Ухвала

від 14.07.2020 по справі 991/358/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/358/20

Провадження1-кс/991/5908/20

У Х В А Л А

іменем України

14 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від розгляду скарги на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИЛА:

13.07.2020 ОСОБА_3 заявлений відвід слідчому судді ОСОБА_4 від розгляду його скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52019000000000169.

В обґрунтування заявленого відводу ОСОБА_3 посилається на те, що нею вже була розглянута по суті його скарга у цій справі та ухвалою від 13.02.2020 відмовлено в її задоволенні, однак Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала зазначену ухвалу і направила справу на повторний розгляд до Вищого антикорупційного суду. Тому заявник стверджує, що повторна участь слідчого судді ОСОБА_4 після скасування рішення в новому провадженні є неможливою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана заява про відвід розподілена слідчому судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

В судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Слідчий суддя ОСОБА_4 пояснень з приводу заявленого відводу не надала, просила розглядати заяву про відвід без її участі.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши матеріали заяви слідчий суддя дійшла таких висновків.

В січні 2020 рокудо Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 від 28.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000169 від 26.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України. Протоколом автоматичного визначення слідчого судді ця скарга розподілена на суддю ОСОБА_4 , справі присвоєний номер 991/358/20. Ухвалою від 13.01.2020 слідчий суддя відкрила провадження у справі за цією скаргою. За результатами розгляду скарги слідчим суддею ОСОБА_4 була постановлена ухвала від 13.02.2020 у справі № 991/358/20 (провадження №1-кс/991/359/20), якою в задоволенні скарги відмовлено. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 зазначена ухвала від 13.02.2020 скасована та матеріали скарги направлені до Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про встановлення підстав виконання процесуальних вимог, визначених ст. 304, 306 КПК України. Автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду вказана скарга визначена на розгляд слідчому судді ОСОБА_4 . В судовому засіданні 13.07.2020 ОСОБА_3 заявив судді відвід з посиланням на неможливість її повторної участі у справі.

Незалежність і об`єктивність слідчого судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу, визначенийст.75, 76 КПК України. Так, частиною 1 ст. 76 КПК України передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Згідно зі ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Положеннями частин 1, 5 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно із статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI З`їзду суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

В даному випадку слідчий суддя враховує, що розгляд скарги ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 52019000000000169 вже здійснювався слідчим суддею ОСОБА_4 , отже, в неї вже сформоване внутрішнє переконання щодо підстав для відкриття провадження за цією скаргою, її суті та доводів скаржника. Слідчий суддя розглянула цю скаргу по суті та відмовила в її задоволенні, що виразила в ухвалі від 13.02.2020. Хоча сам факт розгляду слідчим суддею скарги, ухвала по якій скасована в порядку перегляду, не є підставою для відводу судді, з метою уникнення в учасників кримінального провадження сумніву щодо її упередженості необхідно забезпечити достатні гарантії безсторонності слідчого судді, який буде розглядати скаргу повторно.

За таких умов, суддя доходить до висновку про наявність підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження № 52019000000000169. Тому заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді від розгляду такої скарги слід задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 75- 81,309 КПК України,слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від розгляду скарги на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1