Рішення

від 15.07.2020 по справі 921/268/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/268/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

в порядку письмового провадження

розглянув справу

за позовом - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Освіта" (вул. Громницького, 2, кв. 38, м.Тернопіль, 46009)

про стягнення 5851,67 грн - пені, 1137,38 грн - 3 % річних.

Суть справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Освіта" про стягнення 6989,05 грн, з яких: 5851,67 грн - пені, 1137,38 грн - 3 % річних.

Свої вимоги позивач мотивує неcвоєчасним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017 щодо оплати отриманого ним природного газу.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу №921/268/20 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 3 статті 12 ГПК України також зазначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З приводу цього, умовами ч. 5 ст. 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік", згідно зі ст. 7 якого становить 2102 грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 921/268/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210200 грн), враховуючи клопотання позивача, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову), суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/268/20 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Разом з цим, судом запропоновано учасникам справи подати заяви по суті справи.

У відзиві №12 від 04.05.2020 (вх. №2852 від 07.05.2020) відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. З приводу цього ним зазначено, що станом на 04.05.2020 ОСББ" Освіта" сплачено усі рахунки по договору №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017. На момент звернення позивача до суду відповідач не отримував жодних актів-претензій, які б свідчили про обґрунтовану заборгованість відповідача перед позивачем, у т. ч. і по основних платежах. Посилаючись на зміст п. 6.4 договору №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017 вказує, що усі штрафні санкції, пеню і штрафи, інфляційні нарахування AT "НАК "Нафтогаз України" міг зараховувати із сплати основного боргу. Тому, заявлені до стягнення суми пені та 3% річних виникли з вини позивача, через неналежне зарахування коштів (всупереч умов п. 6.4 договору №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017), сплачених ним на рахунок позивача. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не завдали будь-яких порушень прав позивачу із сторони відповідача.

Позивачем у відповіді на відзив №14/4-3377-20 від 19.05.2020 (вх. №3174 від 26.05.2020) підтримано позовні вимоги. У спростування наведеного відповідачем у відзиві вказано, що всі проплати відповідача вираховувались лише з вартості поставленого природного газу, і не включали в себе імовірні штрафні санкції. ОСББ" Освіта" зобов`язання з оплати природного газу виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором. Отже, мало місце прострочення платежів, що не заперечується відповідачем. Пунктом 6.4 договору сторони визначили, що у разі наявності заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця спочатку щодо інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені та штрафів, а вже в останню чергу погашається основна сума боргу. При цьому, з аналізу наведеної умови договору слідує, що порядок зарахування оплат, встановлений даним пунктом, передбачає погашення інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені та штрафів, які нараховані на день платежу. Станом на дати здійснення відповідачем оплат за отриманий природний газ, позивачем не нараховувалися інфляційні, відсотки річні, пеня га штрафи, і вимоги про їх сплату не виставлялися відповідачу. У AT "НАК "Нафтогаз України" були відсутні підстави для зміни призначення платежу, визначеного платником як вартість газу, та зарахування оплат ОСББ" Освіта" у послідовності п. 6.4, який відповідає змісту ст. 534 ЦК України. Правом нарахування пені та 3% річних позивач скористався лише при зверненні до суду з даним позовом. Норми чинного законодавства та умови договору не зобов`язують позивача здійснювати нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на чітко визначену дату, а тому доводи щодо невідповідності нарахувань умовам договору не підтверджені належними доказами. Станом на вказані дати оплати вартості природного газу відповідач не мав перед позивачем заборгованості зі сплати інфляційних, відсотків річних, пені та штрафів, а тому підстави зараховувати платежі відповідача не в рахунок оплати суми основного боргу, а в рахунок погашення вказаних нарахувань, у позивача були відсутні. Посилаючись на зміст умов п.6.2 договору, ст. 1089 ЦК України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004) правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2018 у справі №Б8/036-11, зазначає, що право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.

У запереченнях №65 від 05.06.2020 (вх. №3561 від 10.06.2020) відповідачем повторно наводяться ті самі міркування щодо відсутності підстав для нарахування сум, заявлених до стягнення.

Ухвалою від 23.06.2020 судом продовжено процесуальний строк розгляду справи №921/268/20; запропоновано надати позивачу в строк до 10.07.2020 докази сплати відповідачем 12 грудня 2017 року 267,16 грн та 23 січня 2018 року 7132,94 грн; запропоновано надати відповідачу в строк до 10.07.2020, за наявності, докази сплати коштів позивачу, проведених відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 та №256 від 04.03.2002.

З врахуванням приписів ч. 7 ст. 116 ГПК України, положень Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", станом на 15.07.2020 від сторін не надходило жодних документів, запропонованих в ухвалі від 23.06.2020, а також минув строк для їх подачі суду.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

27.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Освіта" (споживач) на підставі Закону України "Про ринок природного газу", Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 187), укладено договір купівлі-продажу природного газу №8466/1718-ТЕ-30 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 правочину природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 правочину постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 190 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.7, п. 3.10 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Згідно п. 5.2, п. 5.4 правочину ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 - п. 6.2 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

У п. 6.4 правочину сторони обумовили черговість погашення вимог постачальника у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 10.3 правочину).

Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 11.3 договору).

Згідно з п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до вказаного договору, зокрема:

Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторони погодили, зокрема викласти п. 8.2 договору у наступній редакції: "п. 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 .

Дана додаткова угода складена удвох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.01.2018 (п. 6 Додаткової угоди №1).

Додатковою угодою №2 від 16.04.2018 сторони, зокрема: погодили додати пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 21 тис. куб. м, (куб. м), у тому числі по місяцях: квітень - 13,0; травень - 8,0; викласти розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 березня 2018 року (п. 4 додаткової угоди №2).

Додатковою угодою №3 від 21.06.2018 сторони погодили, зокрема: додати пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 12 тис. куб. м, (куб. м), у тому числі по місяцях: червень - 6,0; липень - 6,0; викласти розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 травня 2018 року (п. 4 Додаткової угоди №3).

Додатковою угодою №4 від 17.08.2018 сторони погодили: додати пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 7 тис. куб. м, (куб. м); викласти розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.08.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 липня 2018 року (п. 4 додаткової угоди №4).

12.09.2018 між сторонами у справі було підписано додаткову угоду №5 до договору, якою сторони погодили: додати пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис. куб. м, (куб. м); викласти розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 серпня 2018 року (п. 4 додаткової угоди №5).

Сторони вказали в додаткових угодах, що решта умов договору є незмінними і обов`язковими для виконання сторонами.

На виконання умов укладеного між сторонами договору №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017 позивач за період з жовтня місяця 2017 року по вересень місяць 2018 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 163,935 тис. куб. м на загальну суму 972200,13 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу, зокрема:

- газ спожитий у жовтні місяці 2017 року, обсягом 8,538 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2017 на суму 50633,76 грн;

- газ спожитий у листопаді місяці 2017 року, обсягом 22,365 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2017 на суму 132633,40 грн;

- газ спожитий у грудні місяці 2017 року, обсягом 25,906 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2017 на суму 153632,94 грн;

- газ спожитий у січні місяці 2018 року, обсягом 26,578 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2018 на суму 157618,18 грн;

- газ спожитий у лютому місяці 2018 року, обсягом 28,015 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 28.02.2018 на суму 166140,16 грн;

- газ спожитий у березні місяці 2018 року, обсягом 26,082 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2018 на суму 154676,69грн;

- газ спожитий у квітні місяці 2018 року, обсягом 6,176 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2018 на суму 36626,15 грн;

- газ спожитий у травні місяці 2018 року, обсягом 4,851 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.05.2018 на суму 28768,37 грн;

- газ спожитий у червні місяці 2018 року, обсягом 4,936 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.06.2018 на суму 29272,45 грн;

- газ спожитий у липні місяці 2018 року, обсягом 0,337 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2018 на суму 1998,54 грн;

- газ спожитий у серпні місяці 2018 року, обсягом 4,839 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.08.2018 на суму 28697,21 грн;

- газ спожитий у вересні місяці 2018 року, обсягом 5,312 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2018 на суму 31502,28 грн.

Обставини щодо отримання протягом жовтня 2017 року - вересня 2018 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах відповідачем у справі не заперечується.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору, свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого за період жовтень 2017 року - березень 2018 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами договору терміну розрахунків.

Зокрема, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які вказують про перерахування відповідачем коштів позивачу на загальну суму 1000041,71 грн, а саме:

- 13.12.2017 коштів сумі 6000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за листопад 2017 року згідно договору від 19.10.2016 №3922/1617-ТЕ-30, в т.ч. ПДВ 20% - 1000 грн;

- 14.12.2017 коштів в сумі 8500 грн, з призначенням платежу за використаний газ за листопад 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 1333,33 грн;

- 19.12.2017 коштів сумі 50000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за листопад 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн;

- 09.01.2018 коштів в сумі 40000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за листопад 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 6666,67 грн;

- 11.01.2018 коштів в сумі 15000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за листопад 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 6666,67 грн;

- 22.01.2018 коштів в сумі 50000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за грудень 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн;

- 26.01.2018 коштів в сумі 30000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за грудень 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 5000 грн;

- 12.02.2018 коштів в сумі 97618,18 грн, з призначенням платежу за використаний газ за січень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% - 16269,70 грн;

- 26.02.2018 коштів в сумі 35000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за січень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 28.02.2018 кошти в сумі 35000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за січень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 13.03.2018 кошти в сумі 36140,16 грн, з призначенням платежу за використаний газ за січень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 20.03.2018 кошти в сумі 20000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за січень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 26.03.2018 кошти в сумі 100000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за січень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 30.03.2018 кошти в сумі 30000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за лютий 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 12.04.2018 кошти в сумі 14676,69 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 20.04.2018 кошти в сумі 35000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 27.04.2018 кошти в сумі 14676,69 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 27.04.2018 кошти в сумі 36660,46 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 27.04.2018 кошти в сумі 73662,85 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 23.05.2018 кошти в сумі 13339,54 грн, з призначенням платежу за використаний газ за квітень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 23.05.2018 кошти в сумі 50000 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у сумі 41666,67, ПДВ-20% 8333,33 грн;

- 23.05.2018 кошти в сумі 53286,61 грн, з призначенням платежу за використаний газ за березень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 31.05.2018 кошти в сумі 28768,37 грн, з призначенням платежу за використаний газ за травень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 03.07.2018 кошти в сумі 29272,45 грн, з призначенням платежу за використаний газ за червень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30 у сумі 24393,71 грн, ПДВ - 20% 4878,74 грн;

- 31.07.2018 кошти в сумі 1998,54 грн, з призначенням платежу за використаний газ за липень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30 у сумі 1665,45 грн, ПДВ - 20% 333,09 грн;

- 31.08.2018 кошти в сумі 29272,45 грн, з призначенням платежу за використаний газ за червень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30 у сумі 24393,71 грн, ПДВ - 20% 4878,74 грн;

- 01.10.2018 кошти в сумі 30927,04 грн, з призначенням платежу за використаний газ за вересень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30;

- 31.10.2018 кошти в сумі 35241,68 грн, з призначенням платежу за використаний газ за жовтень 2018 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30.

Сальдова відомість по операціях відповідача - ОСББ Освіта за період з 01.10.2017 по 31.08.2019 міститься в матеріалах справи. У ній відображені проплати відповідача за вказаний період, зокрема і 267,16 грн за 12.12.2017 з призначенням платежу: зарахування суми переплати по договору №3922/1617-ТЕ-30 в погашення заборгованості по договору №8466/1718-ТЕ-30 та 7132,94 грн за 23.01.2018 з призначенням платежу за використаний газ за грудень 2017 року згідно договору від 27.10.2017 №8466/1718-ТЕ-30, у т.ч. ПДВ 20% 1188,82 грн .

Відповідачем (як платником) не зазначалось, що внесені кошти сплачуються (і повинні зараховуватись) на відшкодування витрат постачальника, пов`язаних з одержанням виконання чи на погашення інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафу.

Доказів нарахування позивачем (у період здійснення відповідних платежів) вищеперелічених санкцій та звернення до відповідача за їх оплатою сторони не надали.

Вчинення зі сторони відповідача 12.12.2017 та 23.01.2018 проплат у відповідних сумах не заперечується відповідачем у заявах по суті справи.

Суд звертає увагу, що сплата вищевказаних сум здійснювалась власне ОСББ Освіта .

Інших платників, у т.ч. розпорядників коштів місцевого чи державного бюджетів у відповідних документах не зазначено.

Матеріали справи не містять доказів існування між сторонами іншого порядку взаєморозрахунку за отриманий природний газ, зокрема шляхом перерахування субвенцій з бюджетів на надання пільг, субсидій та компенсацій відповідно до Постанов Кабінету Мінстрів України №20 від 11.01.2005, №256 від 04.03.2002.

Стверджуючи про несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 5851,67 грн пені та 1137,38 грн 3% річних.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Норма такого ж змісту викладено у ст. 265 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отримання газу за договором №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017 у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року підтверджується первинними документами - актами приймання-передачі природного газу загальним обсягом 163,935 тис. куб. м загальною вартістю 972200,13 грн.

Акти приймання-передачі природного газу скріплені підписами та печатками сторін без застережень.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

В силу положень ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 6.1. договору сторони обумовили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов`язаний провести остаточний розрахунок за фактично отриманий газ по 25 число включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Між тим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач за поставлений газ у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року розрахувався за отриманий газ з порушенням встановленого строку.

Тобто, в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повна оплата вартості отриманого природного газу проведена відповідачем несвоєчасно з порушенням терміну визначеного у договорі.

Однією з умов належного виконання зобов`язання є його виконання в установлений строк, недотримання якого призводить до порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами додаткової угоди №1 від 11.01.2018 до договору №8466/1718-ТЕ-30 від 27.10.2017 сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін за Договором, як грошових зобов`язань, так як у замовника існує обов`язок оплатити надані йому послуги, наявні підстави для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , а саме у п. 1.12. роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу (грошового зобов`язання) є доведеним, враховуючи розрахунок позивача та дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, суд перевіривши правильність нарахування 3% річних, приходить до висновку що заявлена до стягнення сума 1137,38 грн - 3% річних, нарахована в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою.

Суд також погоджується з правильністю сум, на які проведено нарахування пені, а також періодів, за які здійснено такі нарахування. Однак, за наслідками проведеного перерахунку суми пені, з використанням 15,3% (обумовлених у додатковій угоді №1 від 11.01.2018) та з використанням подвійної облікової ставки НБУ, судом отримано суми нарахувань, які перевищують заявлені у позові 5851,67 грн пені.

Враховуючи, що вказана у позові сума пені - 5851,67 грн пені не перевищує отиманих судом у перерахуванках пені сум, то позовні вимоги в частині її стягнення з відповідача також підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем порушено черговість погашення платежів, що надходили від відповідача. Зокрема, отримавши кошти від відповідача, позивач зараховував їх у погашення суми вартості спожитого газу, без урахування нарахованих сум пені, 3% річних, що суперечить п. 6.4 договору та ст. 534 ЦК України.

Пунктом 6.4 договору визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При цьому, можливість застосування ст.534 ЦК України ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 ЦПК України застосовуватися не може.

Правовою підставою для даного висновку є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995), згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 04.09.2019 у справі №924/159/14, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд враховує, що ч. 1 ст. 1089 ЦК України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувач) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб`єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон).

У пункті 32.3 статті 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У розумінні наведених норм право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику (п.3.7 Інструкції).

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що реквізити платіжних документів у призначеннях платежів стосувались проведення оплати лише за природний газ. Дане вбачається із змісту наданих суду копій банківський виписок по рахунку позивача та довідкою операції по підприємству відповідача.

Оскільки, у вищезазначених платіжних документах реквізит "Призначення платежу" містять повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів отримувачу, відповідачем чітко визначено призначення платежу, суд приходить до висновку, що в даному випадку розподіл коштів не може здійснюватись самим позивачем відповідно до ст. 534 ЦК України.

Суд враховує, що питання віднесення платежу має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Саме вказаний порядок зарахування узгоджується із загальними засадами добросовісності та розумності поведінки сторін зобов`язання.

Проти такої послідовності зарахування відповідач не заперечував як протягом усього періоду здійснення платежів (грудень 2017 року - жовтень 2018 року), так і в наступному аж до пред`явлення позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає встановленим, що боржником було в добровільному порядку визначено призначення платежу, а відповідно в добровільному порядку погашений борг за отриманий природний газ від позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, про відсутність підстав для застосування черговості зарахування платежів передбачених п. 6.4 договору та ст. 534 ЦК України. А відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість зарахування позивачем коштів від відповідача в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Освіта" (вул. Громницького, 2, кв. 38, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 06960735) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720) 5851 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн 67 коп. - пені, 1137 (одну тисячу сто тридцять сім) грн 38 коп. - 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України, з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України.

В порядку ч. 5 ст. 240 ГПК України повне рішення складено 15.07.2020.

Суддя І.П. Шумський