Рішення

від 02.07.2020 по справі 920/849/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.2020 Справа № 920/849/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження справу №920/849/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Троценка Миколи Миколайовича, м.Охтирка, Сумська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Партнер , м.Суми

про стягнення 44 646,92 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Собина П.М. (адвокат - ордер серії ПТ №135013 від 08.10.2019)

від відповідача - не прибув

У судовому засіданні 10.06.2020 оголошувалась перерва до 02.07.2020 до 11:00.

У судовому засіданні 02.07.2020 оголошувалась перерва з 11:00 до 17:00.

установив:

08.08.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 40534,80 грн основного боргу за надані послуги перевезення, 3712,47 грн пені за прострочення платежів, 320,00 грн 3% річних, 79,65 грн інфляційних збитків, за неналежне виконання умов договору перевезення від 25.01.2019 № 25/01/19/01, укладеного між сторонами спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 13.08.2019 відкрито провадження у справі № 920/849/19, справу постановлено розглядати у прядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.08.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

16.09.2019 позивач подав відповідь на відзив, позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24.09.2019 з урахуванням встановлених обставин справи постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; зобов`язано позивача у строк до 08.10.2019 подати суду замовлення на перевезення та товарно-транспортні накладні, відповідно до пункту 2.1. та 2.2. договору перевезення № 25/01/19/01 від 25.01.2019, укладеного між сторонами даного спору (копії для долучення до матеріалів справи, оригінали - для огляду у судовому засіданні), а також надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Позивач на вимогу суду 08.10.2019 подав копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Ухвалою суду від 08.10.2019 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 15.10.2019.

15.10.2019 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Від представника позивача до суду 15.10.2019 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в іншому судовому процесі, де його явка визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 15.10.2019 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи по суті на 31.10.2019.

У судове засідання 31.10.2019 представники сторін не прибули.

31.10.2019 до суду надійшли наступні документи:

1) клопотання представника позивача від 31.10.2019 (вх. № 8855 від 31.10.2019) про перенесення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому процесі;

2) клопотання представника позивача від 31.10.2019 (вх. № 3377к від 31.10.2019) про витребування доказів, а саме: витребування у ФГ Світанок завіреної належним чином копії товарно-транспортної накладної від 07.04.2019 на перевезення кукурудзи нетто 37,420 т, водій транспортного засобу DAF НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;

3) клопотання відповідача (вх. № 3383к від 31.10.2019) про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.10.2019 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; зобов`язано ФГ Світанок (код 21106027, адреса: вул.Охтирська,25 смт Велика Писарівка, Великописарівський р-н, Сумська обл.) надати суду завірену належним чином копію товарно-транспортної накладної від 07.04.2019 на перевезення кукурудзи нетто 37,420 т, водій транспортного засобу DAF НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; постановлено про здійснення подальшого розгляду справи № 920/849/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.11.2019.

06.11.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ Агрохім-Партнер , відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ФОП Троценка М.М. та ПВКП "Персей" на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" солідарно 121841,00 грн збитків за неналежне виконання перевезень вантажу.

Ухвалою суду від 11.11.2019 у справі № 920/849/19 зустрічну позовну заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" (вх. № 3424зп від 06.11.2019) повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 18.11.2019 зупинено провадження у справі № 920/849/19. Матеріали справи направлені разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ Агрохім-Партнер залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.11.2019 у справі № 920/849/19 - без змін.

10.03.2020 матеріали справи № 920/849/19 повернуті на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 20.03.2020 поновлено провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 02.04.2020 на 11:00.

Ухвалою суду від 02.04.2020 задоволено клопотанням представника відповідача та відкладено підготовче засідання у справі на 06.05.2020.

Ухвалою від 06.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження та час дії карантинних заходів на території України, а також задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 10.06.2020.

У підготовчому засіданні за письмовою згодою присутніх представників сторін суд закрив підготовче провадження у справі № 920/849/19 та розпочав у тому ж засіданні розгляд справи по суті, про що постановив відповідну протокольну ухвалу.

Розгляд справи по суті розпочато 10.06.2020.

Представник позивача у вступному слові підтримав позов та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2020 підтримав заперечення, викладені у відзиві на позов.

У судове засідання 02.07.2020 представник відповідача не прибув.

Представник позивача у судове засідання 02.07.2020 подав для дослідження судом докази, копії яких були подані позивачем разом із позовною заявою.

Судом були заслухані додаткові пояснення присутнього представника позивача, досліджено докази, подані кожною із сторін на обґрунтування своєї позиції у справі.

Також представником позивача до суду було подано заяву у порядку статті 129 ГПК України (5547/20 від 02.07.2020) про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 02.07.2020 о 17:00 після оголошеної перерви представник позивача не прибув.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

25.01.2019 між Фізичною особою - підприємцем Троценком Миколою Миколайовичем (перевізником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохім-Партнер (замовником, відповідачем у справі) був укладений договір перевезення № 25/01/19/01 (надалі договір), відповідно до умов якого Перевізник зобов`язався доставити довірений йому Замовником (чи зазначеним Замовником "Відправником") вантаж до пункту призначення і видати його Замовнику (чи зазначеному Замовником "Одержувачу"), а Замовник зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору зміст вантажу, його об`єм (вагу), вартість, маршрути перевезень, терміни надання транспортного засобу під завантаження та доставки вантажу, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою Сторін в Додаткових угодах або Заявках, які є невід`ємною частиною Договору. Зразок Заявки, який є додатком до цього Договору, є обов`язковим для використання Сторонами при замовленні перевезення вантажу.

Згідно з умовами пунктів 2.1-2.5 договору позивач взяв на себе зобов`язання прийняти вантаж до перевезення на умовах, викладених у замовленні, перевірити відповідність складання та кріплення вантажу до вимог безпеки дорожнього руху; одержати у Замовника (Відправника) копію належної товарно-транспортної накладної; здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений замовленням; забезпечити збереження вантажу на весь час перевезення, якщо інше не встановлено додатковими умовами замовлення; здати вантаж Замовнику (Одержувачу) в місці розвантаження з належною відміткою в товарно-транспортній накладній. При виявленні недостачі (пошкодження) вантажу надати свого представника для участі у прийманні вантажу.

Вартість послуг та порядок розрахунків за договором перевезення сторони узгодили у його розділі 4. Так відповідно до умов пункту 4.1 договору перевезення Замовник сплачує Перевізнику, в термін до 48 годин з часу прийняття замовлення до виконання, вартість послуг з перевезення в сумі згідно з рахунком Перевізника. За змістом пункту 4.4 договору розрахунки за надання послуг між перевізником і Клієнтом проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Перевізника на підставі виставлених рахунків.

У розділі 5 договору перевезення його сторони визначили відповідальність за порушення договірних зобов`язань. Зокрема пунктом 5.5 договору сторони визначили, що за порушення терміну виконання грошових зобов`язань з винної сторони стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Відповідно до умов п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2019. Виконання зобов`язань щодо перевезення настає у термін, встановлений договором для узгодження і прийняття замовлення до виконання.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №25/01/19/01 від 25.01.2019 позивач за завданням відповідача надав послуги по перевезенню кукурудзи, яка належить останньому на праві приватної власності.

За результатами наданих послуг позивачем було складено Акт №ОУ-0000053 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №25/01/19/01 від 25.01.2019; Акт №ОУ-0000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг); Акт №ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт (надання послуг); Акт №ОУ-0000050 здачі-прийняття робіт (надання послуг); Акт №ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до Акту №ОУ-0000053 загальна вартість послуг перевезення - 5929,60 грн, про що було направлено відповідачу Рахунок-фактуру №СФ-0000063 від 13.04.2019. Факт надання послуг за вказаним актом підтверджений також товарно-транспортною накладною № 8 від 12.04.2019.

Відповідно до Акту № ОУ-0000052 загальна вартість послуг перевезення склала 14075,60 грн, про що було направлено відповідачу Рахунок-фактуру №СФ-0000062 від 12.04.2019. Факт надання послуг за вказаним актом підтверджений також товарно-транспортними накладними № 7 від 07.04.2019, № 6 від 11.04.2019, № 8 від 12.04.2019.

Відповідно до Акту № ОУ-0000051, загальна вартість послуг перевезення склала 5031,60 грн, про що було направлено відповідачу Рахунок-фактуру № СФ-0000061 від 10.04.2019. Факт надання послуг за вказаним актом підтверджений також товарно-транспортною накладною № 65 від 10.04.2019.

Відповідно до Акту № ОУ-0000050 загальна вартість послуг перевезення склала 5238,80 грн, про що було направлено відповідачу Рахунок-фактуру №СФ-00059 від 08.04.2019. Факт надання послуг за вказаним актом підтверджений також товарно-транспортною накладною № 18 від 06.04.2019.

Відповідно до Акту №ОУ-0000049 загальна вартість послуг перевезення склала 10259,20 грн, про що було направлено Рахунок-фактуру №СФ-0000058 від 07.04.2019. Факт надання послуг за вказаним актом підтверджений також товарно-транспортними накладними № 6 від 10.04.2019, № 9 від 07.04.2019, № 59 від 07.04.2019.

Вказані вище акти здачі-прийняття робіт отримані відповідачем, про що свідчить той факт, що копії цих актів були подані відповідачем у якості доказів разом із відзивом на позовну заяву. При цьому, на частині вказаних актів були проставлені печатки ТОВ Агрохім-Партнер , що підтверджує наміри відповідача до прийняття наданих позивачем послуг.

Разом з тим відповідач заперечує факт належного виконання відповідачем послуг з перевезення, оскільки відповідно до Довідки №7 від 12.04.2019 при проведенні інвентаризації ТМЦ на перевантажувальному майданчику на ст. Смородине за період з 06.04.2019 по 12.04.2019 було виявлено нестачу Кукурудзи 3-го класу українського походження урожаю 2018 року у кількості 29,11 т на суму 121841,00 грн. Відтак на думку відповідача позивачем як перевізником у ході виконання договору було допущено часткову втрату вантажу на загальну суму 121841,00 грн.

16.04.2019 відповідач направив Начальнику Тростянецького ВП Охтирського РВП ГУНП України у Сумській області заяву № 10, в якій зазначив, що між ТОВ Агрохім-Партнер та ФОП Троценко М.М. було укладено договір перевезення зерна кукурудзи, за яким 06.04.2019 вантажні автомобілі ФОП Троценка М.М. відповідно до транспортних накладних повинні були доставити вантаж кукурудзу , яка належить ТОВ Агрохім-Партнер на праві приватної власності по маршруту: с.Ямне - м. Тростянець, смт . В.Писарівка - м. Тростянець, а також повідомив про виявлені факти нестачі вантажу, просив провести слідчі дії та з`ясувати обставин вчинення злочину за ознаками ст. 185 КК України

Як пояснював відповідач у зв`язку з тим, що на складі ТОВ Агрохім-Партнер у м. Тростянець відсутні автомобільні ваги, між замовником та перевізником була досягнута усна домовленість, що контрольне зважування буде проводитись на стаціонарних залізничних вагах, на яких допускається похибка 0,5 %.

Після вивантаження автомобілів та зважування кукурудзи на залізничних вагах було з`ясовано, що у трьох вагонах - №95281705, 95780417, 95441614 виявлено недостачу кукурудзи загальною вагою 29,11т. Збиток, який поніс відповідач, склав 121841,00 грн.

В зв`язку з виниклими обставинами відповідач на час проведення слідчих дій та повного з`ясування обставин вирішив зупинити розрахунки за надані послуги перевезення ФОП Троценко М.М. для забезпечення понесеного збитку.

07.06.2019 позивач звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до Тростянецького ВП Охтирського ВП ТУ НП в Сумській області, заява була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний номер №120192002700000180 та розпочато досудове розслідування.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу сторін, що хоча в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №120192002700000180 від 07.06.2019 за фактом того, що 07.06.2019 до Тростянецького ВП ГУНП в Сумській області надійшли матеріали за зверненням ТОВ Агрохім-Партнер , про те, що невідомі особи шляхом вільного доступу 06.04.2019 вчинили крадіжку кукурудзи, на момент розгляду судом справи № 920/849/19 сума завданих відповідачу збитків встановлюється органами Національної поліції, відсутні докази пред`явлення саме позивачеві підозри за вказаними фактами крадіжки, тому у відповідача відсутні підстави для посилання на наявність кримінального провадження, як підставу несплати позивачу коштів за надані послуги з перевезення. Крім того посилання відповідача на причетність саме позивача до вчинення кримінального правопорушення є у даному випадку безпідставним, оскільки відповідно до кримінального провадження вказано, що невідомі особи вчинили крадіжку зерна кукурудзи, хоча з перевізником ФОП Троценком М.М. у відповідача був укладений офіційний договір на перевезення.

Також суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на усну домовленість між перевізником та замовником щодо контрольного зважування на стаціонарних залізничних вагах, оскільки позивач факт існування такої домовленості заперечує, а суду не подано доказів того, хто саме робив контрольне зважування та за присутності представників яких осіб, оскільки за твердженнями позивача водії ФОП Троценко М.М. не приймали участі у контрольних зважуваннях на залізничних вагах, тому дані відомості не можливо брати до уваги. Крім того у відповіді на відзив позивач зазначав, що 04.04.2019 було проведено контрольне зважування на автомобільних вагах в ТОВ Сільгоспхімія у м. Тростянець Сумської області усіх автомобілів та було встановлено, що вага зерна збігається з вагою, вказаною в накладній на відпуск продукції.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем не надано доказів спричинення йому збитків неправомірними діями позивача, які могли б стати підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов`язань та звернення останнього з вимогами про відшкодування збитків винною стороною. Відтак суд робить висновок, що зобов`язання, яке виникло у відповідача на підставі договору перевезення № 25/01/19/01 від 25.01.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів має бути виконане ним належним чином.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав, встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначено вище, за умовами укладеного договору про перевезення відповідач у строк до 48 годин з часу прийняття замовлення до виконання зобов`язаний здійснити оплату наданих послуг.

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів у повному обсязі не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

Також відповідачем не надано аргументованих заперечень вимогам позивача, оскільки самі лише посилання на втрату частини вантажу під час його перевезення позивачем за невстановлених обставин не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог, підтверджених належними і допустимими доказами. До того ж відповідачем не були подані докази на підтвердження його тверджень щодо заподіяння йому збитків саме через неналежне здійснення позивачем перевезень вантажу.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 40534,80 грн заборгованості за послуги з перевезення вантажів правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3712,47 грн пені, 320,00 грн 3% річних, 79,65 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідачу за неналежне виконання умов договору перевезення № 25/01/19/01 від 25.01.2019, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена можливість визначення у договорі розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.5. договору № 25/01/19/01 перевезення від 25.01.2019 за порушення терміну виконання грошового зобов`язання з винної сторони стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.5. договору про надання послуг та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу за прострочення оплати послуг з перевезення пеню в сумі 3712,47 грн; 3% річних в сумі 320,00 грн; інфляційні збитки в сумі 79,65 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, індекси інфляції, за наслідком проведених розрахунків за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 , суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих сум санкцій, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3712,47 грн пені, 320,00 грн сума 3% річних за неналежне виконання умов договору перевезення № 25/01/19/01 від 25.01.2019.

В частині стягнення 79,65 грн інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як зазначено вище, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Також суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що інфляційні повинні бути нараховані відповідачу за кожний повний місяць, у якому мало місце прострочення.

Виходячи із наданого позивачем розрахунку, суд за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 встановив, що за період 01.05.2019 по 01.08.2020, за який позивачем нараховано відповідачеві 79,65 грн інфляційних збитків, мала місце дефляція, відтак інфляційні збитки не мають бути нараховані за вказаний вище період, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що позов задоволено частково, суд відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодовує позивачу витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Партнер (40004, м. Суми, вул. Металургів,17; код ЄДРПОУ 38397547) на користь Фізичної особи-підприємця Троценка Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 40534,80 грн. основного боргу, 3712,47 грн пені, 320,00 грн 3% річних за неналежне виконання умов договору перевезення № 25/01/19/01 від 25.01.2019; 1917,54 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення підписано 13.07.2020.

Суддя В.Л. Котельницька