Рішення

від 07.07.2020 по справі 911/2471/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2471/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Білорусько-Литовського спільного підприємства «КМТ-2000» Товариство з обмеженою відповідальністю, Республіка Білорусь, м. Мінськ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» , Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка

2) Київської торгово-промислової палати, м. Київ

про стягнення збитків

представники:

від позивача - О.М.Крупник

від відповідача 1 - В.І.Рижий, А.В.Рибачок

від відповідача 2 - Л.В.Сізікова, Д.С.Полотян, Н.І.Хімчук

вільні слухачі - Г.С.Берестенко, А.С.Юхимчук

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2471/19 за позовом Білорусько-Литовського спільного підприємства «КМТ-2000» Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» (далі - відповідач 1) та Київської торгово-промислової палати (далі - відповідач 2) про стягнення збитків в розмірі 41258,44 білоруських рублів, в гривнях за курсом НБУ на день подання позову складає 492625,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що протиправні дії відповідачів спричинили анулювання Сертифікатів походження товару, що призвело до завдання позивачу збитків та необхідності сплати останнім ввізного мита та ПДВ.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2471/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.11.2019 року.

До суду від відповідача 2- Київської торгово-промислової палати надійшов відзив на позовну заяву №1703-Б/490 від 08.11.2019 року (вх. №21394 від 11.11.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

До суду від відповідача 1 - ТОВ Алюпол надійшло клопотання №12-11/19 від 12.11.2019 року (вх. №21562/19 від 12.11.2019 року) про витребування доказів.

Представник позивача та відповідача 1 у судовому засіданні 12.11.2019 року повідомили, що ними не отримано відзив на позовну заяву відповідача 2.

Представники позивача та відповідача 2 у судовому засіданні 12.11.2019 року заперечили проти поданого клопотання відповідача 1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року підготовче засідання відкладено на 03.12.2019 року.

До суду від відповідача 1 - ТОВ Алюпол надійшов відзив на позовну заяву №28-11/19 від 08.11.2019 року (вх. 21693/19 від 13.11.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 02.12.2019 року (вх. №24014/19 від 03.12.2019 року) про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання б/н від 01.12.2019 року (вх. №24015/19 від 03.12.2019 року) про уточнення позовних вимог, а саме, про солідарне стягнення суми заборгованості у білоруських рублях.

До суду від відповідача 1 - ТОВ Алюпол надійшло клопотання №03-12/19 від 03.12.2019 року (вх. №24013/19 від 03.12.2019 року) про витребування доказів у відповідача 2, а саме, наказу Київської торгово-промислової палати №8 від 12.04.2017 року.

Представниками сторін у судовому засіданні 03.12.2019 року подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №911/2471/19 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2471/19 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 21.01.2020 року.

До суду від відповідача 2 - Київської торгово-промислової палати надійшов лист №1703-5/10 від 14.01.2020 року (вх. №909/20 від 15.01.2020 року) з наказом Київської торгово-промислової палати №8 від 12.04.2017 року, на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2019 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 13.01.2020 року (вх. №1172/20 від 20.01.2020) про зміну предмета позову.

До суду від відповідача 1 - ТОВ Алюпол надійшли заперечення №20-01/10 від 20.01.2020 року (вх. №1346/20 від 21.01.2020 року) проти заяви про уточнення позовних вимог від 01.12.2019 року.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року клопотання Білорусько-литовського спільного підприємства КМТ-2000 Товариства з обмеженою відповідальністю б/н від 13.01.2020 року (вх. №1172/20 від 20.01.2020) про зміну предмету позову повернуто без розгляду заявникові та закрито підготовче провадження у справі №911/2471/19 та призначено розгляд справи по суті на 11.02.2020 року.

До суду від позивача - Білорусько-литовського спільного підприємства КМТ-2000 Товариства з обмеженою відповідальністю надійшла апеляційна скарга б/н від 31.01.2019 року (вх. №89/20 від 03.02.2020 року) на ухвалу господарського суду Київської області від 21.01.2020 року.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року зупинено провадження у справі №911/2471/19 до перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2020 року про повернення заяви про зміну предмета позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року ухвалу Господарського суду Київської області від 21.01.2020 року скасовано, а матеріали справи №911/2471/19 повернуто до господарського суду для продовження розгляду.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога позивача про солідарне стягнення з ТОВ Алюпол та Київської торгово-промислової палати збитків у розмірі 41258,44 білоруських рублів.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року поновлено провадження у справі №911/2471/19 без зазначення дати проведення судового засідання у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20 і рішення зборів суддів Господарського суду Київської області №11 від 17.03.2020 року «Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину» , про що сторони були повідомлені відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року призначено розгляд справи на 09.06.2020 року.

До суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 04.06.2020 року (вх. №11206/20 від 09.06.2020 року).

У судовому засіданні 09.06.2020 року сторонами у відповідності до ч. 6 ст. 183 ГПК України надано письмову згоду про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року розгляд справи відкладено на 07.07.2020 року.

До суду від позивача надійшли пояснення б/н, б/д (вх. №13647/20 від 06.07.2020 року) та заява б/н від 06.07.2020 року (вх. №13648/20 від 06.07.2020 року) про розподіл судових витрат.

До суду від відповідача 2 - Київської торгово-промислової палати надійшли заперечення №1703-5/345 від 06.07.2020 року (вх. №13730/20 від 06.07.2020 року) на клопотання відповідача б/н від 04.06.2020 року про витребування доказів та клопотання №1703-5/346 від 06.07.2020 року (вх. №13731/20 від 06.07.2020 року) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та вжиття заходів для запобігання зловживання відповідачем 1 процесуальними правами.

Щодо заяви відповідача 2 стосовно вжиття заходів для запобігання зловживання процесуальними правами іншим відповідачем 1, суд зауважує, що діючим процесуальним кодексом не передбачено дій суду для запобігання зловживанню правами на майбутнє. При цьому, на думку суду, відповідачем 1 не вчиняються дії, спрямовані на затягування та перешкоджання об`єктивному розгляду справи. Суд зазначає, що висловлювання та коментарі представника відповідача 1, які на думку відповідача 2 свідчать про зловживання процесуальними правами, не підпадають під кваліфікацію ч. 2 ст. 43 ГПК України.

Разом з тим, у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів. Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача 2, викладеної у клопотанні №1703-5/346 від 06.07.2020 року про вжиття заходів до запобігання зловживанню відповідачем 1 процесуальними правами.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи зміст наданих відповідачем 2 - Київською торгово-промисловою палатою заперечень на клопотання позивача б/н від 04.06.2020 року (вх. №11206/20 від 09.06.2020 року) про витребування доказів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки, відповідачем 2 надано відповіді на адвокатські запити позивача стосовно отримання доказів, про які зазначено в клопотанні б/н від 04.06.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2020 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представники відповідачів у судовому засіданні 07.07.2020 року проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та просили в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 07.07.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Алюпол (за договором - постачальник) та Білорусько-литовським спільним підприємством КМТ-2000 Товариства з обмеженою відповідальністю (за договором - покупець) 08.01.2014 року укладено Договір поставки №558 (далі - Договір) згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити (передати у власність покупця) профіль алюмінієвий екструдований (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатати товар.

Згідно п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕСА смт. Бородянка Україна, згідно правил Інкотермс-2010.

Загальна сума Договору складає 1000000 доларів США (п. 2.3. Договору).

Пунктами 2.4. та 2.5. Договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями згідно кожної окремої специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору і включає найменування товару, артикул товару, кількість та ціну товару, який має бути поставлено за даним Договором покупцю. Ціна за кожну партію товару визначається за формулою ціни, розрахованої згідно п. 2.6. даного Договору.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору, покупець надсилає постачальнику підписану, скріплену печаткою заявку (допускається використання факсового зв`язку або електронної пошти) з зазначенням наступних даних: артикулу товару; найменування товару; кількість та одиниця виміру; найменування вантажоодержувача; підпис та ПІБ контактної особи; дата та номер заявки.

Постачальник протягом 3 робочих днів ( у відповідності із законодавством постачальника) з дня отримання заявки направляє покупцю підтвердження про можливість її виконання шляхом електронного зв`язку.

Строк поставки за даним Договором визначається окремо на кожну партію товару (кожне замовлення), але не може перевищувати 20 календарних днів з моменту підтвердження заявки постачальником (п.3.2. даного Договору) (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Договору, на кожну відвантажену партію товару постачальник надає наступні документи: 1. екземпляр міжнародної товаро-транспортної накладної СМR; 2. інвойс; 3. специфікацію; 4. копію вантажної митної декларації; 5. пакувальний лист; 6. сертифікати відповідності; 7. сертифікат походження товару (форма СТ-1).

У пункті 10.1. Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання сторонами зобов`язань - до повного їх виконання.

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного Договору відповідач 1 - ТОВ Алюпол надав згідно інвойсу №995 від 27.08.15 року сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY53000F 5055/1 1428397 від 28.08.2015 року (далі - Сертифікат 1); згідно інвойсу №1150 від 24.09.15 року сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY53000F 5539/3 1438753 від 24.09.2015 року (далі - Сертифікат 2); згідно інвойсу №33 від 03.02.2016 року сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY63000F 341/2 1479354 від 04.02.2016 року (далі - Сертифікат 3).

У відповідності до п. 1 ст. 2 Договору про зону вільної торгівлі (дата підписання 18.10.11 року, дата ратифікації 20.09.2012 року) підписаного в тому числі Республікою Білорусь та Україною визначено, що Сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорт товару, що походить з митної території іншої Сторони.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховної Радою України, є частиною національного законодавства і вони застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Позивачем на підтвердження походження товару з митної території України до митного органу Республіки Білорусь надано Сертифікати 1, 2, 3 походження товару (за формою СТ-1).

В позовній заяві позивач вказує на те, що при укладенні Договору він розумів та розраховував, що до нього не буде застосовано ввізне мито, що згідно ТН ВЕД Євразійського митного союзу складало, на момент виникнення спірних правовідносин, 12% від митної вартості товару.

Однак, згідно наказу Київської торгово-промислової палати (відповідача 2) №8 від 12.04.2017 року, через 1,5 роки після ввезення товару на митну територію Республіки Білорусь, Сертифікати 1, 2, 3 було анульовано у зв`язку з невідповідністю застосування кумулятивного принципу визначення країни походження товару.

У зв`язку з анулюванням Сертифікатів 1,2,3 та повідомленням цієї інформації до митних органів Республіки Білорусь, заступником начальника відділу митної інспекції Мінської регіональної митниці Легким А.А. проведено камеральну перевірку підприємства позивача.

Згідно акту перевірки №06811/150558/35000103 від 15.05.2018 року позивачу нараховано додаткових платежів у розмірі 2875184,00 білоруських рублів ввізного мита та 5750,34 білоруських рублів податку на додану вартість, у зв`язку з ввезенням товару на митну територію Республіки Білорусь без підтверджуючих документів походження товарів.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено 28751,84 білоруських рублів ввізного мита, що підтверджується платіжним дорученням №902 від 23.05.2018 року; 5750,34 білоруських рублів податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням №903 від 23.05.2018 року; 5630,23 білоруських рублів пені за прострочення сплати ввізного мита, що підтверджується платіжним дорученням №977 від 31.05.2018 року; 1126,03 білоруських рублів пені за прострочення сплати податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням №976 від 31.05.2018 року.

Позивач звернувся до відповідача 1 - ТОВ Алюпол з претензією №240 від 01.06.2018 року з вимогою відшкодування понесених збитків у розмірі 41258,44 білоруських рублів (докази надіслання наявні в матеріалах справи).

У відповідь на зазначену претензію позивача, відповідача 1 - ТОВ Алюпол листом №57 від 11.06.2018 року повідомлено позивача, що чинним законодавством України та міжнародними договорами, які ратифіковані Україною не передбачено можливості анулювання сертифікатів форми СТ-1, а тому, Київська торгово-промислова палата, на думку відповідача 1, не мала права анулювати Сертифікати 1,2,3. Крім того, відповідач 1 зазначив, що понесені позивачем збитки не є наслідком бездіяльності відповідача 1 або порушення ним умов Договору і норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що необхідність сплати ним ввізного мита та ПДВ стала наслідком протиправної поведінки посадових осіб відповідача 2 - Київської торгово-промислової палати, який своїми діями щодо анулювання Сертифікатів 1, 2, 3 завдав позивачу шкоди, у зв`язку із чим останній звернувся до господарського суду із позовом про стягнення солідарно з відповідачів 41258,44 білоруських рублів матеріальної шкоди.

Заперечуючи проти позову відповідач 1 - ТОВ Алюпол у відзиві зазначив, що на виконання умов Договору ним надано згідно інвойсу №995 від 27.08.15 року сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY53000F 5055/1 1428397 від 28.08.2015 року (далі - Сертифікат 1); згідно інвойсу №1150 від 24.09.15 року сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY53000F 5539/3 1438753 від 24.09.2015 року (далі - Сертифікат 2); згідно інвойсу №33 від 03.02.2016 року сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY63000F 341/2 1479354 від 04.02.2016 року (далі - Сертифікат 3). На момент надання зазначених сертифікатів, такі сертифікати видані компетентним органом - Київською торгово-промисловою палатою з дотриманням норм чинного законодавства, що також підтверджується викладеними в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі №826/11396/18 обставинами. На думку відповідача 1, позовна заява не містить обґрунтувань та доказів наявності у діях відповідача 1 усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків.

Відповідач 2 - Київська торгово-промислова палата проти позову також заперечує та у відзиві на позов зазначає, що процедура видачі та подальшої ануляції Сертифікатів відбувалась у відповідності до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних держав від 20.11.2009 року, яка ратифікована Законом України від 06.07.2011 року №3592-VI. Відповідач вказує, що відповідно до п. 2.3 вказаних Правил та з урахуванням того, що Торгово-промисловою палатою РФ в рамках вищезазначеної Угоди було видано сертифікати походження на сировину за формою СТ-1, експертом Київської торгово-промислової палати при видачі спірних Сертифікатів походження форми СТ-1 на профіль алюмінієвий застосовано принцип кумуляції. В подальшому, на підставі звернення Державного комітету Республіки Білорусь до Київської міської митниці ДФС України та на підставі листа Київської міської митниці ДФС України від 04.04.2017 року №2822/10/26-70-19-04, який видано митним органом за результатами проведеної верифікації (перевірки достовірності) Сертифікатів СТ-1, а також, на підставі п. 6.8. Правил визначення країни походження товарів та п.п. 7.18 Методики про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженої Рішенням Президії Торгово-Промислової палати України від 29.05.2012 року, Сертифікати 1,2,3 було анульовано. На неправомірність видачі сертифікатів СТ-1 за результатами верифікації відповідачу повідомила Київська міська митниця ДФС України листом від 04.04.2017 року №2822/10/26-70-19-04, у зв`язку із чим, відповідачем 2 вжито відповідні заходи і на підставі Наказу від 12.04.2017 року №8 Сертифікати 1,2,3 про походження товару форми СТ-1 було анульовано.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (за текстом - МК України) та іншими законами України.

Уряди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (за текстом - СНД), керуючись Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 та Угодою про єдину Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав від 03.11.1995, прагнучи встановити єдиний порядок визначення країни походження товарів, домовились, що для цілей застосування заходів тарифного й нетарифного регулювання Сторони приймають Правила визначення країни походження товарів, які є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД, ратифікованої Законом від 06.07.2011 №3592-VI (надалі - Правила).

Порядок визначення країни походження товарів, що ввозяться на митні території держав - учасниць Угоди з третіх країн і вивозяться в треті країни із цих держав, у відповідності до змісту Правил, регламентується національним законодавством держав - учасниць Угоди та міжнародними договорами.

Згідно п. 2.1 Правил, країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи іншого товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав - учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав - учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах - учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти а , б , в п. 2.4 цих Правил).

Відповідно до п. 6.1 Правил, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей набуття режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу, зокрема, сертифіката про походження товару форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід`ємною частиною Правил).

Сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів, строк застосування цього сертифіката для цілей надання режиму вільної торгівлі обмежено 12 місяцями з дати його видачі (п. 6.4 Правил).

Пунктом 6.3 Правил передбачено, що зазначений сертифікат видається органом (організацією), уповноваженим державою на видання відповідно до її національного законодавства.

Порядок видачі сертифікатів про походження товару з України визначено статтею 46 Митного кодексу України.

Так, у разі вивезення товарів з митної території України, сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Статтею 47 Митного кодексу України передбачено процедуру верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України.

При цьому, органи та/або організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товару з України, зобов`язані за запитом органів доходів і зборів безоплатно надавати їм інформацію, пов`язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України, органи доходів і зборів можуть затребувати та отримувати у підприємств - виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов`язаної з таким виробництвом.

Водночас, верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється органами доходів і зборів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1029 (в тексті - Порядок).

У відповідності до п.п. 3, 4 Порядку, верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється органами доходів і зборів на підставі запиту митного органу країни ввезення товару; у разі коли в запиті митного органу країни ввезення товару недостатньо відомостей для здійснення верифікації (перевірки достовірності) ДФС надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації.

Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється за дорученням ДФС митницею, у зоні діяльності якої перебуває уповноважений орган, що видав сертифікат, або підприємство - виробник та/або експортер товару, яке оформило декларацію. Якщо експортер не є виробником товару, до верифікації (перевірки достовірності) залучається митниця, у зоні діяльності якої розміщено виробництво товару (пункт 5 Порядку).

Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності (справжності) сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них, шляхом: отримання від уповноваженого органу підтвердження видачі сертифіката або від підприємства - виробника та/або експортера товару - підтвердження оформлення декларації; перевірки відповідності інформації, зазначеної у сертифікаті або декларації, інформації, наданій митниці уповноваженим органом або підприємством - виробником та/або експортером товару; проведення в разі потреби в установленому порядку експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи уповноваженого органу (пункт 6 Порядку).

Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті або в декларації, згідно із пунктом 7 Порядку, здійснюється шляхом: проведення перевірки товару, зазначеного у сертифікаті або декларації, на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами; визначення критерію достатньої переробки; порівняння інформації, яка міститься в сертифікаті або в декларації, з інформацією, зазначеною в зовнішньоекономічному договорі (контракті), комерційних та транспортних документах.

У разі виявлення підробки (фальсифікації) сертифіката або декларації, недостовірності даних, внесених до сертифіката або декларації, порушення вимог, встановлених міжнародними договорами, митниця, керуючись пунктом 9 Порядку, повідомляє уповноваженому органу і підприємству - виробнику та/або експортеру товару про виявлені порушення.

Про результати верифікації (перевірки достовірності) митниця інформує ДФС в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня надходження до неї запиту від ДФС. Зазначений строк може бути продовжено за рішенням керівника митниці, але не більше ніж на 15 календарних днів (пункт 10 Порядку).

В свою чергу, ДФС, на виконання пункту 11 Порядку, повідомляє митному органу країни ввезення товару, від якого надійшов запит, про результати верифікації (перевірки достовірності) у найкоротший строк, але не більше шести місяців з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Згідно п.п. 13, 14 Порядку, уповноважений орган, підприємство - виробник та/або експортер товару зберігає копії сертифікатів або декларацій та інших документів, на підставі яких засвідчено походження товару з України, не менше трьох років з дати видачі сертифіката або оформлення декларації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; запити митних органів країни ввезення товару та інші матеріали щодо верифікації (перевірки достовірності) сертифіката і декларації зберігаються в справах митниці протягом трьох років з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Київською міською митницею ДФС у зв`язку із зверненням Державного комітету Республіки Білорусь та на виконання ПКМУ від 09.12.2015 року №1029 Про затвердження Порядку верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України здійснено перевірку сертифікатів походження товару форми СТ-1, виданих Київською торгово-промисловою палатою ТОВ Алюпол на товар профілі алюмінієві , вказаною перевіркою встановлено наступне.

За умовами Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 року, товар профілі алюмінієві набуває походження, якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці).

Інформацію про сировину та матеріали, з яких виготовлено товар, зазначено в сертифікатах, порядок виготовлення товару профілі алюмінієві міститься в довідках про порядок виготовлення товару №1 від 12.01.2015 та №1 від 20.01.2016, засвідчених виробником ТОВ Алюпол .

При виготовленні товару профілі алюмінієві , на який видано вищезазначені сертифікати форми СТ-1, використано сировину російського походження циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів . Походження російської сировини циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів підтверджено сертифікатами про походження товару форми СТ-1, виданих ТПП Російської Федерації: RUUA 5001005588 (4386376) від 17.08.2015, RUUA 5001003559 (4386366) від 06.04.2015, RUUA 5001006865 (4533567) від 26.11.2015. Сировину циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів для виробництва товару профілі алюмінієві завезено з Російської Федерації згідно договору №RM-ALUPOL/15-2 від 16.03.2015 між ТОВ Алюпол (Україна) та RUSAL Marketing Gmbh (Швейцарія). Відправником вказаної сировини є ВАТ СУАЛ філія ВrАЗ-СУАЛ (Російська Федерація).

Інформація про постачальника RUSAL Marketing Gmbh (Швейцарія) та відправника ВАТ СУАЛ філія ВrАЗ-СУАЛ (Російська Федерація) міститься в графі 1 сертифікатів форми СТ-1, які видані ТПП Російської Федерації на сировину російського походження циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів .

Отже, ТПП Російської Федерації повинна була видати сертифікати загальної форми для підтвердження російського походження сировини циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів .

Київська торгово-промислова палата листом від 10.03.2017 №1708-2б/116 (вх. КММ від 14.03.2017 №2492/10) підтвердила українське походження товару профіль алюмінієвий у сертифікатах про походження товару форми СТ-1.

Проте, за підсумками проведеної перевірки встановлено, що не виконано умови, передбачені Правилами, для набуття українського походження товару профіль алюмінієвий

Сертифікати форми СТ-1, неправомірно видані ТПП Російської Федерації з порушенням пунктів 5.1 та 5.2 Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 року, не можуть бути документами, які підтверджують походження сировини циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів . Враховуючи вищезазначене, в зв`язку з відсутністю походження сировини циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів , для визначення українського походження товару профіль алюмінієвий неможливо застосувати кумулятивний принцип.

У зв`язку із використанням ТОВ Алюпол у виробництві готового продукту профіль алюмінієвий матеріалів невідомого походження, циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів , а також відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 09.12.2016 №1029 Про затвердження Порядку верифікації перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з країни , Київська міська митниця ДФС повідомила про неможливість підтвердити критерій походження К , набуття товаром профіль алюмінієвий українського походження та правомірність видачі сертифікатів про походження товару форми СТ-1.

Так, на підставі звернення Державного комітету Республіки Білорусь до Київської міської митниці ДФС та на підставі листа Київської міської митниці ДФС України від 04.04.2017 року №2822/10/26-70-19-04, який було видано митним органом за результатами проведеної верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів СТ-1 відповідачем 2 було видано наказ №8 від 12.04.2017 року про анулювання Сертифікатів 1, 2, 3.

Зокрема, в наказі Київської Торгово-промислової палати №8 від 12.04.2017 року зазначено, що у зв`язку із зверненням Державного митного комітету Республіки Білорусь Київською міською митницею ДФС, за участю Київської ТПП, здійснено верифікацію правильності видачі вищезазначених сертифікатів. Проведеною перевіркою встановлено і доведено, що основною причиною, яка сприяла неправомірному оформленню і видачі сертифікатів походження форми СТ-1 уповноваженою особою Київської ТПП стали сертифікати форми СТ-1, незаконно оформлені і видані ТПП Російської Федерації (з порушенням пунктів 5.1 та 5.2 Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009р.) при експорті сировини циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів , а отже, для визначення українського походження товару профіль алюмінієвий неможливо застосувати кумулятивний принцип і сертифікати підлягають анулюванню.

Отже, відповідно до Наказу Київської ТПП №8 від 12.04.2017 року Про анулювання сертифікатів про походження товарів , лист Київської міської митниці ДФС №2822/10/26-70-19-04 від 04.04.2017 року став підставою для анулювання Сертифікатів Київської ТПП.

Таким чином, процедуру видачі та подальшої ануляції Сертифікатів 1,2,3 здійснено відповідачем 2 у відповідності до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р., ратифікованої Законом України Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 06.07.2011 року №3592-VI.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача 2 відсутні порушення при здійсненні процедури верифікації спірних сертифікатів, натомість твердження позивача про протиправність відповідних дій митного органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судом також взято до уваги, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року у справі №826/11396/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року, встановлено, що у межах спірних правовідносин Київською міською митницею було дотримано порядок та процедуру проведення верифікації сертифікатів форми СТ-1, якій, як було встановлено раніше, передували доручення ДФС України. За результатами верифікації (перевірки) достовірності сертифікатів форми СТ-1 митний орган дійшов висновку, що останніми не виконуються умови, встановлені Правилами, для набуття українського походження товару профіль алюмінієвий , про що відповідними листами було повідомлено уповноважений орган - Київську ТПП та експортера товару - ТОВ Алюпол .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов`язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Враховуючи викладене, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Суд, оцінивши матеріали справи, дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що позивачу в результаті неправомірних дій відповідачів було завдані збитки.

Посилання позивача на те, що відповідач 2 за попередньою змовою з відповідачем 1, внаслідок недбальства прийняв Сертифікати, видані ТПП Російської Федерації та на їх підставі видав Сертифікати 1,2,3, що надавали позивачу митну пільгу при імпорті ним товару а в подальшому їх самостійно анулював, є власними припущеннями позивача, що не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст 76-79 ГПК України та не підтверджені належними засобами доказування.

Викладені вище обставини та факти свідчать про відсутність в діях ТОВ Алюпол та Київської торгово-промислової палати протиправної поведінки та вини, тобто про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України), що є підставою для відмови у позові.

Господарський суд, вирішуючи спір встановлює факти, в даному випадку, позовна заява ґрунтується на припущеннях позивача, а не на доказах, які б свідчили про порушення прав та інтересів позивача відповідачами.

Враховуючи не доведення позивачем складу цивільного правопорушення (збитків, порушення договірних зобов`язань, причинно-наслідкового зв`язку між діями та понесеними збитками), відсутні підстави для стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов`язання, відповідно до ст.ст. 22, 611 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Білорусько-Литовського спільного підприємства «КМТ-2000» Товариство з обмеженою відповідальністю (Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Промислова, 6А-1, ідентифікаційний код юридичної особи: 808000186) до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол (07801, Київська область, Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 28 В, код ЄДРПОУ 33283810) та Київської торгово-промислової палати (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, код ЄДРПОУ 02944691) про солідарне стягнення збитків у розмірі 41258,44 білоруських рублів відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.07.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць