Рішення

від 13.07.2020 по справі 580/1467/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року справа № 580/1467/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО до Канівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство воїнів АТО звернулось до суду з позовною заявою до Канівської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Канівської міської ради щодо ненадання Обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки, площею 6,5 га, кадастровий номер 7110300000:03:003:0089, розташованої в Лівобережній промисловій зоні на лівому березі п. Дніпро.

- зобов`язати Канівську міську раду Черкаської області розглянути на черговій сесії проект рішення щодо надання Обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки, площею 6,5 га, кадастровий номер 7110300000:03:003:0089, розташованої в Лівобережній промисловій зоні на лівому березі п. Дніпро, затвердивши проект рішення.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що між Канівською міською радою та обслуговуючим кооперативом Садівниче товариство воїнів АТО укладено договір оренди земельної ділянки від 27 грудня 2016 № 500, площею 6,5 га, кадастровий №7110300000:03:003:0089.

Позивачем неодноразово подавалися звернення про надання дозволу на розробку детального плану територій земельної ділянки, площею 6,5 га, кадастровий номер 7110300000:03:003:0089, але станом на момент звернення відповідне рішення не прийняте.

Відповідачем постійно ігноруються звернення позивача та надаються незрозумілі відповіді.

У разі не надання дозволу на розробку детального плану територій земельної ділянки, чинним законодавством забороняється передачу (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи оренду фізичним та юридичним особам.

Отже відсутність дозволу на розробку детального плану територій земельної ділянки призводить до порушення прав та гарантій членів кооперативу - учасників бойових дій.

Позивач виконав всі вимоги закону (звернувся з відповідною заявою), відповідач вимог закону не виконав. Протягом тривалого часу члени кооперативу не можуть використати своє право, гарантоване державою на отримання у власність земельної ділянки, адже без затвердженого плану детального планування території це не можливо, хоча ними постійно сплачується орендна плата.

Відповідачем подано відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що проекти рішень про надання дозволу виконавчому комітету Канівської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на розроблення містобудівної документації - детального плану території земельної ділянки для колективного садівництва, в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, вносилися на розгляд сесії 22.02.2018, 29.03.2018, 03.05.2018 та 24.01.2019, але рішення прийнятим не було, так як не набиралося необхідної кількості голосів депутатів.

Відповідач стверджує, що дозвіл на розроблення містобудівної документації - детального плану території земельної ділянки для колективного садівництва, в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро може бути наданий лише виконавчому комітету Канівської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, а не Обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО .

Також відповідач звернув увагу, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення містобудівної документації - детального плану території земельної ділянки для колективного садівництва, в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - міської ради.

Наведене на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Канівської міської ради №3-55 від 02 червня 2016 року, щодо виділення обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО земельної ділянки площею 6.5 га., кадастровий № 7110300000:03:003:0089, розташованої в Лівобережній промисловій зоні на лівому березі р. Дніпро та рішення №7-49 від 25 травня 2017 року Про надання дозволу виконавчому комітету Канівської міської ради на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 6,5 га, кадастровий № 7110300000:03:003:0089, між Канівською міською радою та обслуговуючим кооперативом Садівниче товариство воїнів АТО укладено договір оренди земельної ділянки від 27 грудня 2016 року № 500.

За результатами звернень обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО на розгляд сесії Канівської міської ради 22.02.2018, 29.03.2018, 03.05.2018 та 24.01.2019 вносились проекти рішень про надання дозволу виконавчому комітету Канівської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на розроблення містобудівної документації - детального плану території земельної ділянки для колективного садівництва, в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, але рішення про надання дозволу чи відмову в наданні дозволу у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів депутатів для прийняття рішення.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 12 Закон України Про основи містобудування до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно із статтею 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно приписів частини 1 статті 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першої цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

За змістом частини третьої статті 21 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5)оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з положеннями частин 5-6 вказаної статті оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Згідно з пунктом 5 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (далі - Порядок № 555), повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 555 особи, які забезпечують проведення робіт з розгляду таких пропозицій, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт відповідного органу місцевого самоврядування про місце подання таких пропозицій.

Пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова (пункт 11 Порядку № 555).

Відповідно до пункту 10 Порядку №555 затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 369/7675/14-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 695/725/15-а, від 19 червня 2019 року у справі № 815/1884/18, від 13 березня 2020 року у справі № 320/6466/18.

Отже, детальний план територій, дозвіл на розробку якого на місцевому рівні надається органами місцевого самоврядування в інтересах відповідної територіальної громади, розробляється на підставі основного містобудівного документа - генерального плану, який, в свою чергу, підлягає громадському обговоренню.

З огляду на викладене, дозвіл на розробку детального плану території надається виконавчому комітету відповідної ради, а не фізичній чи юридичній особі, оскільки є частиною містобудівної документації на місцевому рівні.

В свою чергу, фізичні та юридичні особи мають право під час проведення громадських слухань надати свої пропозиції до проекту детального плану території.

За таких обставин, суд констатує, що позивач обрав не вірний спосіб порушеного на його думку права, оскільки дозвіл на розробку детального плану території не може надаватись Обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство воїнів АТО .

Твердження позивача, що у разі не надання дозволу на розробку детального плану територій земельної ділянки, чинним законодавством забороняється передачу (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи оренду фізичним та юридичним особам, суд вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів звернення членів кооперативу до Канівської міської ради з відповідними заявами про надання у власність чи оренду земельних ділянок.

Отже, на час звернення до суду права позивача у спірних правовідносинах не порушені відповідачем.

відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові позивач не обґрунтував належним чином з посиланням на докази, в чому полягає його порушене право. Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що за подання юридичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб на 2020 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 2102 грн.

За частиною 3 статті 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, отже розмір судового збору за подання до адміністративного суду вказаного позову становить 4204 грн. (2102 грн. х 2 позовних вимоги).

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору №0.0.1522096601.1 від 14.11.2019 в сумі 3842,00 грн., та додатково на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04.05.2020 сплачено судовий збір в сумі 362 грн. згідно квитанції №0.0.1701588999.1 від 12.05.2020.

В подальшому позивач подав клопотання від 13.05.2020 про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 2102 грн., оскільки вважає, що заявив одну вимогу немайнового характеру.

Твердження позивача про заявлення однієї вимоги судом відхиляються, оскільки Закон України Про судовий збір не містить винятків із зазначеного правила та не визначає в яких саме випадках дві вимоги позивача слід вважати однією вимогою немайнового характеру.

Отже, позивач не поніс витрат у вигляді надміру сплаченого судового збору та враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 139 КАС України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI Прикінцеві положення та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко