Постанова

від 13.07.2020 по справі 920/127/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа№ 920/127/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Калатай Н.Ф.

представники сторін не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2020 р. (повний текст складено 17.03.2020 р.)

у справі № 920/127/20 (суддя - Жерьобкіна Є.А.)

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до 19 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області

про стягнення 2 611,64 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до 19 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про стягнення 2 611,64 грн., з яких: 1 552,40 грн. пені, 279,87 грн. 3 % річних та 779,37 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого природного газу за договором № 00628/17-ТЕ-28 від 30.01.2017 р., та застосування до нього, як до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідальності, передбаченої законом та договором.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.03.2020 р. у справі № 920/127/20 позов задоволено частково: стягнуто з 19 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 776,20 грн. пені, 279,87 грн. 3 % річних, 779,37 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн. судового збору за подання позову; в решті вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено умови пункту 6.1 договору № 00628/17-ТЕ-28 від 30.01.2017 р. щодо здійснення своєчасного розрахунку за отриманий природний газ, у зв`язку з чим задоволено вимоги позову щодо стягнення 279,87 грн. 3 % річних та 779,37 грн. інфляційних втрат та в частині 776,20 грн. пені, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення її розміру.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 776,20 грн. пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції невірно було застосовано положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, як передумови для зменшення розміру пені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження.

22.06.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2017 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та 19 Державною пожежно-рятувальною частиною Управління Державної служби України (споживач) укладено договір № 00628/17-ТЕ-28 постачання природного газу (договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач оплатити його на умовах передбачених договором.

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

За умовами пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору у редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 р. до договору).

На виконання умов договору постачальник у лютому та квітні 2017 року передав, а споживач отримав природний газ на загальну суму 68 169,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 р., від 30.04.2017 р.

Відповідачем здійснено розрахунок за отриманий природний газ у повному обсязі на суму 68 169,95 грн., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою по його рахунку.

Предметом спору у даній справі є право позивача на застосування до боржника встановленої договором та Законом відповідальності за прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виконано обов`язок з поставки природного газу на загальну суму 68 169,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень.

Таким чином, враховуючи умови договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за отриманий природний газ по актам приймання-передачі природного газу до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору), проте оплату відповідачем здійснено з порушенням встановленого пунктом 6.1 договору строку, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

За змістом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних (додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 р. змінено на 16,40 % річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 1 552,40 грн. пені, 279,87 грн. 3 % річних та 779,37 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 28.03.2017 р. по 31.07.2017 р., є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване тим, що

борг за спожитий природний газ відповідачем сплачений у повному обсязі і позивачем не доведено, які негативні наслідки виникли у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідача.

Зменшуючи розмір неустойки, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору; останнім у повному обсязі сплачено основний борг; стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Тоді як, апеляційний господарський суд не вважає, що за вказаних обставин розмір нарахованої пені може бути зменшеним. Пенею є неустойка, якою забезпечують виконання зобов`язання і розмір якої погоджується сторонами у письмовій формі.

В силу частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Виходячи з цього, боржник, який прострочив виконання зобов`язаний нести відповідальність передбачену договором, а отже наявні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення термінів оплати у повному розмірі - 1 552,40 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Відповідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2020 р. у справі № 920/127/20 задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2020 р. у справі № 920/127/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 776,20 грн. пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Стягнути з 19 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Есманський шлях, буд. 50, м. Глухів, Сумська область, 41400; ЄДРПОУ 08796010) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 20077720) 1 552,40 грн. пені, 279,87 грн. 3 % річних, 779,37 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн. судового збору за подання позову".

Стягнути з 19 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Есманський шлях, буд. 50, м. Глухів, Сумська область, 41400; ЄДРПОУ 08796010) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 20077720) 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати наказ.

Матеріали справи № 920/127/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 13.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

Н.Ф. Калатай