Ухвала

від 14.07.2020 по справі 922/2171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

"14" липня 2020 р.Справа № 922/2171/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

розглянувши матеріали

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-плюс", м.Харків, про стягнення 787172,99 грн, розірвання договору та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 09.07.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-плюс", м.Харків, про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 695701,42 грн; пені в розмірі 44480,41 грн; індексації в розмірі 46991,16 грн; розірвання Договору оренди № 12/02-5705-ОД від 22.01.2015, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-плюс"; виселення відповідача з орендованого нежитлового вбудованого приміщення ковального корпусу, площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу, площею 5168,28 кв.м., змощення 170 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, буд. 13, що перебуває на балансі ДП "НВК "Електровозобудування". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання істотних умов договору та від виконання зобов`язань, встановлених законом, не сплачуючи орендну плату за користування державним майном.

Дослідивши позовні матеріали, суд встановив, що даний позов не підлягає розгляду в Господарському суді Харківської області, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому тлумачення ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Згідно з ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок несплати орендної плати, та розірвати Договір оренди №12/02-5705-ОД від 18.02.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-плюс" щодо нежитлового вбудованого приміщення ковального корпусу, площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу, площею 5168,28 кв.м., змощення 170 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, буд. 13, що перебуває на балансі ДП "НВК "Електровозобудування".

Тобто даний спір стосується не лише зобов`язальних відносин між сторонами, але й взагалі припинення цивільного права на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний та нерозривний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме - нежитловими приміщеннями, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Таким чином, дана вимога стосується прав на об`єкт нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 Господарського процесуального кодексу України "Виключна підсудність".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженням нежитлових приміщень, щодо яких виник спір, є м. Дніпро, суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно із ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 1, 27, 30, 31, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 922/2171/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-плюс", м.Харків, про стягнення 787172,99 грн, розірвання договору та виселення передати за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49600, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.07.2020.

Суддя Н.М. Кухар