Рішення

від 07.07.2020 по справі 918/175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/175/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні з розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Городищенської сільської ради (вул. Незалежності, 130, с. Городище, Березнівський район, Рівненська область, 34607, код ЄДРПОУ 04387935) до Березнівської міської ради (вул. Київська 5, м. Березне, Березнівський район, Рівненська область, 34600, код ЄДРПОУ 04387823) про стягнення 187 840 грн. 94 коп.

У судове засідання з'явилися:

- від позивача: Кошманюк А.А., Щур О.В.

- від відповідача: Ярмолко С.Б.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WKO1142172.

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року Городищенська сільська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Березнівської міської ради, у якому просить суд, посилаючись на п. п. 2, 2.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 16 1ст. 29, п. 4.1. ст. 69 1 Бюджетного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 187 840 грн. 94 коп. (з яких - 164 609 грн 12 коп. - основна сума, 18 296 грн 57 коп. - інфляційні втрати, 4 935 грн 25 коп. - 3 % річних), а також судовий збір і витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідач Березнівська міська рада без достатньої правової підстави набула та зберігає кошти у вигляді екологічного податку, який мав би бути сплачений Городищенській сільській раді, внаслідок чого позивач втратив належні йому кошти.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.03.2020 року позовну заяву Городищенської сільської ради залишено без руху, встановлено Городищенській сільській раді строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів направлення позовної заяви з усіма доданими до неї документами іншим учасникам справи, а саме описів вкладення у цінний лист (з переліком конкретних додатків).

05 березня 2020 року від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020 року, до якого долучено описи вкладення у цінні листи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/175/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на "31" березня 2020 р. на 10:30 год., позивачу у термін до 30.03.2020 року надати суду письмові пояснення з правовим обґрунтуванням з приводу необхідності залучення до участі у справі Головного управління ДФС у Рівненській області та Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" із зазначенням, чи рішення у даній справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін та якщо може, то яким чином і на яких підставах їх необхідно залучати до участі у справі, запропоновано сторонам подати суду документи у встановленому ГПК України порядку, а саме:

- позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

- відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду; у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

18.03.2020 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від Березнівської міської ради надійшло клопотання № 322/02-19 від 18.03.2020 року про відкладення розгляду справи № 918/175/20 з 31.03.2020 року на іншу дату у зв'язку з встановленням карантину та з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19.

18.03.2020 року на поштову адресу суду від Березнівської міської ради надійшов оригінал вказаного клопотання № 322/02-19 від 18.03.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року повідомлено учасників справи про те, що 31.03.2020 року о 10 год. 30 хв. розгляд справи № 918/175/20 за позовом Городищенської сільської ради до Березнівської міської ради про стягнення 187 840 грн. 94 коп. не відбудеться у зв`язку із запровадженням в Україні карантину з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року через спалах у світі коронавірусу COVID-19 ; постановлено про дату і час підготовчого судового засідання у справі № 918/175/20 учасників справи повідомити додатково ухвалою суду.

27.03.2020 року на офіційну електронну пошту господарського суду від адвоката Тихончук Л.Х. надійшло клопотання (без ЕЦП) про долучення доказів.

27.03.2020 року на поштову адресу суду від Березнівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2020 року підготовче засідання у справі № 918/175/20 призначено на 24.04.2020 року.

23.04.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Городищенської сільської ради надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.

23.04.2020 року на офіційну електронну пошту суду від Березнівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2020 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 14.05.2020 року, задоволено клопотання Городищенської сільської ради про продовження строку для подання відповіді на відзив, продовжено Городищенській сільській раді строк для подання відповіді на відзив до 13.05.2020 року.

12.05.2020 року на офіційну електронну пошту суду від Березнівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину.

13.05.2020 року на поштову адресу суду від Березнівської міської ради надійшов оригінал клопотання про відкладення розгляду справи у паперовому вигляді.

Від позивача 14.05.2020 року надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме: Головного управління ДФС у Рівненській області та Комунального підприємства "Березнекомунсервіс".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2020 року продовжено процесуальний строк підготовчого провадження у справі № 918/175/20 на 30 днів за ініціативою суду - до 11.06.2020 року, відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 02.06.2020 року.

15.05.2020 року від адвоката позивача Щура О.В. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 918/175/20.

01.06.2020 року на поштову адресу суду від Березнівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2020 року залишено без розгляду клопотання Городищенської сільської ради про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме: Головного управління ДФС у Рівненській області та Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" за заявою позивача, відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на "21" червня 2020 р. на 15:30 год.

Однак, як встановлено судом, при виготовленні ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2020 року судом допущено технічну описку у даті підготовчого засідання, на яку останнє відкладено, та зокрема, вказано "21" червня 2020 р. на 15:30 год. замість "22" червня 2020 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.06.2020 року виправлено описку допущену у пункті 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2020 року у справі № 918/175/20, замінивши помилково вказану цифру "21" червня 2020 р. на "22" червня 2020 р.

10.06.2020 року від адвоката позивача Щура О.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області і від 22.06.2020 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі № 918/175/20, призначено справу № 918/175/19 до судового розгляду по суті на 07.07.2020 року.

07.07.2020 року судом встановлено, що у судове засідання з'явилися представники позивача Кошманюк А.А. та Щур О.В. та представник відповідача Ярмолко С.Б.

Представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2020 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи, обґрунтування та заперечення присутніх представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи учасників справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на території Городищенської сільської ради знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 (урочище "Поломське"), на якій розташоване сміттєзвалище.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, представники позивача вказують на таке.

Комунальне підприємство Березнекомунсервіс використовує вищевказану земельну ділянку для вивезення сміття із м. Березне Рівненської області без сплати екологічного податку на рахунок Городищенської сільської ради.

Натомість, даний екологічний податок Комунальним підприємством Березнекомунсервіс сплачується на рахунок Березнівської міської ради.

Відповідно до п.5 ст. 250 Податкового кодексу України платники екологічного податку перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Зокрема, відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 16і ст. 29, п. 4.1 ст. 69і ) 45 відсотків надходжень екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, належить загальному фонду Державного бюджету України, 55 відсотків - спеціальному фонду місцевих бюджетів в т.ч. 25 відсотків зараховується до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів ОТГ, 30 відсотків - до обласних бюджетів).

Враховуючи п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники екологічного податку, зокрема за розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку передбаченому ст.. 46 ПК України, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів. що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації - за місцем розміщення спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Дані пункти ПК України закріплюють сплату екологічного податку на тій території, на якій відбувається забруднення навколишнього природного середовища. Це обумовлено тим, що частина від надходжень екологічного податку до бюджету (закріплено Бюджетним кодексом) надходить до спеціального фонду місцевих бюджетів (до фонду охорони навколишнього природного середовища) і ці ресурси мають бути джерелами фінансування територіальних потреб з охорони навколишнього природного середовища.

25.04.2020 року Городищенська сільська рада звернулася до Комунального підприємства Березнекомунсервіс із вимогою про надання інформації щодо того, до бюджету якої місцевої ради сплачується екологічний податок за розміщення відходів на полігоні ТПВ в урочищі "Поломське" Городищенської сільської ради, кількості (об'єму) вивезених відходів в розрізі І кварталу 2019 року та за 2018 рік в цілому, суму сплаченого екологічного податку за 2018 рік.

Комунальне підприємство Березнекомунсервіс листом № 125 від 03.05.2019 року надало відповідь на вказаний лист, у якій зазначило, що розподіл екологічного податку проводиться органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також вказало об'єм у м. м.куб відходів за вказаний період та суму коштів, що сплачена на рахунок, відкритий у органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів за 2018 рік.

26.04.2020 року Городищенська сільська рада звернулася до Березнівської міської ради із листом № 02-12/92 від 26.04.2019 року з вимогою про повернення Городищенській сільській раді невірно перераховані Комунальним підприємством Березнекомунсервіс кошти у вигляді екологічного податку.

Березнівська міська рада листом № 497/02-19 від 03.05.2020 року надала відповідь Городищенській сільській раді на вищевказаний лист, у якій, зокрема, зазначила, що з метою об'єктивного розгляду наведених обставин, просить надати підтверджуючі документи щодо обґрунтування невірно сплачених сум екологічного податку Комунальним підприємством Березнекомунсервіс .

Як зазначають представники позивача, 02.05.2019 року Городищенська сільська рада звернулася до Головного управління ДФС у Рівненській області з листом № 02-12/96 про надання роз'яснення щодо правомірної сплати КП Березнекомунсервіс екологічного податку за скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів на полігоні твердих побутових відходів в урочищі Поломське на території Городищенської сільської ради на рахунок Березнівської міської ради та надання інформації про задекларовані цим платником за 2016-2018 роки обсяги відходів і суми сплаченого екологічного податку.

ГУ ДФС у Рівненській області надало відповідь на вказаний лист за № 4831/9/17-00-12-03-06 від 15.05.2019 року, з якої вбачається, що за даними податкового обліку КП Березнекомунсервіс (код ЄДРПОУ 30717537) зареєстрований в Березнівський ДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області як платник екологічного податку за розміщення відходів. За 2016-2018 роки цим платником задекларовано об'єкти оподаткування з екологічного податку (малонебезпечні відходи 4 класу небезпеки) на території м. Березне (зазначено код органу місцевого самоврядування КОАТУУ за місцем розташування джерела забруднення 5620410100) в певному обсязі, який платником сплачено на розподільчий бюджетний рахунок Березнівської міської ради.

23.05.2020 року Городищенська сільська рада звернулася до Головного управління ДФС у Рівненській області з листом № 02-12/110 про проведення перевірки КП Березнекомунсервіс .

ГУ ДФС у Рівненській області надало відповідь на вказаний лист за № 6400/9/17-00-50-12-07 від 24.06.2019 року, у якій зазначило, що податковим органом повідомлено КП Березнекомунсервіс про необхідність сплати екологічного податку на відповідний рахунок Городищенської сільської ради (за місцем знаходження джерела забруднення).

Виходячи із викладеного, позивач вважає, що кошти у вигляді екологічного податку мали б бути сплачені Комунальним підприємством Березнекомунсервіс на рахунок Городищенської сільської ради, а не Березнівської міської ради.

А тому, оскільки вказані кошти помилково перераховані Комунальним підприємством Березнекомунсервіс на рахунок Березнівської міської ради, отже, на думку позивача, Березнівська міська рада у розумінні ст.1212 ЦКУ безпідставно отримує та зберігає на своїх рахунках ці кошти у вигляді екологічного податку.

Отже, як вбачається із позовних вимог Городищенської сільської ради, позивач вважає, що кошти у вигляді екологічного податку, які помилково перераховані Комунальним підприємством Березнекомунсервіс на рахунок Березнівської міської ради, - необхідно перерахувати з рахунку Березнівської міської ради на рахунок Городищенської сільської ради, як такі, що безпідставно зберігаються відповідачем.

Однак, оскільки вказані кошти позивачу не перераховано, у зв'язку з цим Городищенська сільська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Березнівської міської ради за захистом своїх порушених прав.

При цьому позивач посилається на ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, де зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог представники позивача зазначають, що кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відтак, на думку позивача, відповідач (набувач), не зберігаючи в себе на території відходи, фактично збільшив свої доходи за рахунок грошових сум які були перераховані як екологічний податок, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від екологічного податку), у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 1212 дані кошти мають бути повернуті територіальній громаді на території якої відбувається зберігання та вивезення твердих побутових відходів.

У позовній заяві позивач робить висновок, що з аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ІІК України, абз.4 ч. 1 ст.144. абз.5 ч. 1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. У зв'язку з викладеними обставинами, позивач вбачає наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов'язання відповідача, а саме - користування коштами у вигляді екологічного податку, відсутність правових підстав на набуття даних коштів, зберігання коштів Березнівською міською радою за рахунок коштів позивача без їх повернення.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 187 840 грн. 94 коп. (з яких - 164 609 грн 12 коп. - основна сума, 18 296 грн 57 коп. - інфляційні втрати, 4 935 грн 25 коп. - 3 % річних).

10.06.2020 року від адвоката позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом згідно з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2020 року.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що враховуючи отриману від Головного управління ДФС у Рівненській області інформацію щодо правомірності сплати екологічного податку відповідно до поданих платником декларацій за три квартали 2016 року, 2017-2018 роки та перший квартал 2019 року, позивачем здійснено розрахунок суми коштів частини екологічного податку, які не надійшли до сільського бюджету на загальну суму 41 665 грн 00 коп.

Відтак, на думку позивача, у зв'язку з несвоєчасним надходженням до бюджету сільської ради частини коштів екологічного податку, які безпідставно зараховано на відповідні рахунки Березнівської міської ради, відповідач зобов'язаний відшкодувати також інфляційні втрати у сумі 11 582 грн 94 коп. та 3 % річних у сумі 2 808 грн 00 коп.

Таким чином, у судовому засіданні 07.07.2020 року представники позивача просили суд, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2020 року, стягнути із відповідача на користь позивача 56 055 грн 94 коп. (з яких - 41 665 грн 00 коп. - сума коштів, які надійшли до сільського бюджету станом за період три квартали 2016 року, 2017-2018 роки та перший квартал 2019 року; 11 582 грн 94 коп. інфляційні втрати; 2 808 грн 00 коп. - 3 % річних), а також судовий збір.

Від вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу представники позивача відмовилися у судовому засіданні 07.07.2020 року.

27.03.2020 року на офіційну електронну пошту господарського суду від адвоката позивача Тихончук Л.Х. надійшло клопотання (без ЕЦП) про долучення до матеріалів справи доказів.

Дослідивши вказане клопотання від 27.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

При цьому, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (ч. 2 ст. 170 ГПК України).

Судом встановлено, що клопотання представника позивача (адвоката Тихончук Л.Х.) про долучення до матеріалів справи доказів від 27.03.2020 року надіслане на офіційну електронну адресу Господарського суду Рівненської області.

Згідно з ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Одночасно, ч. 2 ст. 96 ГПК України передбачає, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг " оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно із статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги ", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п.12). Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (п.32).

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Як слідує з даного клопотання, останнє не підписано (не засвідчено) електронним цифровим підписом її автора, отже поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа.

Отже, не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки документи надіслані у вигляді файлу, який не скріплено електронним цифровим підписом. Оскільки оригінали документів в паперовій формі судом станом на дату ухвалення рішення не отримано, надіслані електронною поштою без електронного цифрового підпису документи не можуть вважатися офіційними та братися судом до уваги.

Враховуючи те, що клопотання від 27.03.2020 року не оформлено належним чином, господарський суд не бере його до уваги.

Судом встановлено, що 27.03.2020 року на поштову адресу суду від Березнівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

Із відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке.

Відповідач вказує, що норми Податкового кодексу України чітко обумовлюють суб'єкта податкового зобов'язання, яким у спірних правовідносинах є платник екологічного податку, а саме Комунальне підприємство Березнекомунсервіс", а не орган місцевого самоврядування в особі Березнівської міської ради.

Обов'язок щодо визначення сум екологічного податку та складання податкової декларації екологічного податку також нормами законодавства прямо встановлено для платника податку.

Відповідач вважає, що позивачем невірно визначено належність відповідача у справі № 918/175/20, яким фактично має бути Комунальне підприємство "Березнекомунсервіс" як платник податку, оскільки у даних спірних правовідносинах Березнівська міська рада не є суб'єктом господарювання та не має обов'язку перед Городищенською сільською радою здійснювати будь-які дії.

Крім того, відповідач вказує, що позивачем у позовній заяві вказана сума стягнення, яка не відповідає фактичним надходженням до міського бюджет згідно розподілу визначеному ст.69-1 Бюджетного кодексу України.

Судом встановлено, що 13.03.2020 року Березнівська міська рада звернулась до управління Державної Казначейської служби України у Березнівському районі з листом №308/02-19 з метою отримання інформації щодо помісячного надходження екологічного податку на рахунок міського бюджету сплаченого КП "Березнекомунсервіс" за період 2016-2019р.р.

Однак, з відповіді управління Державної Казначейської служби України у Березнівському районі № 02-20 від 18.03.2020 року вбачається, що УДКСУ у Березнівському районі в межах своїх повноважень не може надати інформацію відповідно до вищевказаного листа.

У відзиві відповідач також посилається на те, що відповідно до інформації наведеної у звітах про виконання бюджету Березнівської міської ради за 2016-2018 роки та І квартал 2019 року загальна сума надходження по класу доходів спеціального фонду 19010300 "Надходження від розміщення відходів спец, місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих нидів відходів як вторинної сировини" становила 87 195 грн. 00 коп.

Однак, як в подальшому зазначає відповідач, у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що саме КП "Березнекомунсервіс" сплатило екологічний податок у вказаному розмірі, оскільки надходження до міського бюджету по класу доходів спеціального фонду 19010300 "Надходження від розміщення відходів спец, місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини" може здійснюватися і іншими суб'єктами господарювання, а не лише Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс".

У відзиві відповідач зазначає, що процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, визначає "Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182.

Таким чином, відповідач вважає, що Городищенська сільська рада повинна була звернутись до Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" з вимогою щодо повернення помилково сплачених сум екологічного податку, а Комунальне підприємство "Березнекомунсервіс" може письмово звернутись до органів Державної фіскальної служби з проханням про повернення коштів з міського бюджету.

Зважаючи на викладене, у судовому засіданні 07.07.2020 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог Городищенської сільської ради, посилаючись на те, що Березнівська сільська рада не є належним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2020 року, зокрема, задоволено клопотання Городищенської сільської ради про продовження строку для подання відповіді на відзив, продовжено Городищенській сільській раді строк для подання відповіді на відзив.

Однак, як встановлено судом, позивач у справі не скористався правом на подання відповіді на відзив.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із вимогою про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна (коштів) у вигляді екологічного податку, який помилково сплачений Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" не Городищенській сільській раді, а Березнівській міській раді, посилаючись при цьому, зокрема, на ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідач Березнівська міська рада без достатньої правової підстави набула та зберігає кошти у вигляді екологічного податку, який мав би бути сплачений Городищенській сільській раді, внаслідок чого позивач втратив належні йому кошти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Предметом даного позову є матеріально - правова вимога позивача про повернення відповідачем безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу ст. 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Згідно із ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до п. п. 1.23., 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Однак, позивачу, окрім доведення того, що, мала місце помилка набуття спірних коштів у вигляді екологічного податку відповідачем, необхідно довести те, що саме відповідачем порушено право позивача і що позивач є власником спірних коштів, які помилково перераховані.

При розгляді даного спору суд встановлює не відсутність підстав для переказу грошових коштів відповідачу на його банківські реквізити у розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Податкового кодексу України, не неналежність отримувача зазначених коштів, не відсутність підстав для набуття відповідачем грошових коштів, перерахованих Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс", а встановлює чи порушене відповідачем право позивача, чи є позивач потерпілою особою в розумінні ст. 1212 ЦК України та чи є підстави для відновлення майнового стану позивача.

Суд касаційної інстанції у постанові від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18 роз'яснив, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

При розгляді даного спору суд враховує загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, та за результатами розгляду спору встановлює чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду та чи порушене це право відповідачем.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача відповідачем є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Основною умовою для захисту права позивача у даному спорі є відновлення майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно стягнення з відповідача помилково перехованих Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" коштів, які на думку позивача мали б бути перераховані Городищенській сільській раді) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. (Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 910/15567/17).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року у справі № 757/16163/17 наголосив на тому, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

З огляду на викладене вище можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином зі сторони відповідача було порушено права позивача та те, що Городищенська сільська рада є власником (титульним володільцем) майна у вигляді спірного майна.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що позивачем заявлено про порушення його права саме Березнівською сільською радою.

Посилаючись на протиправність дій відповідача, позивач фактично стверджує про протиправну бездіяльність відповідача стосовно відмови у поверненні безпідставно набутих коштів.

Суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права власності на спірні кошти у вигляді екологічного податку, а також обов'язку відповідача на повернення саме позивачу вказаних спірних коштів.

Позивач не довів, що спірні кошти у вигляді екологічного податку вибули безпосередньо із його володіння як потерпілого та безпідставно набуті відповідачем.

Основною умовою захисту права позивача у даному спорі могло б бути відновлення його майнового стану, однак судом встановлено, що такий майновий стан не був порушений саме стороною відповідача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

Однак, судом встановлено, що Городищенська сільська рада не є потерпілою особою від відповідача в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу, оскільки спірні кошти у вигляді екологічного податку не перераховувалися безпосередньо Городищенською сільською радою на рахунок Березнівської міської ради, не належали Городищенській сільській раді та позивач не є і ніколи не був власником спірних коштів, у зв'язку з чим не може йти мова про відновлення майнового становища сторони позивача.

Отже, господарський суд, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є власником спірних коштів у вигляді екологічного податку та порушено його майнове становище, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, можуть бути первинні документи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позову Городищенської сільської ради до Березнівської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 41 665 грн 00 коп. (які надійшли до сільського бюджету станом за період три квартали 2016 року, 2017-2018 роки та перший квартал 2019 року) слід відмовити.

Іншого позивачем не доведено.

Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 11 582 грн 94 коп. інфляційних втрат та 2 808 грн 00 коп. - 3 % річних судом не перевіряється з підстав недоведеності позовних вимог в частині основної заборгованості відповідача, відтак з огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, та вказано, що такий складається із судового збору, сплаченого позивачем за подання позову та витрати, пов'язані із представництвом позивача у суді адвокатом, а саме витрати за надання правничої допомоги до 20 000 грн 00 коп.

Від вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу представники позивача відмовилися у судовому засіданні 07.07.2020 року.

Після прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги склала 2 102 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати у справі № 918/175/20 покладаються на позивача Городищенську сільську раду.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.