Ухвала

від 07.07.2020 по справі 487/10132/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 487/10132/14-ц

провадження № 61-8424св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Корнешової Т. В., від 17 травня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., від 20 травня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду

за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду

з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати незаконними та скасувати пункти 43, 43.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 834 кв. м за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудпроект (далі - ТОВ Миколаївбудпроект )

з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва

та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ № 140144

від 27 листопада 2009 року, кадастровий номер 4810136300:12:001:0012, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований за № 010949702036

від 29 жовтня 2009 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, та повернути територіальній громаді м. Миколаєва вказану земельну ділянку шляхом витребування її у ОСОБА_3 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня

2017 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано пункти 43, 43.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 834 кв. м за рахунок земель ТОВ Миколаївбудпроект

з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ № 140144 від 27 листопада 2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:001:0012, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований за № 010949702036 від 29 жовтня 2009 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Витребувано у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 834 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0012 по

АДРЕСА_1 та зобов`язано його повернути земельну ділянку

у комунальну власність територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва

від 16 червня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня

2017 року змінено.

Викладено четвертий абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: зобов`язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею

834 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0012 по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2017 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович