Рішення

від 07.07.2020 по справі 906/1160/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1160/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук А.В. - дов. № 0001000/23282-19 від 27.09.2019

від відповідачів: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі

до 1) Приватного підприємства "Крупний"

2) ОСОБА_1

про стягнення 3 537 777,18 грн

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Крупний" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованість за кредитним договором № 52516К17 від 31.05.2016, укладеним між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України та ПП "Крупний", станом на 28.10.2019 в розмірі 3 537 777,18 грн, що складається з основного боргу на суму 2 217 000,00 грн, процентів за кредитом на суму 778 148,23 грн, комісії за управління кредитом на суму 71 948,25 грн, пені на суму 96 267,96 грн, штрафних санкцій на суму 209 493,00 грн, трьох процентів річних на суму 52 667,80 грн, інфляційних втрат на суму 112 252,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "Крупний" в порушення умов кредитного договору № 52516К17 від 31.05.2016 не повернуло кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі процентів за кредитом, комісію за управління кредитом, пеню, штрафні санкції, трьох процентів річних, інфляційних втрат в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Крупний" та фізичної особи ОСОБА_1 , який виступає поручителем за виконання зобов`язань відповідача-1 згідно укладеного договору поруки № 52516Р13 від 31.05.2016.

Ухвалою суду від 18.11.2019 подану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18.11.2019 до господарського суду від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі надійшла заява про забезпечення позову від 15.11.2019 № 0520300/28206-19/261397, в якій заявник просить накласти арешт на належне приватному підприємству Крупний рухоме майно - сільськогосподарську техніку.

Ухвалою від 20.11.2019 заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі про забезпечення позову було задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову, а саме: накладено арешти на належне Приватному підприємству Крупний в межах суми позовних вимог наступне рухоме майно - сільськогосподарську техніку:

1) трактор колісний CLAAS ARION 640 С; свідоцтво про державну реєстрацію: серія НОМЕР_1 видано ДІСГ в Житомирській області 26 травня 2016 року; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; номер кузову: заводський НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7; рік випуску: 2016;

2) причіпна зернова механічна сівалка; найменування: Причіпна зернова механічна сівалка виробництва фірми Great Plains (США) модель СРН 2000F; номер кузову: НОМЕР_3; рік випуску: 2016.

Ухвалою суду від 27.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/1160/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.12.2019 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності згідно якої просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з порушенням строків позовної давності.

23.12.2019 на електронну адресу суду ОСОБА_1 подана суду заява про зупинення провадження у справі, в якій просить зупинити провадження у справі №906/1160/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №752/25037/19

24.12.2019 від ПП "Крупний" надійшла також заява про застосування строків позовної давності .

24.12.2019 до суду від відповідача -1 надійшла заява про проведення економічної експертизи по кредитному договору №52516К17 від 31.05.2016року, в якій ним поставлено прохання поставити наступні питання для експертизи, а саме, правильність нарахування:

1.Простроченої заборгованості за основним боргом;

2.Строкових процентів;

3.Прострочених процентів;

4.Простроченої комісії за управління;

5.Простроченої комісії за внесення змін в умови кредитного договору;

6.Пені на прострочений основний борг;

7.Пені на прострочені проценти;

8.Пені на прострочену комісію за управління;

9.Пені на прострочену комісію за зміну умов кредитного договору;

10.Штрафів за невиконання умов кредитного договору;

11.Боргу з урахуванням три проценти (по простроченому тілу кредиту);

12.Боргу з урахуванням три проценти (по прострочених процентах);

13.Боргу з урахуванням три проценти (по простроченій комісії за управління):

14.Боргу з урахуванням три проценти (по простроченій комісії за зміну умов);

15.Індексу інфляції по простроченому боргу;

16.Індексу інфляції по прострочених процентах;

17.Індексу інфляції по простроченій комісії за управління;

18.Індексу інфляції по простроченій комісії за зміну умов договору.

27.12.2019 від позивача надійшли заперечення на всі заяви, які були подані відповідачами.

27.01.2020 до суду від відповідача -2 надійшла заява про зупинення провадження у справі № 906/1160/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 752/25037/19

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2020 заперечив усі подані заяви відповідачами.

Ухвалою суду від 27.01.2020 було відмовлено у задоволенні заяв відповідачів про зупинення провадження у даній справі та призначенні по даній справі економічної експертизи. Зазначено, що заяви відповідачів про застосування строків позовної давності будуть розглянуті під час розгляду справи по суті. Також, ухвалою суду від 27.01.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1160/19 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 25.02.2020 оголошувалась перерва до 10.03.2020.

Ухвалами суду від 10.03.2020 та від 02.04.2020 строк розгляду справи по суті продовжено.

03.04.2020 від позивача до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначає, що згідно п. 14.6.1 кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 10 років для всіх грошових зобов`язань позичальника ( у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами цього договору. З метою більш детального пояснення та підтвердження дотримання банком при нарахуванні пені умов кредитного та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем додано розгорнутий розрахунок нарахування пені. Ураховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.07.2020 представник позивача позов підтримав.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідач - 2 був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача-1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-1 своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" (Банк, позивач) (на даний час Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Крупний" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 52516К17.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

За умовами п.п. 2.3 - 2.4 договору ліміт кредитування за договором складає 3 442 500,00грн. Кінцевий термін погашення кредиту 30 травня 2021 року.

Згідно пп. 2.5.1 п. 2.5 договору кредит надається на такі цілі: придбання трактору колісного виробництва фірми CLAAS (Німеччина), модель ARION 640 С 2016 р.в. та причіпної механічної зернової сівалки виробництва фірми Great Plains (США) модель СРН 2000F 2016 р.в., згідно з договором купівлі-продажу від 19.04.2016 №19/04-16 ЖЗ, укладеного між позичальником та ТОВ "Ерідон Тех" (ідентифікаційний код 33870417) в сумі 3 442 500,00 грн.

У пункті 2.6 договору визначено, що у межах цього договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитом та інші комісії/плати за цим Договором у розмірах та на умовах цього Договору.

Пунктом 3.1.2 договору сторони погодили, що розмір процентної ставки за кредитом становить 23,3% річних.

Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та в порядку , що передбачені п. 4.1 цього Договору.

За умовами 3.1.4 договору, проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

Відповідно до пп. 3.2.2.1 - 3.2.2.2 договору, розмір ставки комісії за управління - 0,1 % від суми кредиту зазначеної у підпункті 2.3.1 цього договору. Комісія за управління нараховується, починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення кредиту , визначеної згідно з пунктом 6.4 цього договору.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.

Відповідно з п. 6.6 договору, сплата процентів за кредитом (крім процентів за останні календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць.

Сплата комісії за управління (крім комісії за управління за останній період сплати такої комісії ) має здійснюватись позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць (п. 6.7 договору).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту забезпечити оформлення поруки ОСОБА_1 .

Пунктом 7.3 договору визначено, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту оформити на умовах, що задовольняють банк, у заставу/іпотеку майно та/або забезпечити оформлення у заставу/іпотеку поручителем майна на умовах, що задовольняють банк.

Згідно з п. 7.6 договору майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, повинно бути застраховане на користь банку як вигодонабувача на весь строк дії цього Договору на умовах, погоджених Банком. Позичальник повинен забезпечити надання до банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

За приписами п. 9.2.2 договору, позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати Банку кредит, сплатити проценти за кредитом , комісії та інші платежі за цим Договором.

Приписами п. 10.2 сторони погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі:

- до 31.12.2016 - 5% річних (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня)

- з 01.01.2017 - облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

Пунктом 10.4 договору сторони також визначили, що за невиконання позичальником зобов`язань , визначених підпунктами 9.2.22, 9.2.23.3 та 9.2.23.4 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 17 557,00 грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.10.5 договору, за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.32 цього Договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10 000,00грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання щомісячно протягом строку невиконання зобов`язань.

Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього Договору, протягом 10 банківських днів з дати, у яку мало бути виконано зобов`язання, визначене підпунктом 9.2.32 цього договору та в подальшому (за кожний місяць невиконання зобов`язання) - протягом 10 банківських днів з дати закінчення кожного місяця в якому не виконано відповідне зобов`язання.

У пункті 10.6 договору сторони передбачили, що за порушення/невиконання позичальником зобов`язань взятих на себе відповідно до умов цього договору (зокрема: недотримання строків страхування майна, ненадання документів передбачених умовами цього Договору, тощо) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 5 853,00грн щомісячно, за кожне окреме порушення.

Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

За умовами п. 14.1.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплений відбитками печаток сторін, однак кредит надається після виконання позичальником зобов`язань, встановлених пунктом 5.1 цього договору.

Цей договір діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у пункті 2.4 цього договору. У разі , якщо у вищезазначений банківський день зобов`язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 14.3.3 договору, усі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами.

У пункті 14.6.1 договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 10 (десяти) років для всіх грошових зобов`язань позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісії, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

У додатку 1 до кредитного договору від 31.05.2016 № 52516К17 сторони погодили графік зміни ліміту заборгованості.

В забезпечення зобов`язань відповідача за кредитним договором від 31.05.2016 № 52516К17, 31.05.2016 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ПП "Крупний" (позичальник) укладено Договір Поруки № 52516Р13.

Відповідно до п 1.1.1 даного договору поруки сторони визначили, що основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед кредитором, встановлені кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Згідно п.2.1. договору поруки, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

За пунктом 3.1.1 договору поруки, кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у поручителя як у солідарного боржника.

Пунктом 4.2.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання та/або неналежне виконання позичальником (його правонаступниками) основного зобов`язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні кредитора, без будь-яких заперечень сплатити кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання.

Згідно з п. 8.1.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з дати його підписання поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками кредитора і позичальника, а також скріплення відбитками печаток кредитора і позичальника і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

У випадках перенесення кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1 цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який перенесено кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором (укладення додаткових угод)

31.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" (Банк, позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (позичальник, відповідач) укладено договір застави № 52516Z21.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору № 52516К17 від 31.05.2016, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає кредит заставодавцю в сумі 3 442 500,00грн терміном користування до 30.05.2021.

На виконання умов договору позивач 01.06.2016 перерахував суму кредиту в розмірі 3 442 500,00грн, що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 01.06.2016.

Відповідач 1 в свою чергу не виконав зобов`язань щодо своєчасного виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим 19.08.2019 банком вручено позичальнику повідомлення-вимогу вих. 52-14/211 від 16.08.2019, відповідно до якої банк обґрунтував порушення позичальником умов кредитного договору та вимагав протягом 10 днів достроково погасити заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 16.08.2019 складав 3 324 228,86 грн.

Однак, вказана вимога залишена позичальником без задоволення.

12.09.2019 банком направлено на адресу позичальника претензію вих. №52-14/221 від 04.09.2019 відповідно до якої банк обґрунтував порушення позичальником умов кредитного договору, наявність заборгованості, та вимагав протягом 10 банківських днів достроково погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 403 131,76 грн.

Вказана претензія залишена позичальником без задоволення.

Ураховуючи викладене позивач заявлена вимога про стягнення основного боргу за кредитним договором №52516К17 від 31.05.2016 в розмірі 2 217 000,00 грн.

Так в порушення умов пп. 3.1 4, 14.1.2 відповідач також не сплатив проценти, нараховані за період з 01.05.2018 по 31.09.2019 на загальну суму 778 147,23грн.

На підставі пп. 3.2.2.1, 3.2.2.2 кредитного договору позивач заявив до стягнення з відповідача 71 948,25,00грн комісії за управляння кредитом.

За неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач на підставі п. 10.2 договору заявив до стягнення з відповідача 96 267,96 грн. пені.

За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань позивач також заявив до стягнення з відповідача на підставі піп. 10.3-10.6 кредитного договору 209 493,00грн штрафних санкцій.

За неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 52 667,80грн 3 % річних та та 112 252,94 грн інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд встановив, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі кредитного договору № 52516К17 від 31.05.2016, відносини щодо якого регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором та надання відповідачу кредиту в розмірі 3 442 500,00 грн.

За умовами Додатку 1 до кредитного договору від 31.05.2016 № 52516К17, відповідач-1 зобов`язався повернути кредит згідно графіку зміни ліміту заборгованості до 30.05.2021. Однак у зв`язку з неналежним виконанням умов договору щодо щомісячної сплати кредиту банком 19.08.2019 вручено позичальнику повідомлення - вимогу від 16.08.2019 про погашення заборгованості в десятиденний строк.

Натомість відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього станом на момент звернення до суду та станом на день вирішення спору в суді існує прострочена кредитна заборгованість в розмірі 2 217 000,00грн., яка згідно графіку зміни ліміту заборгованості є заборгованістю не сплаченою ПП "Крупний" за період, починаючи з 26.02.2018.

Розмір не сплаченої та простроченої заборгованості відповідача -1 перед позивачем в сумі 2 217 000,00 грн підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ПП "Крупний".

Станом на день вирішення спору матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором у заявленій сумі.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 2 217 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитом в сумі 778 147,23 грн, суд дійшов наступних висновків.

За умовами 3.1.4 договору сторони погодили, що проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

У статті 1 договору сторони погодили, що банківський рік - період часу тривалістю 360 днів. Цей період застосовується для розрахунку/нарахування процентів за кредитом, комісії за зобов`язання щодо надання кредиту.

У п. 6.6. договору сторони погодили порядок сплати процентів за кредитом, які нараховані за попередній місяць - з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць.

Відповідно до розрахунку проценти за користування кредитом за ставкою 23,3%, які в загальному розмірі склали 778 147,23грн, нараховані позивачем на залишок основного боргу за період з 01.05.2018 по 27.10.2019.

Перевіривши порядок нарахування процентів за користування кредитом, суд встановив, що позивач неправомірно заявив до стягнення проценти, нараховані за період з 01.10.2019 по 27.10.2019 в сумі 38 742,08 грн, оскільки на день звернення до суду, а саме 01.11.2019, строк оплати процентів нарахованих у жовтні місяці 2019 року, у відповідності до умов п. 6.6 договору, не настав.

В частині нарахування та заявлення до стягнення процентів за кредитом за період з 01.05.2018 по 30.09.2019, вимога позивача є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 739 405,15грн.

В частині стягнення 38 742,08 грн процентів за кредитом суд відмовляє в позові за безпідставністю вимог.

Стосовно вимоги про стягнення комісії за управління кредитом в сумі 71 948,25 грн. суд зазначає про наступне.

Як встановлено судом, сторони договору у пп 3.2.2.1, 3.2.2.2, 6.7 передбачили розмір ставки комісії - 0,1% від суми кредиту; порядок нарахування комісії; строк сплати комісії - з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць.

Відповідно до розрахунку позивача комісія за управління кредитом нарахована за період з 01.02.2018 по 27.10.2019 яка в загальному розмірі склала 71 948,25 грн.

Перевіривши порядок нарахування комісії за користування кредитом, суд встановив, що позивач неправомірно заявив до стягнення комісія, нарахована за період з 01.10.2019 по 27.10.2019 в сумі 3 068,25 грн, оскільки на день звернення до суду, а саме 01.11.2019, строк оплати комісії нарахованої за управління кредитом у жовтні місяці 2019 року, у відповідності до умов п. 6.7 договору, не настав.

В частині нарахування та заявлення до стягнення комісії за управління кредитом за період з 01.02.2018 по 30.09.2019, вимога позивача є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 68 850,00 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені в загальній сумі 96 267,96 грн за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, суд дійшов таких висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановив суд, сторони договору у п. 10.2 погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі:

- до 31.12.2016 - 5% річних (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня)

- з 01.01.2017 - облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

З розрахунку позивача видно, що пеню заявлено:

- за несвоєчасну сплату кредиту в загальній сумі 60 581,83 грн за період:

з 31.10.2018 по 26.11.2018 на суму заборгованості 546 000,00 грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.10.2018;

з 27.11.2018 по 26.12.2018 на суму заборгованості 603 000,00грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.11.2018.;

з 27.12.2018 по 27.01.2019 на суму заборгованості 660 000,00 грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.12.2018,

з 28.01.2019 по 25.02.2019 на суму заборгованості 690 000,00 грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.01.2019,

з 26.02.2019 по 25.03.2019 на суму заборгованості 720 000,00 грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.02.2019,

з 26.03.2019 по 25.04.2019 на суму заборгованості 750 000,00 грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.03.2019,

з 26.04.2019 по 30.04.2019 на суму заборгованості 780 000,00 грн, яка включає в себе несплачені платежі за кредитом за період з 26.02.2018 по 25.04.2019.

- за несвоєчасну сплату процентів за кредитом за період з 31.10.2018 по 07.11.2018 на суму заборгованості 215 669,69грн; з 08.11.2018 по 09.12.2018 на суму заборгованості 260 151,33грн; з 10.12.2018 по 15.01.2019 на суму заборгованості 303 198,08грн; з 16.01.2019 по 07.02.2019 на суму заборгованості 347 679,72 грн; з 08.02.2019 по 10.03.2019 на суму заборгованості 392 161,36грн; з 11.03.2019 по 08.04.2019 на суму заборгованості 432 338,32грн; з 09.04.2019 по 25.04.2019 на суму заборгованості 476819,96грн; з 26.04.2019 по 30.04.2019 на суму заборгованості 476 819,96 грн, яка в загальному розмірі склала 32 191,90грн.

- за несвоєчасну сплату нарахованої комісії за період з 31.10.2018 по 07.11.2018 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 27 540,00 грн; з 08.11.2018 по 09.12.2018 на суму на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 30 982,50грн; з 10.12.2018 по 15.01.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 34 425,00 грн; з 16.01.2019 по 07.02.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 37 867,50грн; з 08.02.2019 по 10.03.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 41 310,00 грн; з 11.03.2019 по 08.04.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 44 752,50 грн; з 09.04.2019 по 25.04.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 48 195,00 грн; з 26.04.2019 по 30.04.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 48 195,00 грн, яка в загальному розмірі склала 3 494,23 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що позивач допустив помилки, здійснивши нарахування пені на суму заборгованості, щодо якої період нарахування, визначений ч.6 ст. 232 ГК України, минув.

Зважаючи на приписи ч.6 ст. 232 ГК України, виходячи з вихідних даних позивача щодо початкової та кінцевої дати нарахування пені (з 31.10.2018 по 30.04.2019), правомірним є нарахування пені на заборгованість за кредитом:

- за травень 2018 за період з 31.10.2018 по 26.11.2018 з суми боргу 57 000,00 грн;

- за червень 2018 за період з 31.10.2018 по 26.12.2018 з суми боргу 57 000,00 грн;

- за липень 2018 за період з 31.10.2018 по 26.01.2019 з суми боргу 57 000,00 грн;

- за серпень 2018 за період з 31.10.2018 по 26.02.2019 з суми боргу 57 000,00 грн;

- за вересень 2018 за період з 31.10.2018 по 26.03.2019 з суми боргу 114 000,00 грн;

- за жовтень 2018 за період з 31.10.2018 по 26.04.2019 з суми боргу 114 000,00 грн;

- за листопад 2018 за період з 26.11.2018 по 30.04.2019 з суми боргу 57 000,00 грн;

- за грудень 2018 за період з 26.12.2018 по 30.04.2019 з суми боргу 57 000,00 грн;

- за січень 2019 за період з 26.01.2019 по 30.04.2019 з суми боргу 30 000,00 грн;

- за лютий 2019 за період з 26.02.2019 по 30.04.2019 з суми боргу 30 000,00 грн;

- за березень 2019 за період з 26.03.2019 по 30.04.2019 з суми боргу 30 000,00 грн;

- за квітень 2019 за період з 26.04.2019 по 30.04.2019 з суми боргу 30 000,00 грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість по кредиту становить 37 320,94 грн.

На прострочені проценти за кредитом правомірним є нарахування пені:

- за травень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.12.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 40 612,91грн;

- за червень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.01.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 43 046,75 грн;

- за липень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 44 481,64грн;

- за серпень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 44 481,64 грн;

- за вересень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 43 046,75 грн;

- за жовтень 2018 за період з 08.11.2018 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 44 481,64 грн;

- за листопад 2018 року за період з 08.12.2018 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 43 046,75 грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 44 481,64 грн;

- за січень 2019 за період з 08.02.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 44 481,64 грн;

- за лютий 2019 за період з 08.03.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 40 176,96 грн;

- за березень 2019 за період з 08.04.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 44 481,64 грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом становить 23 241,44грн.

На прострочену суму заборгованості з комісії за управління кредитом правомірним є нарахування пені:

- за квітень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.11.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за травень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.12.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за червень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.01.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50 грн;

- за липень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.02.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за серпень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за вересень 2018 року за період з 31.10.2018 по 08.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за жовтень 2018 року за період з 08.11.2018 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за листопад 2018 року за період з 08.12.2018 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за січень 2019 року за період з 08.02.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за лютий 2019 року за період з 08.03.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50грн;

- за березень 2019 року за період з 08.04.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 3 442,50 грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість з комісії за управління кредитом становить 1 849,07 грн.

Зважаючи на викладені обставини, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 62 411,45 грн. (37 320,94 грн.+ 23 241,44грн. + 1849,07 грн.).

В частині стягнення 33 856,51 грн пені суд відмовляє в задоволені позову за безпідставністю вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з позичальника 209 493,00грн штрафних санкцій, суд зауважує про наступне.

З розрахунку позивача видно, що позивач нарахував відповідачу штраф:

- на підставі п. 10.4. договору за невиконання зобов`язання визначеного пп. 9.2.22 договору допущення позичальником непереведення чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 95% за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 70 228,00 грн (із розрахунку 17 557,00 грн за кожен квартал);

- на підставі п. 10.5. договору за невиконання зобов`язань, визначених пп 9.2.32 договору, а саме ненадання позичальником оцінки заставного майна за період з листопада 2018 року по вересень 2019 року в загальному розмірі 110 000,00 грн (із розрахунку 10000,00грн за кожен місяць протягом невиконання зобов`язань);

- на підставі п. 10.6. договору за невиконання зобов`язання, визначеного пп 9.2.33 договору, а саме недотримання позичальником строків страхування майна, переданого в заставу згідно договору № 52516Z21 від 31.05.2016 за період з травня по вересень 2019 року в загальному розмірі 29 265,00 грн (з розрахунку 5 853,00 грн щомісячно протягом періоду невиконання зобов`язань).

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення штрафної санкції на підставі п. 10.4. договору за допущення позичальником непереведення чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 95% за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 70 228,00грн, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно заявив дану вимогу, виходячи з наступного.

У пункті 9.2.22 договору сторони передбачили обов`язок позичальника спрямовувати та підтримувати протягом строку дії цього договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, відкритих у банку, на рівні не менше ніж 95% від чистих грошових надходжень позичальника. Перша оцінка виконання позичальником зобов`язання проводиться в липні 2016 року за підсумками 2-го звітного кварталу 2016 року та в подальшому здійснюється щоквартально.

У статті 1 кредитного договору наведено визначення терміну "чисті грошові потоки", а саме - всі надходження на поточні рахунки, пов`язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов`язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк також не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки, повторно не враховує надходження, пов`язані з купівлею, продажем або обміном (конвертацією) валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

Факт порушення умов п. 9.2.22 кредитного договору позивач підтверджує розрахунком заборгованості, розрахунком грошових потоків позичальника в банках за перший-четвертий квартали 2018 року, які ґрунтуються на даних довідки АТ "Укрексімбанк" про рух коштів, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№18 від 10.01.2019, довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 26.10.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№362 від 10.10.2018; довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 10.07.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№292 від 10.07.2018; довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 10.04.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№160 від 09.04.2018.

Розрахунок чистих грошових надходжень позивач здійснив за наступною формулою: сума чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в АТ "Укрексімбанк" / на суму чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в усіх банках * 100%.

Суд зазначає, що з наданих позивачем доказів на підтвердження порушення позичальником (відповідачем-1) умов п. 9.2.22 договору, неможливо встановити, яким чином позивач визначав розмір чистих надходжень ПП "Крупний " по рахункам банку.

При цьому умови договору також не визначають порядку вираховування чистих щоквартальних грошових надходжень на рахунках позичальника, відкритих у банку.

За умовами п.9.2.22 виконання позичальником зобов`язання здійснюється щоквартально шляхом проведення оцінки. В той же час, доказів проведення такої оцінки до суду не надано, а розрахунок позивача, доданий до позовної заяви, який зокрема також ґрунтується на довідках АТКБ "Приватбанк" та власних довідках позичальника (відповідача-1) не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем-1 зобов`язань, визначених у п. 9.2.22 кредитного договору.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення штрафу в розмірі 70 228,00 грн, заявленого на підставі п. 10.4 договору є безпідставною та недоведеною належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови в задоволені позову в цій частині.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 110 000,00 грн (на підставі п. 10.5. договору за невиконання зобов`язань, визначених пп 9.2.32 договору, суд дійшов наступного висновку.

За приписами п. 9.2.32 кредитного договору, протягом всього строку дії цього договору, а саме протягом останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення (але не пізніше, ніж за 14 календарних днів до закінчення строку дії попереднього звіту) надавати Банку звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, виконаний в акредитованій Банком оціночній компанії (перший раз - до 28.04.2017).

Умовами п. 10.5 кредитного договору відповідальність позичальника за невиконання зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.32. цього Договору визначена за кожен факт порушення виконання зобов`язання щомісячно протягом строку невиконання зобов`язання.

В підтвердження заявленої вимоги позивач надав звіт про оцінку майна від 04.12.2017, що був наданий позичальником, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство", строк дії якого 12 місяців з дати оцінки, тобто до 04.12.2018.

Враховуючи умови п. 9.2.32 кредитного договору позичальник зобов`язаний був подати звіт про оцінку майна до 20.11.2018 року, однак як станом на день звернення до суду, так і на момент вирішення спору, позичальник такого звіту до Банку не подав. Зворотного матеріали справи не містять та відповідач в ході розгляду справи не довів.

У частині 2 п. 10.5 кредитного договору визначено, що штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок , відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього Договору, протягом 10 банківських днів з дати, у яку мало бути виконано зобов`язання, визначене підпунктом 9.2.32 цього договору, та у подальшому (за кожний місяць невиконання зобов`язання) - протягом 10 банківських днів з дати закінчення кожного місяця, в якому не виконано відповідне зобов`язання.

Штраф на підставі п.10.5 договору позивачем нарахований за період з листопада 2018 року по вересень 2019 року, який в загальній сумі склав 110 000,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача та докази на підтвердження правомірності заявленої вимоги в цій частині, суд встановив, що позивач неправомірно заявив до стягнення з позивальника (відповідача-1) штраф за ненадання оцінки у листопаді 2018 року, оскільки звіт позичальник зобов`язаний був подати до 20.11.2018, а штраф за умовами п. 10.5 оплатити до 04.12.2018 .

Правомірним є нарахування штрафу у відповідності до п. 10.5 кредитного договору за невиконання зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.32. цього Договору за період з грудня 2018 року по вересень 2019 року (за десять місяців ) на загальну суму 100 000грн (10 місяців х 10000,00грн).

За викладених обставин вимога позивача про стягнення штрафу на підставі п. 10.5 кредитного договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 100 000,00 грн.

Перевіряючи розрахунок штрафної санкції, заявленої на підставі п. 10.6 кредитного договору, за невиконання позичальником зобов`язання, визначеного пп. 9.2.33 договору щодо дотримання строків страхування майна, переданого в заставу за договором застави № 52516Z21 від 31.05.2016 в розмірі 29 265,00грн, суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, між відповідачем-1 та ПАТ "Страхова група "ТАС" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 від 30.05.2018 .

Відповідно до умов зазначеного вище договору, останній укладався на підставі договору застави № 52516Z21 від 31.05.2016, договору застави № 52118Z1 від 31.03.2018, кредитного договору 52516К17 від 31.05.2016, № 52517К1 від 20.01.2017 та № 52517V3 від 22.03.2017.

Згідно п. 5.1 договору добровільного страхування наземного транспорту, строк його дії з 31.05.2018 по 30.05.2019.

Пунктом 9.2.33 кредитного договору відповідач-1 прийняв на себе зобов`язання щорічно, протягом усього строку дії даного договору, за власні кошти проводити страхування на користь Банку предметів застави на їх заставну вартість в акредитованій Банком страховій компанії.

Як зазначає позивач, відповідач-1, в порушення умов Договору застави та кредитного договору, починаючи з 31.05.2019 не надав Банку підтвердження страхування предмету застави за договором застави № 52516Z21 від 31.05.2016. Таких доказів відповідач-1 не надав і в процесі вирішення спору.

Частиною 3 п.10.6 договору передбачено, що штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього Договору, протягом 10 Банківських днів з дати отримання повідомлення Банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

В матеріалах справи міститься лист вимога №52-14/211 від 16.08.2019, адресований директору ПП Крупний ОСОБА_2, в якому банк, зокрема, вимагав сплати штрафної санкції за не здійснення страхування заставного майна згідно пункту 9.2.33 Договору протягом травня, червня, липня 2019 року в розмірі 5 853,00грн щомісячно за кожне окреме порушення виконання зобов`язання на підставі пункту 10.6 Договору в загальному розмірі 17 559,00 грн.

Також в справі наявна претензія № 52-14/221 від 04.09.2019, направлена на адресу відповідача 1 , в якій позивач просить , зокрема, сплати штрафну санкцію за не здійснення страхування заставного майна згідно пункту 9.2.33 Договору протягом травня, червня, липня, серпня 2019 року в розмірі 5 853,00грн щомісячно за кожне окреме порушення виконання зобов`язання на підставі пункту 10.6 Договору в загальному розмірі 23 412,00 грн.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штрафну санкцію за не здійснення страхування заставного майна згідно пункту 9.2.33 Договору протягом травня, червня, липня, серпня, вересня 2019 року в розмірі 5 853,00грн щомісячно за кожне окреме порушення виконання зобов`язання на підставі пункту 10.6 Договору в загальному розмірі 29 265,00 грн.

Однак, доказів про направлення та отримання відповідачем 1 вимоги банку про необхідність сплати штрафної санкції за вересень 2019 матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, задоволенню підлягає штрафна санкція, передбачена п. 10.6 договору, у розмірі 23 412,00 грн нарахована за період травень, червень, липень, серпень 2019 року.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 52 667,80 грн 3% річних та 112 252,94 грн інфляційних суд суд дійшов наступних висновків.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних позивачем нараховані:

- на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 11.12.2017 по 27.10.2019 на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склала 33 827,02 грн;

- на суму простроченої заборгованості з процентів за кредитом за період з 11.12.2017 по 27.10.2019 на суму прострочених процентів, що існували у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 17 102,93грн;

- на суму простроченої комісії за період з 17.01.2018 по 27.10.2019 на суму простроченої комісії, яка існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 1 737,85грн.

Дослідивши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 11.12.2017 по 27.10.2019 вважає його привальним, та таким що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач неправомірно заявив до стягнення 3% річних на прострочену суму заборгованості за процентами за період з 11.12.2017 по 07.06.2018, оскільки при звернення до суду позивач первинними документами за вказаний період не підтвердив факт існування заборгованості по процентам за користування кредитом за вказаний період. Як вбачається з розрахунку позовних вимог позивачем були нараховані відповідачу проценти за період з 01.05.2018 по 27.10.2019.

Також, позивачем неправомірно заявив до стягнення 3% річних на прострочену суму заборгованості за комісією за управління кредитом за період з 17.01.2018 по 22.01.2018, оскільки при звернення до суду позивачем заявлена вимога про заборгованість відповідача за комісією нарахованою за період з 01.02.2018 по 27.10.2019.

Суд зауважує, що за результатами розгляду справи можливе стягнення сум, які розраховані з урахуванням конкретного періоду і виходячи з умов договору, тобто сум, правильність нарахування яких суд може перевірити і обґрунтувати.

Зважаючи на встановлені обставини, суд здійснив власний розрахунок 3% річних по прострочених відсотках за загальний період з 08.06.2018 по 27.10.2019 ( в межах заявленого позивачем періоду), та по простроченій комісії за управління кредитом за загальний період з 08.03.2018 по 27.10.2019 згідно якого розмір 3% річних становить відповідно - 15 894,28 грн та 1 742,64 грн.

Оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд враховує розмір 3% річних від простроченої комісії за управління кредитом в сумі 1737,85 грн., яку позивач зазначив в своєму розрахунку.

За викладених обставин вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 51 459,15грн.

Стосовно стягнення 112 252,94 грн інфляційних суд вказує про наступне.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом, позивачем розрахунок інфляційних здійснено:

- на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 11.12.2017 по 30.09.2019 на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склала 73 194,20 грн;

- на суму простроченої заборгованості з процентів за користування кредитом за період з 11.12.2017 по 30.09.2019 на суму прострочених процентів що існували у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 35 181,49 грн;

- на суму простроченої комісії за період з 17.01.2018 по 30.09.2019 на суму простроченої комісії, яка існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 3 877,25 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що позивач невірно визначив періоди нарахування інфляційних на прострочену суму заборгованості по кредиту оскільки найменший період існування заборгованості становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Також, при розрахунку інфляційних позивач не врахував місяці, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до розрахунку проведеного судом, розмір інфляційних на прострочену суму заборгованості по кредиту становить 52 275,55 грн.

Крім того, при нарахуванні позивачем інфляційних втрат на прострочені проценти за користування кредитом та на прострочену комісію за управління кредитом, як і при нарахуванні 3 % річних позивач здійснив нарахування за період, за який не підтверджено факт існування простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії за управління кредитом.

Зважаючи на встановлені обставини, суд здійснив власний розрахунок інфляційних за заявлений позивачем період, які становлять 23 919,82 грн за простроченими процентам за користування кредитом та 2 840,26 грн за простроченою комісію за управління кредитом.

Отже вимога про стягнення інфляційних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 79 035,63 грн.

В частині стягнення 33 217,31 грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Відносно вимоги позивача про стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів суд дійшов наступних висновків.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань.

У частині 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши Договір поруки, відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником ( відповідачем-1) своїх зобов`язань за Кредитним договором. Отже вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів підлягає задоволенню.

Стосовно заяв відповідачів про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Водночас ч.1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 14.6.1 договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 10 років для всіх грошових зобов`язань позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісії, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

Дослідивши розрахунок позовних вимог щодо стягнення пені, зважаючи на норми ЦК України та умови п. 14.6.1 договору суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, встановленої сторонами у договорі.

Отже, заява відповідачів про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 217 000,00 грн основного боргу; 739 405,15 грн процентів за кредитом; 68 850,00 комісії за управління кредитом; 62 411,45 грн пені; 123 412,00 грн. штрафних санкцій; 51 459,15 грн 3% річних; 79 035,63 грн інфляційних нарахувань та відмови в іншій частині позову.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог та підлягає стягненню в солідарному порядку.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Крупний" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька,63, код ЄДРПОУ 37677846) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" ( 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112)

- 2 217 000,00 грн основного боргу;

- 739 405,15 грн. процентів за кредитом;

- 68 850,00 грн комісії за управління кредитом;

- 62 411,45 грн пені;

- 123 412,00грн. штрафних санкцій;

- 51 459,15 грн 3% річних;

- 79 035,63 грн інфляційних нарахувань;

- 50 126,77грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.07.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 -позивачу (рек. з повід.)

4-5 - відповідачам (рек. з повід.)