КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2020 року м. Київ № П/320/1311/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Сергєєв П.О.,
від відповідача - Шабатіна І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства СБ Плюс
до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство СБ Плюс (далі по тексту - позивач, ПП СБ Плюс ) з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі по тексту - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 179386 від 27.01.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 31.01.2020 ПП СБ Плюс по пошті отримало лист від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, зі змісту якого стало відомо про прийняття відповідачем 27.01.2020 постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179386 в розмірі 34 000,00 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови позивач дізнався про застосування до ПП СБ Плюс штрафу у розмірі 34 000,00 грн. відповідно абзацу 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Позивач з застосуванням до нього адміністративно-господарського штрафу не погоджується, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179386 від 27.01.2020р. вважає необгрунтованою та такою, що підлягає визнанню протиправною та скасуванню з огляду на те, що по відношенню до ПП СБ Плюс не складався Акт № 197562 на який посилається відповідач в обґрунтування прийняття оскаржуваної постанови. При цьому, відповідачем було порушено процедуру прийняття оскаржуваної постанови, оскільки жодного повідомлення про розгляд справи позивачу не надходило.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП СБ Плюс , під керуванням ОСОБА_1 , було встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 13,44 т, при допустимому нормативу - 11 т.
Відповідач зазначив, що на підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспектори Управління Укртрансбезпеки було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 026590 від 17.12.2019.
Разом з тим, відповідач зазначив, що Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було повідомлено ПП СБ Плюс про розгляд справи у порядку визначеному законодавством, шляхом направлення рекомендованого листа із повідомленням, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень листів рекомендованих № 304.
На думку відповідача, оскаржувана постанова є такою, що відповідає вимогам законодавства, оскільки винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив. Так, позивач зазначив, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що відносно ПП СБ Плюс був складений Акт, проте вказаний акт не було отримано позивачем.
Водночас, позивач зауважив, що не може погодитися з застосованим до нього штрафом, з огляду на наступне. Пояснив, що відповідач в обґрунтування наявності навантаження на одиночку вісь в 13,44 т. при нормативно допустимому 11 т. (перевищення 22,18%), посилається на талон про зважування 02562 від 17.12.2019р. Разом з тим, з талону зважування № 02562 від 17.12.2019р. вбачається, що навантаження на одиночку вісь становить 12,180 т, а не 13,44 т. У відсотковому відношенні навантаження в 12,180 т. по відношенню до допустимого навантаження в 11 т. становить перевищення 10,73%, що є меншим ніж зазначено відповідачем ( 22,18%).
Додатково позивач зауважив, зі змісту Акта вбачається, що водієм усунено допущені недоліки, зокрема здійснено пересип вантажу та після повторного зважування (квитанція № 02568 від 17.12.2019р.), яка вказана в поясненнях, навантаження становило 11,160 т (1,45% перевищення), тобто, всі допущені недоліки, були усунені в повному обсязі.
Позивач стверджував, що факт перевищення допустимого навантаження на 10,73% відбувся з об`єктивних та не залежних від ПП СБ Плюс обставин, оскільки перевозився сипучий вантаж - жито.
Відповідач, не погоджуючись з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив подав до суду заперечення на відповідь на відзив. У вказаних запереченнях відповідач зазначив, що у позивача була можливість надати заперечення (пояснення) до моменту винесення постанови під час розгляду справи щодо Акту проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 197562 від 17.12.2019р. Із списку згрупованих відправлень листів рекомендованих № 304, вбачається, що виклик на розгляд справи позивачу було направлено 15.01.2020 року, а причина неотримання позивачем під час доставки повідомлення 21.01.2020 не відомі. Також, відповідач зауважив, що позивач на розгляд справи не з`явився, з метою подальшого уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 суд відклав розгляд справи на 26.05.2020 року.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 07.07.2020.
У судове засідання, призначене у справі на 07.07.2020, з`явилися уповноважені представники сторін.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та скасувати оспорювань постанову, оскільки порушення встановлене на транспортному засобі марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 було усунене водієм на місці зважування.
Уповноважений представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржувана постанова є такою, що відповідає приписам законодавства та прийнята у порядок та спосіб що передбачено чинним законодавством.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2019 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку від 13.12.2019 №000159 на 36 км + 100 м а/д М-06 Київ-Чоп проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.
Судом встановлено, що 17.12.2019 на 36 км + 100 м а/д М-06 Київ-Чоп співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було зупинено автомобіль марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з подальшим проведенням його габаритно-вагового контролю.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , належить Приватному підприємству СБ Плюс .
За результатами проведення зважування складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.12.2019 №026590, відповідно до якого за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 12180 т, при нормативно допустимому -11 т.
В подальшому Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2019, відповідно до якого встановлено порушення ПП СБ Плюс вимог абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме виконування вантажного перевезення з перевищенням вагових обмежень на 20 %.
На підставі висновків акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2019 №026590 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.12.2019 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.01.2020 №179386, відповідно до якої на позивача на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт накладено штраф у розмірі 34000,00 грн.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд керується наступним.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктуру, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктом 2 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відтак, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті встановлено, що правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Київське міжрегіональне управлінням Укртрансбезпеки.
З огляду на викладене, Київське міжрегіональне управлінням Укртрансбезпеки під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за №30).
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Приписами пункту 22 вказаного Порядку передбачено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265- 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку №879).
В пункті 24 Порядку № 879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух не заборонявся.
Так, 17.12.2019 водієм ОСОБА_1 на транспортному засобі марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ПП СБ Плюс , здійснювалось перевезення вантажу, що підтверджується відомостями товарно-транспортної накладної №Р972 від 17.12.2019.
Як було встановлено у судовому засіданні, позивачем було здійснено перевезення насипом вантажу - жита, яке на замовлення ПП СБ Плюс доставлялося з с. Межирічка, Радомишльський район, Житомирська область до с. Перегонівка, Обухівський район, Київська область.
Суд вважає за необхідне зазначити, що, перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
У свою чергу, зважування відбувалось у русі автотранспорту, про що не заперечується відповідачем, а тому зафіксовано різницю у фактичному осьовому навантаженні.
Відповідно до п. 19 Порядок № 879, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Хоча вказаним положенням Порядку № 879 і передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, як на дату проведення ГВК, так і на даний час відповідна методика Мінекономрозвитку не затверджена.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі Методика).
Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.
Крім того, відповідно до пп. 5-1 п. 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Як зазначалося вище, у день здійснення зважування відповідачем транспортного засобу, згідно відомостей довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, навантаження на осі становило: вісь 1 - 6,500; вісь 2-12,180; вісь 3- 6,780; вісь 4-7,580; вісь - 7,200.
Водночас, суд зазначає, що відповідачем у розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №026590 від 17.12.2019 встановлено навантаження на вісь 2 - 13,440 т, а перевищення параметру на який нараховується плата за проїзд становить 22,18 %. При цьому, відповідач в обґрунтування наявності навантаження на одиночку вісь в 13,44 т. при нормативно допустимому 11 т. (перевищення 22,18%), посилається на талон про зважування 02562 від 17.12.2019р.
Слід зазначити, що згідно відомостей талону зважування № 02562 від 17.12.2019 навантаження на одиночку вісь становить 12,180 т, а не 13,44 т., що свідчить про здійснення відповідачем не правильного розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №026590 від 17.12.2019.
Зокрема, у відсотковому відношенні навантаження в 12,180 т. по відношенню до допустимого навантаження в 11 т. становить перевищення 10,73%, відтак відповідач дійшов помилкових висновків щодо перевищення навантаження у 22,18%.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.
Відповідно до статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, з огляду на викладене, а також ту обставину, що відповідачем неправильно розраховано перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, у подальшому неправильно розраховано суму адміністративно-господарського штрафу.
Крім того, суд зауважує, що водієм , який здійснював керування транспортним засобом марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 було усунено вищевказане порушення, зокрема було переміщено сипучий вантаж із перевантаженої осі на менш навантажену вісь, що також відображено у письмових поясненнях водія викладених в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом з повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз.2 п.29 Порядку №1567).
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місце знаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Разом, з тим, як вбачається з відомостей списку №304 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ-83, Київським міжрегіональним управління Укртрансбезпеки 15.01.2020 направлено на адресу ПП СБ Плюс поштову кореспонденцію за адресою:вул. Соборна, 66-А, Васильків, Київська область (штриховий ідентифікатор № 0308301700673).
Як вбачається з витягу за результатами пошуку рекомендованого повідомлення зі штриховим ідентифікатором № 0308301700673, кореспонденція 15.01.2020 прийнята відділенням зв`язку, 21.01.2020 - відправлення не вручене під час доставки: інші причини.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи, також не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання позивачем повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 26 Порядку №1567.
При цьому суд зазначає, що не належне сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення унеможливило прийняття позивачем участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення позивачем нормативно-допустимого навантаження на одиночну вісь є необ`єктивними, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, а відтак встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави дійти висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2020 № 65.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 179386 від 27.01.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 03083, м. Київ, проспект Науки, 57) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп. на користь Приватного підприємства СБ Плюс (ідентифікаційний код 24579884; місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 66-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 липня 2020 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.07.2020 |
Оприлюднено | 15.07.2020 |
Номер документу | 90363584 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Панова Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні