Рішення

від 14.07.2020 по справі 910/6353/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2020Справа № 910/6353/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6353/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 89139,82 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - відповідач) про стягнення 89139,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 доставив вантажі і порожні вагони з порушенням термінів, йому нараховано штраф у розмірі 89139,82 грн, який заявлений до стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6353/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що усі вагони були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через не прийом даного вантажу станціями призначення через перевантаження. При цьому відповідач заявив клопотання про зменшення штрафу на 50%, з огляду на відсутність негативних наслідків для позивача та не завдання останньому збитків таким порушенням зобов`язань відповідачем, що свідчить про неспівмірність заявленого штрафу. Також відповідач наголошує на тому, що в нього відбулось різке зростання обсягу податкового навантаження, у зв`язку з скасуванням пільги зі сплати земельного податку та не отримання ним компенсації з бюджету збитків, пов`язаних із здійсненням пільгових пасажирських перевезень, що призвело до вкрай складного економічного стану відповідача.

11.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів відповідача, оскільки Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено випадки коли може відбутися затримка в термінах доставки вантажів та порядок їх оформлення, однак на спірних залізничних накладних, такі відмітки відсутні або ж оформленні з порушенням п. 2.9 зазначених Правил.

Також позивач заперечує проти клопотання про зменшення розміру штрафу, оскільки розмір штрафу, передбачений Статутом залізниць України, жодним чином не ставиться в залежність від наявності та розміру збитків, а відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ

07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (перейменовано на Акціонерне товариство Українська залізниця ) (далі-перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць та інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п. 1.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС Месплан або АС Клієнт УЗ , або вчинення замовником будь - якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня по листопад 2019 року відповідач на замовлення позивача здійснював перевезення вантажу та доставку порожніх вагонів на адресу одержувачів - Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії Одеський зерновий термінал , Товариства з обмеженою відповідальністю Тіс та безпосередньо позивача, що підтверджується залізничними накладними №47556345 від 02.10.2019, №45147592 від 21.10.2019, №41575275 від 28.10.2019, №44290401 від 25.10.2019, №32536013 від 25.10.2019, №45319332 від 26.10.2019, №32613861 від 01.11.2019, №32729915 від 11.11.2019, №41945775 від 07.11.2019, №41945734 від 07.11.2019, №41945742 від 07.11.2019, №41945726 від 07.11.2019, №42062802 від 10.11.2019, №42062752 від 10.11.2019, №42062778 від 10.11.2019, №42062810 від 10.11.2019, №42066282 від 10.11.2019, №42066266 від 10.11.2019, №42066225 від 10.11.2019, №41909185 від 06.11.2019, №42103606 від 11.11.2019 та №41925264 від 06.11.2019.

Однак відповідач, як зазначає позивач, порушив передбачені у пункті 41 Статуту залізниць України та Правилах обчислення термінів доставки вантажів строки доставки вантажу та порожніх вагонів за вказаними накладними у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 89139,82 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).

У відповідності до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

При цьому, пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі долучених залізничних накладних №47556345 від 02.10.2019, №45147592 від 21.10.2019, №41575275 від 28.10.2019, №44290401 від 25.10.2019, №32536013 від 25.10.2019, №45319332 від 26.10.2019, №32613861 від 01.11.2019, №32729915 від 11.11.2019, №41945775 від 07.11.2019, №41945734 від 07.11.2019, №41945742 від 07.11.2019, №41945726 від 07.11.2019, №42062802 від 10.11.2019, №42062752 від 10.11.2019, №42062778 від 10.11.2019, №42062810 від 10.11.2019, №42066282 від 10.11.2019, №42066266 від 10.11.2019, №42066225 від 10.11.2019, №41909185 від 06.11.2019, №42103606 від 11.11.2019 та №41925264 від 06.11.2019 відповідачем було взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу та порожніх вагонів, здійснення чого не заперечується сторонами, однак позивачем вказується на порушення встановлених строків доставки вантажу та порожніх вагонів.

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).

Положеннями п. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Так, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок (підпункт 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (пункти 41, 116 Статуту залізниць України)).

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі Навантаження призначено на ____число _____місяць (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

При цьому, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений пунктом 116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого пунктом 116 Статуту штрафу відсутні (інформаційний лист ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012).

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, а саме: №47556345 від 02.10.2019 (540 км), №45147592 від 21.10.2019 (460 км), №41575275 від 28.10.2019 (282 км), №44290401 від 25.10.2019 (631 км), №32536013 від 25.10.2019 (509 км), №45319332 від 26.10.2019 (460 км), №32613861 від 01.11.2019 (585 км), №32729915 від 11.11.2019 (543 км), №41945775 від 07.11.2019 (350 км), №41945734 від 07.11.2019 (350 км), №41945742 від 07.11.2019 (350 км), №41945726 від 07.11.2019 (350 км), №42062802 від 10.11.2019 (282 км), №42062752 від 10.11.2019 (282 км), №42062778 від 10.11.2019 (282 км), №42062810 від 10.11.2019 (282 км), №42066282 від 10.11.2019 (269 км), №42066266 від 10.11.2019 (269 км), №42066225 від 10.11.2019 (269 км), №41909185 від 06.11.2019 (269 км), №42103606 від 11.11.2019 (350 км) та №41925264 від 06.11.2019 (295 км), виходячи з відстані перевезення, правил щодо розрахунку термінів доставки вантажу, встановлених у Правилах обчислення термінів доставки вантажів (1 доба за 200 км) та умов п. 2.4 вказаних Правил, вантаж та порожні вагони відповідачем доставлено одержувачам з порушенням терміну доставки.

Отже, залізниця повинна сплатити одержувачу штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірах, визначених в пункті 116 Статуту.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд приходить до висновку, що сума штрафу, нарахованого на підставі пункту 116 Статуту за наслідками перевезення вантажу та порожніх вагонів з перевищенням нормативних строків становить 89139,82 грн.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу за умови пред`явлення накладної. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації) . Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України, вантажоодержувачі - Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії Одеський зерновий термінал та Товариство з обмеженою відповідальністю Тіс передали право пред`явлення претензії та позову, вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ , що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувачів на залізничних накладних №47556345, №45147592, №41575275, №44290401, №32536013, №45319332, №32613861 та №32729915.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем строків доставки вантажу та перевезення порожніх вагонів, в той час як відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити штраф за порушення строків доставки.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини в простроченні доставки вантажу та порожніх вагонів, оскільки таке прострочення відбулось через перевантаження станцій призначення, з підстав їх недоведеності.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Абзацом 2 пункту 2.9 вищезазначених Правил унормовано, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Однак, в порушення вищевикладеного, залізничні накладні №45147592, №41575275, №32536013, №32729915, №41945775 не містять відповідних відміток залізниці, а відмітки за залізничними накладними №47556345, №44290401, №45319332, №32613861, №41945734, №41945742, №41945726, №42062802, №42062752, №42062778, №42062810, №42066282, №42066266, №42066225, №41909185, №42103606, №41925264 не містять причини затримки вагонів, у зв`язку з чим є неналежними відмітками у розумінні абзацу 2 пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів та не можуть бути підставою для збільшення терміну доставки.

Крім того, відповідач не надав доказів дотримання вимог п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, яка визначає, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Відповідачем відповідні акти, оформлені у відповідності до вказаних Правил, суду надані не були.

Відтак, з огляду на те що факт порушення відповідачем терміну доставки підтверджується матеріалами справи і належні докази відсутності вини відповідача у порушенні термінів не надані, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця штрафу у розмірі 89139,82 грн, розрахунок якого відповідає вимогам чинного законодавства.

В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафу на 50% у зв`язку з відсутністю збитків у позивача та складним економічним станом відповідача, у зв`язку з зростанням на нього податкового навантаження через скасування пільги зі сплати земельного податку та не отримання з бюджету компенсації збитків, пов`язаних із здійсненням пільгових пасажирських перевезень.

Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Як встановлено судом, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір штрафу та обставини, на які посилається відповідач, як на підставу зменшення штрафу на 50% від заявленої суми, суд прийшов до висновку, що винятковість обставин, які призвели до порушення зобов`язання відповідачем не доведено.

Так, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а скасування пільги зі сплати земельного податку та не отримання з бюджету компенсації збитків, пов`язаних із здійсненням пільгових пасажирських перевезень не стосуються предмета даного спору та не можуть вважатися тими винятковими обставинами, які б мали своїм наслідком зменшення розміру штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань.

До того ж відповідач не надав жодних доказів вкрай складного свого економічного стану, а згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Акціонерного товариства Українська залізниця за посиланням https://www.uz.gov.ua/about/investors/ та https://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/518277/ визначено, що чистий прибуток товариства у 2019 році склад 3,0 млрд гривень. При цьому дохід від реалізації продукції Укрзалізниці в порівнянні з попереднім періодом збільшився на 8,4% - до 90,4 млрд грн. Найбільша частка (91%) в структурі доходу від реалізації продукції - це доходи від перевезень вантажів та пасажирів, які у 2019 році склали 82,4 млрд грн. Таким чином, діяльність Акціонерного товариства Українська залізниця в цілому є прибутковою.

Також судом враховано, що відповідач не надав доказів, що затримка доставки вантажу та порожніх вагонів виникла з причин, які не залежали від нього, а залежали від дій третіх осіб, як і не надав доказів того, що ним завчасно було повідомлено відправника чи отримувача вантажу про затримку доставки вантажу з метою вчинення певних дій.

В свою чергу позивач, у своїх запереченнях зазначає, що вагони, які зазначені в залізничних накладних, за якими позивачем нараховано штраф, перебувають в оренді, а відтак кожний день затримки терміну доставки вантажу та порожніх вагонів завдають позивачу додаткові витрати у вигляді сплати орендних платежів за час їх понаднормового використання.

Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини порушення відповідачем строків доставки вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 89139,82 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-МАГІСТРАЛЬ (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 4-А, ідентифікаційний код 36240675) штраф у розмірі 89139 (вісімдесят дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 14.07.2020.

Суддя Т.В. Васильченко