Рішення

від 10.07.2020 по справі 911/3056/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/3056/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Переселенське" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, за участю від:

позивача - Максименко Я.О. (ордер серії КС №460352 від 11.02.2019);

відповідача - Горбатюк І.М. (наказ від 18.05.2018 №232-к, посадова інструкція);

третьої особи - Губаненко Ю.П . (ордер серії ЧК №54672 від 22.12.2018)

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Переселенське" (далі - СТОВ "Переселенське") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та просить суд визнати за СТОВ "Переселенське" право власності на земельну ділянку площею 35,0га з кадастровим номером 3222286000:03:321:0002.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на протиправне позбавлення його права власності на спірну земельну ділянку, яка належить йому як правонаступнику КСП "Переселенське". Так, позивач вказує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення №2475194 від 24.09.2015 відповідну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем, який у подальшому передав її в оренду ОСОБА_1 (т.1 а.с.3-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2019 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 24.01.2020, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (т.1 а.с.1-2).

Копія відповідної ухвали отримана: позивачем - 31.12.2019 в особі представника, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №0103271599041 (т.1 а.с.103); відповідачем - 02.01.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103271599050 т.1 (а.с.100).

24.01.2020 в судове засідання представник відповідача не з`явився; відзив на позов від відповідача у встановлений судом строк до суду не надійшов.

24.01.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, якою: запропоновано сторонам висловити свою думку в письмовому вигляді щодо залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ,), який орендує оспорювану земельну ділянку; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16:30 12.02.2020 (т.1 а.с.104-105).

07.02.2020 до суду надійшов відзив, підписаний Горбатюк І.М. від імені ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якому заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву (т.1 а.с.109-113). Також, відповідною особою від імені відповідача подані клопотання про застосування позовної давності, пояснення щодо залучення третьої особи (т.1 а.с.122-124).

У відзиві на позов заявлені вимоги відхилені з огляду на те, що:

- позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у власності позивача;

- всі сільськогосподарські угіддя КСП Переселенське мали бути розпайовані між членами такого підприємства до утворення СТОВ Переселенське і не могли перейти до нього;

- не надано доказів, які б могли ідентифікувати спірну земельну ділянку, який наданий кадастровий номер, як таку, що утворена із земель КСП Переселенське ;

- спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності і її розпорядником є Головне управління Держгеокадастру, правомірність дій якого при розпорядженні такою земельною ділянкою встановлена судом у справі №911/135/17.

Крім того, відповідачем до відзиву додано клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача у даній справі.

На підтвердження повноважень Горбатюк І.М. діяти від імені відповідача надана довіреність від 09.01.2020 №31-10-0.1-4/62-20 (т.1 а.с.119).

Ухвалою від 12.02.2020 судом постановлено: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій; запропоновано відповідачу надати докази наявності підстав для самопредставництва управління особою, яка підписала відзив на позов, заяву про застосування позовної давності та пояснення (положення, трудовий контракт); відкладено розгляд справи на 10:50 28.02.2020 (т.1 а.с.128-131).

28.02.2020 від третьої особи надійшли пояснення, відповідно до яких третя особа вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними (т.1 а.с.142-146).

Так, третя особа вказує, що:

- в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем;

- позивач у даній справі не є правонаступником КСП "Переселенське";

- обставини щодо передачі в оренду земельної ділянки третій особі у даній справі та відсутність порушень відповідачем при передачі в оренду встановлена постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №810/561/16, і докази, долучені позивачем до позовної заяви, досліджувались у справі Господарського суду Київської області №911/135/17.

28.02.2020 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач, окрім вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 35,0га з кадастровим номером 3222286000:03:321:0002, просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24705194 від 24.09.2015 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (т.1 а.с.154).

Також, 28.02.2020 третьою особою подано клопотання про відновлення строку для подання пояснень, їх прийняття та долучення до матеріалів справи. У поданому клопотанні третя особа вказує на не виконання позивачем обов`язку щодо направлення позову з додатками третій особі(т.1 а.с.161).

28.02.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими: відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог; продовжено строк для подання та прийнято пояснення третьої особи щодо позову; оголошену перерву в підготовчому засіданні до 16:20 11.03.2020 (т1 а.с.163-164).

Так, відмовляючи у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Проте, як вбачається з поданої позивачем заяви, позивач фактично не збільшив розмір заявлених раніше вимог, а доповнив позов новими вимогами.

З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що подана заява фактично не є заявою про збільшення розміру заявлених вимог , оскільки заявлено нові вимоги, судом не прийнято таку заяву до розгляду.

Після закінчення підготовчого засідання 28.02.2020, до суду від ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) надійшла заява про залучення її до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.1 а.с.168-169).

ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок паювання земель КСП Переселенське стала власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3222286000:03:001:0003 та у відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 право на земельну ділянку (паї) мали усі члени КСП "Переселенське", у т.ч. на спірну земельну ділянку. При цьому, як вказує така особа, реєстрація права власності на вказану земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області порушує її права як колишнього члена КСП "Переселенське" на розпаювання такої земельної ділянки .

06.03.2020 від відповідача надійшли докази на підтвердження повноважень представника відповідача представляти інтереси відповідача в суді (т.1 а.с.195-204).

11.03.2020 від імені представника позивача Максименка Я.О. на електронну пошту суду надійшла заяву про зміну позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд: визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 24705194 від 24.09.2015) про реєстрацію права власності на земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області; скасувати таке рішення; визнати за ним право власності (т.1 а.с.209).

Подана заява не підписана електронним цифровим підписом Максименка Я.О., у зв`язку з чим ухвалою від 11.03.2020, яка занесена до протоколу, залишена без розгляду (т.1 а.с.211-213).

11.03.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими: відмовлено у задоволенні заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 ; продовжено строк для подання відзиву та прийнято відзив відповідача; встановлено строки: позивачу - для подання відповіді на відзив з доказами в обґрунтування доводів та доказами направлення копії іншим учасникам справи - до 20.03.2020; відповідачу - для подання заперечень з доказами в обґрунтування доводів та доказами направлення копії іншим учасникам справи - до 30.03.2020; третій особі - для подання пояснень щодо відзиву з доказами в обґрунтування доводів та доказами направлення копій іншим учасникам процесу - до 20.03.2020; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16:00 30.03.2020 (т.1 а.с.211-213).

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін .

Проте, клопотання третьої особи мотивоване не тим, що рішення у даній справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін у справі, а належністю такій особі як члену КСП "Переселенське" права на частину спірної земельної ділянки. Отже, з поданої заяви вбачається фактично наявність у ОСОБА_3 самостійних вимог на предмет спору - земельну ділянку.

Таким чином, така особа не позбавлена можливості звернутись з відповідним позовом до суду у встановленому порядку.

Судом продовжено раніше встановлені строки для вчинення учасниками процесуальних дій - подання заперечень та пояснень, оскільки продовжено строк для подання та прийнято відзив на позов відповідача. Продовжуючи строк для подання відзиву відповідачу, суд прийняв до уваги причини пропущення такого строку, на які посилався відповідач у поданій заяві.

12.03.2020 до суду надійшло клопотання позивача у письмовій формі щодо зміни позовних вимог (т.1 а.с.225).

У поданому клопотанні позивач просить суд: визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 24705194 від 24.09.2015) про реєстрацію права власності на земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області; скасувати таке рішення; визнати за ним право власності.

Ухвалою суду від 18.03.2020 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання, призначено на 30.03.2020, не відбудеться (т.1 а.с.229-230).

Ухвалою суду від 08.04.2020 судом призначено проведення підготовчого засідання на 15:50 13.05.2020 (т.2 а.с.8-9).

13.05.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими: продовжено строк для подання: позивачем - відповіді на відзив з наданням доказів в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками відповідачу до 25.05.2020; відповідачем - заперечення з наданням доказів в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками позивачу до 29.05.2020; постановлено не приймати до розгляду та повернути позивачу заяву про зміну предмету позову; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11:10 29.05.2020 (т.2 а.с.15-16).

Повертаючи заяву позивача про зміну позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Поряд з цим, згідно ч. 5 вказаної норми, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої зокрема, частиною третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи; у разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Так до поданої заяви не додано доказів направлення такої заяви іншим учасникам справи, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для її прийняття.

Крім того, у відповідній заяві позивач фактично не змінює предмет позову, а доповнює вимоги, які заявлені раніше (щодо визнання права власності) іншими, раніше не заявленими вимогами. Фактично відбувається не зміна вимоги, з якою позивач первісно звернувся до суду, а поряд з такою вимогою заявляються нові вимоги.

Продовжуючи строки для вчинення процесуальних дій, суд виходив з того, що установлення на всій території карантину могло завадити учасникам своєчасно подати відповідні заяви по суті.

29.05.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:30 26.06.2020 (т.2 а.с.23-24).

05.06.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви (т.2 а.с.30-31)

Ухвалою від 11.06.2020 судом задоволено клопотання позивача в особі представника Максименка Я.О. про участь у судовому засіданні, яке призначено на 26.06.2020 о 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon" (т.2 а.с.29, 40-41).

11.06.2020 від позивача надійшло клопотання про зобов`язання відповідача надіслати позивачу копії відзиву з додатками та продовження строку для подання відповіді на відзив. Обгрнутовуючи подане клопотання, позивач вказав, що не отримував відзиву (т.2 а.с.44).

Відповідне клопотання помилково направлено позивачем до Господарського суду м.Києва, який перенаправив відповідне клопотання позивача до Господарського суду Київської області (т. а.с.43).

26.06.2020 ухвалою, яка занесена до протоколу засідання, судом долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача, які фактично є відповіддю на відзив та визнано причини неподання їх у встановлений судом строк (для подання відповіді на відзив) поважними; оголошено перерву в судовому засіданні до 10:00 10.07.2020 (т.2 а.с.56-60).

06.07.2020 від позивача надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні, яке призначено на 10.07.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено судом ухвалою від 07.07.2020 (т.2 а.с.72-73).

10.07.2020 на стадії виступу учасників із вступним словом представником позивача заявлено клопотання, щодо задоволення якого заперечували представники відповідача та третьої особи, щодо надання йому часу для обговорення з позивачем можливості подання клопотання про проведення у даній справі судової експертизи, у задоволенні якого судом відмовлено, враховуючи строки подання доказів, встановлені ст.80 ГПК України, та стадії, на якій суд вирішує питання про призначення експертизи, як визначено п.8 ч.2 с.т182 ГПК України, а також неможливості зупинення провадження у справ на стадії розгляду справи по суті, у зв`язку із призначення експертизи відповідно до ч.3ст.195 ГПК України. При цьому, суд врахував відсутність поважних причин не подання відповідного клопотання під час підготовчого засідання.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити; представники відповідача та третьої особи - просили у задоволені позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши подані учасниками докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості від 28.11.2019, земельна ділянка реєстраційний номер 733498332222 кадастровий номер 3222286000:03:321:0002 загальною площею 35 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення сформована 27.05.2015 та є власністю держави в особі Головного управлення Держгеокадатсру у Київській області (т.1 а.с.94-95).

При цьому, підставою виникнення права власності зазначено Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , а підставою внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24705194 від 24.09.2015.

Крім того, як вбачається з вищевказаного витягу, у подальшому таку земельну ділянку надано в оренду на підставі договору оренди від 21.08.2015, укладеного між Головним управленням Держгеокадатсру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар), про що до вищевказаного реєстру 21.09.2015 внесено запис про інше речове право №11320292.

Строк дії такого договору - 7 років, а орендодавцем за ним є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Учасниками справи під час розгляду даної справи не надано копії відповідного договору оренди, проте, факт його укладення, який підтверджується записом у вказаному реєстрі, визнавався всіма сторонами у даній справі в їх заявах по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З урахуванням зазначеного, факт укладення такого договору є встановленим.

У даній справі позивачем заявлені вимоги щодо визнання права власності на відповідну земельну ділянку (далі - спірна), доводячи яке позивач вказує на набуття на неї права власності товариством як правонаступником КСП Переселенське .

Досліджуючи відповідні обставини, судом встановлено наступне.

Відповідно до установчого договору про створення СТОВ "Переселенське" від 24.02.2000, засновниками та учасниками такого товариства виступають громадяни - члени колективного сільськогосподарського підприємства згідно переліку таких осіб (в кількості 15 осіб). (т.1 а.с.45-53).

Згідно статуту СТОВ "Переселенське", який затверджено установчими зборами засновників такого товариства та зареєстровано 14.03.2000 за реєстровим №789 Кагарлицькою районною державною адміністрацією (т.1 а.с.54-63), вказано , що товариство засновано на базі КСП "Переселенське", що реорганізується, і утворено на засадах угоди громадян шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку. При цьому, п.1.12 статуту вказано, що товариство є правонаступником прав і обов`язків КСГП Переселенське .

Посилаючись на відповідні установчі документи СТОВ Переселенське , позивач стверджує, що набув права власності на спірну земельну ділянку, яка раніше була передана КСП Переселенське.

Так, відповідно до рішення Кагарлицької районної ради народних депутатів №71-07-XXII від 25.07.1995 Про затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель КСП Переселенське вирішено затвердити проект роздержавлення і приватизації земель КСП "Переселенське" (т.1 а.с.43, зворот-44)

Вказаним рішенням вирішено передати відповідно до проекту КСП Переселенське у колективну власність землі загальною площею 2439,8га. При цьому, як вбачається з останнього абзацу п.2 такого рішення, лише частина таких земель знаходилась на території населеного пункту.

Пунктом 3 відповідного рішення вирішено оформити право постійного користування КСП Переселенське земельних ділянок загальною площею 255га.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 10.11.1995, виданого Переселенською сільською радою народних депутатів, КСП "Переселенське" на праві колективної власності надано земельну ділянку площу 2453,4 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.7-13).

Під час розгляду спору у даній справі оригінал відповідного акту суду не наданий та позивач пояснив, що зняв копію із завіреної копії, зробленої з примірника, який зберігається у Кагарлицькому районному відділ Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що спірна земельна ділянка - кадастровий номер 3222286000:03:321:0002 загальною площею 35 га - входить до складу земель, які передані КСП "Переселенське" відповідно до вищевказаного Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 10.11.1995 у складі земельної ділянки 2458,4 га, частина якої не була розпайована між членами КСП Переселенське .

Таким чином, за твердженням позивача, враховуючи, що установчими документами визначено, що СТОВ "Переселенське" є правонаступником КСП "Переселенське", яке в свою чергу не відмовлялось від зазначеної земельної ділянки та право якого на таку земельну ділянку не припинялось, така земельна ділянка належить йому та просить визнати на неї право власності.

Заявлені вимоги є такими, що не можуть бути задоволені з наступних підстав.

В силу ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як визначено ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналізуючи відповідні норми, Велика палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 дійшла висновку про те, що сукупний правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація права власності є лише офіційним визнанням права власності з боку держави; сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює оспорювану презумпцію права власності такої особи. Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена лише за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили щодо права власності на відповідне майно.

В силу ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, сам по собі факт реєстрації права на спірну земельну ділянку за державою створює оспорювану презумпцію права власності такої особи, яка може бути спростована в суді особою, яка доведе набуття права власності на таке майно.

Між тим, у даній справі не доведено набуття СТОВ Переселенське права власності на відповідну спірну земельну ділянку з наступних підстав.

У даній справі позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка, яка має певний кадастровий номер, площу, конфігурацію, координати є частиною земельної ділянки, яка передавалась КСП Переселенське відповідно до державного акту від 10.11.1995, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на прав колективної власності на землю.

Окрім того, у разі, якщо така спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, що передавалась КСП Переселенське у колективну власність (для чого необхідно б було надати висновок експерта), позивач не довів набуття ним права власності на неї - наявність суб`єктивного матеріального права на позов, що також виключає необхідність проведення експертизи, з наступних підстав.

В силу ч.2 ст.78 ЗК України, чинному на момент реєстрації за державною права власності на спірну земельну ділянку, визначено, що право власності на набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Підстави набуття прав на землю, переходу такого права на момент створення СТОВ Переселенське визначались розділом І ЗК УРСР від 18.12.1990 із змінами і доповненнями.

Як визначено ст.5 ЗК УРСР, що діяла на момент передачі за вищевказаним Державним актом земельної ділянки КСП Переселенське у колективну власність, визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Такою нормою визначено, що суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства , сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебували у колективній власності громадян, в силу відповідної норми, було компетенцією загальних зборів колективу співвласників, які з цього приводу приймали рішення.

Як визначалось ч.1 ст.7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції на момент виникнення права колективної власності на земельну ділянку з таким Державним актом), об`єктами права колективної власності підприємства є, земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах; майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Отже, земля, передана у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству належала на праві спільної часткової власності саме усім її членам.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 9 вказаного Закону: пай є власністю члена підприємства; право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві; пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства; у разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Розпаювання землі, яка передавалась у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям здійснювалось на підставі Указу Президента України від 08.08.1995 №7/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , п. 1 якого установлював, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

Як визначено п.1 Указу, паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства , сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, що проект роздержавлення і приватизації земель КСП Переселенське був затверджений Кагарлицькою районною радою народних депутатів Київської області 25.07.1995 №71-07-ХХІІ (т.1 а.с.43, зворот - 44, а.с.14-43).

Отже, земельна ділянка, на яку видано акт на право колективної власності, до складу якої, як стверджує позивач, входить спірна земельна ділянка, підлягала розпаюванню між членами КСП Переселенське , яких, як вбачається із списку громадян-членів КСП Переселенське , що є додатком до державного акта №1, значно більше ніж учасників, які створили СТОВ Переселенське (а.с.175-190) .

Таким чином, враховуючи не доведення позивачем того, що всі члені КСП Переселенське , що спільно володіли земельною ділянкою, на яку видано вищевказаний Державний акт, стали учасниками СТОВ Переселенське і могли спільно нею розпоряджатись (до виділення та приватизації свої частки в натурі), саме лише посилання на установчі документи товариства, які вказують на правонаступництво, не є достатньою підставою вважати СТОВ Переселенське власником земельної ділянки або її частини, що передавалась у колективну власність і належала членам КСП Переселенське на праві спільної часткової власності.

Поряд з цим, посилання відповідача та третьої особи на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №911/135/17 за позовом Фермерського господарства Діброва до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ФОП ОСОБА_1, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визнання недійсним договору оренди, не можуть бути прийняті до уваги з наступних причин.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з цим, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Оскільки склад учасників у справі, яка розглядається, і у справі №911/135/17 різний, обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №911/135/17, не є преюдиційними для даної справи.

Враховуючи, що у даній справі позивачем не доведено факту набуття права власності на спірну земельну ділянку, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у даній справі про визнання за позивачем права власності на таку земельну ділянку.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову саме у зв`язку із відсутністю у позивача суб`єктивного матеріального права, на захист якого ним подано позов - права власності на спірну земельну ділянку, а не унаслідок застосування позовної давності за заявою відповідача.

Понесені позивачем витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладення на позивача відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Переселенське" (ідентифікаційний код 03754550; 09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Переселення, вул. Комунарська) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550; 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про визнання за Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю "Переселенське" права власності на земельну ділянку площею 35,0га з кадастровим номером 3222286000:03:321:0002.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.07.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова