Рішення

від 09.07.2020 по справі 921/295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2020 року м.Тернопіль Справа № 921/295/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ , м.Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСВІТА , м.Тернопіль

про стягнення 5276,90грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів в порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалося через неявку в судове засідання усіх учасників справи.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Акціонерне товариство НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ , м.Київ, звернулося 12.05.2020 (згідно накладної на поштове відправлення №0100180301431) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСВІТА , м.Тернопіль, про стягнення 5276,90грн, з яких: 30,30грн інфляційних втрат, 732,42грн - 3% річних та 4514,19грн пені, нарахованих за невчасне виконання грошових зобов`язань в частині здійснення оплати за природний газ, поставлений в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, відповідно до договору постачання природного газу №3922/1617-ТЕ-30 від 19.10.2016.

В обґрунтування позову позивач посилається на виконання ним умов договору №3922/1617-ТЕ-30 від 19.10.2016 в частині передачі в спірний період у власність відповідачу природного газу на загальну суму 1183185,94грн, що вбачається з Актів приймання-передачі природного газу, котрі долучено до позову. Утім, оплату за отриманий природний газ відповідач провів частково з порушенням строку, визначеного договором. У зв`язку з цим позивачем заявлено, крім суми основного боргу, інфляційні втрати, 3% річних та пеню, які просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

У відповіді на відзив №14/4-б/11 від 16.06.2020 щодо порядку зарахування сплачених відповідачем коштів, позивач зазначив, що згідно умов договору постачання природного газу від 19.10.2016 товариство не вправі самостійно змінювати цільове призначення перерахованих ОСББ грошових коштів та зараховувати їх на погашення іншої заборгованості, ніж та, що зазначена платником. При цьому, зазначив, що станом на дату оплати вартості природного газу, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені ще не було здійснено, а тому не було підстав зараховувати кошти відповідача в рахунок погашення таких нарахувань. Здійснення нарахувань за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті спожитого природного газу є правом позивача, яке може бути реалізоване ним у будь який час. Також, посилаючись на п.10.3 договору від 19.10.2016, позивач зазначив, що сторонами продовжено строк позовної давності до 5 років щодо вимог про стягнення основної заборгованості, інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафів, тому вважає заявлені вимоги у межах строку позовної давності.

Заперечення відповідача.

Відповідач згідно поданого 10.06.2020 відзиву на позов №63 від 05.06.2020 (вх.№3559) та заперечень на відповідь на відзив без номеру та дати (вх.№4237 від 03.07.2020) позовні вимоги не визнає. Стверджує, що про здійснення позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу ОСББ не було відомо, адже будь яких претензій, розрахунків з цього приводу на адресу відповідача не надходило. Вважає, що позивач вправі був зараховувати кошти, які сплачувалися ОСББ у відповідний період для оплати природного газу, в рахунок погашення штрафних санкцій, як це передбачено у п.6.3 договору.

Відповідач просить суд застосувати пропуск позивачем строку позовної давності за даним предметом позову. Водночас, звертає увагу на закінчення 31 березня 2017 року строку дії договору №3922/1617-ТЕ-ЗО від 19.10.2016 та проведення розрахунків ОСББ Освіта за цим договором в повній мірі, а також про укладення нового договору на постачання природного газу на наступний період, який є чинним.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 20.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 18.06.2020, котре у зв`язку з неявкою представників сторін (з невідомих суду причин) відкладалося на 09.07.2020.

Учасники справи в судове засідання 09.07.2020 не з`явилися;про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення №0160139287328 від 25.06.2020 №4602702444580 від 23.06.2020 повідомлення про вручення поштових відправлень №4602509267361, №4602509267353, відповідно.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін спору про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень, створені рівні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловленні своєї правової позиції у спорі та наданні відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

19.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як Постачальником та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку ОСВІТА як Споживачем укладено договір постачання природного газу №3922/1617-ТЕ-ЗО (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України) (п.1.3 договору).

У п.2.1 договору визначено обсяги постачання природного газу: Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ, в обсязі до 188тис.куб. метрів, у тому числі помісячно: у жовтні 2016 року - 18тис.куб. метрів, в листопаді 2016 року - 28тис.куб. метрів, у грудні 2016 року - 40тис.куб.метрів, в січні 2017 року - 40тис.куб.метрів, в лютому 2017 року - 32тис.куб.метрів, березні 2017 року - 30тис.куб.метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 договору. Планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п.п.2.2, 2.3 договору).

Згідно п.2.6 Договору розподіл (транспортування) природного газу за договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Вінницягаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Відповідно до п.3.2 договору Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 договору, на відповідний місяць.

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється Актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 договору).

Згідно п.5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758.

У пункті 5.2 сторонами визначено ціну 1000 куб. метрів природного газу в розмірі 4942,00грн. Крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн за 1тис.м куб. Загальна сума вартості природного газу складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу .

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони у п.6.3 договору погодили, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

У разі прострочення споживачем оплати вартості спожитого природного газу зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 (п.8.2 договору).

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

У п.11.3 договору сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, окрім виникнення необхідності у повідомленні про зміну податкового статусу сторін, платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п`ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін (п.п.11.5, 11.6 договору). Також визначено, що зміни, не викладені у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє, в частині реалізації газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

23.01.2017 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до умов договору, зокрема, стосовно предмету договору, кількості та фізико-хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, прав та обов`язків сторін.

Так, сторонами узгоджено (п.1 додаткової угоди №1), що необхідний Споживачу плановий обсяг природного газу Споживач визначає самостійно. Також, договір доповнено пунктом 11.9, згідно якого при укладанні споживачем договору постачання природного газу з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов`язками) цей договір на період постачання газу новим постачальником не розривається, а може бути припинений в частині постачання природного газу на період поставки газу новим постачальником за рішенням споживача, про що споживач письмово інформує постачальника (п.8 додаткової угоди №1 до договору). Окрім того, визначено, що підписаний сторонами Акт прийому-передачі газу вважається узгодженням сторонами загального обсягу природного газу у відповідному місяці постачання природного газу (п.3 додаткової годи №1, п.2.4 договору).

Зміни, внесені додатковою угодою №1 набули чинності з 23.01.2017 (п.10 додаткової угоди №1).

13.03.2017 сторонами укладено додаткову угоду №2, в якій обумовлено обсяги постачання природного газу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017, визначено ціну газу на вказаний період, виключено з договору розділ 4 Порядок обліку природного газу .

Зокрема визначено, що період з 01.04.2017 по 30.09.2017 Постачальник передає Споживачу природний газ, об`ємом до 57,0тис.куб. метрів, у тому числі помісячно: в квітні 2017 року - 18 тис.куб. метрів, травні 2017 року - 9 тис.куб. метрів, червні 2017 року - 8 тис.куб. метрів, липні 2017 року - 7 тис.куб. метрів, серпні 2017 року - 7 тис.куб. метрів, вересні 2017 року - 8 тис.куб. метрів. Ціну за 1000 куб. метрів природного газу визначено в розмірі разом з податком на додану вартість - 5930,40грн (п.п.1, 5 додаткової угоди №2).

Пунктом 8 додаткової угоди №2 до договору строк дії договору продовжено до 30.09.2017.

Зміни, внесені додатковою угодою №2 почали діяти з 01.04.2017 (п.10 додаткової угоди №2 до договору).

Як стверджує позивач та це підтверджується Актами прийому-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 30.09.2017, ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передано, а ОСББ ОСВІТА прийнято: у жовтні 2016 року 18,772тис.куб.м природного газу, вартістю 111325,46грн; у листопаді 2016 року - 24,554тис.куб.м природного газу, вартістю 145615,04грн; у грудні 2016 року - 30,675тис.куб.м природного газу, вартістю 181915,02грн; у січні 2017 року - 37,837тис.куб.м природного газу, вартістю 224388,54грн; у лютому 2017 року - 28,396тис.куб.м природного газу, вартістю 168399,64грн; у березні 2017 року - 15,892тис.куб.м природного газу, вартістю 94245,91грн; в квітні 2017 року - 13,003тис.куб.м природного газу, вартістю 77113грн; в травні 2017 року - 7,909тис.куб.м природного газу, вартістю 46903,54грн; в червні 2017 року - 5,430тис.куб.м природного газу, вартістю 32202,07грн; в липні 2017 року - 4,887тис.куб.м природного газу, вартістю 28981,86грн; в серпні 2017 року - 5,991тис.куб.м природного газу, вартістю 35529,02грн; у вересні 2017 року - 6,166тис.куб.м природного газу, вартістю 36566,84грн. Акти прийому-передачі газу підписані представниками сторін та скріплені їх печатками юридичних осіб. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Після отримання природного газу у відповідача, в силу п.6.1 договору, виник обов`язок з оплати його вартості, а саме до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать долучені до матеріалів справи виписки з банківського рахунку ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , відкритого у АТ Ощадбанк , відповідачем здійснено оплату (з урахуванням призначення платежу, визначеного платником - Споживачем газу у розрахункових документах):

- за природний газ, використаний у листопаді 2016 року 05.01.2017 в сумі 45615,04грн;

- за природний газ, використаний у грудні 2016 року: 30.01.2017 в сумі 88700грн та 07.02.2017 в сумі 93215,02грн (всього сплачено 181915,02грн);

- за природний газ, використаний у січні 2017 року: 27.02.2017 в сумі 104388,54грн, 07.03.2017 в сумі 120000грн (всього сплачено 224388,54грн);

- за природний газ, використаний у лютому 2017 року: 28.03.2017 в сумі 90399,64грн та 14.04.2017 в сумі 78000грн (всього сплачено 168399,64грн);

- за природний газ, використаний у квітні 2017 року: 24.05.2017 в сумі 100000грн, 30.05.2017 - 31358,91грн, 31.05.2017 - 16903,54грн, 07.06.2017 - 20000грн, та 30.06.2017 - 20000грн (всього сплачено 188262,45грн);

- за природний газ, використаний у травні 2017 року: 15.06.2020 - 20000грн;

- за природний газ, використаний у червні 2017 року: 10.07.20107 в сумі 12202,07грн, 27.07.2017 в сумі 15000грн (всього сплачено 27202,07грн);

- за природний газ, використаний в липні 2017 року 01.08.2017 в сумі 13981,86грн;

- за природний газ, використаний у серпні 2017 року: 05.09.2017 в сумі 15529,02грн, 19.09.2017 - 10000грн, 06.10.2017 - 6566,84грн, 17.10.2017 - 10000грн, 23.10.2017 - 10000грн (всього сплачено 52095,86);

- за природний газ, використаний у вересні 2017 року: 25.09.2017 в сумі 20000грн, 20.10.2017 - 15000грн (всього - 35000грн);

- за природний газ, використаний у жовтні 2017 року: 20.11.2017 в сумі 5633,76грн, 31.11.2017 в сумі 3000грн, 28.11.2017 в сумі 3000грн;

- за природний газ, використаний в листопаді 2017 року 12.12.2017 в сумі 3633,40грн.

Таким чином, відповідачем прострочено строк виконання грошового зобов`язанням , визначеного п.6.1 договору, по оплаті спожитого природного газу :

- в листопаді 2016 року з 26.12.2016 по 04.012017 на суму 45615,04грн (145615,04-100000);

- в грудні 2016 року з 26.01.20107 по 29.01.2017 на суму 181915,02грн; з 30.01.2017 по 06.02.2017 на суму 93215,02грн (181915,02-88700);

- в січні 2017 року з 28.02.2017 по 06.03.2017 на суму 120000грн;

- у лютому 2017 року з 28.03.2017 по 13.04.2017 на суму 78000грн (168399,64-90399,64);

- в березні 2017 року з 26.04.2017 по 23.05.2017 на суму 94245,91грн;

- в квітні 2017 року з 26.05.2017 по 29.05.2017 на суму 71358,91грн (77113-5754,09), 30.05.2017 на суму 40000грн (71358,91-31358,91), з 31.05.2017 по 06.06.2017 на суму 23096,46грн (40000-16903,54), з 07.06.2017 по 14.06.2017 на суму 3096,46грн (23096,46-20000);

- в травні 2017 року з 27.06.2017 по 29.06.2017 на суму 30000грн (46903,54-16903,54), з 30.06.2017 по 09.07.2017 на суму 10000 (30000-20000);

- в червні 2017 року 26.07.2017 на суму 30000грн (32202,07-2202,07), з 27.07.2017 по 31.07.2017 на суму 15000 (30000-15000), з 01.08.2017 по 04.09.2047 на суму 1018,14грн (15000-13981,86);

- у липні 2017 року з 26.08.2017 по 04.09.2017 на суму 28981,86грн, з 05.09.2017 по 18.09.2017 на суму 14470,98грн (28981,86-14510,88), з 19.09.2017 по 24.09.2017 на суму 4470,98грн (14470,98-10000);

- у серпні 2017 року з 26.09.2017 по 05.10.2017 на суму 20000грн (35529,02-15529,02), з 06.10.2017 по 16.10.2017 на суму 13433,16грн (20000-6566,84), з 17.10.2017 по 19.10.2017 на суму 3433,16грн (13433,16-10000);

- у вересні 2017 року з 26.10.2017 по 19.11.2017 на суму 15000грн (36566,84-11566,84-10000), з 20.11.2017 по 27.11.2017 на суму 9366,24грн (15000-5633,76), з 28.11.2017 по 29.11.2017 на суму 6366,24грн (9366,24-3000), з 30.11.2017 по 11.12.2017 на суму 3366,24грн (6366,24-3000).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого природного газу послугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення нарахованих на суму прострочених платежів за відповідні періоди інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст.20, 173-175, 193, 216, 218, 230-232 ГК України, ст.ст.11, 15-16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та умовами договору від 19.10.2016 з посиланням на факт здійснення відповідачем повного розрахунку за спожитий у спірний період природний газ з порушенням узгодженого сторонами строку (до 26-го числа місяця, наступного за місяцем споживання).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зміст укладеного між сторонами договору від 19.10.2016, характер взятих на себе сторонами зобов`язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 714 Цивільного кодексу передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За п.2 ч.2 ст.13 Закону України Про ринок природного газу відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Умовами п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється ОСББ ОСВІТА грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести остаточний розрахунок за фактично отриманий газ до 25-го числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач за поставлений газ в період з листопада 2016 року по вересень 2017 року розраховувався з порушенням встановленого строку. Дану обставину не заперечують сторони, а навпаки, підтверджують і дати, і суми здійснених платежів.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Однією з умов належного виконання зобов`язання є його виконання в установлений строк, недотримання якого призводить до порушення зобов`язання.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Предметом спору у даній справі позивачем визначено кошти, нараховані на суму простроченого основного боргу відповідно до ст.625 ЦК України.

Так, позивачем нараховано 3% річних :

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у листопаді 2016 року згідно Акту приймання - передачі від 30.11.2016 за період з 27.12.2016 по 04.01.2017 на 45615,04грн боргу - в розмірі 33,69грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у грудні 2016 року згідно Акту приймання - передачі від 30.12.2016 за період з 26.01.2017 по 29.01.2017 на 181915,02грн боргу - в розмірі 59,81грн та з 30.01.2017 по 06.0.2017 на 93215,02грн боргу - в розмірі 61,29грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в січні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 31.01.2017 за період з 28.02.2017 по 06.03.2017 на 120000грн боргу - в розмірі 69,04грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в лютому 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 28.02.2017 за період з 28.03.2017 по 13.04.2017 на 78000грн боргу - в розмірі 108,99грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в березні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 31.03.2017 за період з 26.04.2017 по 23.05.2017 на 94245,91грн боргу - в розмірі 216,89грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в квітні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 30.04.2017 за періоди: з 26.05.2017 по 29.05.2017 на 71358,91грн боргу - в розмірі 23,46грн ; за 30.05.2017 на 40000грн боргу - в розмірі 3,29грн ; з 31.05.2017 по 06.06.2017 на 23096,46грн боргу - в розмірі 13,29грн ; з 07.06.2017 по 14.06.2017 на 3096,46грн боргу - в розмірі 2,04грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в травні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 31.05.2017 за періоди: з 27.06.2017 по 29.06.2017 на 30000грн боргу - в розмірі 7,40грн , з 30.06.2017 по 09.07.2017 на 10000грн боргу - в розмірі 8,22грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в червні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 30.06.2017 за періоди: за 26.07.2017 на 30000грн боргу - в розмірі 2,74грн , з 27.07.2017 по 31.07.2017 на 15000грн - в розмірі 6,16грн , з 01.08.2017 по 04.09.2047 на 1018,14грн боргу - в розмірі 2,93грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в липні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 31.07.2017 за періоди: з 26.08.2017 по 04.09.2017 на 28981,86грн боргу - в розмірі 23,82грн , з 05.09.2017 по 18.09.2017 на 14470,98грн боргу - в розмірі 16,65грн , з 19.09.2017 по 24.09.2017 на 4470,98грн боргу - у розмірі 2,20грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого в серпні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 31.08.2017 за періоди: з 26.09.2017 по 05.10.2017 на 20000грн боргу - в розмірі 16,44грн , з 06.10.2017 по 16.10.2017 на 13433,16грн боргу - в розмірі 12,15грн , з 17.10.2017 по 19.10.2017 на 3433,16грн боргу - в розмірі 0,85грн ;

- за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у вересні 2017 року згідно Акту приймання - передачі від 30.09.2017 у 2017 року за періоди: з 26.10.2017 по 19.11.2017 на 15000грн боргу - в розмірі 30,80грн , з 20.11.2017 по 27.11.2017 на 9366,24грн боргу - в розмірі 6,16грн , з 28.11.2017 по 29.11.2017 на 6366,24грн - в розмірі 1,05грн , з 30.11.2017 по 11.12.2017 на 3366,24грн боргу - в розмірі 3,32грн .

Всього нараховано 3% річних на суму 732,42грн .

Також, позивачем на суму 3366,24грн боргу по оплаті вартості газу, переданого відповідачу у вересні 2017 року, нараховано за листопад 2017 року інфляційні втрати в розмірі 30,30грн .

Розрахунок суми 3% річних в сумі 732,42грн та інфляційних втрат у сумі 30,30грн є арифметично правильним, а заявлені вимоги в цій частині позову такими, що відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно; розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4514,19грн.

Розглядаючи дані вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

У п.8.2 договору за порушення ОСББ ОСВІТА строків оплати спожитого природного газу передбачено пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що нараховується на суму простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано 4514,19грн пені на суми прострочених платежів в період з 26.04.2017 по 11.12.2017.

Перевіривши розрахунок розміру пені судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; період нарахування пені визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст.232 ГК України, по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, нарахування пені в сумі 4514,19грн є обґрунтованим.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Суд не погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем черговості зарахування сплачених ОСББ коштів, а саме здійснення зараховування коштів у погашення суми вартості спожитого газу, без урахування нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, що на думку ОСББ, суперечить п.6.3 договору та ст.534 ЦК України.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Крім того, алгоритм розподілу коштів, за яким визначаються правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені, урегульований в ст.534 ЦК України.

Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту призначення платежу платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 ЦК України застосовуватися не може.

У випадку, якщо в графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення;

Відповідний порядок розподілу коштів, отриманих на виконання грошового зобов`язання, наведено й у п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Суд враховує, що частиною першою статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувач) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб`єктів переказу регулюються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Пунктом 32.3 статті 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні встановлено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Питання віднесення платежу має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З аналізу наявних у справі виписок з банківського рахунку позивача, наданих в підтвердження сплати відповідачем спожитого у спірний період природного газу вбачається, що реквізити Призначення платежу містять повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів отримувачем (позивачем у справі); відповідачем чітко визначено призначення платежу. Тому, в даному випадку розподіл коштів не міг здійснюватися позивачем самостійно відповідно до ст.534 ЦК України .

Разом з тим, умовами договору передбачено, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за цим договором (п.6.2 договору).

З огляду на наявність у відповідача заборгованості за отриманий газ, позивач здійснені відповідачем платежі на підставі пп.4 п.6.2 договору зарахував кошти на погашення заборгованості в частину погашення боргу, який виник хронологічно раніше, в порядку календарної черговості.

І оскільки відповідачем в добровільному порядку визначено призначення платежу, суд не вбачає підстав для застосування у даному спорі черговості зарахування платежів, передбачених п.6.3 договору та ст.534 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі, викладеній у відзиві на позов, то слід зазначити наступне .

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Беручи до уваги принцип свободи договору, суд не вважає такими, що суперечать вимогам законодавства, погоджені сторонами умови договору щодо продовження у пункті 10.3 договору строку позовної давності. При цьому судом враховується, що умовами договору сторони не змінювали порядок обчислення строку позовної давності, а виключно дійшли згоди щодо його продовження - до 5-ти років.

Відповідно до п.4.4.2 чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позивач звернувся до суду із даним позовом 12.05.2020, про що свідчить накладна на поштове відправлення №0100180301431.

Сторони, підписавши даний договір, домовились про збільшення строку позовної давності до 5-ти п`яти років.

Нарахування позивачем здійснено за зобов`язаннями листопада, грудня 2016 року та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня 2017 року.

Початок періоду нарахувань з 27.12.2016, тобто з урахуванням положень ст.ст.253, 254, 260, 261 ЦК України, перебіг позовної давності, тривалість якого за домовленістю сторін становить 5 років, не закінчився на дату звернення з даним позовом до суду.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності у даному випадку позивачем не пропущено.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про укладення між сторонами договору постачання породного газу на наступні періоди, адже законом не передбачено можливості поширення положень одного договору на правовідносини сторін, котрі врегульовані іншим договором.

Щодо інших доводів та заперечень сторін спору, суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а заперечення відповідача не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів, щодо яких сторони заперечень не заявили.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виконав свої договірні (майново-господарські) зобов`язання перед позивачем з порушенням строку, визначеного у договорі (п.6.1). Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 5276,90грн нарахованих санкцій є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем у встановленому законом порядку, а тому, згідно ст.15 ЦК України, порушене право Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСВІТА , (вул.В.Громницького, 2, квартира 38, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 06960735) на користь Акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (вул.Богдана Хмельницького, 6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720) - 30 (тридцять) грн 30 коп. інфляційних нарахувань, 732 (сімсот тридцять дві) грн 42коп - 3% річних, 4514 (чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн 19коп. пені та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням гарантій, встановлених п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 14.07.2020.

Суддя Н.О. Андрусик