Рішення

від 08.07.2020 по справі 922/748/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/748/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, б.5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ:22630473) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" (61089, м. Харків, пр.Фрунзе, 104-А; код ЄДРПОУ: 34954212) про стягнення коштів за участю представників :

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2020 року Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" штраф у розмірі 204 000,00 грн. та пеню у розмірі 204 000,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 6 120,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми на рахунок Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

В обґрунтування позивач посилається на не сплату штрафу відповідачем на підставі рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №84-р/к від 02 серпня 2018 року, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" вчинило порушення передбачені нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2020 року прийнято позовну заяву (вх. № 748/20 від 12 березня 2020 року) до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/748/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 08 квітня 2020 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08 квітня 2020 року та 29 квітня 2020 року відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2020 року та 13 травня 2020 року відповідно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 13 червня 2020 року та відкладено підготовче засідання на 03 червня 2020 року.

В підготовчому судовому засіданні 03 червня 2020 року без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08 липня 2020 року.

У судове засідання 08 липня 2020 року позивач не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 08 липня 2020 року не з`явився, своїм правом, наданим відповідно до ст. 165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Так, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2020, про відкладення підготовчого засідання від 08.04.2020, 29.04.2020 та 13.05.2020, ухвала-повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 03.06.2020 були направлені на адресу відповідача - 61089, м. Харків, пр. Фрунзе, 104-А, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.46-52 т.1) як адреса місцезнаходження юридичної особи, повернулись до суду без доказів вручення відповідачеві із зазначенням пошти: "адресат відсутній" та "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Дана адреса також зазначена позивачем і у позовній заяві.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Проте, станом на 08.07.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи своєчасне направлення відповідачу за адресою його місцезнаходження копій ухвал у даній справі та за відсутності у суду відомостей про наявність у відповідача іншої адреси, суд приходить до висновку про належне повідомлення даного учасника справи про дату, час і місце судового засідання.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

Частиною 9 статті 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

За результатами розгляду справи №2/01-14-17 адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення від 02.08.2018 №84-р/к (надалі - Рішення) (а.с.8-16 т.1), яким визнала, що ТОВ ТОЛІМАН , ТОВ "Спіка-Оил" та ТОВ ЕНЕРГІЯ - 3000 вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі пального, а саме: Бензин моторний А-92 по талонам 4000 літрів; Дизельне пальне по талонам 6000 літрів , яка проводилась Комунальною установою Панютинським психоневрологічним інтернатом у березні 2015 року, з метою забезпечення перемоги ТОВ "Спіка-Оил" (п.1.Рішення).

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Спіка-Оил" штраф у розмірі 68 000,00 грн. Визнано, що ТОВ ТОЛІМАН , ТОВ "Спіка-Оил" та ТОВ ЕНЕРГІЯ - 3000 вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі пального, а саме: Бензин моторний А-92 - 2000 літрів; дизельне пальне - 9070 літрів; оливи мастильні - 400 літрів , яка проводилась Панютинським професійним аграрним ліцеєм Харківської області у березні 2015 року, з метою забезпечення перемоги ТОВ "Спіка-Оил (п.5.Рішення).

За порушення, вказане в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накласти на ТОВ "Спіка-Оил" штраф у розмірі 68 000,00 грн. Визнано, що ТОВ ТОЛІМАН , ТОВ "Спіка-Оил", та ТОВ ЕНЕРГІЯ - 3000 вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі пального, а саме: Бензин моторний А-92 - 7000 літрів; дизельне пальне - 21574 літрів; оливи мастильні - 800 літрів , яка проводилась Панютинським професійним аграрним ліцеєм Харківської області у січні 2016 року, з метою забезпечення перемоги ТОВ "Спіка-Оил" (п.9.Рішення).

За порушення, вказане в пункті 9 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Спіка-Оил" штраф у розмірі 68 000,00 грн. Загальна сума штрафних санкцій склала 204 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення №84-р/к від 02.08.2018 відповідач отримав 20.08.2018.

Проте, не погодившись з рішення №84-р/к від 02.08.2018 Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування відповідного рішення (а.с.17 т.1).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі №922/2510/18, залишеним без змін постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2019, в позові відмовлено повністю (а.с.18-38 т.1).

Оскільки відповідач у встановлені чинним законодавством строки не надав позивачу доказів сплати штрафу, накладеного рішенням №84-р/к від 02.08.2018 Антимонопольного комітету України, останній звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути штраф у розмірі 204 000,00 грн. та пеню у розмірі 204 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет країни, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені та стосовно зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов`язковими до виконання.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено судом та вбачається з копії позовної заяви відповідача (а.с.17 т.1), останнім було отримано рішення 20.08.2018.

Таким чином, строк для оскарження та/або сплати накладеного штрафу сплив 20.10.2018.

При цьому відповідач скористався своїм правом, наданим відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та звернувся до суду з позовом, датованим 05.09.2018.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Приписами частини 2 статті 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

В частині 4 статті 75 ГПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням суду по справі № 922/2510/18 було встановлено, що установлені Відділенням Атимонопольного комітету України факти у своїй сукупності, свідчать про узгодження (координацію) учасниками торгів своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах, зокрема, про обмін між ними інформацією. Таким чином, узгодивши свою поведінку та свої конкурсні пропозиції, Учасники торгів тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених Замовником № 1 та Замовником № 2 Торгів № 1, Торгів № 2 та Торгів № 3, порушивши право Замовника № 1 та Замовника № 2 на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України Про захист економічної конкуренції . У зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з відсутністю юридичної та фактичної обґрунтованості позовних вимог, як і відсутністю наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити штраф, накладений рішенням №84-р/к від 02.08.2018 Атимонопольного комітету України, з наступного дня після винесення остаточного рішення Верховним Судом по справі №922/2510/18, а саме з 31.05.2019 та протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Суд, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати штрафу, що був накладений рішенням №84-р/к від 02.08.2018 Атимонопольного комітету України, а в матеріалах справи такі докази відсутні, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 204 000,00 грн. визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач заявляє вимогу про стягнення пені у розмірі у розмірі 204000,00 грн. за кожен день прострочення сплати штрафу.

Частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Часиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

У відповідності до вимог зазначеної вище ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції та п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства від 26 грудня 2011 року № 15, пеня стягується за кожний день прострочення сплати штрафу, нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема, справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній); у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Так, нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 56 Закону №2210, має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 914/607/17 від 28 лютого 2018 року.

При цьому, суд при нарахуванні пені не може виходити за межі строку, заявленого позивачем в позовній заяві.

За таких обставин розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені відповідає приписам ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та є арифметично вірним.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 204 000,00 грн. є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Разом з тим, 08 липня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх.№15598 від 08.07.2020), в якому просить суд змінити найменування позивача у справі № 922/748/20 - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Суд зазначає, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас, зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.06.2020 відбулась зміна найменування позивача з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне змінити найменування позивача - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ: 22630473) на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ: 22630473) .

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" (61089, м. Харків, пр. Фрунзе, 104-А; код ЄДРПОУ: 34954212) штраф у розмірі 204 000 (двісті чотири тисячі) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 204 000 (двісті чотири тисячі) грн. 00 коп. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" (61089, м. Харків, пр.Фрунзе, 104-А; код ЄДРПОУ: 34954212) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ: 22630473; UA708201720343160001000011358, банк одержувача - Державна казначейська служба України) судовий збір у розмірі 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.4 Прикінцевих положень та п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" липня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко