Рішення

від 18.06.2020 по справі 910/4044/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2020Справа № 910/4044/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства Плай в особі відокремленого підрозділу Інформаційно-диспетчерська служба Еліт-Таксі

до Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет

про визнання інформації такою, що порушує права, зобов`язання спростувати інформацію, відновлення порушених прав, стягнення моральної шкоди

за участю представників сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача Заїць П.К. (адвокат)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Приватне підприємство "Плай" в особі відокремленого підрозділу Інформаційно-диспетчерська служба "Еліт-Таксі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (далі - відповідач) про визнання інформації такою, що порушує права, зобов`язання спростувати інформацію, відновлення порушених прав, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 17.12.2019 на сайті www.tsn.ua, а також у соціальній мережі Facebook на сторінці Авто.ТСН.ua , власником яких є відповідач, була розміщена стаття під назвою Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу . У вищевказані статті розповідається про конкретний випадок, що відбувся в м. Києві за участю сервісу таксі, який поводиться недобросовісно по відношенню до своїх клієнтів, а саме за окрему доплату в розмірі 40,00 грн пропонує пасажирам з дітьми не перевезення дитини у автокріслі, як це передбачено чинним законодавством, а право взагалі пересуватись у таксі і не сплачувати штраф у разі зупинки автомобіля таксі Патрульною поліцією України. При цьому публікація зазначеної статті була здійснена з використанням зображення символу Еліт-таксі , який зареєстрований як знак для товарів і послуг (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 94673 від 30.07.2007, патенту на промисловий зразок № 15287 від 12.11.2007). Позивач наполягав, що висвітлена відповідачем у статті інформація не має жодного відношення до діяльності сервісу таксі Еліт-Таксі , але самовільне використання відповідачем зображення символа Еліт-Таксі для ілюстрації поданого матеріалу негативного змісту про шахрайство служби таксі без зазначення назви такої служби призвело до того, що громадяни, ознайомившись з матеріалом, який викладений у статті, зробили висновок, що саме компанія Еліт Таксі нахабно та безпідставно стягує додаткові кошти з клієнтів, внаслідок чого постраждала ділова репутація позивача.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив:

- визнання інформації, яка розповсюджена відповідачем у статті Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу на веб-сайті www.tsn.ua та у соціальній мережі Facebook на сторінці авто.tch.ua , такою, що порушує права Інформаційно-диспетчерської служби Еліт-Таксі - відокремленого підрозділу позивача на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації;

- зобов`язання відповідача спростувати поширену відносно Інформаційно-диспетчерської служби Еліт-Таксі , яка є відокремленим підрозділом позивача, інформацію, яка викладена у статті Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу на веб-сайті www.tsn.ua та у соціальній мережі Facebook на сторінці авто.tch.ua , що вводить в оману читачів, шляхом опублікування вибачення перед Інформаційно-диспетчерською службою Еліт-Таксі , яка є відокремленим підрозділом позивача, за власний рахунок на веб-сайті www.tsn.ua та у соціальній мережі Facebook на сторінці авто.tch.ua ;

- відновлення порушених прав на честь, гідність та репутацію Інформаційно-диспетчерської служби Еліт-Таксі , яка є відокремленим підрозділом позивача, шляхом зобов`язання відповідача звернутись на адресу ІДС Еліт-Таксі з листом з вибаченням у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили;

- стягнення з відповідача на користь позивача в інтересах ІДС Еліт-Таксі моральної шкоди в розмірі 1,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/4044/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 05.05.2020.

24.04.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

04.05.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що вважає відсутнім склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення даного позову, а також відсутній предмет самого позову, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 28.05.2020.

22.05.2020 до суду надійшла подана відповідачем відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що оскаржувані ним дії відповідача у повній мірі відповідають складу правопорушення, яке полягає у поширенні негативної інформації, що суттєво вплинула ділову репутацію позивача. Тому позивач вважав поданий ним позов обґрунтованим та просив суд заявлені ним позовні вимоги задовольнити.

28.05.2020 позивачем було подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю 1+1 Інтернет про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams.

У судовому засіданні 18.06.2020 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.06.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 17.12.2019 на сайті www.tsn.ua, а також у соціальній мережі Facebook на сторінці Авто.ТСН.ua , власником яких є відповідач, була розміщена стаття під назвою Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу .

У вищевказані статті розповідається про конкретний випадок, що відбувся в м. Києві за участю сервісу таксі, який поводиться недобросовісно по відношенню до своїх клієнтів. Недобросовісність сервісу таксі полягала у тому, що такий сервіс за окрему доплату в розмірі 40,00 грн пропонує пасажирам з дітьми не перевезення дитини у автокріслі, як це передбачено чинним законодавством, а право взагалі пересуватись у таксі і не сплачувати штраф у разі зупинки автомобіля таксі Патрульною поліцією України.

При цьому публікація зазначеної статті була здійснена з використанням зображення символу Еліт-таксі , який зареєстрований як знак для товарів і послуг (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 94673 від 30.07.2007, патенту на промисловий зразок № 15287 від 12.11.2007).

Позивач наполягав, що висвітлена відповідачем у статті інформація не має жодного відношення до діяльності сервісу таксі Еліт-Таксі , але самовільне використання відповідачем зображення символа Еліт-Таксі для ілюстрації поданого матеріалу негативного змісту про шахрайство служби таксі без зазначення назви такої служби призвело до того, що громадяни, ознайомившись з матеріалом, який викладений у статті, зробили висновок, що саме компанія Еліт Таксі нахабно та безпідставно стягує додаткові кошти з клієнтів, внаслідок чого постраждала ділова репутація позивача.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб`єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Статтею 200 ЦК України передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Положеннями ст. 1 Закону України Про інформацію визначено, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Статтею 22 Закону України Про інформацію визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 роз`яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивачем доведений факт поширення інформації, а саме статті під назвою Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу , зокрема, шляхом долучення до матеріалів справи скріншотів (роздруківок) веб-сторінок, на яких таку статтю було опубліковано.

Водночас суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що відповідачем використана саме емблема служби Еліт Таксі , зображення символу служби таксі (який має вигляд телефонної трубки) є неповним та не дозволяє ідентифікувати його як зображення символу Еліт-таксі , який зареєстрований як знак для товарів і послуг (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 94673 від 30.07.2007, патенту на промисловий зразок № 15287 від 12.11.2007).

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, зазначено, що при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права. Частиною 1 статті 10 цієї Конвенції закріплено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися: своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, враховуючи, що інформація, викладена у статті під назвою Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу , не містить фактичних даних, які б можливо було перевірити або встановити, при цьому, не містить відомостей/даних, які б стверджували про те, що відповідач порушив норми чинного законодавства, відповідно суд дійшов висновку, що поширені відомості є лише припущенням автора і не можуть розцінюватись як поширення недостовірної інформації, оскільки мала місце реалізація автором свого конституційного права на свободу вираження поглядів, передбаченого ст. 40 Конституції України право, а не поширення недостовірної інформації.

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи встановлено, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Доказів того, що інформація, наведена у статті під назвою Перевезення дітей в автокріслі. Таксі-сервіс у Києві придумав цинічну аферу , принижує гідність, честь чи ділову репутацію саме позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, суду надано не було, тоді як відповідно до ст. 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення вказаних обставин, як на особу, яка посилається на такі обставини.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1,00 грн суд зазначає наступне.

Зазначені вимоги позивача розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена як самостійно, так і у поєднанні із вимогами про опублікувала спростування недостовірної інформації.

Зважаючи на право, за захистом якого позивач звернувся до суду, та підстави позову, при розгляді даного спору суд виходить з того, що законодавчо передбаченим способом захисту слід вважати звернення з вимогами про стягнення моральної шкоди.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 роз`яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Вимагаючи стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач не підтвердив жодними доказами факт завдання шкоди його немайновим правам та не обґрунтував розрахунку розміру моральної шкоди.

Оскільки, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, зокрема, моральних, приниження його ділової репутації в результаті неправомірних дій відповідача, то вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а відтак не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 15.07.2020.

Суддя О.Г. Удалова