Ухвала

від 06.07.2020 по справі 280/813/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №280/813/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 183 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинувачуваного ОСОБА_7 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2020 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,

встановила:

04 червня 2020 року ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області було продовжено дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 02 серпня 2020 року.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні умисного злочину групою осіб, який відноситься до категорії тяжких, раніше судимий, не працює, міцних соціальних зв`язків немає. Тому існує ймовірність того, що ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, матиме можливість у подальшому переховуватись від суду, також може вчинити інше правопорушення, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може будь яким чином незаконно вплинути на потерпілих та свідків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Зазначає, що прокурором не доведена наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а твердження прокурора зазначені у клопотанні є надуманими.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги те, що до моменту затримання обвинувачений неофіційно але все ж працював таксистом, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, що підтверджується копіями свідоцтв, що приєднані до матеріалів справи, має погашену судимість, має постійне місце проживання та реєстрації, що спростовує доводи прокурора про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначає, що ОСОБА_9 хворіє на туберкульоз та до затримання проходив хіміотерапію, яку в мовах СІЗО йому забезпечити не можуть.

Вказує, що більше року справа перебуває на розгляді у суді першої інстанції і крім того, що продовжується строк тримання під вартою обвинуваченим справа так і не розглядається, і тому на підставі викладеного вважає, що ризики, які зазначені прокурором у клопотанні є лише припущенням і жодним чином не обґрунтовані.

Вважає, що можливим є застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як домашній арешт.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2 ст.ст. 185,289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів провадження вбачається, що 04 червня 2020 року судом першої інстанції під час судового засідання було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а зокрема у умисному незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, за вчинення якого відповідно до Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.

ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення тяжких умисних злочинів, в тому числі двічі за аналогічний злочин, відбував покарання в місцях позбавлення волі, що свідчить про реальний ризик продовження ним злочинної діяльності.

Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Всі доводи апелянта в судовому засіданні апеляційного суду були об`єктом дослідження судом і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

Крім того, колегія суддів враховує, що право на охорону здоров`я, ефективну безкоштовну медичну допомогу, яке закріплено в Конституції України мають усі громадяни України, в тому числі і ті, щодо яких обрано запобіжний захід тримання під вартою.

Право на медичну допомогу, що цих осіб забезпечується наданням її у медичній частині СІЗО, а в разі неможливості проходження там лікування у визначених закладах охорони здоров`я, відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я з забезпеченням цілодобової охорону особи, узятої під варту, а тому необхідність амбулаторного лікування підозрюваного не може мати вирішального значення при продовженні йому запобіжного заходу, а повинно враховуватися в сукупності з іншими обставинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинувачуваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2020 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: