача за п. 2.3.3 договору є оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №1 "Порядок розрахунків" та додатку №4 „Графік зняття показів лічильників та подання їх Постачальнику".

Відповідно до п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої Споживачем, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку. Їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка №1 "Порядок розрахунків".

Відповідно до Порядку розрахунків (Додаток № 1 до договору) розрахунковий період - календарний місяць, за який здійснювався продаж електроенергії.

Оплата вартості використаної електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів шляхом внесення грошових коштів на відповідний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати до 20 (двадцятого) числа місяця, що передує місяцю поставки.

У разі зменшення або збільшення обсягів споживання Споживачем електричної енергії порівняно із плановими обсягами, оплата розраховується наступним чином:

- При зменшенні місячного обсягу споживання електричної енергії Споживачем залишок грошових коштів зараховується в оплату за наступний місяць поставки електричної енергії.

- При збільшенні споживання Споживачем місячного обсягу електричної енергії, він (Споживач) зобов`язаний провести оплату за обсяг електричної енергії, на який збільшиться поставка, до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбувалось постачання електричної енергії.

Прострочення Споживачем оплати не є його відмовою від Договору.

Прострочення Споживачем оплати є підставою для Постачальника припинити поставку електричної енергії та застосувати штрафні санкції.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п. 8.4 договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з 01.07.2019 по 31.07.2019 він поставив відповідачу електроенергію на суму 77 597,46 грн, однак, відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії, у зв`язку з чим його заборгованість становить 77 597,46 грн. Ураховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 4 204,83 грн, 3% річних у розмірі 5 950,24 грн та пеню у розмірі 59 059,90 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленої позивачем електричної енергії у липні 2019 року за договором.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилається на те, що відповідач не міг постачати електроенергію відповідачу у липні 2019 року, оскільки 01.07.2019 набрала чинності ст. 66 Закону України Про ринок електричної енергії , яка заборонила позивачу здійснювати продаж електроенергії споживачам без проведення відповідної процедури. Крім того, договір № 117 про постачання електричної енергії від 01.06.2012 припинив дію 30.06.2019 (за ініціативою постачальника відповідно до листа від 24.06.2019).

З приводу наведених обставин суд вважає необхідним зазначити таке.

Дійсно, у листі № 638/13-11 від 24.06.2019 позивач, посилаючись на необхідність застосування до правовідносин сторін за договором ст. 66 Закону України Про ринок електричної енергії , повідомив про неможливість постачання електроенергії відповідачу та про припинення договору про постачання електричної енергії з 01.07.2019.

У відповідь на вказане повідомлення у листі № 01-01-03/498 від 26.06.2019 відповідач, посилаючись на п. 8.5 договору, вказав про несвоєчасність повідомлення позивачем про припинення договору та не погодився на його дострокове припинення, наполягав на виконанні договірних зобов`язань зі сторони позивача по 24.07.2019 включно.

У листі № 665/13-11 від 27.06.2019 позивач повторно повідомив відповідача про неможливість постачання електроенергії з 01.07.2019 через порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до листа № 01-01-03/548 від 04.07.2019 відповідач повідомив позивача про те, що Консорціум НВО УКРГІДРОЕНЕРГОБУД та споживачі визнає борг та гарантує оплату за спожиту електричну енергію всього періоду користування та в липні 2019 року в тому числі, а також звернувся з проханням не припиняти електропостачання, адже це загрожує призупиненню процесу будівництва Дністровської ГАЕС.

31.07.2019 у листі № 794/13-11, адресованому відповідачу, позивач повідомив, що на підставі надісланих листів (Вих. № 638/13-11 від 24.06.2019 р. та № 665/13-11 від 27.06.2019 р.) та положень статті 66 Закону України Про ринок електричної енергії ПрАТ Нижньодністровська ГЕС до вирішення спірних питань по живленню споживачів з 31 липня 2019 року о 24.00 год. буде здійснено переведення живлення першої секції КРУ - 6 кВ через секційний вимикач від Т-2 ГПП 35/6 Консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "Укргідроенергобуд" та інших споживачів.

Суд враховує, що 01.07.2019 набрали чинності положення статті 66 Закону України Про ринок електричної енергії , відповідно до якої учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням таких обмежень: виробники електричної енергії - державні підприємства, а також господарські товариства, частка держави у статутному капіталі яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) належать іншим господарським товариствам, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств здійснюють продаж електричної енергії за двосторонніми договорами на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України (п. 6 ч. 2).

Вказаною нормою фактично встановлено новий порядок здійснення продажу електричної енергії названими категоріями підприємств та товариств, до яких належить і Приватне акціонерне товариство "Нижньодністровська ГЕС".

Водночас, як встановлено у п. 8.4 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом з тим, пунктом 8.5 договору передбачено, що договір може бути припинений достроково, про що сторони письмово повідомляють один одного не пізніше ніж за місяць.

Суд зазначає, що внесення змін до законодавства не виключає обов`язку сторін дотримуватися передбаченого договором порядку його припинення (розірвання). Наведена вище норма не припиняє автоматично договори, укладені до набрання нею чинності.

Натомість, оскільки позивачем не дотримано встановленого пунктом 8.5 строку порядку припинення договору, адже повідомлено про це відповідача за декілька днів до такого припинення листом від 24.06.2019, зважаючи на заперечення самого відповідача проти припинення у листі від 26.06.2019, суд дійшов висновку, що вважати договір припиненим з 01.07.2019 та/або протягом липня 2019 року немає підстав.

Отже, спірні правовідносини сторін щодо постачання електричної енергії у липні 2017 регулюються умовами укладеного між сторонами договору № 117 про постачання електричної енергії між 01.06.2012.

На підтвердження продовження постачання відповідачу електричної енергії зха договором у липні 2019 року та її обсягу позивачем подано до суду: акт звірки обсягу переданої електричної енергії постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом ПрАТ Нижньодністровська ГЕС електричними мережами AT

Чернівціобленерго за липень 2019 року, довідку про використану електроенергію за період з 01.07.2019 по 16.07.2019 та довідку про використану електроенергію за період з 17.07.2019 по 31.07.2019, розрахунок електроенергії за період з 01 по 16 липня 2019 року та з 17 по 31 липня 2019 року, довідку про обсяг і вартість відпущеної електроенергії по ГПП 35/6 за липень 2019 року.

Відповідно до наданих позивачем відомостей, за період з 01.07.2019 по 16.07.2019 кількість спожитої активної електричної енергії відповідачем становить 14 175,0 кВт*год та реактивної електричної енергії - 21 342,40 кВт*год; за період з 17.07.2019 по 31.07.2019 кількість спожитої активної електричної енергії відповідачем становить 13 825,0 кВт*год та реактивної електричної енергії - 9 767,20 кВт*год.

За розрахунком позивача, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у зазначеному обсязі у липні 2019 року становить 77 597,46 грн.

Однак, належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати відповідачем указаної суми коштів до суду надано не було.

Заперечуючи проти факту отримання електричної енергії від позивача у мірний період, відповідач вказує на те, що 01.07.2019 ним було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія договір № 562 про постачання електричної енергії споживачу (початок постачання електричної енергії споживачу - з 01.07.2019) та з Акціонерним товариством Чернівціобленерго (Сокирянський РЕМ) договір № 1079 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Водночас, відсутні будь-які докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія здійснювало постачання електричної енергії відповідачу у липня 2019 року. Натомість, долучені відповідачем листи Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія від 22.08.2019 та 23.10.2019 таких обставин також не підтверджують.

Проте, позивачем долучено до відзиву рахунок-фактуру Акціонерного товариства Чернівціобленерго за липень 2019 від 26.07.2019 та платіжне доручення № 942 від 12.08.2019 про оплату відповідачем вказаного рахунка на суму 30 996,00 грн.

Однак, відповідно до наданого позивачем листа Сокирянського РЕМ Акціонерного товариства Чернівціобленерго від 30.09.2019 № 796 та обігової відомості по споживачу за період 06.2019 по 06.20 по Сокирянський РЕМ, що підписані начальником Рибаком І.М. (довіреність від 03.02.2020 наявна в матеріалах справи), в липні 2019 Сокирянський РЕМ не надавав послуги з розподілу електричної енергії Консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "УКРГІДРОЕНЕРГОБУД". Згідно з листом від 30.09.2019 № 796, постачання електричної енергії на об`єкти відповідача здійснював позивач.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, зважаючи на викладене, оцінивши докази за власним переконанням, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження обставин постачанням ним електричної енергії у липні 2019 року є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на спростування таких обставин.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 77 597,46 грн та необхідність їх задоволення.

Поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 775,97 грн за період з серпня по грудень 2019 року та 3% річних у розмірі 1 065,10 грн за період з 01.08.2019 по 15.01.2020.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Суд зазначає, що при визначенні початку періоду прострочення відповідача суд бере до уваги п. 1 Порядку розрахунків до договору, відповідно до якого при збільшенні споживання Споживачем місячного обсягу електричної енергії, він (Споживач) зобов`язаний провести оплату за обсяг електричної енергії, на який збільшиться поставка, до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбувалось постачання електричної енергії.

Отже, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача (замість 06.08.2019 вказано 01.08.2019). У зв`язку з цим, за розрахунком суду, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково на суму 1 039,33 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що з огляду на те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, то позивачем помилково включено до розрахунку серпень 2019 року. Однак, оскільки визначена позивачем сума інфляційних не перевищує розраховану судом за період липень-грудень 2019 року, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 775,97 грн, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11 163,40 грн за загальний період прострочення з 01.08.2019 по 15.01.2020.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору,ю з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що пунктом 4.2.1 договору сторони погодити стягнення пені у розмірі більшому від максимально встановленого законом.

Однак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правильно розраховано пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, однак неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача (замість 06.08.2019 вказано 01.08.2019). У зв`язку з цим, за розрахунком суду пені за період з 06.08.2019 по 15.01.2020, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 10 859,39 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "УКРГІДРОЕНЕРГОБУД" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, оф. 14, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 33834660) на користь Приватного акціонерного товариства "Нижньодністровська ГЕС" (м. Новодністровськ, Чернівецька область, 60236, ідентифікаційний код 30149623) борг у розмірі 77 597,46 грн, 3% річних у розмірі 1 039,33 грн, інфляційні у розмірі 775,97 грн, пеню у розмірі 10 859,39 грн та судовий збір у розмірі 2 094,35 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.07.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко