Рішення від 01.07.2020 по справі 916/826/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/826/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Потребенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Овчинніков Б.С.- довіреність ;

від відповідача - Чібічьян О.Р. - довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/826/20

за позовом приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (50066, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977)

до відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 584 385,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» , в якій просило суд стягнути з останнього 584 385,60 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення відповідачем перевезення вантажів приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» було допущено прострочення доставки вантажу, що є порушенням Статуту залізниць України. Так, з посиланням на пункт 116 Статуту залізниць України, ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» було нараховано відповідачу штраф у заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. відкрито провадження у справі № 916/826/20, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

30.04.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив (вх.№ 10914/20), відповідно до якого останній заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав того, що прострочення доставки вантажу сталося не з вини залізниці, а через не прийом вантажу портом «Ізмаїл» через перевантаження в його адресу. При цьому, відповідач зазначає, що згідно ст.116 Статуту залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Також, 30.04.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява (вх.№10901/20), згідно якої останній просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 292192,80 грн., яка обґрунтовано тим, що матеріали справи №916/826/20 не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.

18.05.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 12362/20), відповідно до якої останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу.

Ухвалою суду від 15.06.2020р. закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 01.07.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2020р. проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволені, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні від 01.07.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов наступних висновків.

15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (замовник) укладено договір про надання послуг №10548/ЦТЛ-2018/279-70-04, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п.1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частини 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

У відповідності до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Згідно статті 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Як встановлено судом, в період жовтня 2019р. ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на адресу ДП Ізмаїльський МТП за залізничними накладними №№ 45146743, 45146768, 45146776, 45146784, 45180759, 45180767, 45283371, 45283389, 45338217, 47744099, 47 744123, 47754015, 47754031, 47920723, 47934575, 47934583, 47949920 та досилочними накладними до них №№ 41666546, 41656836, 41652116, 41639279, 41652124, 41970658, 41970666, 41919820, 41708116, 41761024, 41113374, 41127986, 41106667, 42078857, 41131830 відправлялись вагони з вантажем.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України та пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення.

Пунктами 1.1. та 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць» .

Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Разом з тим, як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі прибуття вантажу (графа 51) та видачі вантажу (графа 52).

Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: Відправник - за умови пред`явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред`явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред`явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред`явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред`явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Положення ст.133 Статуту залізниць України передбачають, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

За переуступним написом вантажоотримувач - ДП Ізмаїльський МТП передало право на пред`явлення позову ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» .

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Враховуючи вимоги матеріального права, суд доходить висновку про наявність у позивача правових підстав для стягнення із відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.

При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що порушення термінів доставки вантажів сталося не з його вини, а в зв`язку з неприйманням вантажу ДП Ізмаїльський МТП через перевантаження в його адресу, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що вагони з вантажем «окатиш залізорудний» , спрямовані на адресу одержувача не були прийняті ДП Ізмаїльський МТП через перенавантаженість, як стверджує відповідач. Водночас, відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів про причини затримки, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. В залізничних накладних, за якими вагони були доставлені з порушенням встановлених строків і оригінали яких були додані до позовної заяви, відсутні будь-які відмітки залізниці, які б свідчили про підстави збільшення терміну доставки.

Вирішуючи питання щодо розміру такого штрафу, суд вказує наступне.

Як вже було зазначено судом, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту Залізниць та Правил.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до п.7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення.

Після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. При цьому, в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.

Відповідно до вимог Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Враховуючи положення ст. 116 Статуту залізниць України, суд зазначає, що розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися виходячи із розміру плати, визначеної в п. 34 спірних накладних, оскільки позивачем сплачено відповідачу вартість перевезення, визначену сторонами.

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне перевезення вантажів у сумі 584385,60 грн.

Як вище зазначено судом, 30.04.2020р. відповідачем було подано суду заяву про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 292192,80 грн. Вказану заяву позивач обґрунтовує відсутністю доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд вказує наступне.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Між тим, доказів відсутності вини у порушенні строків доставки вантажу відповідачем суду не надано.

На підставі аналізу поданих доказів та їх об`єктивної оцінки, із врахуванням ненадання відповідачем будь-яких додаткових доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем відповідачу штрафу.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок затримки доставки вантажу, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення штрафу покладений саме на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» підлягають повному задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Так, ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» визначив попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести - в загальній сумі: 8419 грн. - витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

30 березня 2018р. між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги №180330/ЦГЗК, відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.5.3 договору, оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг ( актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядках та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.

Згідно п.5.5 договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання, вказаний в цьому договорі, протягом 5 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання.

Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до договору про надання правничої допомоги №180330/ЦГЗК від 30.03.2018р. було укладено додаткові угоди № 6543 від 03.12.2018р., №6484 від 30.12.2019р. та №950 від 20.03.2020р., якими зокрема, продовжено строк дії договору про надання правничої допомоги №180330/ЦГЗК від 30.03.2018р. до 31 грудня 2020р.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №950 від 20.03.2020р., дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у сумі 584385,60 грн. за договором №10548/ЦТЛ-2018/279-70-04 «Про надання послуг» від 15.02.2018р. адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суду будь-якої ланки на території України, в тому числі у Верховному Суді.

Згідно п. 3.1. додаткової угоди №950 від 20.03.2020р., оплата послуг здійснюється протягом п`ятнадцяти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг), за цією додатковою угодою, і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання.

04.05.2020р. між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" було підписано акт приймання - передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180330/ЦГЗК від 30.03.2018р., відповідно до п.1 якого адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до додаткової угоди №950 від 20.03.2020р. до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) та згідно з розрахунком розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги, який додається.

Вартість послуг адвокатського об`єднання за цим актом приймання - передачі послуг становить 8419 грн. (п. 2 акту приймання - передачі наданих послуг).

Як вбачається з матеріалів справи представництво ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Овчиннікова Б.С.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019р. по справі № 922/445/19, зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу на загальну суму 8419 грн., підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії „ Одеська залізниця» Акціонерного товариства „Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (50066, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, код ЄДРПОУ 00190977) 584 385 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 60 коп. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 8 765 (вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 79 коп.- витрат по сплаті судового збору та 8419 (вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. - витрат на правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 13 липня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов