Ухвала

від 22.04.2020 по справі 757/2163/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2163/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року

слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

представника третьої особи: не з`явився,

прокурора: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАДМ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2019 року за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42019101060000237 від 08.08.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАДМ» звернулось до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2019 року за клопотанням прокурора Київської місцаевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 на будинок № 32 за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська у кримінальному провадженні № 42019101060000237 від 08.08.2019 року.

В обґрунтування клопотання ТОВ «ТАДМ» зазначає, що є добросовісним власником квартири АДРЕСА_1 , а під час накладення арешту на майно не було з`ясовано його реального власника вказаного майна. ТОВ «ТАДМ» будь-якого відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, не має. Дані про те, що майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 32, у тому числі, нежитлові приміщення № 3 та квартира

АДРЕСА_2 є предметом кримінального правопорушення чи отримане незаконним шляхом, тобто містить ознаки речових доказів, відсутні, що обумовлює необхідність скасування арешту майна. Крім того, застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження та порушує права ТОВ «ТАДМ» як власника майна.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В судове засідання представник особи, яка подала клопотання, не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні представника особи, яка подала клопотання, та прокурора, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом Печерського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2019 року за № 42019101060000237 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України.

В рамках здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2019 року у справі № 757/46573/19-к задоволено клопотання Прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 та накладено арешт, в тому числі, на будинок за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 32.

Як вбачається з матеріалів клопотання та ухвали слідчого судді про арешт майна, досудовим розслідуванням встановлено, що між ПАТ «ВТБ Банк» (банк), ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір поруки, яким поручитель прийняв на себе зобов`язання солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №16П від 10.08.2010 року з внесеними до нього 26.10.2010 р. та 04.03.2011 р. доповненнями. Цього ж дня між тими ж особами укладено договір застави майнових прав, яким заставодавець ( ОСОБА_4 ) передав заставодержателю - ПАТ «ВТБ Банк» в заставу майнові права по договору банківського вкладу в сумі 3 200 000,00 доларів США так цим вкладом забезпечено виконання позичальником в повному обcязі зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за ним користування, комісії, неустойки, будь-яких платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 16П від 10.08.2010 р.

Крім того, 11.03.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель), ОСОБА_4 (заставодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір про внесення змін №1 до договору застави майнових прав, яким заставодавець передав заставодержателю майнові права по договору банківського вкладу в сумі 3 200 000,00 доларів США. У подальшому, свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_5 в строк, обумовлений кредитним договором, не виконав. Після отримання претензій від ПАТ «ВТБ Банк» по поверненню грошових коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 16П від 10.08.2010 року, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами, звернувся до ОСОБА_4 з проханням виконати перед банком, як поручитель, обов`язок по поверненню кредиту та процентів за користування коштами у сумі 25 174 863,39 грн., аргументуючи це необхідністю недопущення зайвих фінансових втрат у виді штрафних санкцій за невиконання зобов`язання. Так, 14.03.2012 року ОСОБА_4 , будучи введеним в оману, погасив кредит ОСОБА_5 перед ПАТ «ВТБ Банк» та нараховані відсотки за користування кредитом за рахунок коштів депозиту, який належить ОСОБА_4 , на загальну суму 25 174 863,39 грн. У зазначений спосіб ОСОБА_5 зловживаючи довірою ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами останнього.

Встановлено, що кредитні кошти використані ОСОБА_5 в інтересах сім`ї, в тому числі і інтересах дружини ОСОБА_6 , шляхом придбання майна. Зокрема, ОСОБА_6 в період шлюбу з ОСОБА_5 набула право власності на, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:08:003:0014, 3223155400:08:003:0015, 3223155400:08:003:0016, 3223155400:08:003:0084, 3223155400:08:003:0085, 3223155400:08:003:0085, 8000000000:82:102:0039, 8000000000:82:102:0046, 8000000000:82:102:0138, 8000000000:82:102:0045, які знаходяться у смт. Козин, Обухівського району, Київської області та 3 житлові будинки, які розташовані по АДРЕСА_3 під номерами 23-А, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Оскільки, кошти ОСОБА_5 останньому не повернув ОСОБА_4 звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 в порядку регресу 25 174 863,39 грн. та 3 654,01 грн. судових витрат, заочним рішенням якого від 24.11.2014 року, у справі № 757/17997/14-ц, залишеним 19.05.2015 року без змін Апеляційним судом міста Києва та 16.09.2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ позов задоволено.

З відкритих джерел органу досудового розслідування відомо, що ОСОБА_6 є власником юридичної особи-нерезидента Сайдей Інвестментс Лімітед (Кіпр). Сайдей Інвестментс Лімітед в свою чергу є власником корпоративних прав ТОВ "БУТІК КИЇВСЬКОЇ НЕРУХОМОСТІ" (ЄДРПОУ 34679708), ТОВ "СЕРЕНІТІ ПРОПЕРТІЗ" (ЄДРПОУ 41314125) та АТ "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ЮКОН" (ЄДРПОУ 41476864) ТОВ "ДК ІНВЕСТСИСТЕМ" (ЄДРПОУ 35309311), які є власниками значної кількості рухомого та нерухомого майна в Україні. В свою чергу, АТ "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ЮКОН", володіє 49% корпоративних прав СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВ "АГРОКРЯЖ" (ЄДРПОУ 36187994) та 49% ТОВ "АГРО-С" (ЄДРПОУ 31522243). Однак, зазначені дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дають підстави вважати, що вони продовжуватимуть вчиняти дії, спрямовані на уникнення стягнення заборгованості за судовим рішенням і здійснять відчуження, належних ОСОБА_6 корпоративних прав на вказані суб`єкти господарювання.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2019 року вбачається, що при накладенні арешту на майно, в тому числі, будинок за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 32, слідчий суддя виходив з того, що зазначене нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК Україна, тобто воно має значення речового доказу у кримінальному провадженні № 42019101060000237 від 08.08.2019 року.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні наразі триває, а доводи клопотання не містять належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на будинок АДРЕСА_6 , на теперішній час відпала, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування клопотання, підлягають з`ясуванню в ході досудового розслідування.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням, на даній стадії провадження не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи в застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, з чим закон пов`язує можливість скасування арешту майна, а відтак в задоволенні клопотання cлід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАДМ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2019 року за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42019101060000237 від 08.08.2019 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1