Рішення

від 14.07.2020 по справі 299/745/20

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/745/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 30.01.1988 року.

Заповіт покійний чоловік не залишив.

Покійному чоловіку на праві приватної власності належали три земельні ділянки на території Олешницької сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: площею 0,87 га (кадастровий номер 2121283300:04:007:0036), площею 0,5403 (кадастровий номер 2121283300:01:001:0004, контур НОМЕР_3), ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,8800 га (кадастровий номер 2121283300:03:001:0067).

З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання спадкового нерухомого майна позивач здійснює одноосібно. Фактично позивачка вступила в володіння згаданими земельними ділянками. Діти позивачки декларують відсутність власного інтересу до предмета спадщини, однак жодних документальних дій, спрямованих на підтвердження факту відмови від спадщини вчиняти відмовляються. Така ситуація має місце на момент подання позову.

За вказаних обставин за прийняттям спадщини позивачка звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті чоловіка віднайти оригінали документованих матеріалів, які посвідчують належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.

За її зверненням орендарем спадкових земельних ділянок позивачу було надано копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Ці документи перебувають у розпорядженні орендаря в якості додатків до договорів оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, які було укладено спадкодавцем ОСОБА_2 . Вказаний документовані матеріали підтверджують належність спадкового майна покійному чоловіку.

У зв`язку з цим позивачка просить визнати за нею право власності на земельні ділянки, а саме: площею 0,87 га, кадастровий номер 2121283300:04:007:0036; площею 0,5403 га, кадастровий номер 2121283300:01:001:0004, контур НОМЕР_3, ділянка АДРЕСА_1 ; площею 0,8800 га, кадастровий номер 2121283300:03:001:0067.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.27).

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, однак до суду подано письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують (а.с.29, 31).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , останнє місце проживання якого було: АДРЕСА_2 . ( а.с. 8, 28).

Факт родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 30.01.1988 року (а.с.5).

За час свого життя ОСОБА_2 заповітного розпорядження не залишив.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме три земельні ділянки на території Олешницької сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: площею 0,87 га (кадастровий номер 2121283300:04:007:0036), площею 0,5403 (кадастровий номер 2121283300:01:001:0004, контур НОМЕР_3, ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,8800 га (кадастровий номер 2121283300:03:001:0067).

Документом, який підтверджує належність даних земельних ділянок ОСОБА_2 є Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9, 10, 11).

Оригінали правовстановлюючих документів втрачено.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 як дружина спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 30.01.1988 року (а.с.5).

Позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини до Виноградівської державної нотаріальної контори, однак нотаріус Боричок К.В відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно (а.с.34).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на зазначене, позивач вказує, що має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_2 , однак через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідачем по справі є рідні діти позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємці за законом першої черги, у відповідності до ст.1258, 1261 ЦК України.

Однак протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України вони не вчинили жодної дії, які б свідчили про їх намір прийняти спадщину.

Відповідно до статті 1261 ЦК позивач ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_2 відноситься до першої черги спадкування.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Факт проживання разом з спадкодавцем, в тому числі на день смерті підтверджується відміткою у паспорті про місце реєстрації від 16.10.1989 року (а.с. 4зв.).

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі шляхом визнання визнати права власності.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ІНПП НОМЕР_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовані на території с.Олешник Виноградівського району Закарпатської області площею 0,87 га, кадастровий номер 2121283300:04:007:0036; площею 0,5403 га, кадастровий номер 2121283300:01:001:0004, контур НОМЕР_3, ділянка № АДРЕСА_1 ; площею 0,8800 га, кадастровий номер 2121283300:03:001:0067.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо