Постанова

від 13.07.2020 по справі 826/1278/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1278/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чудак О.М. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Інвест Груп" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012081103, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж-Інвест Груп звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015, податкову вимогу №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити частково у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на момент винесення податкової вимоги форми Ю від 09.03.2016 № 393-17 та на момент прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 09.03.2016 № 3113/10/2654/17-25 за позивачем рахувалась податкова заборгованість, таким чином ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві правомірно та згідно з нормами чинного законодавства направлено податкову вимогу та рішення про опис майна з метою забезпечення позивачем сплати грошових зобов`язань, які набули статусу податкового боргу.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що підставою для прийняття податкової вимоги й рішення про опис майна у податкову заставу слугував висновок відповідача про наявність у ТОВ Престиж-Інвест Груп податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0012081103 від 30.12.2015. Позивач зауважує, що грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №0012081103 від 30.12.2015, не може вважатись податковим боргом, адже не є узгодженим, оскільки триває процедура судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 08.12.2015 державним ревізором-інспектором ДПІ в Оболонському районі проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року, за результатами перевірки якої складено акт №1001/15-03-13 від 08.12.2015.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, ст. 287 ПК України, що полягає в несвоєчасній сплаті податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року.

Актом перевірки встановлено, що узгоджене в уточнюючій податковій декларації №9220670218 від 28.10.2015 податкове зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року в сумі 135414,73 грн., граничний строк сплати якого 28.10.2015, позивач сплатив 29.10.2015.

30.12.2015 на підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0012081103, яким за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного ст. 287 ПК України, та на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 132467,21 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 13246,72 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб .

У зв`язку із наявністю у позивача станом на 08.03.2016 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з орендної плати з юридичних осіб в сумі 10343,77 грн., 09.03.2016 ДПІ в Оболонському районі прийняті податкова вимога №393-17 про сплату податкового боргу в сумі 10343,77 грн., а також рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю за вересень 2015 року, в якій зазначено ту саму суму річного податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, що й в раніше поданій декларації за вересень 2015 року, не свідчить про факт виявлення позивачем заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, а також про наявність у позивача обов`язку, передбаченого абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України. Крім того, суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015 оскаржене позивачем до суду, його правомірність є предметом судового розгляду у даній адміністративній справі. Станом на час прийняття податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016, судове рішення у даній справі не прийняте, а тому й не набрало законної сили. Отже, грошове зобов`язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні №0012081103 від 30.12.2015, станом на час прийняття вказаних вимоги та рішення не було узгодженим, відтак, податкова вимога №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 є передчасними.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами ст. 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в п. 100.11 ст 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

89.1.1 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами п. 95.3 цієї ж статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

При цьому, обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Відповідно до пп. 14 п. 1 ст. 153 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Приписами п. 1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 3 ст. 59 податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 4 ст. 59 ПК України).

Положеннями п. 5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в т.ч. і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання протягом 60 днів після винесення платнику податків податкової вимоги.

Так, підставою для прийняття податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 слугував висновок відповідача про наявність у ТОВ Престиж-Інвест Груп податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0012081103 від 30.12.2015.

З аналізу наведених норм законодавства, вбачається вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015 оскаржене ТОВ Престиж-Інвест Груп до суду, його правомірність є предметом судового розгляду у даній адміністративній справі. А тому, оскільки станом на час прийняття податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016, судове рішення у даній справі не набрало законної сили, грошове зобов`язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні №0012081103 від 30.12.2015, станом на час прийняття вказаних вимоги та рішення не було узгодженим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова вимога №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 є передчасними.

Також, враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.