Постанова

від 14.07.2020 по справі 127/30177/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/30177/19

Провадження № 22-ц/801/1101/2020

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 рокуСправа № 127/30177/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницяоблтеплоенерго до ОСОБА_1 про стягнення витрат за спожиті послуги з централізованого теплопостачання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 23 березня 2020 року у м. Вінниці суддею цього суду Бессараб Н. М., зі складанням його повного тексту 23 березня 2020 року ,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2019 року Комунальне підприємство Вінницяоблтеплоенерго (далі - КП Вінницяоблтеплоенерго ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання, мотивуючи його тим, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем послуг централізованого теплопостачання, що надаються позивачем, але у зв`язку з тим, що відповідач вчасно не розраховувалася за вказані надані послуги, виник борг в загальній сумі 84819,36 грн., з яких: 65510,70 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 4712,46 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 14596,20 грн. - суми втрат від інфляції.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2020 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Вінницяоблтеплоенерго заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в загальному розмірі 84819,36 грн., з яких: 65510,70 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 4712,46 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 14596,20 грн. - суми втрат від інфляції, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4250,00 грн.

Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, 22 квітня 2020 року подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначив, що цим судовим рішенням порушуються його права як іншого співвласника квартири, а судом неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому просив заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким застосувати 3- річний строк позовної давності та відповідно зменшити суму стягнутих на користь позивача коштів.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві КП Вінницяоблтеплоенерго зазначило, що оскаржуване заочне рішення вважає законним, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2125,00 грн, понесені у зв`язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство Вінницяоблтеплоенерго є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до умов визначених Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630, Законом України Про теплопостачання від 02 червня 2005 року № 2633-ІV, Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року за № 2189-VІІІ (а. с. 32-53).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 185177935 від 17 жовтня 2019 року видно, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 (а. с. 6-7).

Згідно з витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду ТОВ Центр муніципальних систем управління м. Вінниця у квартирі АДРЕСА_1 прописані: ОСОБА_1 (власник, наймач); ОСОБА_2 (син); ОСОБА_3 (невістка); ОСОБА_4 (внучка) (а. с. 31).

Відповідно до оборотної відомості за період з січня 2015 року по серпень 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за теплопостачання від установи Комунальне підприємство Вінницяоблтеплоенерго становить 65510,70 грн (а. с. 8-10).

З розрахунку суми заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за теплопостачання виникла 31 жовтня 2016 року (а. с. 11).

З матеріалів, долучених скаржником до апеляційної скарги, видно, що відповідно до дубліката свідоцтва на право власності на житло від 25 червня 1993 року квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 при спільній частковій власності 13/2000 (а. с. 96).

Згідно з реєстраційним свідоцтвом Вінницького міжміського бюро технічної інвентаризації від 26 травня 1997 року 13/2000 частин будинковолодіння АДРЕСА_4 на праві особистої власності зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а. с. 97).

21 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) уклали договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири під номером 166 АДРЕСА_5 що складає 13/6000 частин житлового цегляного будинку, житловою площею 6056,5 кв. м., розташованого АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 (а. с. 98).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 28793829 від 26 січня 2011 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_8 ).

У паспорті ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 16 липня 2004 року здійснено запис про реєстрацію місця його проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 (а. с. 100-102).

Статтею 67 ЖК України, передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної і гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , що кореспондується із ч. 2 ст. 68 ЖК УРСР, квартирна плата та плата за комунальні послуги нараховується та вноситься щомісячно.

Статтею 19 Закону України Про теплопостачання визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.

Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 передбачено, що оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними.

Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду заборгованість власників квартир за укладеними договорами, пов`язаними з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).

Натомість, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (статті 541 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Частиною 1 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки у період з 31 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2019 року позивачем надавалися послуги із централізованого опалення у квартиру АДРЕСА_1 , проте за отримані послуги у встановленому законом порядку сплачено не було, тому виник борг у розмірі 65510,70 грн, отже і за весь час прострочення сплати платежів правомірно нараховані інфляційні витрати в розмірі 14596,20 грн. та 3% річних в розмірі 4712,46 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 боргу за надання послуг із централізованого опалення у квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона користується цими послугами, а відповідач цього не здійснює, апеляційний суд відхиляє, оскільки суду не надано доказів того, що вказану квартиру було відключено від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, від наданих позивачем послуг ні відповідач, на апелянт у встановленому законом порядку не відмовлялись, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості ними також не надано. Крім того, ОСОБА_1 про своє непроживання у вказаній квартирі постачальника послуг на протязі 2015-2019 років належним чином не повідомляла, а доказів проживання за іншою адресою у вказаний період суду не надала. Водночас, ОСОБА_2 не надав апеляційному суду належних та допустимих доказів того, що у період з 31 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2019 року саме він користувався послугами із централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд неправомірно не залучив до участі у справі інших співвласників квартири АДРЕСА_1 , а покладення обов`язку по оплаті всієї заборгованості на відповідача порушує засади справедливості, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не зверталася до суду першої інстанції із клопотанням про залучення інших співвласників до розгляду справи в якості співвідповідачів та взагалі не повідомляла про їх існування, а задовольнивши позов суд не позбавив ОСОБА_1 права звернутися зі зворотною вимогою до решти співвласників квартири у порядку регресу, а ОСОБА_2 - права добровільно компенсувати частку витрат за спожиті послуги із централізованого опалення .

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції ні відповідача, ні апелянта належним чином не повідомлено про розгляд цієї справи, оскільки на адресу їх проживання: квартира АДРЕСА_1 , місцевим судом направлялись усі процесуальні документи, які вони не отримували, зокрема у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а. с. 60-61, 75-76); інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а. с. 77-75).

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування позовної давності, яке не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яка виникла у жовтні 2016 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши докази, долучені до відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2125,00 грн з огляду на таке.

03 лютого 2020 року між КП Вінницяоблтеплоенерго , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладеного договір № 71/01-09-20 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокати беруть на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнта, в тому числі з правом ведення справ у всіх судах усіх інстанції (а. с. 123-124).

Відповідно до додатку № 1 до договору № 71/01-09-20 про надання правової допомоги від 03 лютого 2020 року вартість послуг за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції становить 2125,00 грн (а. с. 124).

20 травня 2020 року ОСОБА_7 виписав КП Вінницяоблтеплоенерго рахунок № 20-05/20 про сплату 2125,00 грн за послуги з підготовки процесуальних документів та представництво в суді апеляційної інстанції по справі про стягнення заборгованості за теплопостачання з ОСОБА_1 (а. с. 125).

Згідно з платіжним дорученням № 1745 від 21 травня 2020 року КП Вінницяоблтеплоенерго сплатило ФОП ОСОБА_7 2125,00 грн за послуги згідно рахунку № 20-05/20 від 20 травня 2020 року (а. с. 126).

02 червня 2020 року адвокат Балтак О. О. подав відзив на апеляційну ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2020 року (а. с. 118-120).

Відповідно до ч. 1 та 3 (пункт 1) ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2125,00 грн, сплачені КП Вінницяоблтеплоенерго за надання професійної правничої допомоги, стягнути з ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2020 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Вінницяоблтеплоенерго (код ЄДРПОУ - 33649363) 2125,00 грн (дві тисячі сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Текст постанови виготовлено 14 липня 2020 року.