Рішення

від 13.07.2020 по справі 922/1458/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1458/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів", м. Харків до Житлового кооперативу "Тепловозник", м. Харків про стягнення 35871,02 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Житлового кооперативу "Тепловозник" про стягнення 35871,02 грн. боргу з урахуванням рісних та інфляційних витрат за договором №АРЖК 175/1 від 02.04.2015 року "Про надання послуг з вивезення побутових відходів".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1458/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Зазначена ухвала суду направлена на юридичну адресу відповідача, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, повернулась до суду без вручення адресату, з відміткою пошти "за закінченням строку зберігання".

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив.

Відповідно до приписів ст.251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч.2 ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено матеріалами справи, позов у даній справі подано за місцезнаходженням відповідача, адресою якого є: 61082, м.Харків, вул.Ощепкова 8/4, що відповідає адресі, за якою ЖК "Тепловозник" зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження направлення позову з додатками на зазначену адресу відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про витребування від останнього відзиву на позов. Відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61082, м.Харків, вул.Ощепкова 8/4.

Ухвала суду від про відкриття провадження повернута до суду без вручення адресату 17.06.2020 року з відміткою причин невручення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Водночас діючі норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов`язок повторного направлення ухвали суду у разі її повернення без вручення адресату. При направленні відповідачеві ухвали про відкриття провадження у справі судом дотримано відповідних вимог Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження відповідача.

Згідно з положеннями ч.2 ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст.2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст.3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі № 922/1458/20.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини одним із критеріїв розумного строку розгляду справ є належна поведінка заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи у відповідній державі.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

02 квітня 2015 року між Комунальним підприємством Комплекс з вивозу побутових відходів (далі-Позивач) та Житловим Кооперативом Тепловозник (далі-Відповідач) був укладений договір № АРЖК 175/1 "Про надання послуг з вивезення побутових відходів" (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору Позивач за графіком, а при відміні графіка за заявкою, надає послуги з вивезення побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 940 від 28 грудня 2011 року Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.12.2003р. №284/03 зі змінами та доповненнями, а Відповідач своєчасно оплачує послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.11 Договору). Послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі (п.13 Договору).

На підставі п.18.1 Договору Відповідач зобов`язується оплачувати в установлений Договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

П.18.10 Договору передбачено, що впродовж 2-х робочих днів (після 5-го числа наступного за розрахунковим) Відповідач зобов`язаний отримати у Позивача акт виконаних робіт і впродовж 3-х робочих днів з моменту отримання акту, зобов`язаний повернути в адрес Позивача підписаний акт, або мотивовану відмову.

Згідно з п.31 Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із Сторін не заявила про відмову від Договору або про його перегляд.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно з умовами Договору відповідно до Актів наданих послуг з вивезення побутових відходів, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами (а.с.18-35): Актом від 31 жовтня 2018 року, Актом від 30 листопада 2018 року, Актом від 31 грудня 2018 року, Актом від 31 січня 2019 року, Актом від 28 лютого 2019 року, Актом від 31 березня 2019 року, Актом від 30 квітня 2019 року, Актом від 31 травня 2019 року, Актом від 30 червня 2019 року, Актом від 30 липня 2019 року, Актом від 31 серпня 2019 року, Актом від 31 вересня 2019 року, Актом від 31 жовтня 2019 року, Актом від 30 листопада 2019 року, Актом від 31 грудня 2019 року, Актом від 31 січня 2020 року, Актом від 29 лютого 2020 року, Актом від 31 березня 2020 року.

При цьому слід зазначити, що Відповідач не відмовлявся від укладеного Договору та не сповіщав про необхідність його припинення, а навпаки визнав, що Позивач дійсно надавав Відповідачу послуги з вивезення твердих відходів, тобто відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України Відповідач визнав Договір та вчинив дії направлені на підтвердження визнання умов Договору. Зауважень до якості з боку Відповідача не надходило. Акти-претензії, передбачені п.п.24-27 Договору, не складалися.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.10.2018 року сума сплати за жовтень 2018 року склала 958,42 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 30.11.2018 року сума сплати за листопад 2018 року склала 958,42 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.12.2018 року сума сплати за грудень 2018 року склала 958,42 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.01.2019 року сума сплати за січень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 28.02.2019 року сума сплати за лютий 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.03.2019 року сума сплати за березень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 30.04.2019 року сума сплати за квітень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.05.2019 року сума сплати за травень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 30.06.2019 року сума сплати за червень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.07.2019 року сума сплати за липень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.08.2019 року сума сплати за серпень 2019 р. склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 30.09.2019 року сума сплати за вересень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.10.2019 року сума сплати за жовтень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 30.11.2019 року сума сплати за листопад 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.12.2019 року сума сплати за грудень 2019 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.01.2020 року сума сплати за січень 2020 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 29.02.2020 року сума сплати за лютий 2020 року склала 1980,17 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг від 31.03.2020 року сума сплати за березень 2020 року склала 1980,17 грн.

Всього позивачем у вказаний період надано послуг відповідачу на загальну суму 32577,81 грн.

Акти наданих послуг з вивезення побутових відходів підписані сторонами, в тому числі Відповідачем і скріплені його печаткою, але по цей час не сплачені. Зазначена заборгованість визнається Відповідачем, оскільки акти виконаних робіт підписані без зауважень.

За таких умов, Відповідач, за період надання послуг з жовтня 2018 року по березень 2020 року (включно), внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання за Договором заборгував Позивачу 31944,67 грн., що підтверджено підписаним відповідачем Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2020 року (а.с.36), та розрахунком суми заборгованості за Договором станом на 31.03.2020 року (а.с.14-15).

Позивач вважає, що Відповідач порушив умови пунктів 1,11, 13,18.1 Договору.

Незважаючи на порушення Відповідачем умов Договору, Позивач належним чином виконував свої зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та соціальне значення цих послуг, необхідність забезпечення екологічної безпеки.

Для виконання умов Договору 30.01.2020 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача Повідомлення (вих.№408) про погашення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 27984,33 грн. протягом 5 робочих днів. Також, Позивачем на адресу Відповідача було направлено цінним листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 6114003913543 Претензію №1283 від 21.04.2020 року про сплату наданих послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 31944, 67 грн. з вимогою виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня одержання претензії. Однак, Відповідач не проявив жодної ініціативи з приводу погашення заборгованості.

Згідно з п.21.1 та п.21.2 Договору Відповідач несе відповідальність згідно із законом і цим Договором за несвоєчасне внесення плати за послуги та невиконання зобов`язань, визначених цим Договором і законом.

Відповідно до п.23 Договору спори між Сторонами розв`язуються шляхом проведення переговорів або в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, боржник, не сплачуючи заборгованість за договором надання послуг, порушує ч.1 ст.903 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надання послуг Позивачем з вивезення побутових відходів Відповідачу підтверджується первинними документами - Договором № АРЖК 175/1 від 02.04.2015 року, Актами наданих послуг з вивезення побутових відходів за Договором за період з жовтня 2018 року по березень 2020 року, підписаними ти скріпленими печатками обох сторонами, Актом звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 31.03.2020 року, підписаним ти скріпленим печатками обома сторонами та розрахунком суми заборгованості за Договором станом на 31.03.2020 року.

Відповідно до п.11 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Судом встановлено, що сторони не погодили у спірному договорі строки оплати наданих послуг, зазначення у п.11 Договору про те, що розрахунковим періодом є календарний місяць не містить інформації щодо кінцевого строку оплати, не зазначено, що це місяць після надання послуг, тощо.

Відсутній строк оплати й в актах наданих послуг.

Позивач зазначає, що 30.01.2020 року направив на адресу відповідача Повідомлення (вих. № 408) про погашення заборгованості, однак, матеріали справи не містять належних доказів направлення даного повідомлення на адресу відповідача. В матеріалах справи наявний чек нової пошти (а.с.37) про направлення документів на адресу відповідача, але на ім`я Приватної особи ОСОБА_1 , та без зазначення яких саме документів, що не є належним доказом направлення відповідачу саме повідомлення про сплату заборгованості.

Судом встановлено, та підтверджено належними доказами (чек, накладна, опис вкладення), що позивачем 22.04.2020 року на адресу відповідача було направлено цінним листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 6114003913543 Претензію №1283 від 21.04.2020 року про сплату наданих послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 31944,67 грн. з вимогою виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня одержання претензії.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги те, що відповідач повністю не розрахувався за надані за спірним договором послуги у визначений претензією семиденний строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 31944,67 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано за Договором 2571,55 грн. інфляційних та 1354,80 грн. 3 % річних за період з 01.10.2018 року по 29.02.2020 року (а.с.16-17).

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що договором не визначено строки оплати, а посилання на календарний місяць у п.11 Договору може тлумачитись по різному, то суд відраховує строки прострочення оплати від претензії №1283 від 21.04.2020 року.

За таких обставин, внаслідок того, що позивачем нараховано 3% та інфляційні за період з 01.10.2018 року по 29.02.2020 року, а строк прострочення наступив з 29.04.2020 року, позовні вимоги в частині стягнення 2571,55 грн. інфляційних та 1354,80 грн. 3 % річних не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи доводиться неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, та відповідачем не спростовані.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, статтями ст.ст.13, 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Житлового Кооперативу Тепловозник (код ЄДРПОУ 22672540; адреса: 61082, м.Харків, вул.Ощєпкова, буд.8/4) на користь Комунального підприємства Комплекс з вивозу побутових відходів (код ЄДРПОУ 33290649; адреса: 61140, м.Харків, пров.Золотий,4; п/р НОМЕР_1 в АТ УКРСИББАНК м.Харків, або п/р НОМЕР_2 в АТ КБ ПРИВАТБАНК , м.Харків) 31944,67 грн. боргу, 1871,92 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" липня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт