Постанова

від 24.06.2020 по справі 130/1509/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 130/1509/18

провадження № 61-6087св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агросервіс Біликівці ,

третя особа - державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Ярослав В`ячеславович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,

від 05 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агросервіс Біликівці (далі -

ТОВ Агросервіс Біликівці ), третя особа - державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Я. В., про визнання правочину недійсним.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 1,7774 га, кадастровий номер 0521080300:05:003:0054, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. На початку липня 2017 року під час проведення зборів власників земельних ділянок (паїв) позивачу стало відомо про те, що належна їй земельна ділянка перебуває в користуванні у ТОВ Агросервіс Біликівці . З інформаційної довідки від 15 травня 2018 року вона дізналася, що між нею та відповідачем ТОВ Агросервіс Біликівці існує договір оренди № б/н від 21 липня 2017 року вказаної земельної ділянки строком на сім років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить

6 % від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Вказувала, що зазначений договір нею не укладався та не підписувався, при зверненні до відповідача про надання їй екземпляру договору оренди відповіді не отримала. Відповідач всупереч її волі незаконно використовує належну їй земельну ділянку.

Із урахуванням зазначеного, керуючись положеннями статей 203, 215 ЦК України, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 21 липня 2017 року, укладений між нею та

ТОВ Агросервіс Біликівці , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36353668 від 28 липня 2017 року, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я. В., на оренду земельної ділянки площею 1,7774 га, кадастровий номер 0521080300:05:003:0054.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, у складі судді Верніка В. М., від 07 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 21 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс Біликівці , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36353668

від 28 липня 2017 року, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я. В., про оренду земельної ділянки площею 1,7806 га, кадастровий номер 0521080300:05:003:0054. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 доведено відсутність її особистого волевиявлення на передачу в оренду належної їй земельної ділянки на умовах, що були визначені в договорі оренди землі в

ід 21 липня 2017 року, а також те, що вона не підписувала зазначеного договору оренди землі та не надавала відповідних повноважень іншій особі на його підписання. Відповідач не заперечив та не спростував цих доводів позивача, не маючи жодних об`єктивних перешкод для відповідного захисту власних прав та інтересів, а також не довів укладення оспорюваного договору оренди у передбаченій законом письмовій формі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Агросервіс Біликівці задоволено. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада

2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають оскільки, позивач, всупереч частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, не довів належними доказами позовні вимоги, клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи не заявляла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не взяв до уваги тих обставин, що для заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та її призначення у суду першої інстанції мав бути оригінал договору, який є у наявності тільки у сторони відповідача. У позивача відсутній оригінал договору оренди, а тому остання не мала можливості його надати, незважаючи на неодноразові звернення до орендаря земельної ділянки, власником якої є позивач. Проведення експертизи без оригіналу договору оренди є неможливим. При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовано положення статті 84 ЦПК України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 18 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 грудня 2007 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,7774 га, кадастровий номер 0521080300050030054, яка знаходиться на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 25 липня 2017 року державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я. В. зареєстрований договір оренди зазначеної земельної ділянки від 21 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс Біликівці строком на сім років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить 6 % від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки (а. с. 9).

Відповідно до копії акту від 22 травня 2018 року, складеного ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , нею подавався запит до

ТОВ Агросервіс Біликівці про отримання копії договору оренди земельної ділянки площею 1,7774 га кадастровий номер 0521080300050030054 (а. с. 6).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 13, 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально; типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно вимог статті 327 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на те, що оспорений договір оренди не укладала та не підписувала, відповідач всупереч її волі використовує належну їй земельну ділянку. При зверненні до відповідача про надання їй оригіналу оспореного договору відповіді позивач не отримала.

Звертаючись до суду, позивач просила витребувати у відповідача оригінал договору оренди земельної ділянки (а. с. 22).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами тієї обставини, що вона не укладала оспорюваний договір оренди, а підпис у ньому вчинений іншою особою. Обов`язок доведення вказаного факту покладається на позивача.

Частиною першою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 10 липня 2018 року витребувано від відповідача ТОВ Агросервіс Біликівці оригінал договору оренди землі № б/н від 21 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс Біликівці . Вказану ухвалу відповідач отримав 22 липня 2018 року (а. с. 28), однак оригінал договору оренди на вимогу суду першої інстанції відповідачем надано не було.

Оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2017 року було надано відповідачем лише на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції (а. с. 73-77).

Як видно із журналу судового засідання від 05 лютого 2019 року, суд апеляційної інстанції оглянув наданий відповідачем у суді апеляційної інстанції оригінал оспореного договору оренди землі від 21 липня 2017 року та встановив, що цей договір підписаний усіма сторонами, у тому числі має місце підпис від імені ОСОБА_1 , а тому виходив із наявності волевиявлення позивача на укладення договору. Це судове засідання відбувалось у відсутність позивача ОСОБА_1 або її уповноваженого представника (а. с. 78, 79).

За приписами частин першої-третьої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати вимоги як щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок.

Беручи до уваги наданий відповідачем оригінал оспореного договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд не з`ясував та не дослідив причин неподання відповідачем такого доказу до суду першої інстанції, зважаючи на те, що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10 липня 2018 року суд першої інстанції вирішив також питання про витребування від

ТОВ Агросервіс Біликівці оригіналу договору оренди землі від 21 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством. Суд апеляційної інстанції не з`ясував причини невиконання відповідачем ухвали суду першої інстанції.

Висновок апеляційного суду про те, що звертаючись до суду із позовом ні позивач, ні її представник, не порушували клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи, зроблено без урахування пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, на який позивач посилалася у поданих поясненнях на апеляційну скаргу відповідача.

Пунктом 3.5 вказаної Інструкції встановлено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Апеляційний суд правильно виходив із того, що ідентифікація виконавця підпису орендодавця на договорі оренди потребує застосування спеціальних знань, і належність підпису позивача на договорі можливо встановити шляхом призначення судом і проведення почеркознавчої експертизи, однак не врахував, що така експертиза може бути проведена за наявності оригіналу договору оренди, який на вимогу міськрайонного суду відповідачем надано не було.

Не надано оцінки тій обставині, що відповідач ухилився від надання оригіналу договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що на вимогу позивача та на виконання ухвалиміськрайонного суду про витребування доказів від 10 липня 2018 року відповідачем не було надано оригінал оспореного договору оренди, що унеможливлювало проведення судової почеркознавчої експертизи, висновок апеляційного суду про те, що позивач не порушувала клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис на оригіналі договору оренди, не може вважатись об`єктивним. При цьому судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що після того, як відповідач надав оригінал договору оренди землі, позивача не було у судовому засіданні, тому і клопотання про призначення експертизи вона заявити не могла. Апеляційний суд не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу у реалізації процесуальних прав, зокрема, після надання відповідачем оригіналу договору оренди земельної ділянки не роз`яснив позивачу право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Апеляційним судом не враховано положення частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищевказаних порушень, допущених судом апеляційної інстанції, оскаржена постанова від 05 лютого 2019 року не може вважатись законною і обґрунтованою.

Таке застосування норм процесуального права узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 .

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням наведеного, оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович