Рішення

від 07.07.2020 по справі 922/1515/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1515/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, с.Мізяки до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с.Золочівське Харківської області про стягнення 11994,72 грн. за участю представників:

позивача - Мирошниченко К.П. (адвокат, ордер ПТ№118984 від 24.06.2020 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

19.05.2020 року позивач - Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення 11994,72 грн. за надання сільськогосподарських послуг за договором №387-19/2017-ПС від 29.05.2017 року, з яких 9000,00 грн. боргу, 900,00 грн. штрафних санкцій,1424,70 грн. інфляційних, 670,02 грн. річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

09.06.2020 року відповідач надав до суду відзив (вх.№12930), в якому просив суд витребувати у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви, призначити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, застосувати позовну давність, відкласти розгляд справи, у зв`язку з карантином.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2020 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, призначивши судове засідання з розгляду справи по суті на 25.06.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2020 року було частково задоволено клопотання відповідача та відкладено судове засідання на 07.07.2020 року о 14:00.

07.07.2020 року відповідач надав до суду клопотання про передачу справи за підсудністю та просив не розглядати справу без представника відповідача, просив відкласти розгляд справи (вх.№15494).

У судовому засіданні 07.07.2020 року позивач заперечував проти відкладення розгляду справи та направлення справи за підсудністю, позов підтримував, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю та відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами, без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, в тому числі дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, суд встановив наступне.

29 травня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання сільськогосподарських послуг, а саме, між ФОП Партола С.М. як Виконавцем послуг та ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі директора Харківської філії Алексєєнко Дмитра Валерійовича як Замовником виникли грошові зобов`язання, оскільки ФОП Партола С.М. було здійснено послуги по виконанню сільськогосподарських послуг, на підтвердження чого сторонами оформлені наступні документи:

Договір № 387-19/2017-ПС від 29 травня 2017 року;

Акт виконаних робіт до договору № 387-19/2017-ПС від 31.05.2017 року.

Відповідно до умов договору позивач здійснив послуги по виконанню агротехнічних робіт. Відповідач прийняв виконані роботи відповідно до акту виконаних робіт до договору №387- 19/2017-ПС від 31.05.2017 року, та мав оплатити їх згідно з умовами договору, а саме п.3.4 замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 01.10.2017 року".

Загальна сума на яку було проведено роботи за Договором про надання сільськогосподарських послуг складає 9000,00 грн. без ПДВ.

24.03.2020 року сторонами було складено та погоджено акт взаємних розрахунків за період з 29.05.2017 року по 24.03.2020 року, сума боргу за надані послуги, згідно з яким, станом на 24.03.2020 року становить 9000,00 грн.

На день подання позову відповідач не здійснив оплату вказаних робіт, чим порушив умови Договору.

Намагаючись в досудовому порядку здійснити врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020 року, з вимогою провести розрахунок за надані послуги, з урахуванням 3% річних, витрат від інфляції та пені, протягом десяти днів з дня отримання даної претензії. Відповіді на день подачі позову не отримано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, боржник, не сплачуючи заборгованість за договором надання послуг, порушує ч.1 ст.903 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надання послуг позивачем підтверджується актом виконаних робіт та актом звірки взаєморозрахунків (а.с.11-12).

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 9000,00 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 1424,70 грн. інфляційних та 670,02 грн. 3% річних.

Перевіривши відповідні розрахунки, суд приходить до висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України.

За таких обставинах, внаслідок того, що відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг в строки, в розмірі та в порядку встановленому Договором, відповідач заборгував позивачу суму коштів у розмірі 9000,00 грн. боргу, 1424,70 грн. інфляційних, 670,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги щодо стягнення 9000,00 грн. боргу, 1424,70 грн. інфляційних, 670,02 грн. 3% річних підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідач шляхом подання відповідного клопотання наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що позов подано в межах 3-х річного строку позовної давності, у зв`язку з чим, застосування наслідків спливу позовної давності до стягнення основного боргу, інфляційних та річних відсутні.

Щодо стягнення 900,00 грн. штрафних санкцій суд встановив наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач обґрунтовує нарахування пені посиланням на ст.231 ГК України.

Статтею 231 ГК України також передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Судом встановлено, що спірним договором не передбачено право позивача на нарахування відповідачу пені, однак відповідач є державним підприємством, тобто суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Таким чином, посилання позивача на положення ст.231 ГК України в частині стягнення 0,1 відсотка пені від вартості послуг є обґрунтованими.

Суд констатує, що нарахування штрафних санкцій позивачем здійснено правомірно.

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо сплати боргу в передбачений договором строк, він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань.

Однак, позов у даній справі позивачем подано з пропуском строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач шляхом подання відповідного клопотання наполягає на застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 900,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи доводиться неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Однак, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, статтями ст.ст.13, 43, 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (адреса: 04112, м.Київ, вул.Олени Теліги,8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (місцезнаходження: 63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Золочівське; код ЄДРПОУ 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ; рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк ) за договором про виконання сільськогосподарських послуг №387-19/2017-ПС від 29.05.2017 року 9000,00 грн. боргу, 1424,70 грн. інфляційних, 670,02 грн. 3% річних, та 1944,28 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 900,00 грн. штрафних санкцій відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" липня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт