Рішення

від 13.07.2020 по справі 916/618/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/618/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МД Істейт» до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія» про стягнення 24 595,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МД Істейт» (далі по тексту - ТОВ „МД Істейт» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія» (далі по тексту - ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 34 504,67 грн. яка складається із суми основного боргу у розмірі 28 753,89 грн. та штрафу у розмірі 5750,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 10.03.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

01.04.2020р. до господарського суду від ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем було заявлено клопотання про надання додаткового часу для укладення між сторонами мирової угоди. При цьому, ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» у поданому до суду відзиві було визнано заявлені ТОВ „МД Істейт» позовні вимоги в частині стягнення непогашеного основного боргу у розмірі 18 844,79 грн., в решті позовних вимог ТОВ „МД Істейт» відповідач просив відмовити.

Відповідачем також було наголошено, що умовами договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. передбачена 100% передоплата за товар. Проте, сторони під час виконання договору відмовились від даного положення договору, а, отже, позивач поставляв товар із відстроченням платежу без зазначення дати розрахунку.

10.04.2020р. до господарського суду від ТОВ „МД Істейт» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачем було вказано про помилковість доводів відповідача щодо поставки товару із відстроченням платежу без зазначення дати розрахунку. Посилаючись на довготривале невиконання ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р., позивачем було наголошено про неприйняття пропозиції відповідача укласти мирову угоду.

10.04.2020р. до господарського суду від ТОВ „МД Істейт» також надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суду стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 24 595,57 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 18 844,79 грн. та штрафу у розмірі 5750,78 грн. При цьому, підставою для звернення до суду із даною заявою, як було повідомлено позивачем, став факт часткового погашення відповідачем суми основного боргу за договором поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи надане позивачеві право на звернення до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка була подана до суду до початку розгляду справи по суті, господарським судом було прийнято до розгляду заяву ТОВ „МД Істейт» про зменшення розміру позовних вимог як остаточну редакцію позовних вимог.

Приймаючи до уваги ненадходження до господарського суду від ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» заперечень на відповідь на відзив, господарський суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.01.2019р. між ТОВ „МД Істейт» (Постачальник) та ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» (Покупець) було укладено договір поставки №146/ОД/ОД/19, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця металопрокат, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар від Постачальника згідно умов даного договору. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в специфікаціях та/або видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. Товар постачається партіями на умовах FCA -франко-перевізник відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс» в редакції 2010р. Товар переходить у власність Покупця з моменту складення Постачальником документів на відправлення. На кожну партію товару, поставленого згідно п. 3.1 даного договору, Постачальник передає разом із товаром або направляє поштою наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості.

Згідно з п. п. 4.1, 4.3, 4.4 договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару. Вартість товару визначається у специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами договору. Умови оплати товару: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару.

Умовами п. 4.3 договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. передбачено, що підписання особою, уповноваженою Покупцем на прийняття матеріальних цінностей, видаткової накладної свідчить про згоду Покупця із характеристиками товару, зазначеними Постачальником в видатковій накладній. Сторони домовились, що підписанням документів на отримання товару, зокрема, видаткової накладної, вони погоджують факт отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на оплату цього товару.

Згідно з п. 7.2 договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченої суми товару.

Відповідно до п. 11.1 договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019р.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. ТОВ „МД Істейт» було поставлено ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» передбачений умовами договору товар, що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними з боку уповноважених на підставі довіреностей представниками відповідача: №РН6-001333 від 08.10.2019р. на суму 9909,10 грн., №РН6-001383 від 17.10.2019р. на суму 9777,46 грн., №РН6-001390 від 21.10.2019р. на суму 9067,33 грн. Факт поставки товару на підставі вказаних накладних підтверджується також товарно-транспортними накладними від 08.10.2019р., від 17.10.2019р. та від 21.10.2019р. Крім того, ТОВ „МД Істейт» на виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. було виставлено відповідачеві відповідні рахунки-фактури.

18.02.2020р. ТОВ „МД Істейт» звернулось до ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» із претензією №029/68 про сплату заборгованості за договором поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. у загальному розмірі 28 753,89 грн., яка є вартістю поставленого позивачем товару згідно вище перерахованих накладних.

Слід зазначити, що ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» було надано суду платіжне доручення №9050 від 24.03.2020р. на підтвердження перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 9909,10 грн. Проте, вказане платіжне доручення не містить відмітки банку про його виконання. При цьому, зі складеного позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 08.10.2019р. по 08.04.2020р. вбачається, що відповідачем було 24.03.2020р. оплачено товар на суму 9909,10 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» , ТОВ „МД Істейт» було наголошено про наявність правових підстав для стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 18 844,79 грн., яка є вартістю неоплаченого відповідачем товару, та штрафу у розмірі 5750,78 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При вирішенні питання щодо початкового моменту прострочення оплати товару покупцем за договором поставки господарський суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палата у господарських справах Верховного Суду України по справі №927/1232/13 (3-121гс140) від 30.09.2014р., у відповідності до якого судом було зазначено, що згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття . Разом з тим Верховним Судом України у названій постанові було зазначено, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (спір про стягнення суми боргу та трьох відсотків річних), оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палата у господарських справах Верховного Суду України по справі №927/1232/13 (3-121гс140) від 30.09.2014р., а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. по справі №927/626/17, господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» про відмову сторін від положень договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. щодо необхідності передоплати вартості товару та про поставку позивачем товару із відстроченням платежу без зазначення дати розрахунку, оскільки в такому випадку обов`язок оплатити вартість поставленого позивачем товару виникає у відповідача після його прийняття.

В порушення наведених норм закону ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» не було оплачено позивачеві вартості товару, отриманого на виконання договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 18 844,79 грн. З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „МД Істейт» до ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 844,79 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17 грудня 2013 року N 14 застосування неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати

З посиланням на умови п. 7.2 договору поставки №146/ОД/ОД/19 від 08.01.2019р. позивачем було заявлено до стягнення штраф у розмірі 5750,78 грн. (28 753,89 грн. * 20% = 5750,78 грн.). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження часткової оплати відповідачем суми боргу до моменту звернення позивача до господарського суду із даним позовом, суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „МД Істейт» позовних вимог у названій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „МД Істейт» до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія» підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 18 844,79 грн. та штрафу у розмірі 5750,78 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судових збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Підсумовуючи вище наведені положення чинного законодавства, враховуючи визнання товариством з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія» заявлених позивачем вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18 844,79 грн. до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення товариству з обмеженою відповідальністю „МД Істейт» з державного бюджету судового збору у розмірі 561,83 грн. Решта суми судового збору у розмірі 936,52 грн. покладається судом на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

При цьому, судовий збір у розмірі 603,65 грн., сплачений позивачем при поданні позову, повертається за клопотанням позивача на підставі ухвали суду , у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судових збір» .

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія» /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 117-А, ідентифікаційний код 30174005/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МД Істейт» /69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, ідентифікаційний код 32040840/ суму основного боргу у розмірі 18 844,79 грн. /вісімнадцять тисяч вісімсот сорок чотири грн. 79 коп./, штраф у розмірі 5 750,78 грн. /п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 78 коп./, судовий збір у розмірі 936,52 грн. /дев`ятсот тридцять шість грн. 52 коп./.

3. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МД Істейт» /69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, ідентифікаційний код 32040840/ судовий збір у розмірі 561,83 грн. /п`ятсот шістдесят одна грн. 83 коп./, сплачений згідно платіжного доручення №1988 від 02.03.2020р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 липня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна