Рішення

від 06.07.2020 по справі 911/1136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1136/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Летоіл Трейд , м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Колос ,

с. Пустоварівка Сквирського району Київської області,

про стягнення 296 953,43 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Летоіл Трейд , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі по тексту - ТОВ Летоіл Трейд ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.04.2020 б/н до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Колос , с. Пустоварівка Сквирського району Київської області (далі по тексту - ТОВ Агрофірма Колос ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 23.12.2019 № 231219 в загальному розмірі 296 953,43 грн., з яких: 288 932,80 грн. основного боргу, 6 978,58 грн. пені, 1042,05 3% річних та просить покласти на відповідача відшкодування судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов Договору поставки від 23.12.2019 № 231219 позивач в лютому 2020 року здійснив поставку відповідачу товару за укладеними специфікаціями №2 та №3 на загальну суму 288 932,80 грн.; покупець за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаній сумі, яку позивач просить суд стягнути з відповідача із врахуванням передбаченої договором пені та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2020 позовну ТОВ Летоіл Трейд прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1136/20, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.06.2020.

Як свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, позивач копію ухвали від 06.05.2020 отримав 14.05.2020, відповідач копію ухвали отримав 12.05.2020.

20.05.2020 до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання ввід 14.05.2020 б/н про долучення доказів до матеріалів справи.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

У судове засідання 09.06.2020 з`явився повноважний представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомив.

У судовому засіданні з розгляду справи 09.06.2020 оголошено перерву до 06.07.2020, про що представник позивача був повідомлений особисто під розпис, а відсутній відповідач - шляхом направлення відповідної копії ухвали. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію вказаної ухвали від 09.06.2020 отримав 16.06.2020.

17.06.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача від 17.06.2020 б/н про розгляд справи за відсутності позивача. Крім того, позивач повідомив суд, що повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

У судове засідання 06.07.2020 уповноважені представники позивача та відповідача не з`явились. Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання представника не направив, про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомив.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши позов ТОВ Летоіл Трейд до відповідача - ТОВ Агрофірма Колос , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

23.12.2019 між ТОВ Летоіл Трейд (постачальник) та ТОВ Агрофірма Колос (покупець) було укладено Договір поставки № 231219 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію - шрот та макуху соняшникову, крейду мелену кормову (товар), згідно з умовами і в порядку, передбаченим цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. За умовами цього Договору:

- найменування та кількість товару визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.4. Договору);

- ціна за тону товару, а також вартість кожної партії товару, вказується у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 2.1. Договору);

- загальна сума за цим Договором визначається виходячи з вартості кожної партії товару, згідно з специфікаціями до цього Договору (п. 2.2. Договору);

- оплата кожної партії товару здійснюється покупцем у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі строку, визначеного у специфікаціях до кожної поставки товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.3. Договору);

- право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної на товар згідно прийнятої ваги в момент отримання товару (п. 3.3. Договору);

- даний Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 8.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до умов специфікації № 2 постачальник зобов`язується відвантажити шрот соняшниковий у кількості 23,8 тонни вартістю 5 500,00 грн./тонну, всього загальною вартістю 130 900,00 грн.; умови поставки: до 06.02.2020; умови оплати: 20% передплата, або по факту відвантаження вивантаження автомобіля, ще 80% на умові відтермінування до 06.03.2020.

За умовами специфікації № 3 до Договору постачальник зобов`язується відвантажити шрот соняшниковий у кількості 28,2 тонни вартістю 5 604,00 грн./тонну, всього загальною вартістю 158 032,80 грн.; умови поставки: до 22.02.2020; умови оплати: 20% передплата, або по факту відвантаження вивантаження автомобіля, ще 80% на умові відтермінування до 10.03.2020.

Позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 288 932,80 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін:

Згідно специфікації №2: видатковою накладною від 06.02.2020 № 45, товарно-транспортною накладною від 06.02.2020 № 0502202 на суму 130 900,00 грн.;

Згідно специфікації №3: видатковою накладною від 22.02.2020 № 75, товарно-транспортною накладною від 22.02.2020 № 2102201 на суму 158 032,80 грн.

Підписання покупцем (відповідачем) накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами укладених специфікацій за товар, поставлений за накладною №45 від 06.02.2020 на суму 130 900,00 грн., відповідач мав розрахуватися наступним чином:

20% в сумі 26180,00 грн. по факту поставки, тобто не пізніше 07.02.2020, прострочення настало з 08.02.2020;

80% в сумі 104 720,00 грн. до 06.03.2020, прострочення настало з 07.03.2020;

За товар, поставлений за накладною №75 від 22.02.2020 на суму 158 032,80 грн., відповідач мав розрахуватися наступним чином:

20% в сумі 31606,56 грн. по факту поставки, тобто не пізніше 23.02.2020, прострочення настало з 24.02.2020;

80% в сумі 126 426,24 грн. - до 10.03.2020, прострочення настало з 11.03.2020.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на відповідача.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар згідно специфікацій №2 та №3 не представив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Відтак суд, перевіривши розрахунок основного боргу, встановив, що вартість поставленого та не оплаченого товару, строк оплати якого настав, становить 288 932,80 грн., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу належить до задоволення в повному обсязі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання передбачену Договором пеню в сумі 8 979,57 грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1 284,77 грн. (за період з 11.03.2020 по 23.04.2020).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за період 11.03.2020-23.04.2020 становить 6 978,58 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 978,58 грн. пені слід задовольнити повністю у заявленій сумі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних за період 11.03.2020-23.04.2020 становить 1 042,05 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 042,05 грн. процентів річних слід задовольнити повністю у заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ Летоіл Трейд повністю, приймає рішення про стягнення з ТОВ Агрофірма Колос основного боргу в розмірі 288 932,80 грн., пені в сумі 6 978,58 грн., 3% річних в сумі 1 042,05 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача на сплату судового збору покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ромстал Україна задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Колос (09051, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пустоварівка, площа Ватутіна, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 03754120)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Летоіл Трейд (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, код ЄДРПОУ 42381061)

288 932,80 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні вісімдесят копійок) основного боргу,

6 978,58 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень п`ятдесят вісім копійок) пені,

1 042,05 грн. (одну тисячу сорок дві гривні п`ять копійок) 3% річних ,

4 454,30 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні тридцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення із врахуванням положень ст. 256, пункту 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 14.07.2020.

Суддя О.В. Конюх