Ухвала

від 14.07.2020 по справі 640/13442/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13442/19

УХВАЛА

14 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Епель О.В., Кобаля М.І., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ЕФА до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ЕФА (далі - Позивач, ТОВ ВК ЕФА ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві) про:

- скасування рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 13.05.2019 року № 1161777/37379218, згідно з яким ТОВ ВК ЕФА було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 90 від 14.11.2018 року на загальну суму з податком на додану вартість 42 104,00 грн, реєстраційний номер (за квитанцією, якою повідомлено про зупинку) 9264523473;

- зобов`язання ДФС України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної ТОВ ВК ЕФА № 90 від 14.11.2018 року на загальну суму з податком на додану вартість 42 104,00 грн, реєстраційний номер (за квитанцією, якою повідомлено про зупинку) 9264523473, датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України - 28.11.2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 року вперше подану ГУ ДФС у м. Києві у грудні 2019 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 13.04.2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України, а саме - Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були. Апелянту було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали від 28.05.2020 року, але не раніше дня закінчення карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Апелянт отримав 23.04.2020 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали ГУ ДПС у м. Києві як правонаступник ГУ ДФС у м. Києві на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що апеляційну скаргу повторно подано у межах річного строку на апеляційне оскарження рішення суду разом. Крім того, у клопотанні наголошено на тому, що звернення сторони із заявою про поновлення строку є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду, а КАС України не містить застережень щодо неможливості повторного подання апеляційної скарги у межах річного строку з моменту складання повного тексту судового рішення. Також вказано, що перерахування коштів для сплати судового збору має тривалу процедуру.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі 13.04.2020 року, копію оскаржуваного рішення суду отримано ГУ ДФС у м. Києві 16.11.2019 року (а.с. 99). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 16.12.2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 04.03.2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 02.01.2020 року. Вказаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року у зв`язку з частковим усуненням недоліків апеляційної скарги продовжено ГУ ДФС у м. Києві строк для усунення недоліків на п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали, яку отримано 16.01.2020 року. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 28.01.2020 року повернув ГУ ДФС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Тобто, Відповідач-2 мав достатній визначений законодавцем строк для сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.

Крім того, у постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Викладене, у свою чергу, свідчить про безпідставність посилання ГУ ДПС у м. Києві на те, що несвоєчасне подання апеляційної скарги було зумовлено тривалою процедурою сплати судового збору. До того ж, матеріали справи свідчать, що платіжне доручення від 18.12.2019 року №6739 про сплату судового збору на суму 2 881,50 грн. було виконано органами ДКС України 19.12.2019 року. Відтак, Апелент мав об`єктивну можливість подати відповідний документ до постановлення ухвали від 28.01.2020 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 805/2688/18-а.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Відповідачем-2 строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва виключно з підстав наявності в останнього конституційного права на повторне подання апеляційної скарги та тривалої процедури сплати судового збору. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеєр проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про його поновлення.

Керуючись ст.ст. 248, 295, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

М.І. Кобаль