Рішення

від 03.06.2020 по справі 911/2752/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа № 911/2752/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Петренко А. А.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Приватна фірма Агробізнес-Центр", с. Федюківка, Лисянський район, Черкаська область

до ОСОБА_1 , м. Біла Церква, Київська область

про стягнення 944 954, 98 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП "Приватна фірма Агробізнес-Центр" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 398 422, 00 грн основної заборгованості, 151 077, 30 грн інфляційних збитків, 34 777, 00 грн 3% річних, 359 758, 68 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за поставлений товар згідно з договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., укладеним між ПП "Приватна фірма Агробізнес-Центр" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору відповідального зберігання № б/н від 20.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2019 р. відкрито провадження у справі № 911/2752/19 за позовом ПП "Приватна фірма Агробізнес-Центр" до ОСОБА_1 про стягнення 944 954, 98 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 27.11.2019 р.

27.11.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 08.01.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.01.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 29.01.2020 р.

28.01.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № б/н від 28.01.2020 р., у якій він просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

29.01.2020 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 29.01.2020 р., у якому він просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

29.01.2020 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.02.2020 р.

13.02.2020 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.02.2020 р.

26.02.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.03.2020 р.

11.03.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.03.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2020 р. постановлено повідомити учасників справи, що розгляд даної справи у судовому засіданні 25.03.2020 року не відбудеться, і призначено проведення судового засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 13.05.2020 р.

13.05.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.06.2020 р.

03.06.2020 р. представники учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2014 р. між позивачем (надалі - Поклажодавець) та відповідачем (надалі - Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № б/н, згідно умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар згідно товаро-транспортних накладних, а саме:

- товаро-транспортна накладна № 002498 від 27.10.2014 р. - СОЯ в кількості 29 660 тон, вологістю 12%,

- товаро-транспортна накладна № 79 від 28.10.2014 р. - СОЯ в кількості 29 120 тон, вологістю 12%,

- товаро-транспортна накладна № 80 від 28.10.2014 р. - СОЯ в кількості 24 500 тон, вологістю 12%,

- товаро-транспортна накладна № 81 від 28.10.2014 р. - СОЯ в кількості 29 840 тон, вологістю 12%,

переданий йому Поклажодавцем (надалі іменується майно ), і повернути цей товар Поклажедавцеві у схоронності.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що за цим Договором на зберігання передається майно перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в складських документах, що видаються Зберігачем Поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання.

Відповідно до п. 1.3. Договору відповідальне зберігання за цим Договором є платним, а саме: 1 (Одна) грн. 00 коп. за 1 тону/1 місяць.

Згідно з п. 1.4. Договору склад знаходиться за адресою: с. Завадівка, вул. Шевченко, буд. 48А.

Підпунктом 2.1.1. п. 2.1. Договору встановлено, що Зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів до забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

Підпунктом 2.1.4. п. 2.1. Договору визначено, що Зберігач зобов`язаний повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Згідно з п. 2.3. Договору Зберігач має право першочергової купівлі товару, яке знаходиться на зберіганні, за ринковою вартістю на момент реалізації Поклажодавцем.

Підпунктом 3.1.1. п. 3.1. Договору визначено, що Поклажодавець зобов`язаний передати Зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 3 (три) календарних днів після набрання чинності цим Договором.

Відповідно до підпункту 3.1.2. п. 3.1. Договору Поклажодавець зобов`язаний забрати у Зберігача майна до закінчення строку цього Договору.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Відповідно до п. 6.2. Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та закінчується " 01" червня 2015 року.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов договору відповідального зберігання № б/н від 20.10.2014 р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання майно - сою у загальній кількості 113,12 т, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 002498 від 27.10.2014 р., товарно-транспортною накладною БЗС № 80 від 28.10.2014 р., товарно-транспортною накладною БЗС № 81 від 28.10.2014 р., товарно-транспортною накладною БЗС № 79 від 28.10.2014 р., накладною № 1 від 05.11.2014 р., наявними в матеріалах справи.

02.04.2015 р. між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (надалі - Покупець) було укладено договір поставки № 02-04/2015, згідно умов п. 1.1. якого в порядку, визначеному цим Договором та на умовах відстрочення остаточної поставки товару на певний термін Продавець зобов`язується передати у власність Покупця продукцію (надалі - Товар) врожаю 2014 року.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент, кількість, ціна та інші характеристики Товару за погодженням Сторін можуть визначатися в накладних (товарно-транспортних, видаткових) виписаних в період дії даного Договору, які з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що загальна кількість товару та сума даного Договору визначається згідно з сумарною кількістю та ціною товару вказаною у відповідних накладних (товарно-транспортних, видаткових) Постачальника, які з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачання Товару здійснюється шляхом Центровивозу або Самовивозу, що узгоджується Сторонами у кожному конкретному випадку.

Згідно з п. 2.3. Договору датою здійснення поставки Товару (партії Товару) вважається дата складання накладної (товарно-транспортної, видаткової).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент передачі Постачальником Товару Покупцю.

Приймання Товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити асортимент, кількість Товару, його вагу, комплектність, цілісність тари та пломб на ній (у разі їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування Товару (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості вказаної в накладній.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата ціни Товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно з п. 4.4. Договору Покупцем проводиться попередня оплата за товар в розмірі 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень) не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту виписки рахунка на попередню оплату.

Відповідно до п. 4.5. Договору моментом виконання грошових зобов`язань Покупцем за даним Договором є момент зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання його Сторонами, та діє до повного його виконання.

Згідно з п. 11.2. Договору дія Договору припиняється після виконання Покупцем та Постачальником своїх зобов`язань за ним та з закінченням строку дії.

Пунктом 11.3. Договору визначено, що дія даного Договору автоматично продовжується на кожний наступний річний період, за умови, якщо жодна з Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про його розірвання не пізніше ніж за 1 (один) календарний день до збігання строку його дії.

На виконання умов договору поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. та згідно з положеннями п. 2.3. договору відповідального зберігання № б/н від 20.10.2014 р. відповідачем протягом квітня-серпня 2015 р. було придбано у відповідача товар загальною кількістю 113, 12 т на загальну суму 903 510 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 12.05.2015 р. на суму 150 000, 00 грн, платіжним дорученням № 169 від 07.04.2015 р. на суму 186 000, 00 грн, платіжним дорученням № 229 від 02.07.2015 р. на суму 36 000, 00 грн, платіжним дорученням № 233 від 03.07.2015 р. на суму 110 000, 00 грн, платіжним дорученням № 269 від 03.08.2015 р., рахунком на оплату № 3 від 15.06.2016 р., відповідними актами звірки взаємних розрахунків, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 505 068, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 12.05.2015 р. на суму 150 000, 00 грн, платіжним дорученням № 169 від 07.04.2015 р. на суму 186 000, 00 грн, платіжним дорученням № 229 від 02.07.2015 р. на суму 36 000, 00 грн, платіжним дорученням № 233 від 03.07.2015 р. на суму 110 000, 00 грн, платіжним дорученням № 269 від 03.08.2015 р., наявними у матеріалах справи.

У червні 2016 року позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 23 від 15.06.2016 р., у якому він просив відповідача здійснити на підставі рахунку № 3 від 15.06.2016 р. розрахунок за товар - сою у кількості 36, 222 т, що зберігається на складі відповідача, а також підтвердити акти звірки взаєморозрахунків.

У січні 2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2017 р. за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2017 р. складає 398 442, 00 грн за 36, 222 т товару.

У січні 2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2018 р. за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2018 р. складає 398 442, 00 грн за 36, 222 т товару.

У лютому 2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 19.02.2019 р. за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 19.02.2019 р. складає 398 442, 00 грн за 36, 222 т товару.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару, зберіганням речей здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договорами строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 398 442, 00 грн, що підтверджується договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., договором відповідального зберігання № б/н від 20.10.2014 р., товарно-транспортною накладною № 002498 від 27.10.2014 р., товарно-транспортною накладною БЗС № 80 від 28.10.2014 р., товарно-транспортною накладною БЗС № 81 від 28.10.2014 р., товарно-транспортною накладною БЗС № 79 від 28.10.2014 р., накладною № 1 від 05.11.2014 р., платіжним дорученням № 200 від 12.05.2015 р. на суму 150 000, 00 грн, платіжним дорученням № 169 від 07.04.2015 р. на суму 186 000, 00 грн, платіжним дорученням № 229 від 02.07.2015 р. на суму 36 000, 00 грн, платіжним дорученням № 233 від 03.07.2015 р. на суму 110 000, 00 грн, платіжним дорученням № 269 від 03.08.2015 р., листом позивача вих. № 23 від 15.06.2016 р., рахунком на оплату № 3 від 15.06.2016 р., відповідними актами звірки взаємних розрахунків, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті товару за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що факт укладення договору поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. на виконання положень п. 2.3. договору відповідального зберігання № б/н від 20.10.2014 р. щодо права першочергової купівлі товару, яке знаходиться на зберіганні, за ринковою вартістю на момент реалізації Поклажодавцеві відповідачем не заперечувався.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 398 442, 00 грн за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 15.06.2016 р. по 13.05.2019 р. всього на загальну суму 359 758, 68 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки позивач та відповідач у договорі поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. не досягли згоди щодо встановлення неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а саме своєчасної оплати за товар, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо своєчасної оплати за товар у заявлений період, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 359 758, 68 грн пені від суми основної заборгованості, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 15.06.2016 р. по 13.05.2019 р. всього на загальну суму 151 077, 30 грн та 34 777, 00 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 22.06.2016 - 13.05.2019 398422.00 1.382 152178.50 550600.50 Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості згідно договору поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. у вищевказаний період становить 152 178, 50 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим, ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості у вищевказаний період у розмірі 151 077, 30 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 398422.00 22.06.2016 - 13.05.2019 1056 3 % 34563.58 Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. у вищевказаний період становить 34 563, 58 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 34 563, 58 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві № б/н від 28.01.2020 р. та клопотанні № б/н від 29.01.2020 р. просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред`явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. та на його виконання відповідачем було частково виконано свій обов`язок щодо оплати товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 505 068 грн, при цьому між позивачем та відповідачем були підписані у січні 2017 р. - акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2017 р., у січні 2018 р. - акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 01.01.2018 р., у лютому 2019 р. - акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 19.02.2019 р. за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 19.02.2019 р. складає 398 442, 00 грн за 36, 222 т товару , що підтверджує вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним обов`язку щодо своєчасного розрахунку за товар за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р., а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по основній заборгованості, інфляційним збиткам, 3 % річних по оплаті товару за договором поставки № 02-04/2015 від 02.04.2015 р. перервалась та розпочала свій перебіг заново, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Приватна фірма Агробізнес-Центр" (19312, вул. Новака, буд. 55-А, с. Федюківка, Лисянський район, Черкаська область; ідентифікаційний код 31157132) 398 442 (триста дев`яносто вісім тисяч чотириста сорок дві) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 151 077 (сто п`ятдесят одна тисяча сімдесят сім) грн 30 (тридцять) коп. інфляційних збитків, 34 563 (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 58 (п`ятдесят вісім) коп. 3% річних та судові витрати 8 761 (вісім тисяч сімсот шістдесят одна) грн 24 (двадцять чотири) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

08 липня 2020 р.