Ухвала від 13.07.2020 по справі 904/4029/19

УХВАЛА

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 904/4029/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Ткаченко Н.Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019

у справі № 904/4029/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

про стягнення 455 949, 70 грн. та зобов`язання повернути безпідставно набуте майно,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 03.06.2020 звернулось через Центральний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (повний текст складено 26.05.2020) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі № 904/4029/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.06.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.

У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Случа О.В. 07.07.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/4029/19.

Відповідно до витягу до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 07.07.2020 вказану касаційну передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Ткаченко Н.Г., Мачульський Г.М.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній, з 08.02.2020) (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи у 2019 році Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" про зобов`язання Комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 68, 23 тис. куб. метрів та стягнення з Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 455 949, 70 грн. вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 68, 23 тис. куб. метрів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 904/4029/19, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що, враховуючи наявність у спірному періоді укладених між Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами, в тому числі бюджетними установами/організаціями, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017, споживання відповідачем в лютому 2017 року природного газу в обсязі 68, 23 тис. куб. м. не можна вважати несанкціонованим відбором.

Встановивши зазначені обставини, суди дійшли висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

03.06.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі № 904/4029/19, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у стягненні 455 949, 70 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, заявник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо умов необхідних для встановлення факту постачання природного газу), який викладено в постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вказує на те, що вказані судові рішення в частині відмови у стягненні 455 949, 70 грн. прийняті з порушенням ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу.

Також необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник обґрунтовує тим, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу та питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу значним чином вплине на правовідносини у цій сфері господарювання. Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у цій справі розглядається правомірність визнання факту постачання товару виключно виходячи з наявності укладеного договору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

В постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 925/1472/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" до Кам`янського комунального підприємства теплових мереж, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; 2) Акціонерне товариство "Укртрансгаз" про стягнення 808 731, 78 грн. компенсації за несанкціонований відбір природного газу, вже було викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які виникли у справі №904/4029/19.

Верховним Судом зазначено, що виникнення у оператора ГРМ неврегульованого небалансу обсягів природного газу за березень 2017 року відбулося внаслідок саме дій Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період. Проте вказана обставина не звільняє Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від обов`язку постачати природний газ відповідачу, як споживачу за укладеними між ними договорами про постачання природного газу. При цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в договорі і перевищення таких обсягів відповідачем не допущено, а отже дії Кам`янського комунального підприємства теплових мереж не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

Крім того, аналогічний висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.11.2019 у справі № 909/953/18. Верховний суд зазначив, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям, ще на початку опалювального сезону.

У постанові суд вказав, що видача номінацій теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, є не правом, а обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17 та від 04.08.2018 у справі № 922/4187/17).

Крім того, враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).

Розглянувши наведені скаржником доводи в обґрунтування наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими. По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним господарським судом. Твердження заявника, що рішення суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Щодо доводів скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, то Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбаченим процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, колегією суддів також не приймаються, з огляду на наступні обставини.

У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ст. 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами ст. 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків."

Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в ст. 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Зважаючи на наведене, посилання скаржника на викладені в постанові у справі №826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 904/4029/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.

Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 908/955/18, і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.

Отже, Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі не підтверджено необхідності врахування господарськими судами у даній справі висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, оскільки не доведено подібності відповідних правовідносин.

Враховуючи, що скаржником не підтверджено наявності зазначених ним підстав для відкриття касаційного провадження з наведених ним мотивів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у прийнятті поданої скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 904/4029/19 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах, підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, а тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Керуючись ст. 234, п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі № 904/4029/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Ткаченко Н.Г.